Компроміс чи компромат?
Четвер, 9 грудня 2004, 16:08
Реформа проти силового сценарію?
В цьому пакеті не діставало одного – закону про гарантії Кучмі.
Але він був присутній якщо не в букві, то в дусі того "компромісу", за який так вихваляють нині Ющенка його нещодавні відверті вороги.
"Жодної краплі крові", - похвалився Ющенко на Майдані, ймовірно натякаючи на причину компромісу з проектом 4180. Треба розуміти, лише голосування за реформу відвернуло силовий сценарій Кучми?
Але краще було б про це сказати відверто. Нагадавши при цьому турботу про стабільність в Україні іноземних партнерів, які раніше абсолютно не розуміли зміни правил гри напередодні виборів, а нині раптом так зраділи проекту 4180...
Та Ющенко чомусь після голосування "пакету" в присутності й за негайним підписом Кучми не викрив планів гаранта щодо силового сценарію, - хоча раніше багато говорив про нього.
Разом списуватимуть на виконавців-силовиків?
Ну, це ще невідомо, чи разом, і чи списуватимуть. Скажімо, Васильєв уже пішов "сам", маючи перспективу бути усунутим через судове відновлення прав на посаду Піскуна.
Жодного натяку на його покарання за бездіяльність ГПУ під час виборчої кампанії.
А нібито обіцянка Кучми прибрати Білоконя та губернаторів... Ну, так він же днями обіцяв Литвину відставку уряду, а потім виявилось – його неправильно зрозуміли...
Себто силовий сценарій Ющенко своїм компромісом зовсім не знищив. Навіть навпаки – ті, кого полякали, але залишили, зліше будуть. З Кучмою на чолі.
Мабуть, тому Ющенко на Майдані не згадував ані реформи, ані відставки Білоконя...
Як він завжди це й твердив – Кучма забезпечуватиме собі гарантії сам.
За що проголосували
402 голоси за "пакет" з реформи й оновленого виборчого закону свідчать: проект 4180 пройшов би навіть за неучасті всіх 100 "нашоукраїнців", а не лише тих 78-ми, що підтримали його.
Це означає, що компромісу насправді не було навіть потрібно.
Була потрібна компрометація Ющенка як а). лідера, що сам здає свою перемогу, б). лідера, що підміняє поняття (головно – для народу), в). просто, вибачте за "неелегантну" лексику, "лоха"...
Матеріал для оновленого штабу Януковича на чолі з Чорноволом, який ще ідучи від Ющенка, звинувачував його команду в "поразництві".
Я наразі далека від таких різких оцінок, бо, на відміну від Чорновола, в мене немає й не може бути особистих мотивів.
Але є мотиви суспільні. А вони твердять: ігри з Конституцією трясуть суспільство більше й гірше, ніж будь-яка схожа на свято "революція".
Тож якби реформа навіть була проведена, але без пакету та Ющенка, - то майбутній президент міг би лише "скоритися волі парламенту", але при цьому мати до документу юридичні претензії.
Наразі ж такі претензії має лише Тимошенко, яка, натомість, не має 45 голосів, аби оскаржити зміни до Конституції в Конституційному суді.
А оскаржувати, здається, є що. І не лише "пакет" як такий, або відсутність постатейного голосування. Це все якраз КС відкине як внутрішню процедуру парламенту.
Але ж текст, схвалений 9 грудня, особливо в перехідних та прикінцевих положеннях, принципово суперечить тому, що пройшло експертизу КС!
Конституційний суд перевірив норми, які залишали новому президенту старий уряд, - а нині йдеться фактично про кілька нових урядів, що можуть сформуватися ще до введення в дію основних розділів змін до Конституції...Плюс самі терміни введення в дію різних статей, плюс прив'язка до іншого документу – проекту 3207-1...
Мені можуть сказати, що КС начебто ухвалив не вважати перехідні положення частиною "канонічного" тексту конституційних проектів.
