Вічний інтерес-3, або в очікуванні фіналу-апофеозу
Читайте також:
Вічний інтерес-2
Вічний інтерес
Може, не за одну гривню, але, схоже, американцям таки випадає викупити чи в інший спосіб отримати контроль над "неіснуючою" українською часткою "РосУкрЕнерго", а відтак – спільного з Росією транзиту до Європи всього азійського газу.
Принаймні, це виглядало б "балансом інтересів" з огляду на "мандат", виданий США та Європою Росії на атомні стосунки з Іраном та, хоч там як, на політичний діалог з Палестиною.
Можливо, Європа від всіх цих розкладів була б і не в захваті. Та хто ж її, сердешну, спитає. Коли, за дуже вчасною підказкою "Вашингтон Пост", під загрозою опинилося не що-небудь, а "кольорова хвиля демократії" на Сході за рецептами самого Буша!
А той, в свою чергу, вже не приховує навіть користі для свого другого обрання "послуг" Бен Ладена. Тож хіба панькатиметься з Україною й Європою?
А оскільки, за твердженням того ж видання, саме лише втягування України до НАТО не є достатньою, адекватною, а тим більше реалістичною і вигідною американцям відповіддю США Росії на її антидемократичні замахи, то вихід напрошується сам собою і в суто геоекномічному, а не політичному аспекті.
Труба, труба і ще раз труба. Яка, за висновками українських експертів, все одно поступово перейшла б до рук володарів газу та його транзиту до кордону з Україною завдяки збитковому господарюванню й наступному банкрутству головних українських олігархічних споживачів газу...
Треба думати, отримавши цей контроль, США більше не співчуватимуть українцям за ринковий рівень цін на газ, а навіть навпаки – нагадуватимуть, що недарма ж надали Україні статус країни з ринковою економікою...
Чи погодиться на це Путін? Ну, якщо РУЕ та її співвласник "Газпром" – структури не просто комерційні, а й акціонерні, то справа не в згоді, а в ціні. Присутність же американських партнерів поставила б крапку на всіх "спекуляціях" щодо непрозорості структури-посередника.
Чи погодиться Україна?
Про це можна було б і не питати, особливо, якщо зважити, як раз-по-раз кожен наступний корупційний скандал збиває ціну української державної позиції.
Але насправді не все так просто. Принаймні, якби йшлося про суто комерційну оборудку, як от, скажімо, зі сховищем відпрацьованого ядерного палива, ми б про це дізнавалися в аналогічний спосіб.
А так – газовий скандал радше завмер. Ну, майже...
Досі в України немає що купити чи відібрати через РУЕ. Досі в України нема офіційної власності в "РосУкрЕнерго".
Ба більше, на пропозицію російського міністра промисловості Христенка НАКу "Нафтогаз України" викупити в "австрійців" їхню частку, - жодної відповіді не пролунало. Навпаки, на всі пресові повідомлення, що Росія не збирається змінювати "РосУкрЕнерго" в схемі постачання газу до України, уряд чомусь довго продовжував твердити, ніби офіційної письмової відповіді не отримав. Пропозицію ж Христенка взагалі наче ніхто й не чув.
Що особливо дивно, опозиція на чолі з БЮТ також...
Але врешті перешкоди на шляху ліцензування СП "Укргазтранзит" зліквідовано наданням кредиту від "Райффайзенбанку" (себто, не виходячи за межі вузького кола зацікавлених), і процес пішов... Принаймні, про це публічно повідомив голова НКРЕ, колись дуже відомий як "людина Тимошенко" Кальченко. Обіцяють до 9 березня впоратись...
Взагалі-то тижнів зо два тому довелось мені від пана Шкіля почути, що з надання ліцензії СП "Укргазтранзит" весь процес "здачі національних інтересів" стане незворотнім.
Але чомусь нових спроб блоку Тимошенко кидатись "під танк", аби завадити цій незворотності, не спостерігається.
Можливо, насправді БЮТ погоджується з думкою голови парламентського паливного комітету Клюєва, який після апокаліптичної промови з трибуни ВР в кулуарах парламенту з посмішкою визнав, що насправді ніколи нічого незворотного не буває.
