Гексоген під штабом Ющенка. Теракт, який міг змінити хід історії України

Понеділок, 26 червня 2006, 12:02

Вибори президента 2004 року залишили у спадок декілька детективних історій. Окрім отруєння майбутнього переможця, був не менш заплутаний сюжет, який на півтора роки випав з полю зору преси і громадян. Йдеться про спробу підриву штабу Віктора Ющенка на Подолі.

Днями певну ясність у цій справі вніс суд першої інстанції, засудивши виконавців злочину – росіян Михайла Шугая та Марата Москвитіна.

Загроза масштабного теракту напередодні другого туру виборів була реальною. Майже десять годин – до четвертої ранку 21 листопада 2004 року – під офісом Ющенка простояв автомобіль, начинений гексогеном.

Жертвою вибуху міг стати не тільки нинішній президент, але й увесь помаранчевий бомонд: Олександр Зінченко, Олег Рибачук, Ірина Геращенко, Анатолій Гриценко і навіть Віра Іванівна, які мали кабінети в будинку за адресою Боричев Тік, 22а.

Передвиборча штаб-квартира Ющенка на Боричевом Току, будинок 22-а. Червоним виділено вікно кабінету майбутнього президента

За версією слідства, лиха не сталося лише через відсутність команди від замовника.

На судовому процесі в Апеляційному суді Києва, який дивним чином оминув увагу мас-медіа, фігурувало прізвище скандального олігарха з Лондону. В тому числі – з вуст обвинуваченого Шугая, який свідчив, що діяв в інтересах людини із "клану Березовського".

Шугай наполягав, що не збирався висаджувати штаб Ющенка в повітря, і нібито брав участь лише "в імітації терористичного акту з метою підвищення рейтингу кандидата у президенти України".

Суд визнав Шугая і Москвитіна винними у контрабанді, незаконному володінні та зберіганні вибухових речовин та використанні підроблених документів. Саме за це вони отримали відповідно шість і чотири роки ув’язнення.

Головна стаття обвинувачення – незакінчений замах на терористичний акт – була відкинута. Суд вирішив, що зловмисники "на останньому етапі, усвідомлюючи негативні наслідки для життя та здоров’я людей, з власної ініціативи відмовились від здійснення злочинного наміру".

Тим не менш, у вироку констатувалося, що "обвинувачений Шугай діяв з умислом на здійснення вибуху і був готовий виконати наказ замовника".

Суддя зачитувала свій вердикт у справі Шугая і Москвитіна майже дві години. У тексті вироку фігурували як висновки слідства, так і пояснення самих обвинувачених.

Москвитін своєї вини у підготовці підриву не визнав і заявив, що лише допомагав знайомому як шофер. Натомість Шугай не заперечував факт маніпуляцій з вибухівкою, однак твердив, що діяв лише з метою інсценування терористичного акту.

Ці люди планували вибух під штабом Ющенка. Фото з зали Апеляційного суду Києва під час виголошення вироку. Зліва - Шугай, справа - Москвитін

На допитах Шугай вказав на людину, яка замовила підготовку теракту в Києві. За його свідченнями, пропозиція поступила від антиквара на ім’я Дмитрій з оточення Єгора Шуппе – зятя Бориса Березовського.

Шугай розповів, що перша розмова з замовником відбулася наприкінці вересня 2004 року у Сундуновських банях в Москві.

Замовник Дмитрій пояснив Шугаю, що бізнес-інтереси одного з його партнерів залежать від результатів президентських виборів в Україні. Тому він зацікавлений у штучному підвищенні рейтингу одного з кандидатів, і для цього потрібно імітувати замах на Віктора Ющенка.

За імітацію теракту із використанням вибухівки Шугаю було обіцяно 250 тисяч доларів, з яких 50 тисяч він отримав авансом. У спільники Шугай вирішив залучити свого знайомого Москвитіна.

У суді Шугай підтвердив обставини, за яких він отримав замовлення на підготовку теракту. Він заявив що, на його думку, діяв в інтересах людини із "клану Березовського". Шугай також визнав, що підтримував стосунки з Шуппе, починаючи з 1996 року, і колись навіть бачив в його товаристві самого олігарха.

Почуте у залі суду дозволяє докладно відтворити обставини злочину.

Шугай обзавівся гексогеном заздалегідь – в Литві у травні 2004 року. Решта складових вибухового пристрою (дистанційне управління і електродетонатори) він придбав на початку жовтня в Москві.

17 жовтня 2004 року Шугай з Москвитіним прибули з Москви до Києва. Тут їх чекав асистент – невстановлена слідством особа з фальшивим паспортом на ім’я російського громадянина "Сергучова Д.М."

В ході підготовки до теракту зловмисники використовували три різні машини.

Перше з авто, "Газель" зі схованкою, знадобилось, щоб таємно завезти вибухівку в Україну. Це сталося 22 жовтня.

На інший машині – "дев'ятці" з російськими номерами – Шугай з Москвитіним пересувались самі. В цьому авто їх, зрештою, і затримали.

Третю машину – ВАЗ-21043 з номерами 490-74 КН – придбали в Києві, спеціально для використання у теракті. Саме це авто стояло біля штабу Ющенка в ніч на 21 листопада.

Мешкали Шугай і Москвитін на дачі в селі Дударків Бориспільського району. Звідти періодично навідувалися в Київ та Москву – потягами та літаком. Востаннє Шугай побував у російській столиці 18 листопада, затримавшись там лише на декілька годин.