Ну, тоді я взагалі всіх вітаю: адже саме в перехідних положеннях залишилась норма, що гарантує пропорційні вибори до парламенту в 2006 році, і вибори як такі – за умов, що взагалі-то Верховній Раді продовжено термін каденції до 5 років... Можна в разі чого не дотриматись, якщо не "канонічно"...
Можливо, команда Ющенка саме й розраховувала на нелегітитмність тексту 4180?
Але це нічого і нікого не виправдовує. Це – компромат на тих, хто так дивно грається Конституцією.
Втім, якщо слухати Ющенка, він зовсім не грається. Він, навпаки, хвалиться тим, що, на відміну від Кучми, не прагне загарбати більше повноважень, а готовий поділитися ними.
Блискуче. Але раніше його цікавило – з ким поділитися. Нині – вже не цікавить?
То, може, не треба більше спектаклю, а поділитися одразу з Януковичем? Доки той не переріс в більш "опозиційного" кандидата, ніж сам "народний"?
Формування "нової більшості" під "народного президента" нам обіцяли давно, і не лише Тимошенко, що завжди "трохи" перебільшує – наприклад, про готовність Кучми до капітуляції...
Але більшість якщо й формується, то наразі під Литвина – хоча й це не факт. Просто люди розв'язують собі руки, не беручи жодних зобов'язань. Під Януковича зі зниженими повноваженнями вони так само радо повернуться, як в разі перемоги – й до Ющенка.
В усякому разі, через реформу Ющенко собі напередодні "третього туру" в цьому складі парламенту нічого не додав. Про те, що він "пакетом" у себе відібрав – трохи нижче.
А наразі варто нагадати, що вся концепція "роззосередження влади" із зниженням бар'єру для партій, і все ще неостаточно знищеними перспективами суто мажоритарної складової – це перемога хіба що володарів дрібних "золотих акцій" та різного роду посередників, яким забезпечено роботу до кінця днів.
Оскільки в набитому дрібними фракціями парламенті підвищені повноваження весь час призводитимуть до "колаптоїдного стану", з якого виходити доведеться чимдалі, тим частіше за допомогою отих "пакетів".
Між іншим, ще аналізуючи аналог теперішнього 4180 – "славетного" проекту 4105, Конституційний суд припускав, що в разі його ухвалення йому доведеться тлумачити й тлумачити. Тож "компроміс" – це й був спосіб не залишити КС без роботи?
Не знаю, як із "роззосередженням" та ліквідацією доброго чи злого царя, - але з прозорістю політики та зрозумілістю законів для громадян – справи не покращаться.
А вже коли йтиметься про кадрову політику! Януковичев ПУК відпочиватиме, дивлячись на "пакети" з голів Нацбанку, СБУ, АМКУ, Генпрокурора і т.і.
Агов, боротьба з корупцією! Агов, бандити й тюрми!
Щодо часового "люфту" для нового президента приблизно в рік, до введення в дію змін до Конституції, - то й тут небагато шансів одразу збудувати новий енергійний уряд, який не хоче очолювати Литвин, скромно відносячи себе до "засаленої колоди".
Досить придивитися, чому не був простою більшістю, а лише в конституційному "пакеті" схвалений закон про поправки до закону про вибори президента.
А тому, що його блокували ті самі начебто прозрілі "центристи", що прислухаються до Литвина і ніби не мали б навіть наміру чинити опір чесним та прозорим виборам. Аж ні, чинили, аж до пакету з реформою і обов'язково за участю Кучми!
То як вони схвалюватимуть Ющенкові прем'єра? Хоч би які "кучмістські" в нього залишалися повноваження до вересня 2005 чи січня 2006 року...
Без жодних на це конституційних прав, але вони прив'яжуть до кандидатури прем'єра такий пакет уряду, що Янукович позаздрить двічі.
Втім, Януковича (якщо обереться президентом) це також стосується. Хоча в цьому разі йому знову не позаздриш...
