"Східний вітер" продує київські кабінети
У підконтрольній Луганській облраді газеті "Вісті Луганщини" з недавніх пір з'явився новий термін – "східний вітер". Що він означає?
Місцеві політтехнологи пояснили: зміни в київській владі почнуться під впливом політиків "нової хвилі", що прийдуть у вищі коридори влади з Донбасу.
Крайня опозиційність, що її от уже третій місяць демонструє Луганщина, пояснюється просто. Луганським регіоналам відведена місія першопроходців – на доручених їм територіях вони втілюють у життя ноу-хау з арсеналу керівників Партії регіонів. Область перетворена на своєрідний форпост "біло-блакитного" табору.
Очолюють луганський опозиційний до центру рух народні депутати-регіонали Олександр Єфремов та Віктор Тихонов.
Цей тандем оформився ще в середині 80-тих, коли обидва займали посади перших секретарів, Тихонов – Луганського міськкому КПУ, а Єфремов – міськкому комсомолу.
У 1998 році Тихонов, не без допомоги свого друга Юрія Лужкова, очолив Луганську обласну раду, а Єфремова призначили губернатором.
Декількох років вистачило, щоб, балансуючи на протиріччях могутніх фінансово-промислових груп і здійснюючи на їх користь певні вчинки, представники Луганської владної еліти наростили собі економічні і політичні м'язи і зарекомендували себе на Банковій.
Ця мета була практично досягнута до часу приходу на прем'єрську посаду Віктора Януковича. Відносини з екс-губернатором Донеччини для луганчан не були і не стали рівними ні до, ні після київського входження у владу Януковича.
Луганському тандему прем'єр відвів роль простих спостерігачів у розподілі фінансових потоків. Тихонову доводилося шукати допомоги для вирішення проблем безпосередньо в Леоніда Кучми.
Проте у важкі для влади часи, коли в Києві "помаранчеві" були близькі до перемоги, луганчани підставили плече Януковичу, організували Северодонецкий з'їзд і присутність Юрія Лужкова, а Єфремов сміливо заявив: "Ющенко, ти ніколи не змусиш мене встати перед тобою на коліна!".
Усе змінилося після інаугурації Ющенка. Батьки області спробували знайти захист у Литвина під видом боротьби за права місцевого самоврядування. Тихонов оголосив себе поборником федералізму і напросився сприяти організації всеукраїнської наради з цього питання.
НАЙКРАЩІ СТАТТІ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ" |
Коаліція Ющенка-Януковича. Можливий розподіл посад Кінець помаранчевої історії, або кілька риторичних запитань до президента |
Улітку минулого року Ахметов перебував у Монако, а Янукович у підпіллі міркував про свою подальшу долю.
Тоді головний ідеолог луганчан Володимир Іванов порекомендував лідерам ПР переходити до активних дій, зокрема шукати прихильників у "Єдиній Росії". Тихонов і Єфремов підключили Юрія Лужкова, і процес пішов.
Найтісніше луганчани зблизилися з донецькими після відставки Юлії Тимошенко і підписання меморандуму про співробітництво між владою та опозицією.
До посади Луганського губернатора, що звільнилася в результаті інтриг, ніхто особливо не рвався.
Аж надто високим виявився поріг сходження на цю позицію – місцева политекономічна еліта була, по суті, некерованою.
Про що мовчав Москаль
Спершу замміністра внутрішніх справ Геннадій Москаль претендував на посаду губернатора Дніпропетровської області, але в результаті одержав Луганщину.
Варяг прибув зненацька для місцевої еліти. Він не шукав контактів із учорашніми батьками області, а позиціонував себе виключно як "людина президента".
І хоча життя рядового обивателя з приходом нового губернатора кардинально не покращилося, об'єктивно Москаль доклав максимум зусиль, щоб досконально вивчити реальне положення справ у регіоні і спробувати щось змінити.
Приміром, за колишньої влади нікого особливо не хвилювала доля близько трьох тисяч помираючих підприємств. Москаль чи не першим закликав інвесторів до області й пообіцяв їм всебічну підтримку.
Як і слід було очікувати, Москаль у Луганську опинився практично в ізоляції. Причиною для цього став існуючий тут механізм підбору кадрів, основним принципом якого є виключно фактор особистої відданості вищому заступникові.
