Євробачення: пост-скриптум

Понеділок, 23 травня 2005, 20:05
Журналісти люблять критикувати. Та й куди б без конструктивної критики скотилося суспільство – не відомо. Проте іноді така критика буває перебільшеною.

У неділю ввечері "Євробачення" офіційно завершилося концертом, який мав символічну назву "Україна – європейська країна". Естафету урочисто передали Греції, співачка з якої Гелена Папрізу виграла у фіналі конкурсу.

І саме з цим – із передачею естафети, зі зняттям відповідальності, з успішним складенням першого європейського іспиту дозвольте вас, українці, поздоровити. Бо, як би там не було, ми його склали.

Були, звичайно, й недоліки, на зразок явно неєвропейського Євротабору чи плутанини з квитками, в результаті якої навіть на репетиціях фіналу й півфіналу зал був напівпорожнім.

Проте Європа побачила інше.

Вона побачила двох гарних, веселих і професійних ведучих DJ Пашу та Машу Єфросініну. Побачила справді дивовижно зроблену сцену, що змінювалася з кожним виконавцем. Побачила з душею зроблені промо-ролики, які за 40 секунд своєї тривалості встигли передати безліч граней української атмосфери.

Побачила, врешті-решт, що Україні вдалося за лічені місяці організувати конкурс такого масштабу.

 
Кадри з конкурсу. Фото Ганни Андрієвської
 
Черв'як сумнівів – британський коментатор

Закиди, що в Західній Європі "Євробачення" не сприймають серйозно, почали з'являтися практично з перших днів конкурсу. Хоча у Києві в ці дні були присутні тисячі іноземних журналістів, до нас доходили лише найбільш невтішні коментарі.

Скажімо, британська "Індепендент" писала про "Євробачення" наступне: "В Британії ми впродовж багатьох років сприймали конкурс менш, ніж серйозно. Ватажок висміювачів - телевізійний ведучий Террі Воґан".

Проте, пише "Індепендент", в багатьох частинах Європи до пісенного конкурсу ставляться страшенно серйозно: такі країни-переможці як Швеція, Данія, Естонія, Латвія, Туреччина і Україна скористались цією нагодою, щоб показати себе з найкращого боку.

"Індепендент" закликає британців: не треба зовсім зневажати Євробачення. "Завдяки йому багато людей дізнались, без того, щоб дивитись найбільш нудні частини новин, про те, що в Європі є країни, що називаються Україна, Естонія, Мальта чи Словаччина, які дуже собою пишаються і, подекуди, з цілком правильних причин", цитує газету BBC.

Інша, знову британська, газета – Guardian, зазначає: "Можливо виглядає дивним, що нова культурна ера для України має розпочинатись з події, яку зазвичай поєднують з кічевими костюмами та жахливими текстами пісень".

Далі у статті журналіст теж переконує читачів не сміятися з Євробачення, бо завдяки ньому Україна має можливість про себе заявити.

"Оглядачі зауважують, що українці досить серйозно поставилися до пісенного конкурсу, який жартома сприймають у Західній Європі", - заявляла українська служба BBC.

Багато видань також поширили інформацію про необ'єктивність голосування в конкурсі. Все той же британський ведучий Террі Воган минулого року заявив, що країни дуже часто голосують за своїх сусідів.

Тобто складається враження, що вся Європа тільки й робить, що критикує Євробачення, в той час як у нас на нього мало не моляться. З цієї точки зору, звичайно, виглядає дивним і кількість реклами на українських вулицях, і перекриття доріг у центрі міста, не говорячи вже про появу на концерті перших осіб держави.

Але! Всі видання, перераховані вище, БРИТАНСЬКІ. А в Британії конкурс веде на телебаченні той самий саркастичний Воган. Може тому газетам і доводиться переконувати своїх читачів, що насправді не все так погано?

Не маючи інших джерел інформації, "Українська правда" вирішила з'ясувати ситуацію в оригінальний спосіб. Ми провели невелике опитування через... популярну в усьому світі інтернет-програму ICQ. Це, звичайно, не може претендувати на соціологічне дослідження, але результати все одно цікаві.