Парламент... обирає президента
"Пакет" чи то "компроміс" від 8 грудня фактично підтвердив, що викинута колись з такими муками конституційна норма про обрання президента парламентом не просто збереглась, а усталилась в практиці українського політикуму.
В тому сенсі, що без згоди парламенту народ собі главу держави не обере.
Головна легальна теза Ющенка щодо "пакету" – це потреба схвалити й отримати підпис Кучми під "антифальсифікатним" виборчим законом.
Сам закон, між іншим, набагато кращий, ніж деякі його попередні проекти.
Але той факт, що за наявності всіх неубієнних аргументів щодо потреби в цьому законі, ВР все ж не змогла його ухвалити самостійно (і нехай би потім Кучма пояснював світові вдруге, чому він його не підписує), - говорить про узурпацію Верховною Радою права народу на волевиявлення.
Втім, оскільки все одно і тут йшлося про Кучму – то узурпація продовжує знаходитись саме в його руках, хоча вигляд робить пан Литвин за всю Верховну Раду.
Можна милуватися мистецтвом маніпулювання парламентом, що осягнув останнім часом пан Литвин. Можна, навпаки, пригадувати його нерозривний, мабуть – пожиттєвий зв'язок з Кучмою. Можна аплодувати його риториці чи перелічувати осіб в оточенні Ющенка, тісно пов'язаних зі спікером.
Але факт є факт – Литвин провів Ющенка в пастку бездоганно.
Але саме в пастку.
Результат – закон схвалений і підписаний з порушеннями процедури, і цим вже після 26 грудня може скористатися сторона Януковича. Власне, Янукович про це вже й сказав, хоча мав на увазі начебто лише склад ЦВК.
Не важливо. Якщо Януковича не задовольнить "третій тур" – зриватиме його результати за схемою, опрацьованою Ющенком в турі другому. Точніше – схема та сама, механізм – інший, але результат...
Дарма Литвин обіцяє, що тепер вже парламент цього не допустить. Він же казав раніше, що повторних виборів не буде, бо країна не витримає. Країна-то, як бачимо, витримати може і не таке, але процес перманентного зриву виборів – це лише справа техніки. Зокрема – "пакетної"...
Це до того, що парламент під керівництвом Литвина, що діятиме, як завжди, в повному контакті з Кучмою, - може врятувати майбутнього президента від чергового нехтування волею народу, але яку ціну за це візьме?
Тож створення проблем, а потім їхнє героїчне подолання – не лише ексклюзивне мистецтво "кризового менеджменту" Медведчука.
Пакетна контрреволюція
І слово "пакет", і "контрреволюція" нині найпопулярніші.
Не претендую на оригінальність – "пакетом" український політикум накрився від народу.
І Ющенко, на жаль – в першу чергу. Може, не треба було його лякати, що народ не за нього вийшов на Майдан, а за власні права. І обстоюватиме їх навіть всупереч волі "кумира"...
Втім, попри всі переможні компроміси в парламенті – кандидат Ющенко продовжує потребувати своїх виборців та активістів. "Дан приказ – ему на запад, ей – в другую сторону"...
Навіщо, коли все ніби є – і нова ЦВК, і новий антифальсифікаційний закон? Може, все одно нема кому реально виконувати та контролювати?
Ющенкові обіцяли, що реформа допоможе йому "купити" весь місцевий адмінресурс.
Одразу після голосування він зрозумів, що то був блеф. Адмінресурс був і залишився йому чужий. Воно, може, і краще. Янукович, між іншим, зрозумів це раніше.
Але тоді не треба було й намагатися "купити" чиновництво реформою. Адже і без цього всі з чесних службовців і місцевих влад, до яких апелював Ющенко до другого туру – стали на його бік...
А головне – навіщо було розчаровувати виборців, яких цікавило зовсім інше, а нині цікавить – чому Ющенко від них ховається за компромісами з Кучмою та олігархами.
Реформа завжди загрожувала розколом опозиції.
Нині, коли завдяки їй цей розкол нібито подолано (хоча гарантій, що Мороз не піде в разі чого на вибори замість Януковича – не існує) – постала набагато гірша загроза.