Та й справді, після цих вже віддалених парламентських розбірок щодо "загрози нацбезпеці" БЮТ зосередився на використанні питання про "денонсацію газових угод" виключно в контексті коаліційної угоди з "Нашою Україною".
Треба розуміти, що оскільки нацбезпекою такі люди, як Тимошенко, Турчинов, Томенко та Шкіль, не торгують, - то насправді до нацбезпеки питання про газ стосунку таки не має...
Натомість вже нині пан Томенко потішився з того, що зі своїми викриттями щодо засновників "РосУкрЕнерго" нібито збирається виступити 2 березня Бакай. З виступу Томенка на НТН виглядало так, ніби це його власна спецоперація - стільки тут було неприхованого політологічного (Томенко ж за фахом політолог, не енергетик і не економіст, чи не так?) задоволення...
Насправді Томенку було з чого тішитися в суто технологічному сенсі, але не так з невідомого тексту виступу Бакая, як з попередньої реакції на цю "сенсацію" від штабу "Нашої України".
Там вирішили не тягти кота за хвіст, а в кращому сенсі "запалити шапку на злодієві". Мовляв, на вас, шановні виборці, суне хмара чорного піару, спрямована проти... І далі повний перелік: Третьяков, Порошенко, Ющенко...
Це – щоб Бакай не забув і не переплутав? Чи на випадок, як взагалі не знав?
Бо звідки ж йому, що покинув Україну наприкінці 2004 року, знати, хто нині є засновником "РосУкрЕнерго" чи будь-якої іншої структури, якою опікуються в Україні?
Як посадовець часів Кучми, Бакай може свідчити про будь-яких колишніх засновників РУЕ, якщо вже йому було довірено це знати. На відміну, між іншим, навіть від колишнього голови президентської адміністрації Медведчука, що зрікся цього знання в ефірі того ж таки НТН...
Але знати про зміну осіб серед засновників, що не могла відбутися раніше 2005 року, Бакай аж ніяк не здатен. Хіба що від Червоненка, якщо той поділився з ним під час зустрічі ще за часів свого міністерства, і не просто поділився, а й папери передав?
Шкода цікавого сюжету, але так само, як і варіант "злиття" через Бакая компромату безпосередньо від росіян, - історія з Червоненком не тягне більше ніж як на просто "базар", навіть не піар...
Шкода також, що оприлюднення в такий спосіб імен осіб, наближених до президента Ющенка, не дозволяє, скажімо, американцям віднайти, нарешті, продавців акцій РУЕ, яким і заплатити пристойного відкупного.
В чому ж тоді "прикол"?
Ну, якщо не враховувати звичайну психологічну передвиборчу "війну штабів", а також відволікання уваги від самого процесу подальшого вкорінення РУЕ через "Укргазенерго" в українську газову систему, залишається пригадати, що Бакай може бути свідком не лише в газовому питанні, а й в справі ..."касетного скандалу".
Принаймні, незабутній Березовський чи його люди нам про це докладно розповідали: як Бакай фінансував Мельниченка, а згодом ніби Мельниченко...шантажував Бакая...
І потім, якось без зайвих на то причин щойно сам пригадав історію "касетного скандалу" пан Литвин, в якого, як відомо, є пан Льовочкін, що разом з Бакаєм вів колись "справи" з Мельниченком.
Ну, а коли нині Росія аж через британську владу розбирається з Березовським за його "діяльність" щодо "силової зміни" тамтешнього режиму, то чому б їй не задіяти й виступ Бакая з тією ж метою, але вже на теренах, як кажуть, останнього можливого притулку "великого комбінатора" – в Україні...
Як, він сам вже не приїде? Але на цих теренах діє його Фонд громадянських свобод, якому все ще не досить в Україні такої нелюбої росіянам демократії.
Так, але який зв'язок між теперішніми глобальними енергетичними проблемами України та касетним скандалом 2000 року?
Ну, хіба між зафіксованими на плівках фрагментами фіналу "імперії Лазаренка" та початком теперішнього етапу бартеру "по п'ятдесят"... Дійсно, в цих справах Бакай може багато про що розповісти, навіть коли в нього немає копій записів від Мельниченка.