Новому губернаторові попросту не було з ким навіть обговорити місцеві проблеми. Довелося в терміновому порядку формувати працездатну команду, куди потрапили і дійсно професіонали, такі як Сергій Тихоновський та Юрій Балковой, і київські "козачки".
(За порадою Кінаха посаду першого зама зайняв вірний кучміст Олександр Кобітєв, що набив руку на фінансових операціях у вугільній промисловості).
Жителі Луганщини, не обтяжені грішми і владою, не звикли бачити у практично всемогутньому чиновнику людину, що прагне змінити щось на краще в їхньому житті. На відміну від місцевої еліти, люди підтримували нового губернатора.
Однак, давши президентові згоду очолити список кандидатів у депутати від НСНУ до обласної ради, генерал підписав собі "смертний вирок" – дні його перебування на Луганщині були злічені з моменту оголошення результатів виборів.
20 квітня, на донецькій зустрічі Віктора Януковича із заступником глави секретаріату президента Анатолієм Матвієнком, регіонали зажадали відкликати Москаля з області. Щоб запобігти неминучій і принизливій відставці губернатора, Віктор Ющенко підписав подану йому заздалегідь заяву.
Поразка НСНУ в Луганську була далеко не єдиною причиною відставки Москаля. У лютому цього року до нього звернулися двоє офіцерів з Луганського УБОЗу, Очеретний та Омельченко, що мали оперативну інформацію про діяльність Тихонова і Єфремова.
Перед цим звертанням вони направили листи з проханням розібратися з їхніми даними відразу до кількох інстанцій: до Генпрокуратури, до МВС Луценку, главі СПУ Морозу, до секретаріату президента.
Всюди ці відомості залишили без уваги. А Москаль досконально розібрався, але нічого не зробив.
За словами офіцерів, Москаль у бесіді з ними відзначив, що подібні розбори у передвиборчий період спровокують істерику про політичні переслідування Партії регіонів. Але впливові луганчани, швидше за все, були в курсі поінформованості Москаля.
Куди дує східний вітер? Впливовий Давид Жванія нещодавно продав адміністративний будинок місцевого верстатобудівного заводу, де був розташований відомий на всю країну музей підприємства, що дало початок народженню самого Луганська.
Він володів будинком на паях з Володимиром Пристюком, що був заступником голови Луганської обладміністрації, людиною, близькою до Тихонова та Єфремова. Сьогодні Пристюк - один із замів голови Луганської облради.
Таким чином, Луганщина знову під контролем колишніх. З ними воліють домовлятися, але не сваритися.
Навіть якщо облрада приймає рішення, що суперечать політиці центру. Оскільки в облраді з 120 депутатів 100 – представники ПР, рішення про надання російській мові статусу регіональної та оголошення краю "територією без НАТО" пройшли на ура.
За рішенням сесії від 2 червня, спорудження рову на україно-російському кордоні в рамках реалізації урядової програми "Контрабанді – стоп!" було припинено. Заступник голови облради Голенко назвав рів "другою Берлінською стіною", а Єфремов – "осиковим клином" у справу дружби двох "братерських народів".
Активно обговорюються і кандидатури майбутніх губернаторів краю. Причому Тихонов через підконтрольні йому ЗМІ сигналізує про ступінь лояльності луганських до того або іншого кандидата.
Переваги надаються Юрію Бойку та екс-голові обласної податкової адміністрації Олександру Антипову.
У немилості в луганчан опинився, приміром, Олег Дубина. Обговорювався навіть варіант самопризначення губернатора на одній з сесій облради. Але до цього поки що не дійшло.
Очевидно, у Луганську поки не одержали відповідної команди від керівництва ПР.
Однак днями в області заговорили про відставку Віктора Ющенка. У бесіді з журналістами Тихонов обмовився, що на одному з найближчих засідань парламенту група народних депутатов-луганчан від ПР має намір порушити питання про початок процедури імпічменту президента.
Наступного дня Єфремов назвав питання імпічменту передчасним, натякнувши на те, що в "Наший Україні" є прагматично налаштовані депутати, що готові сісти за стіл переговорів з "біло-блакитними".
Схоже, на місцях склад майбутньої коаліції уже відомий.
Юрій Ноженко, Луганськ, для УП