Розколото може бути електорат Ющенка, який досі поділявся на беззастережних прихильників та поміркованих попутників, а нині може розпастися на вірних, що не мають вибору, та скептиків, чия рука потягнеться до графи "проти всіх".
А яка вже різниця, якщо і він сам такий, і влади в нього для виконання зобов'язань не буде...
Тож не треба жодного силового варіанту.
"Контрреволюція" – в мізках.
Виправити ситуацію, як завжди, можна. Треба припинити гратися в "революцію", тоді зникне "контрреволюція", а залишаться вибори.
І кандидат, який має повернути собі довіру.
Саме час, до речі, поговорити про економіку, - бо про "бандитів і тюрми", мову й релігію - всі все давно зрозуміли.
А про економіку - докладніше. Про перспективи східних регіонів також. Бо, звісно, через реформу з олігархами буде домовлятися ще важче, але ж і виборці мають знати, скільки приблизно вони заплатять за цей компроміс.
Бо якщо виборці почнуть рахувати самі – а за 15 років люди вивчили і бухгалтерію (просту й подвійну), і фінансові оборудки, і тіньовий ринок, і все інше – то дефіцит довіри може зробити ще гірше.
Між іншим, нація не бидло не лише тому, що вміє постояти за себе на Майдані, а й тому, що навчилася рахувати й бачити свій інтерес. Чи інтереси.
Називається – громадянське суспільство. Чи не так?
І останнє, зовсім наївне.
Може, Ющенкові як "народному кандидатові" не треба більше ходити на переговори до Кучми?
От, кажуть, в Януковича є на гаранта "мішок компромату", і він зопалу може викинути те, на що так і не наважився Лазаренко.
Але таємні переговори з тим, на кого вже майже в кожного є "мішок компромату" - це також компромат.
Врешті, ну, не можна голову Гонгадзе обміняти на владу. Просто не можна.
А оскільки жоден "пакет" тут не зарадить – не треба бруднитися.
Народ не зрозуміє.
В цьому пакеті не діставало одного – закону про гарантії Кучмі.
Але він був присутній якщо не в букві, то в дусі того "компромісу", за який так вихваляють нині Ющенка його нещодавні відверті вороги.
"Жодної краплі крові", - похвалився Ющенко на Майдані, ймовірно натякаючи на причину компромісу з проектом 4180. Треба розуміти, лише голосування за реформу відвернуло силовий сценарій Кучми?
Але краще було б про це сказати відверто. Нагадавши при цьому турботу про стабільність в Україні іноземних партнерів, які раніше абсолютно не розуміли зміни правил гри напередодні виборів, а нині раптом так зраділи проекту 4180...
Та Ющенко чомусь після голосування "пакету" в присутності й за негайним підписом Кучми не викрив планів гаранта щодо силового сценарію, - хоча раніше багато говорив про нього.
Разом списуватимуть на виконавців-силовиків?
Ну, це ще невідомо, чи разом, і чи списуватимуть. Скажімо, Васильєв уже пішов "сам", маючи перспективу бути усунутим через судове відновлення прав на посаду Піскуна.
Жодного натяку на його покарання за бездіяльність ГПУ під час виборчої кампанії.
А нібито обіцянка Кучми прибрати Білоконя та губернаторів... Ну, так він же днями обіцяв Литвину відставку уряду, а потім виявилось – його неправильно зрозуміли...
Себто силовий сценарій Ющенко своїм компромісом зовсім не знищив. Навіть навпаки – ті, кого полякали, але залишили, зліше будуть. З Кучмою на чолі.
Мабуть, тому Ющенко на Майдані не згадував ані реформи, ані відставки Білоконя...
Як він завжди це й твердив – Кучма забезпечуватиме собі гарантії сам.
За що проголосували
402 голоси за "пакет" з реформи й оновленого виборчого закону свідчать: проект 4180 пройшов би навіть за неучасті всіх 100 "нашоукраїнців", а не лише тих 78-ми, що підтримали його.