Як і слід було чекати, в Британії "Євробачення" не люблять. Всі англійці, які попадалися УП, стверджували, що там або взагалі не цікавляться цим конкурсом, або ставляться до нього досить скептично.

 
Виступ Руслани. Фото Ганни Андрієвської
 
Німці, навпаки, розповідали, що конкурс у них надзвичайно популярний. Хоча в останні роки й трохи менше, ніж раніше. Більшість німців, за словами опитаних, розчаровані цьогорічною учасницею Грасією. Її прихильникам, зазначив один зі співрозмовників, в основному не більше 15 років, а потрапила вона на "Євробачення" з порушенням процедури відбору.

До речі, про широкі симпатії німців до конкурсу говорить і радіо "Свобода". Позитивні відгуки про цьогорічний конкурс можна почути не лише від німецьких коментаторів, але й від політиків, відзначає радіо.

Повертаючись до опитування: дуже популярним називають шоу в Норвегії і Франції. Норвежці говорять, що трансляція "Євробачення" навіть потрапила до п'ятірки найпопулярніших телепрограм року!

Французи, щоправда, відзначають, що до конкурсу в їх країні серйозно не ставляться. За словами однієї 35-річної жінки, вона і багато її знайомих дивилися Євробачення як розважальне шоу. Француженка розповіла також, що в країні існують аналоги конкурсу, хоча й національного масштабу.

У країнах Східної Європи опитування проводити навіть не мало сенсу – з перших відповідей стало зрозуміло: тут "Євробачення" знають, люблять і сприймають подекуди навіть серйозніше, ніж в Україні.

Одне тільки в опитуванні засмутило: мало кому сподобалися українські "Ґринджоли".

Музика чи політика?

Отже, "Євробачення" все-таки популярна і важлива для Європи музична подія. Проте відкрито політичний аспект з'явився в ній лише цього року.

Раніше Європа такого не знала. В жодній країні раніше віце-прем'єр чи президент так багато і так сміливо не говорили про конкурс. І жодний президент раніше, за словами Томенка, не вручав особисто нагороду переможцю.

 
Виступ Гринджол. Фото Ганни Андрієвської
 
Та й взагалі, присутність на конкурсі президента й прем'єр-міністра, а на церемонії відкриття й міністра внутрішніх справ - навряд звичне для Європи явище.

І з цим, напевно, ми таки трохи перестаралися. "Ми" – це не тільки самі політики. "Ми" – це також і журналісти політичних видань, які сприйняли конкурс саме в цьому контексті.

Адже те, що керівництво країни демонструвало як факт позитивний, зовсім не було сприйнято позитивно самими організаторами "Євробачення" – Європейською мовною спілкою.

"Ми шкодуємо, що пісенний конкурс "Євробачення" використовують з політичною метою. Це не політична подія", - наголошував виконавчий директор ЄМС у справах "Євробачення" Сванте Стокселіус.

Негативних наслідків політизації конкурсу декілька. По-перше, попри всю свою популярність, конкурс все ж не є демонстрацією професіоналізму.

Це не провина українців або європейських організаторів "Євробачення". Це проблема взагалі шоу-бізнесу. Популярна музика рідко буває професійною. І одна справа забезпечити хороші умови для шанувальників конкурсу в Україні, а зовсім інша – на найвищому політичному рівні демонструвати прихильність до відвертої попси.

По-друге, це справді трохи схоже на "потьомкінське село", як висловився коментатор з Данії Йоганнес Вамберґ Андерсен.

Тобто, надмірною увагою до всього європейського українці тільки демонструють свій комплекс меншовартості, тільки наголошують, що до Європи ще далеко. Коли стільки разів повторюєш, що Україна є Європа, що "ми не бидло, ми не козли", це починає викликати сумніви.

І по-третє, політизація добряче заважає самому конкурсу і приводить до ризику підірвати самі його основи. Адже якщо критики й так говорять, що багато країн голосує необ'єктивно – за своїх сусідів, то чого буде вартий цей конкурс, якщо голосувати будуть в першу чергу за політичними мотивами?


P.P.S.: Особлива подяка за сприяння у висвітленні конкурсу прес-аташе Марку Марковичу.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді