Олександр Абдуллін: Колись Тимошенко стане не тільки прем'єр–міністром, а й лідером усієї нації

35 переглядів
Сергій Лещенко, УП
Вівторок, 30 травня 2006, 11:36

На початку виборчої кампанії технологи Юлії Тимошенко вигадали пояснення того, чому в списку БЮТ з'явилися соратники Леоніда Кучми. Цю формулу оголосили Михайло Бродський і Микола Томенко. За їх словами, "в оточенні Кучми були люди, яких брали в полон, а були люди, які брали у полон". Перші отримали право потрапити до БЮТ, оскільки їх визнали лише "невинними жертвами режиму", а перед другими двері до блоку зачинили.

Олександр Абдуллін – це представник "тих, кого брали в полон". Друг Ігоря Бакая, Віктора Медведчука і Олександра Волкова зорієнтувався одним з найперших – він перейшов з СДПУ(о) до фракції БЮТ через два місяці після революції.

Адбуллін – випускник факультету журналістики Київського Університету імені Шевченка, який на початку 1990-х став бізнес-партнером Бакая. Перед обранням депутатом в 1998 році Абдуллін був віце-президентом корпорації "Республіка" та президентом "Інтергазу" – структур найвідомішого українського втікача.

Під час першого депутатського терміну Абдуллін вступив до рядів "Демократичного союзу" Волкова, а на друге скликання він записався до фракції Медведчука.

Протягом розмови з "Українською правдою" Абдуллін від свого минулого не відхрещувався, а лише спробував пояснити мотиви свого вибору. При цьому депутат зізнався – це його перше інтерв’ю за останні п’ять років.

Дав він його після суботнього з'їзду Блоку Тимошенко, де Юлія Володимирівна охрестила своїх соратників "воїнами Світла". З цього і почався "допит" Абдулліна.

– Як ви ставитеся до останніх слів Тимошенко, яка назвала вас всіх, депутатів від БЮТ, "лікарями суспільства", "воїнами Світла" і "армією"?

– Це алегорія! Є завдання, які вона поставила перед нами, і ми всі ці завдання плануємо втілювати в життя. Сказане нею – це нормальне зрозуміле порівняння для нас.

– Ваші опоненти говорять про тоталітарний нахил в БЮТ, і ці слова просто підтверджують наведені цитати з Тимошенко.

– Ну, це залежить від кожної людини окремо. Можна показати палець – і одна людина буде це сприймати як палець, а друга людина – як щось інше. Тобто кожен думає в міру своїх можливостей.

– А ви вдягали білий светр у перший день роботи парламенту?

– Так. Я не можу зрозуміти, чому це викликало таку реакцію?! Це нормально, це красиво! Було приємно побачити таку нашу миттєву єдність. Кажуть, що це уніформа... Чому уніформа? Ми просто одягли колір нашої партії! Якщо б ми в цьому постійно ходили – це дійсно було б як якась шкільна форма.

– А хто був автором ідеї з переодяганням? Як це виглядало – вас запросили на фракцію і сказали вдягнути білі светри?

– Це рішення народилося якось спонтанно. Нам запропонували: "Як ви ставитесь до того, щоб в перший день прийти в білому?"... Всі сказали: "Із задоволенням!".

– До речі, Василь Хмельницький білий светр не одягнув, і Сергій Буряк не вдягнув…

– Я сидів у залі разом з двома братами Буряками – вони були в білих светрах! А Хмельницького я не бачив. Я вам хочу сказати, у нас такий одяг не був обов'язковим. Це було повністю добровільно – ніхто нікого не примушував!

– Як прореагували ваші друзі з фракцій Партії регіонів чи "Нашої України"?

– Саша Третьяков підійшов до мене і перевірив лейбочку, запитав "Кофточка імпортна чи наша?". Наша, ми їх в Одесі замовляли.

– Під час цих виборів Тимошенко постійно дорікали тим, що вона веде колишніх представників влади, кучмістів. І як аргумент згадували ваше прізвище. Ви не відчували докорів, що через вас "б'ють" по Тимошенко?

– Дійсно, мені неприємно чути претензії до Юлії Володимирівни...

– А Степан Хмара навесні 2005 навіть вийшов з фракції БЮТ, обурившись тим, що ви туди вступили!