Це означає, що компромісу насправді не було навіть потрібно.
Була потрібна компрометація Ющенка як а). лідера, що сам здає свою перемогу, б). лідера, що підміняє поняття (головно – для народу), в). просто, вибачте за "неелегантну" лексику, "лоха"...
Матеріал для оновленого штабу Януковича на чолі з Чорноволом, який ще ідучи від Ющенка, звинувачував його команду в "поразництві".
Я наразі далека від таких різких оцінок, бо, на відміну від Чорновола, в мене немає й не може бути особистих мотивів.
Але є мотиви суспільні. А вони твердять: ігри з Конституцією трясуть суспільство більше й гірше, ніж будь-яка схожа на свято "революція".
Тож якби реформа навіть була проведена, але без пакету та Ющенка, - то майбутній президент міг би лише "скоритися волі парламенту", але при цьому мати до документу юридичні претензії.
Наразі ж такі претензії має лише Тимошенко, яка, натомість, не має 45 голосів, аби оскаржити зміни до Конституції в Конституційному суді.
А оскаржувати, здається, є що. І не лише "пакет" як такий, або відсутність постатейного голосування. Це все якраз КС відкине як внутрішню процедуру парламенту.
Але ж текст, схвалений 9 грудня, особливо в перехідних та прикінцевих положеннях, принципово суперечить тому, що пройшло експертизу КС!
Конституційний суд перевірив норми, які залишали новому президенту старий уряд, - а нині йдеться фактично про кілька нових урядів, що можуть сформуватися ще до введення в дію основних розділів змін до Конституції...Плюс самі терміни введення в дію різних статей, плюс прив'язка до іншого документу – проекту 3207-1...
Мені можуть сказати, що КС начебто ухвалив не вважати перехідні положення частиною "канонічного" тексту конституційних проектів.
Ну, тоді я взагалі всіх вітаю: адже саме в перехідних положеннях залишилась норма, що гарантує пропорційні вибори до парламенту в 2006 році, і вибори як такі – за умов, що взагалі-то Верховній Раді продовжено термін каденції до 5 років... Можна в разі чого не дотриматись, якщо не "канонічно"...
Можливо, команда Ющенка саме й розраховувала на нелегітитмність тексту 4180?
Але це нічого і нікого не виправдовує. Це – компромат на тих, хто так дивно грається Конституцією.
Втім, якщо слухати Ющенка, він зовсім не грається. Він, навпаки, хвалиться тим, що, на відміну від Кучми, не прагне загарбати більше повноважень, а готовий поділитися ними.
Блискуче. Але раніше його цікавило – з ким поділитися. Нині – вже не цікавить?
То, може, не треба більше спектаклю, а поділитися одразу з Януковичем? Доки той не переріс в більш "опозиційного" кандидата, ніж сам "народний"?
Формування "нової більшості" під "народного президента" нам обіцяли давно, і не лише Тимошенко, що завжди "трохи" перебільшує – наприклад, про готовність Кучми до капітуляції...
Але більшість якщо й формується, то наразі під Литвина – хоча й це не факт. Просто люди розв'язують собі руки, не беручи жодних зобов'язань. Під Януковича зі зниженими повноваженнями вони так само радо повернуться, як в разі перемоги – й до Ющенка.
В усякому разі, через реформу Ющенко собі напередодні "третього туру" в цьому складі парламенту нічого не додав. Про те, що він "пакетом" у себе відібрав – трохи нижче.
А наразі варто нагадати, що вся концепція "роззосередження влади" із зниженням бар'єру для партій, і все ще неостаточно знищеними перспективами суто мажоритарної складової – це перемога хіба що володарів дрібних "золотих акцій" та різного роду посередників, яким забезпечено роботу до кінця днів.
Оскільки в набитому дрібними фракціями парламенті підвищені повноваження весь час призводитимуть до "колаптоїдного стану", з якого виходити доведеться чимдалі, тим частіше за допомогою отих "пакетів".
