Нарис політичної комбінаторики

Вівторок, 27 вересня 2005, 12:27

Відразу застерігаємо: слово "комбінаторика" в назві жодним чином не конотує зі знайомим багатьом з дитинства словосполученням "великий комбінатор", хоча до такої конотації начебто й спонукає його сусідство з прикметником "політична" – а політика чистою не буває, особливо в Україні, і в цьому ми мали безліч нагод переконатися.

Насправді ж комбінаторика – це розділ елементарної математики, який розглядає різні сполуки елементів скінченних множин.

Як діє комбінаторика щодо політики – покажемо далі на конкретному прикладі. А поки що ж спробуймо повернутися до переораного кризою українського політичного ландшафту й ризикнемо дати деякі прогнози на майбутні парламентські вибори.

І соціологія, й експертні оцінки сходяться на тому, що переможцями цих виборів (відносними – ледве чи хтось зможе подолати планку в 25% голосів зневіреного й дезорієнтованого електорату) стануть Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів Віктора Януковича та політична сила, яка зв’язуватиме себе з іменем Віктора Ющенка (тут і далі для уникнення звинувачень в упередженості все розташовано виключно за абеткою).

Причому цей результат лишень малою мірою залежатиме від конкретної конфігурації названих сил - від того, чи ввійдуть до БЮТ ПРП з "Порою"; чи піде Янукович на вибори в іпостасі партії або блоку; - трохи більше важитиме, очевидно, лишень те, чи підіпруть зачеплену скандалами НСНУ відносно незаплямовані УНП з НРУ.

Наступні в черзі сили, що пройдуть до парламенту, соціалісти, комуністи, "народники" Литвина, ще, можливо, 2-3 проекти з різних частин політичного спектру, фінішують, очевидно, зі значним відривом від чільної "трійці".

Хтось із цих "переможців другого плану" цілком зможе претендувати на "золоту акцію". А проте основу урядової більшості може скласти лишень коаліція щонайменше двох із трьох переможців першого ряду.

На який спосіб може бути утворена така коаліція, якраз і розповідає комбінаторика, в якій це називається "задачею про комбінацію з 3-х елементів по 2".

Але, оскільки число елементів мале, можна, не вдаючись до математичних викладок, і на рівні здорового глузду здогадатися: з множини з трьох елементів "Тимошенко, Ющенко, Янукович" можна утворити три підмножини на два елементи: "Тимошенко – Ющенко", "Тимошенко – Янукович" та "Ющенко – Янукович".

Коаліція "Ющенко – Янукович" донедавна могла вважатися чимось із царини ненаукової фантастики – але підписання "Меморандуму про взаємопорозуміння між владою і опозицією" вкотре показало, що в реальній політиці не буває нічого неможливого.

Так само не є неможливою і коаліція "Тимошенко – Янукович" – особливо на тлі нещодавнього сенсаційного візиту українського екс-прем’єра до Москви - тільки дуже наївні люди можуть думати, що російська генпрокуратура здатна сьогодні на не санкціоновані Кремлем кроки.

Обидва ці варіанти, очевидно, задовольнили б за певних умов "білокам’яну" (вона ж – "першопрестольна"), і обидва означали б повернення України до більш-менш "домайданного" стану.

Звичайно ж, нівелювати потенціал Помаранчевої революції повністю не вдалося б у жодному разі. Але ті унікальні можливості, які вона відкрила перед нашою державою, зокрема, на міжнародній арені, було б безповоротно змарновано, а чергові заяви про євроінтеграцію з вуст українського президента означали б не більш, ніж данину старій фразеології.

Кучма теж у певний період свого президентства любив був згадувати про ЄС і НАТО, - аж поки не визначився насамкінець, що миліший йому все ж таки ЄЕП!

Зате на сьогодні залишається незрозумілим: чи все ще можливою є коаліція "Тимошенко – Ющенко", а чи тягар взаємних образ досягнув такого критичного рівня, за яким будь-яке порозуміння (принаймні, в ближчі місяці) є вже нереальним.

Тим більше, що багатьом відома роль медіатора, яку відігравав у відносинах між Ющенком і Тимошенко (особливо йдеться про період 2002-2004 років) Анатолій Матвієнко. А з його анонсованим відходом з великої політики ледве чи хтось поспішить перебрати на себе таку функцію – яка обіцяє перш за все незручності й підозри з боку обох команд...

І тим не менше проєвропейська демократична більшість у новому парламенті може бути створена лише за участю сил Тимошенко і Ющенка, можливо, із залученням когось із менших партнерів, - бо сьогодні вже не факт, що БЮТ і блок Ющенка навіть разом матимуть 226 голосів.

Але відсутність такої коаліції автоматично означатиме постання більшості проросійської, зорієнтованої на реставрацію того стану справ, який існував до листопада 2004-го. З усіма відповідними наслідками.

Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, керівник наукових програм Інституту відкритої політики



powered by lun.ua
Головне на Українській правді