Ющенко спробував німецьку кухню в інтересах всіх українців

6 переглядів
Лео Амчук, Берлін, УП
Четвер, 10 березня 2005, 09:59
Як відомо, Віктор Ющенко у деяких проявах життя барин, але в деяких – аскет. Наприклад, їсть він один раз на день, уже ввечері. Коли він ще не був президентом, то пояснював, що так влаштований тваринний світ, а він хоче бути в гармонії з природою. До чого тут ці спогади? До того, що в німецькій столиці Берліні, де Ющенко провів два останніх дні, він міг харчуватися як для себе нестандартно – тричі на день. Бо значну частину своїх переговорів він провів за обіднім столом.

Все почалося у вівторок ввечері. Після зустрічі з міністром закордонних справ Йошкою Фішером у готелі "Хілтон" Ющенко здійснив переїзд на 100 метрів, до готелю "Регнум", де на нього чекала вечеря з німецькими бізнесменами. До появи президента за стіл нікого не кликали. Всі їхні підприємці пили шампанське і мінеральну воду, сміялися і обнімалися, а всі наші сором'язливо стояли під стінкою.

Разом з Ющенком у Берлін прилетів керівник "Індустріального союзу Донбасу" Сергій Тарута. Поява донецького бізнесмена поруч із Ющенком когось могла б здивувати. Але не повинна цього робити. "Ми під час виборів підтримували Ющенка!", - сказав Тарута. В чому це виражалося, спитаєте ви? Ні, не в тому, про що відразу подумалося. "Ми зрозуміло заявили свою позицію, коли почалися сепаратистські рухи", - пояснив Тарута.

Меланхолія була на обличчі Таріела Васадзе – депутата і одночасно співвласника Запорізького автомобільного заводу. На цьому підприємстві він збирає, фарбує і зварює "Опелі" та скручує "Мерседеси". "Мерседесів" мало – десь тисячу штук на рік – але він хоче також збирати на ЗАЗі автобуси і вантажівки цієї марки. Подумки у цей момент Васадзе був далеко. "Я пригадую, як рік тому тут же, в цьому ж готелі Кучма зустрічався з цими ж німецькими бізнесменами", - сказав Васадзе. "Тільки сиділи ми не в цьому залі, а з іншого боку..."

(Ще одним дежа вю тих подій стала поява в ресторані готелю "Хілтон", де жив Ющенко, Володимира Цвіля – людини, яка каже, що вивозила Миколу Мельниченка з України і знає, де зберігаються в Європі всі його записи. Рік тому майже за цим самим столиком він сидів з екс-майором і вичікував на повернення Кучми до готелю з цієї самої вечері – щоб потім про щось домовлятися з його міністрами. Що Цвіль робить цього разу, він зрозуміло пояснити не зміг.)

Якщо ж повернутися до подій в готелі "Регнум" 8 березня 2005 року, то з українців помітно щасливими виглядали лише Борис Тарасюк, який перед тим активно проводив час з Фішером, та Олексій Івченко – герой кредиту в 2 мільярда євро.

Після прибуття Ющенка в "Регнум" відбулася церемонія підписання угоди між "Нафтогазом України" і "Дойче Банком". Івченко, який з минулого тижня очолює державного паливно-енергетичного монстра, відрапортував Ющенку: "Вікторе Андрійовичу, це історична угода, яка дозволить адаптувати нафтогазову галузь до європейських стандартів".

Крім модернізації системи, гроші також планують дати на добудову нафтопроводу "Одеса-Броди" до польського Плоцька. В кулуарах Івченко зізнався, що це його заслуга – укладення такого контракту. Тому що його переговори з "Дойче Банком" закінчилися уже давно, а з підписантом договору Тессен фон Хайдебреком він знайомий багато років. І зі слів Івченка виходило, що німці чекали лише на його призначення головою "Нафтогазу", щоб відразу дати грошей.

Щоб їх витрачати, Івченку треба буде узгоджувати проекти в "Дойче Банку", хоча він говорить, що вони згодні на все. Також Івченко повідомив, що "Дойче Банку" сильно подобається нова Україна: "Я вам навіть відкрию секрет – вони знову відкриють тут своє представництво". Закрите від безнадії кілька років тому.