Між іншим, ще аналізуючи аналог теперішнього 4180 – "славетного" проекту 4105, Конституційний суд припускав, що в разі його ухвалення йому доведеться тлумачити й тлумачити. Тож "компроміс" – це й був спосіб не залишити КС без роботи?
Не знаю, як із "роззосередженням" та ліквідацією доброго чи злого царя, - але з прозорістю політики та зрозумілістю законів для громадян – справи не покращаться.
А вже коли йтиметься про кадрову політику! Януковичев ПУК відпочиватиме, дивлячись на "пакети" з голів Нацбанку, СБУ, АМКУ, Генпрокурора і т.і.
Агов, боротьба з корупцією! Агов, бандити й тюрми!
Щодо часового "люфту" для нового президента приблизно в рік, до введення в дію змін до Конституції, - то й тут небагато шансів одразу збудувати новий енергійний уряд, який не хоче очолювати Литвин, скромно відносячи себе до "засаленої колоди".
Досить придивитися, чому не був простою більшістю, а лише в конституційному "пакеті" схвалений закон про поправки до закону про вибори президента.
А тому, що його блокували ті самі начебто прозрілі "центристи", що прислухаються до Литвина і ніби не мали б навіть наміру чинити опір чесним та прозорим виборам. Аж ні, чинили, аж до пакету з реформою і обов'язково за участю Кучми!
То як вони схвалюватимуть Ющенкові прем'єра? Хоч би які "кучмістські" в нього залишалися повноваження до вересня 2005 чи січня 2006 року...
Без жодних на це конституційних прав, але вони прив'яжуть до кандидатури прем'єра такий пакет уряду, що Янукович позаздрить двічі.
Втім, Януковича (якщо обереться президентом) це також стосується. Хоча в цьому разі йому знову не позаздриш...
Парламент... обирає президента
"Пакет" чи то "компроміс" від 8 грудня фактично підтвердив, що викинута колись з такими муками конституційна норма про обрання президента парламентом не просто збереглась, а усталилась в практиці українського політикуму.
В тому сенсі, що без згоди парламенту народ собі главу держави не обере.
Головна легальна теза Ющенка щодо "пакету" – це потреба схвалити й отримати підпис Кучми під "антифальсифікатним" виборчим законом.
Сам закон, між іншим, набагато кращий, ніж деякі його попередні проекти.
Але той факт, що за наявності всіх неубієнних аргументів щодо потреби в цьому законі, ВР все ж не змогла його ухвалити самостійно (і нехай би потім Кучма пояснював світові вдруге, чому він його не підписує), - говорить про узурпацію Верховною Радою права народу на волевиявлення.
Втім, оскільки все одно і тут йшлося про Кучму – то узурпація продовжує знаходитись саме в його руках, хоча вигляд робить пан Литвин за всю Верховну Раду.
Можна милуватися мистецтвом маніпулювання парламентом, що осягнув останнім часом пан Литвин. Можна, навпаки, пригадувати його нерозривний, мабуть – пожиттєвий зв'язок з Кучмою. Можна аплодувати його риториці чи перелічувати осіб в оточенні Ющенка, тісно пов'язаних зі спікером.
Але факт є факт – Литвин провів Ющенка в пастку бездоганно.
Але саме в пастку.
Результат – закон схвалений і підписаний з порушеннями процедури, і цим вже після 26 грудня може скористатися сторона Януковича. Власне, Янукович про це вже й сказав, хоча мав на увазі начебто лише склад ЦВК.
Не важливо. Якщо Януковича не задовольнить "третій тур" – зриватиме його результати за схемою, опрацьованою Ющенком в турі другому. Точніше – схема та сама, механізм – інший, але результат...
Дарма Литвин обіцяє, що тепер вже парламент цього не допустить. Він же казав раніше, що повторних виборів не буде, бо країна не витримає. Країна-то, як бачимо, витримати може і не таке, але процес перманентного зриву виборів – це лише справа техніки. Зокрема – "пакетної"...