Щоправда, за цією логікою, найменше радіти очікуваному виступові Бакая слід прибічникам Тимошенко. Особливо якщо вони саме Юлю вважають головною опоненткою Кремля, а Бакая – його, Кремля, знаряддям.
І якщо, звісно, не вважають оголошення "війни" Росії – приводом негайно їй здатися.
В цьому разі, однак, до справи не тулиться томенкове зловтішання з приводу анонсованого виступу екс-глави ДУСі... А може, це й не зловтішання зовсім. Може, в нього дійсно немає вічних друзів, а виключно вічні інтереси. І він радіє користі, яку нарешті надасть акуратно колись "сплавлений" до Росії Бакай рідній ненці.
Але повернімось ще власне до неньки з її головним газовим болем. Як не дивно, болю ніякого вже давно не відчувається.
Потенційне підвищення цін на газ прекрасно конвертується у виборчий піар та антипіар.
В парламенті взагалі готовий спосіб "поділу" дивідендів від газових угод: підвищення ренти за транзит газу до Європи за новими, від 4 січня, ставками. Мовляв, щоб пустити гроші на виконання програми "діти війни"... Ну, цій байці абсолютній жити лише місяць.
А там з бюджету годуватимуться здебільшого привілейовані пенсіонери-депутати, і вони дбають, щоб джерело не всохло.
Уряд і собі взявся ревізувати вітчизняні газо-нафтородовища... І ґвалту з цього приводу особливого не чути – хіба що тихий саботаж.
Зовсім дивно: уряд затявся на замкненому ядерному циклі. Всупереч щойно висловленій протилежній американській думці.
А стривожений нашими газовими справами новий польський президент Качиньскі пішов від Ющенка втішений. Так і сказав "Інтерові", який саме готується видати нам Бакая: отримав від українського керівництва бажані пояснення, ніколи газові угоди не критикував. Звісно, після зустрічі з БЮТ пан президент знов може стривожитися, - але така вже доля адвоката України: весь час клопоти.
Єдиною "жертвою" газової історії наразі можна б назвати... міністра економіки Яценюка, якого Ющенко відверто покарав, ні сіло ні впало встромивши розгрібати бруд корупційного скандалу "Борисполя". Це – якщо вважати "фрондою" виступ Яценюка про газ у Верховній Раді.
Хоча насправді Яценюка почали "палити" для профілактики прем'єрства від синьо-помаранчевої коаліції. Сміється й заперечує? - зайвий доказ...Але газ тут знову ні до чого.
Тож і зовсім немає в Україні руйнівних політичних слідів січневої "катаклізми".
Залишаються єдині "збентежені" – США. І Росія з її торговими війнами по всіх можливих фронтах.
Якось не схоже на тиху купівлю акцій "РосУкрЕнерго" чи то на біржі (Їх там ще просто немає), чи то безпосередньо в "австріяків". Це що ж виходить, "злочинне оточення" все ще тримається і навіть ціну набиває?
Ну, тоді із "Вашингтон Пост" в руках їм зараз все розкажуть борці з корупцією і, головне, з НАТО. Щось вони, правда, паузу якусь незрозумілу взяли.
Чи не указу Ющенка про скасування неконституційного кримського мовного референдуму чекають? Щоб уже весь залп був по повній...
Нема указу, надто вже елементарна провокація. Тож будуть іще, як от, можливо, "самогубство" охоронця скандального ректора податкової академії Мельника... Хоча й це – не про газ і не про геополітику...
Ні, мабуть, таки не тепер буде поставлено крапку в наших енергетичних проблемах, навіть якщо хтось таки оголосить імена співзасновників "РосУкрЕнерго". Надто вже дрібна відбувається "гра в бісер" навколо цього.
Надто багато супутніх мотивів і цілей. І вибори наші все менше нагадують останні навіть в цьому році. І в Буша й Путіна є ще час і натхнення вирішувати за наш рахунок свої стратегічні надзавдання.
Час би вже вирішувати свої – за їхній рахунок... Ну, якщо не всі "смажені півні" повимруть під час пташиного грипу, - може, так колись і буде?
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"