Паралельно, спілкуючись з журналістами, Івченко наніс удар по своєму іміджу, сформованому з моменту його призначення. Він спростував свої відносини з нині компрометуючим персонажем Ігорем Бакаєм. За словами Івченка, в останнє вони бачилися в кінці 1990-х років, перед його відходом з бакаєвського "Інтергазу". Виявляється, їх розвела геополітика: "Причина зрозуміла – Бакай бачив тільки Москву і не збирався розвивати відносини з Заходом".

Після укладення контракту почалася вечеря Ющенка з німецькими бізнесменами. Тривала вона на півгодини довше запланованого, а у сусідній кімнаті було чути оплески, якими час від часу супроводжувалося харчування.

За словами джерела, Ющенко сказав підприємцям, що "влада буде помічником бізнесменам", що для нього "бізнес завжди правий" – і при цьому "не буде пільг жодним бізнес-групам". Про все це новий президент також збирається заявити на зустрічі з найбільшими інвесторами в кінці цього тижня в Києві.

За столом з Ющенком, окрім згаданого друга України із "Дойче Банку", також вечеряли держсекретарі МЗС і Мінекономіки Хробог і Пфаффенбах, радник голови правління "Даймлер-Крайслер" Мангольд, голова "Бертельсману" Тілен, член правління "Леоні" Ламанн, виконавчий директор "Роберт Бош" Хуман і виконавчий директор "Кнауфу" Кнауф.

На виході з готелю Ющенка чекали невідомо звідки організовані десяток прихильників з однаковими його фотокартками – український президент чесно роздав усім автографи.

Газовий сніданок

Наступний робочий день Ющенка почався, як не складно здогадатися, зі сніданку в готелі "Хілтон". Не простого, а за участі керівника "Рургазу" Буркхарда Бергманна. Це людина, яка багато страждала при попередній владі. Кілька років поспіль його обіцяли покликати в газовий консорціум третьою стороною, який домовилися створити влітку 2002 Кучма, Путін і Шредер. Але час ішов, компанія навіть встигла об'єднатися в нову "Е.ОН Рургаз", але сказаного українська влада так і не виконала.

Як пояснив той же Івченко, попереднє керівництво "Нафтогазу" навмисно не запрошувало німців або пропонувало їм співпрацю за наперед невигідними умовами, бо орієнтувалося на Росію. Тепер нова влада починає проект газового консорціуму спочатку. Але діяти ця спільна структура буде не на тих потужностях, які уже функціонують, а на нових – яких ще немає.

"Ми готові створювати консорціум для будівництва нової труби по Україні за маршрутом Новопсков-Ужгород. Існуючу ж газотранспортну систему ми можемо підтримувати і самі, у нас достатньо грошей", - сказав Івченко, у якого є тумбочка з 2 мільярдами євро у шухляді.

Бергманн вийшов зі сніданку з Ющенком задоволений. Насамкінець йому подарували щось у поліетіленовому пакеті з написом "Маріїнський палац". Голова берлінського представництва "Е.ОН Рургаз" відмовився від коментарів, але дав прес-реліз, сказавши, що там все написано. Нічого там не було. Тільки сказано, що "обидві сторони бачать цікаві можливості для істотного розширення співробітництва" в рамках консорціуму.

Пізніше Ющенко, виступаючи в Бундестазі, заявив, що для України "настав час великих континентальних проектів".

"Ми готові до діалогу високого рівня з усіх енергетичних питань", - додав Ющенко і сказав, що, крім України, Росії та Німеччини, в консорціумі може брати участь Туркменістан. І навіть якщо до цієї "нейтральної держави" не дійте таке запрошення, заявлене в Берліні – Ющенко повідомить туркменбаші це особисто. Бо він збирається у недалекому майбутньому відвідати Ашгабад.

Наступною у Ющенка була зустріч з керівником одного з підрозділів компанії "Даймлер-Крайслер". Український президент від коментуварів відмовився, але кинув одну фразу: "Ми впевнено ідемо в бік процвітання". Значить, будемо скоро їздити на мерседесах.