Це до того, що парламент під керівництвом Литвина, що діятиме, як завжди, в повному контакті з Кучмою, - може врятувати майбутнього президента від чергового нехтування волею народу, але яку ціну за це візьме?
Тож створення проблем, а потім їхнє героїчне подолання – не лише ексклюзивне мистецтво "кризового менеджменту" Медведчука.
Пакетна контрреволюція
І слово "пакет", і "контрреволюція" нині найпопулярніші.
Не претендую на оригінальність – "пакетом" український політикум накрився від народу.
І Ющенко, на жаль – в першу чергу. Може, не треба було його лякати, що народ не за нього вийшов на Майдан, а за власні права. І обстоюватиме їх навіть всупереч волі "кумира"...
Втім, попри всі переможні компроміси в парламенті – кандидат Ющенко продовжує потребувати своїх виборців та активістів. "Дан приказ – ему на запад, ей – в другую сторону"...
Навіщо, коли все ніби є – і нова ЦВК, і новий антифальсифікаційний закон? Може, все одно нема кому реально виконувати та контролювати?
Ющенкові обіцяли, що реформа допоможе йому "купити" весь місцевий адмінресурс.
Одразу після голосування він зрозумів, що то був блеф. Адмінресурс був і залишився йому чужий. Воно, може, і краще. Янукович, між іншим, зрозумів це раніше.
Але тоді не треба було й намагатися "купити" чиновництво реформою. Адже і без цього всі з чесних службовців і місцевих влад, до яких апелював Ющенко до другого туру – стали на його бік...
А головне – навіщо було розчаровувати виборців, яких цікавило зовсім інше, а нині цікавить – чому Ющенко від них ховається за компромісами з Кучмою та олігархами.
Реформа завжди загрожувала розколом опозиції.
Нині, коли завдяки їй цей розкол нібито подолано (хоча гарантій, що Мороз не піде в разі чого на вибори замість Януковича – не існує) – постала набагато гірша загроза.
Розколото може бути електорат Ющенка, який досі поділявся на беззастережних прихильників та поміркованих попутників, а нині може розпастися на вірних, що не мають вибору, та скептиків, чия рука потягнеться до графи "проти всіх".
А яка вже різниця, якщо і він сам такий, і влади в нього для виконання зобов'язань не буде...
Тож не треба жодного силового варіанту.
"Контрреволюція" – в мізках.
Виправити ситуацію, як завжди, можна. Треба припинити гратися в "революцію", тоді зникне "контрреволюція", а залишаться вибори.
І кандидат, який має повернути собі довіру.
Саме час, до речі, поговорити про економіку, - бо про "бандитів і тюрми", мову й релігію - всі все давно зрозуміли.
А про економіку - докладніше. Про перспективи східних регіонів також. Бо, звісно, через реформу з олігархами буде домовлятися ще важче, але ж і виборці мають знати, скільки приблизно вони заплатять за цей компроміс.
Бо якщо виборці почнуть рахувати самі – а за 15 років люди вивчили і бухгалтерію (просту й подвійну), і фінансові оборудки, і тіньовий ринок, і все інше – то дефіцит довіри може зробити ще гірше.
Між іншим, нація не бидло не лише тому, що вміє постояти за себе на Майдані, а й тому, що навчилася рахувати й бачити свій інтерес. Чи інтереси.
Називається – громадянське суспільство. Чи не так?
І останнє, зовсім наївне.
Може, Ющенкові як "народному кандидатові" не треба більше ходити на переговори до Кучми?
От, кажуть, в Януковича є на гаранта "мішок компромату", і він зопалу може викинути те, на що так і не наважився Лазаренко.
Але таємні переговори з тим, на кого вже майже в кожного є "мішок компромату" - це також компромат.
Врешті, ну, не можна голову Гонгадзе обміняти на владу. Просто не можна.
А оскільки жоден "пакет" тут не зарадить – не треба бруднитися.
Народ не зрозуміє.