– Ну, зі Степаном Ільковичем у нас давні відносини – він програв мені вибори в мажоритарному окрузі в Борисполі у 1998 році. І для нього це було шоком! Після того у нас не склалися стосунки.

При всьому тому, що проти мене тоді йшов і Юрій Соломатін, який теж мені програв, але з Юрієм Петровичем ми знайшли можливість потиснути одне одному руки і залишитись добрими приятелями.

– Як ви ставитеся до того докору, що кучмісти "заховалися" в Тимошенко?

– А що мається на увазі – кучміст?

– Ну, ви були соратником Медведчука...

– Що значить "я був соратником Медведчука"? Так, я був разом з тією командою! Так, я був не тільки у фракції СДПУ(о), я був у тій партії.

Поясню: коли я йшов на вибори у 2002 році за округом на Рівненщині, то я сказав виборцям: "Депутат–мажоритарник не має права бути в опозиції! В опозиції мають бути партійні депутати, коли їх партія в опозиції. А мажоритарний депутат – це прораб, який розв'язує питання свого округу. В опозиції це зробити неможливо".

І люди мені повірили та обрали своїм депутатом. У моєму окрузі 86 відсотків взяла "Наша Україна" і 60 відсотків узяв я.

При всьому цьому моя позиція виявилась правильною. Так, я був у фракції СДПУ(о), і дуже багато було зроблено для мого округу конкретно Віктором Володимировичем Медведчуком.

Соратники у 2002 році: Олександр Абдуллін, Віктор Медведчук, Олександр Волков, Володимир Сацюк

– Медведчук був символом антидемократичних методів в Україні...

– Партійне будівництво тоді мене взагалі не турбувало. Мене турбував мій виборчий округ. Медведчук був головою адміністрації президента і допоміг в газифікації мого округу. За всю тисячолітню історію існування міста Дубровиці там ніколи не було газу.

Сьогодні завдяки в тому числі й Медведчуку газ там є! Добре це чи погано, давайте запитаємо в жителів Дубровиць.

Ми живемо з вами у Києві, і у нас все нормально. А я вам хочу сказати, що у мене в окрузі кожна третя дитина народжується чи з онкологічним захворюванням, чи без якогось органу, чи з якоюсь вадою, яку неможливо вилікувати. У мене там більшість родин багатодітні.

Коли я слухаю оці єхидні розмови про Медведчука, я кажу: "Приїдьте до нас в округ і запитайте – це погано, що сьогодні в Дубровицях з'явився газ?".

– Ну, навіть ваш лідер Тимошенко завжди воювала з Медведчуком, звинувачувала його...

– Коли прийшов час вирішувати, з якою партією, з яким партійним лідером іти далі, я обрав Тимошенко. Ми знайомі з Юлією Володимирівною десь 10 років.

– Як ви познайомились?

– Ми працювали в одному напрямку – в газовому бізнесі. Ми просто дійсно були добрими знайомими, у нас ніколи не було конфліктів.

– "ЄЕСУ" за часів Лазаренка всіх примушували працювати з нею – це ж широковідомий факт!

– Не знаю. Мене ніхто не примушував. У нас була своя компанія. Ми працювали нормально, у мене ніколи не було конфлікту ні з Юлією Володимирівною, ні з Пінчуком, коли вони з ним працювали, ні з Лазаренком. У нас проблем не було.

(Від УП. Відомо, що соратник Абдулліна Олександр Волков досі їздить на броньованому "Мерседесі", оскільки вважає, що в другій половині 1990-х Лазаренко готував на нього замах.)

– У ті роки ви працювали з Бакаєм?

– Так, з Бакаєм.

– Які зараз стосунки ви підтримуєте з Бакаєм?

– У нас хороші стосунки з Бакаєм.

– Ви чули, коли він сказав під час телеінтерв’ю, що "Україна для нього – це пройдений етап"?

– Я не буду коментувати сказане Ігорем.

– Але ж він ваш друг!

– Так, це мій друг!

Олександр Абдуллін носить над серцем "бютівське серце". Фото Ганни Андрієвської

– А коли у БЮТ вирішили не включати до виборчого списку іншого вашого товариша Олександра Волкова, ви якось намагалися боротися за нього, переконати партійне керівництво змінити думку?

– Я скажу відверто, що не мав і сьогодні не маю в БЮТ ще таких важелів, щоб боротися.