Інтеграційний обід

Після цього у програмі берлінського перебування Ющенка значилися зустріч з керівництвом Бундестагу та, знову ж таки, обід із федеральним канцлером Герхардом Шредером, який відбувся в його офісі. Цей захід тривав понад годину, і після цього передбачав прес-конференцію. В останньому пункті вийшла чергова накладка – журналістам дали поставити тільки одне запитання, до того ж Шредеру – про те, чи обговорював він з Ющенком часові рамки євроінтеграції України. Канцлер відповів: "Ні".

Щоправда, перед цим у заяві для преси він дав два сильних натяки, зашифровані у евфемізми. Для початку Шредер повідомив, що "Німеччина підтримуватиме входження України в євроатлантичні структури". Зрозуміло, що цих самих "євроатлантичних структур" у світі мало. Точніше, одна – і йшлося про НАТО.

Другим реченням канцлер сказав, що Німеччина буде "важливим партнером України у питанні входження до європейських структур". Так само зрозуміло, що і "європейських структур", де немає України і куди б вона хотіла потрапити, також небагато. І головна з них – Європейський союз.

Можливо, Шредер відчував, що його словесна гра все одно буде розсекречена у Москві ревнивим "другом Володимиром". Він вирішив перестрахуватися. Тому канцлер останнім реченням свого короткого вступного слова попередив: "Посилення нашої співпраці з Україною не спрямовано ні проти кого, а лише на двосторонні відносини".

Загалом же Шредер мав з Ющенком "дуже цікаву розмову", а сам він "з дуже великою симпатією ставиться до змін, які відбуваються в Україні", тому під час зустрічі "ми надали нашим відносинам нової динаміки". Останню тезу Шредер протягом п'яти хвилин повторив тричі.

Німеччина погодилася створити в рамках економічної комісії з Україною окрему групу, яка розроблятиме важливі економічні проекти і супроводжуватиме їх до реалізації. "Ми задіємо там високопосадових представників Міністерства економіки", - запевнив Шредер і додав, що готовий також дати грошей на підтримку малого бізнесу.

Ющенко на знак вдячності жодного разу прямо не сказав про прагнення України увійти в ЄС. Навіщо засмучувати канцлера, якщо в нього і так передкризовий стан? "Ми бачимо українську перспективу в Європі", - зазначив лише Ющенко. Шредер же весь час протягом прес-конференції впритул дивився на українського президента.

Риторика на десерт

Тим часом Ющенко грав у ту ж саму гру, що і німецький канцлер – недомовки. Оскільки фразу "Україна хоче бути членом ЄС" Ющенко жодного разу не вимовив і під час промови в Бундестазі. Але якщо Шредер не хоче злити Путіна, то Ющенко – чиновників у Брюсселі, кількох європесимістичних президентів типу Ширака та громадську думку по всьому континенту.

Тому Ющенко вживає непрямі і дипломатичні формулювання. Під час промови у Бундестазі він заявив, що: "Україна є європейською державою, і має бути складовою об'єднаної Європи", і що: "Ми бачимо Україну у об'єднаній Європі у найближчому майбутньому", і що: "Сподіваюся, мої слова про наш спільний шанс завершити європейське єднання будуть у цій країні почуті". І навіть поетично: "Є нова Україна, європейські корені якої проростають помаранчевими квітами".

Єдиний раз, коли Ющенко пішов на загострення і більш-менш прямо заговорив про справжні бажання України: "Сподіваюся, що до 2007 ми зможемо завершити переговори щодо укладення угоди про асоціацію з Євросоюзом, яка відкриє шлях до членства".

У цей момент у залі Бундестагу ніхто не аплодував. Хоча кілька десятків депутатів навіть одягнули помаранчеві шарфи. І хоча загалом промову українського президента переривали оплесками шість або сім разів. У цьому відчувалася теж своя гра – щоправда, внутрішньонімецька.

Ключовий месідж Ющенка німецьким депутатам стосувався спрощення візового режиму для кількох категорій українців. Як відомо, час для цього не дуже вдалий, бо у Німеччині на повний зріст піднявся скандал із детективною назвою "Візова афера".

Міністра закордонних справ Фішера звинувачують, що після його ініціатив у ФРН збільшилося число нелегалів – і переважно з України. Але Ющенко не відступив: "Шановні друзі, я хочу чесно дивитися вам в вічі, і тому для мене варто сьогодні піднімати це питання в стінах вашого парламенту". Отже, попри те, що його імідж проєвропейського революціонера затухає на фоні йошка-фішер-гейту, Ющенко все одно попросив спростити візи.

