Але ж Насреддін з Бухари і ЦК КПРС із Москви були обачнішими!

Четвер, 19 травня 2005, 18:42
18 травня прем'єр Юлія Тимошенко, інформуючи про те, як уряд розрулює "бензинову кризу", заявила: "По усіхіх напрямкам пливе, їде, летить (усміхнулася) необхідна кількість нафтопродуктів в Україну".

"Це сотні тисяч тонн, і потрібно дві-три доби, щоб імпортні нафтопродукти заповнили ринок України. До повного наповнення ринку нафтопродуктів залишилися лічені години", - додала вона

Пам'ятається, 5 квітня прем'єр-міністр заявила, що до кінця місяця м'ясо подешевшає вдвічі. А на засіданні уряду спрогнозувала інфляцію в другому кварталі в розмірі 2,2%, а за підсумками року – 9,8%.

І це при тому, що за тиждень до цього в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" розповіла: тільки в першому кварталі Нацбанк провів емісію в розмірі 11,7% грошової маси (піврічний обсяг). Причому, за її словами, зробив це "самостійно, відповідно до своїх розрахунків і бачення ситуації".

За офіційною версією так само "самостійно" НБУ обвалив і курс долара. Як же при такій незалежності Нацбанку від Кабінету глава уряду береться прогнозувати темпи інфляції?

Хотілося б побажати, щоб при роздачі обіцянок Тимошенко враховувати класичний досвід попередників. А вони були обачнішими і встановлювали більш тривалі часові рамки.

Так, Насреддін з Бухари на зауваження, що якщо через 20 років ішак не навчиться читати Коран, падишах відрубає йому голову, резонно зауважив: через двадцять років помре або він, або ішак або падишах.

А ЦК КПРС із Москви, розробляючи нову програму партії, вписав у неї урочисту обіцянку, що нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі.

Комуністична партія Радянського Союзу на своєму ХХІІ з'їзді в 1961 році цю обіцянку урочиста озвучила. І віддала Богу душу раніше, ніж вимерли представники тодішнього покоління радянських людей (приміром, я живу і здраствую).

У коментарі стосовно бензинової кризи Юлія Тимошенко в черговий раз підставляється. Як воювала з нафтотрейдерами, збиваючи ціни на бензин у розпал весняно-польових робіт, так усі, крім Нємцова, очікувально мовчали.

І коли ріст цін вдалося було зупинити, усі так само задоволено промовчали, очевидно розраховуючи на висновок "за узгодженням" - це результат колективних зусиль керівництва.

А як нафтотрейдери все-таки прорвали адміністративний заслін росту цін, так усі відразу заверещали про помилки уряду. Джон Кеннеді в аналогічній ситуації (здається, після затоки Кочинос) гірко зауважив: "У перемоги багато батьків, поразка, як правило, сирота".



powered by lun.ua
Головне на Українській правді