– Чому ви зробили вибір на користь Тимошенко, а не Медведчука, коли прийшов час визначатися з партією? Чому ви пішли з СДПУ(о)? Тому що партія перейшла в опозицію?

– У першу чергу я перейшов до БЮТ тому, що мені хотілося врятувати тих людей, проти яких почалися гоніння в окрузі. Я звернувся за допомогою до Юлії Володимирівни. Вона підставила плече, допомогла...

– Вона тоді була прем’єр–міністром?

– Ще не було голосування за неї, але вона була серед переможців тих президентських виборів. І вона допомогла, дійсно допомогла!

– Ваш прогноз – Тимошенко стане вдруге прем'єр–міністром?

– Я впевнений, що вона стане не тільки прем'єр–міністром, а й колись стане лідером усієї нації!

– Ви плануєте іти працювати в новий уряд?

– Я не думаю, що в уряді сьогодні є місце, на якому б я міг працювати. Я буду працювати у парламенті, в чорнобильському комітеті, як і працював до того. Я знаю цей напрямок – у мене на Рівненщині практично дві третини території покрито чорнобильським викидом.

– Зараз виборчий фонд для партій та блоків необмежений. Скільки ви виділили на передвиборчу кампанію Тимошенко?

– Близько 200 тисяч гривень. У мене є достатньо висока депутатська зарплата, і дивіденди від заощаджень. У декларації про доходи я маю близько півтора мільйона гривень.

– Розкажіть, як ви опинилися на посаді керівника штабу БЮТ у Рівненській області?

– Стати керівником штабу Тимошенко мені запропонували в центральному апараті БЮТ. За чотири роки, що я працював на Рівненщині, у мене з'явився досить високий, потужний авторитет.

Олександр Абдуллін на з'їзді БЮТ. Справа від нього - третя людина в блоці Тимошенко Ярослав Федорчук. Фото Ганни Андрієвської

– Чим для вас запам'ятаються ці парламентські вибори? Найбільше враження для вас особисто?

– Найбільше враження для мене було тоді, коли на Рівненщину приїжджала Юлія Володимирівна. Вона запізнилась на півтори години через погодні умови. І на вулиці прямо на площі, де вона виступала, висів температурний градусник. І от температура була мінус 22! За півтори години, на які вона запізнилася, жодна людина з площі не пішла!

Юлія Володимирівна приїхала і ще півтори години там виступала. Я знаю, що цих людей ніхто туди не зігнав, ніхто не примушував. Вони прийшли самі! Це я вважаю не просто диво – це щось неймовірне!

– До речі, в Тимошенко є одна хитрість – на сцені під час сильних морозів стоять маленькі обігрівачі, які її обігрівають. Бачив такі на власні очі під час її туру Чернігівщиною.

– Ну, я не знаю. Я був з нею в Рівному, в Дубно, і нічого подібного не помітив.

– Під час виборів на сайті БЮТ писали про акцію, яку ви започаткували – збирати по місту гроші для зоопарку в Рівному. Чим все закінчилося?

– Так, ми збирали гроші для зоопарку. Зібрали, якщо мені не зраджує пам'ять, 11 тисяч гривень. І ще за мною залишається борг перед зоопарком – я обіцяв допомогти придбати самку-зебру для самця. Я думаю, що ми це зробимо через обмін звірами з київським чи миколаївським зоопарком. Нам запропонували в Німеччині двох самочок зебри безкоштовно, але тільки їх перевезення коштує 10 тисяч євро. Це великі гроші.

– Ви як бізнесмен не хочете взяти на себе ці витрати?

– А я ніколи не називав себе бізнесменом. Чому ви вирішили, що я бізнесмен?

– Ви ж самі кажете, що займались газовим бізнесом!

– Займався! А ви колись були новонародженим. То що, я буду і зараз вас називати новонародженим, чи як?



powered by lun.ua
Справа Бахматюка. Чому НАБУ затримало екс-заступника Гонтаревої та банкірів бізнесмена
Життя колишніх-2. Що роблять і куди роз'їхались люди Порошенка
Хотіти в Росію та довіряти Путіну. Чи можна проводити опитування в умовах окупації
Мовчання для Путіна: чому стратегія Зеленського веде до програшу України
Усі публікації