"Переможці помаранчевої революції показали, що вони почувають себе європейцями і хочуть спілкуватися з іншими європейськими народами", - сказав Ющенко, виступаючи у Бундестазі.

"Я звертаюся до вас від їх імені, шановні парламентарі, і через вас до німецького народу: зрозумійте і підтримайте українську молодь, студентів, журналістів, митців, бізнесменів у їх прагненні до спілкування! Я звертаюся до вас підтримати лібералізацію візового режиму для цих категорій українців".

У цей момент треба було дивитися на залу німецького парламенту. Урядові фракції соціал-демократів і зелених, які через цей скандал під ударом, не шкодували долоней для оплесків. Спікер-есдек Тірзе також – бо перед цим він сказав, "не повинен кожен гість з України розглядатися як потенційний злочинець".

З опозиційних християнських демократів, які розкручують цей скандал, лише кілька осіб порушили внутрішньофракційне гробове мовчання. Канцлер Шредер, який стане другою жертвою у разі відставки Фішера, аплодував. Сам Фішер – ні. Лідер опозиції Ангела Меркель – також ні.

Щоправда, уже після промови Меркель разом із соратницею Клаудією Нольте окремо зустрілися з Ющенком і, як каже прес-служба українського президента, пообіцяли "не оцінювати весь український народ через призму винятків, які трапляються в кожній країні". Винятками, слід розуміти, є нелегали.

Як кажуть, сам виступ Ющенка у Бундестазі не був гаряче підтриманий всіма депутатами від опозиції. Деякі християнські демократи заявили, що у них в парламенті мають виступати президенти з досвідом роботи на посаді – а не новачки, які ще не показали, чого від них слід очікувати. Але це невдоволення Меркель, яка є колегою Ющенка у сенсі лідерства в правому русі, заспокоїла політичним рішенням – підтримати українського президента.

За це Ющенко не шкодував компліментів німцям: "Порив Німеччини до свободи продовжили інші народи. У цьому ряді оксамитова Вацлавська площа у Празі, і круглий стіл у Варшаві, і революція троянд у Тбілісі, і помаранчевий Майдан Незалежності у моєму рідному Києві", - почав Ющенко промову в Бундестазі.

"Приємно відзначити, що ви, депутати німецького Бундестагу, були активними співтворцями новітньої історії України", - зривав Ющенко оплески.

"Ваші звернення під час виборів захищали волевиявлення українського народу. Ваша присутність на Майдані зміцнювала віру, що німці і українці разом. У вирішальні моменти революції ви зібралися з помаранчевою символікою".

Виявляється, що і "помарачневі фото з Бундестагу пролетіли всю Україну, зворушили серця мільйонів громадян".

"Це була крапля самої важливої допомоги, на яку в ті часи потребувала Україна. І ви її зробили!", - сказав Ющенко.

Для остаточного завоювання німецьких сердець він вивчив дві репліки у мові оригіналу. Крім "данке шьон" (дякую), він завершив свій виступ у Бундестазі словами впевненості, що Бундестаг підтримає євроінтеграцію України – за Ющенко наперед, і подякував депутатам: "Іхь данке інен" (я вам вдячний).

P.S. На завершення берлінської історії Ющенка – традиційна бухгалтерія. На час перебування у німецькій столиці резиденцією президента України, як і рік тому під час візиту Кучми, став готель "Хілтон". Це значно кращий у ціновому відношенні вибір, ніж "Конрад", де Ющенко з делегацією мешкав у Брюсселі. Президентські апартаменти в берлінському "Хілтоні" коштують 920-940 євро за ніч. А звичайна кімната – від 134 до 344 євро. Економія коштів очевидна.


Поїздка журналіста "Української правди" організована за сприяння Міжнародного фонду "Відродження"




powered by lun.ua
Ми, розумні
5 відповідей про програш Росії у трибуналі ООН: моряки, нові санкції та деталі рішення
Коломойський: Всі хочуть, щоб сталося диво і у Зеленського вийшло
Реве та стогне, або Як відроджують річкові перевезення по Дніпру
Усі публікації