"Партія війни перемагає", або Україна на шляху до автократизму

Бог, мабуть, був добрим філософом, тому що створив світ таким, що все, що в ньому є, має відносний характер. У світі немає і не може бути нічого абсолютного і незмінного, натомість все є відносним і змінюється. Будь-які спроби абсолютизації чогось є неприродним і неодмінно призводить до стагнації.

Немає і не може бути абсолютної істини чи абсолютної правди. Тому не може бути і абсолютних носіїв істини чи правди. Тому істина є теж відносною в часі і просторі, і має властивість завжди народжуватися в суперечках. Для пошуку істини обов’язково потрібна багатоваріантність. Поліваріантний світ є набагато більш живучим, ніж моно- або біваріантний.

Тому всі автократичні режими, де завжди є тільки одна політична партія, монополія на істину, одна ідеологія, одна правильна релігія, одна правильна мова, одна правильна, або навіть привілейована, нація, приречені на стагнацію та вимирання.

Влада, яка дійсно любить свою країну, повинна не тільки любити опозицію, але й всіляко її підтримувати та розвивати. Всякий прояв нетерпимості до опозиції є за визначенням проявом авторитаризму. Всякий авторитаризм в довгостроковій перспективі веде до занепаду.

Підсумовуючи рік діяльності президента та його команди, не можна не помітити, що за рік відбувся значний їх крен в бік авторитаризму. Власне команда президента за рік скоротилася на одну потужну бойову одиницю – силу, що зараз сформувала блок Юлії Тимошенко, а також на менш бойові одиниці, які увійшли до блоків ПРП-Пора, УНП-Плющ.

І хоча передвиборча боротьба має свої закони, і Ющенко, і блок "Наша Україна" повинні пам’ятати, що вони де-юре поки що є при владі. Тому саме на них лежить відповідальність за безперешкодну, прозору та вільну діяльність опозиції, якщо її діяльність відбувається в межах закону. Як колись сказав класик: "З вашою думкою я не згоден, але зроблю все, щоб ви її могли висловити".

На жаль, і президент, і блок, який вважає себе президентським, в запалі передвиборчої боротьби практично стовідсотково повторюють помилки минулої влади, хіба що не в таких масштабах.

Хоча на початку листопада минулого року здавалось, що "партія миру" в лавах "Нашої України" на чолі з Катеринчуком і Єхануровим переможе "партію війни" на чолі з Безсмертним, Порошенком, Жванією та Третьяковим. Утім, на превеликий жаль, президенту знову вкотре не вистачило принциповості.

Позиція "партії війни" НСНУ веде до масштабної кризи демократії і парламентаризму в Україні та до повторних парламентських виборів. У світлі абсолютно конфронтаційної позиції блоку "Наша Україна" щодо "природних" ідеологічних соратників - БЮТ зараз аж ніяк не проглядається їх можливе політичне блокування. Мовою ультиматумів консенсусів не досягають, та і стійкої коаліції теж не сформуєш.

Динаміка соціологічних опитувань показує, що максимальний результат, який отримає блок "Наша Україна" на парламентських виборах з великою ймовірністю не буде перевищувати 25%.

Схоже, це добре розуміють в керівництві блоку, тому складаючи докупи вислови як президента України, так і керівників і ідеологів НУ, можна зробити висновок, що вибір зроблено на користь двох сценаріїв політичного розвитку України після березня 2006 року.

Або в парламенті формується більшість під керівництвом "Нашої України" на основі НУ-БЮТ або НУ-ПРУ (такий сценарій буде важко реалізувати, якщо блок займе третє місце за чисельністю в парламенті, що є абсолютно ймовірним).

Або в парламенті більшість не буде сформована взагалі (БЮТ ні за яких обставин не піде на створення коаліції з Регіонами, тому що це буде початком кінця цієї політичної сили. Що прощається Ющенку, не прощається Тимошенко). А це автоматично веде до розпуску парламенту президентом.

Другий сценарій так же автоматично веде до пролонгації прямого президентського правління в Україні до наступних парламентських виборів. А в цей час можна провести і референдум щодо політичної реформи, чи знайти інший юридичний привід щодо її скасування (тут Головатий є неперевершеним майстром юридичної казуїстики).

Чи стане такий сценарій благом для блоку "Наша Україна", а найголовніше для України? Аж ніяк ні. Тому що нічого іншого, ніж посилення автократичного режиму з усіма його ознаками Україна в результаті не отримає. А отже за визначенням, це призведе до політичної і економічної стагнації України.

Здається, "партія війни" в НСНУ це розуміє і свідомо рухається в цьому напрямку. Тому і обраний конфронтаційний характер передвиборчої агітації та ультимативний характер щодо умов блокування.

Тому спостерігаємо поступову, але впевнену "піховшикізацію" основного медійного засобу НСНУ – каналу "чесних новин" та маргіналізацію самої НСНУ.

Чи розуміє це президент? Чи розуміє, що такий сценарій веде до його неминучої політичної смерті? Чи не час президенту зустрітись сам на сам з Тимошенко, Пинзеником, Морозом, Єхануровим, Литвином без присутності "друзів" та без попередніх умов щодо обговорення засад створення коаліції в майбутньому парламенті?

Поки що в позиції президента більше проступає образа на колишніх щирих соратників та неадекватна самовпевненість.

Є ще третій сценарій розвитку ситуації в парламенті після виборів: це розкол самої "Нашої України" як політичної сили і як блоку в парламенті. Межа можливого, прогнозованого розколу пройде по лінії "партії миру" та "партії війни". Як це співвідноситься з нормою про імперативний мандат депутатів ВР?

В усякому разі стало майже очевидним, що політичний спокій не прийде в Україну і після березня 2006 року. Майбутні 5-6 років нас досить ймовірно можуть чекати і повторні парламентські та президентські вибори, і постійні зміни урядів.

Виживуть в такій політичній катавасії наступної п’ятирічки найбільш загартовані, організаційно та ідеологічно згуртовані політичні партії та блоки.

Хто зараз може назвати перелік таких партій?

P.S. Залишається сподіватися, що патріотичні сили в Україні зможуть згуртуватись, уникнувши непотрібної конфронтації, задля виходу на оптимальний і ефективний шлях розвитку країни. Не хочеться втрачати ще 5-6 років на непотрібні "розбори польотів". Очевидно, президентові час втрутитися в ситуацію та консолідувати суспільство і патріотично налаштований політикум.

Сергій Сорока, для УП