В суді Шугай свідчив, що протягом жовтня-листопада 2004 року регулярно спілкувався із замовником. За його словами, спочатку "імітація теракту" планувалась на день першого туру виборів – 31 жовтня. Усі приготування було здійснено, але потім замовник відклав дату "Х" ще на три тижня.

У зв’язку з цим між Шугаєм та антикваром на ім’я Дмитрій почалися тертя. В суді Шугай доводив, що боявся замовника і навіть озброївся – на випадок подальшого загострення стосунків між ними.

З наближенням дати другого туру виборів, 19 листопада 2004 року Шугай і Москвитін зняли номери в київських готелях "Знання" і "Кооператор" (район київських вулиць Микільсько-Ботанічної та Саксаганського). Наступний день був цілком присвячений підготовці до теракту.

В 11:00 росіяни привезли вибухівку з села Дударків в готель "Знання". Близько 15:00 у номері Шугая перевірили працездатність механізму управління вибуховим пристроєм. В 18:00 – перемістили пакет з вибухівкою в багажник четвертої моделі "Жигулів" і поїхали на Поділ.

Зупинивши легковик в 10 метрах від офісу Ющенка, Шугай, за версією обвинувачення, привів пристрій в бойову готовність.

Сам зловмисник твердить, що залишив в машині вибухівку, відокремивши від неї детонатора.

Він також наполягає, що навмисно розташував авто в полі зору камери спостереження і очікував, що на нього зверне увагу охорона.

На думку слідства, вибух насправді планувався, а виконавці очікували команди від замовника теракту.

Можливо такої команди не поступило, а можливо, Шугай її проігнорував.

Близько четвертої години ранку 21 листопада Шугай забрав вибуховий пристрій з ВАЗ-21043 (машина залишилась на Боричевому Току) і переніс його в інше авто – "дев'ятку" з російськими номерами, яка чекала на Контрактовій площі. Після цього зловмисники поїхали відсипатися до своїх готельних номерів.

Дії Шугая з вилучення вибухівки з припаркованої біля штабу Ющенка машини стали підставою для його виправдання. За оцінкою суду, він здійснив їх "на власний розсуд, в умовах, коли йому ніхто не заважав довести підготовку до теракту до логічного завершення".

Як свідчить Шугай, об 11 годині в день виборів до нього зателефонував замовник. Шугай нібито повідомив йому, що машину з вибухівкою не виявили, і на цьому, як виконавець, він вважає свою місію завершеною.

Подальші наміри підривників залишись неясними. Суд визнав, що не існує жодних доказів того, що вони продовжували діяти у змові на вчинення теракту.

Приблизно о 19 годині 21 листопада, в день другого туру виборів, Шугай з Москвитіним були затримані. Це сталося випадково: спрацювала сигналізація в одному з київських помешкань, міліція зупиняла всі підозрілі машини, побачила авто з російськими номерами, водій та пасажир стали поводитися нервово – і під час перевірки легковика там знайшли вибухівку.

НАЙКРАЩІ СТАТТІ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ"

Точна вага виявленого у зловмисників пластиду (його основним компонентом є гексоген) становила 2 кілограма 990 грам. За висновками експертизи, цього достатньо для того, щоб зруйнувати будівлі та смертельно травмувати людей на відстані до 20 метрів, нанести часткові пошкодження і покалічити – до 120 метрів.

Таким чином, у разі вибуху постраждав би не тільки штаб Ющенка та люди всередині, але і резиденція посла США Джона Гербста, яка розташована у двох хвилинах ходи.

Нестача 10 грамів до "рівних" 3 кілограмів у вазі вибухівки свідчить, що її випробували перед використанням – так завжди роблять професіонали.

Після затримання проти Шугая і Москвиніна було порушено кримінальну справу за фактом незаконного зберігання вибухових речовин. Спочатку слідство перебувало у провадженні Голосіївського райвідділу київської міліції.

22 грудня 2004 року справу було перекваліфіковано за статтею про замах на вчинення терористичного акту і передано до СБУ.

При підготовці цієї статті нам вдалося поспілкуватися з джерелами в оточенні двох попередніх керівників СБУ – Ігоря Смєшка й Олександра Турчинова – які розслідували справу підривників.

Версія 1

За інформацією джерел, близьких до Ігоря Смєшка, ще у січні 2005 року слідство наблизилося до встановлення особи замовника теракту.

У відповідь на запит Служби безпеки України, МВС Росії надіслало довідку про зв’язки Шугая - допомогло те, що раніше він був двічі засуджений в Москві.

Серед знайомих Шугая були названі зять Березовського Георгій Шуппе (чоловік старшої дочки олігарха Катерини) та антиквар на прізвисько "Ханкін" (справжнє ім'я Дмитрій Фаєрович). Останній, за даними російських правоохоронців, підтримував контакт з підприємцем Дмитром Босовим.

Для встановлення можливого замовника злочину росіяни передали до Києва фотографію Фаєровича. Проте, Шугай на слідчому експерименті відмовився упізнати там антиквара Дмитрія.

Ймовірно, Шугай, як досвідчений рецидивіст, застосував традиційну тактику злочинців – ухилятись від конкретних підтверджень своїх же свідчень.

Після цього наприкінці січня 2005 року у відрядження до Москви вирушила група сбушників. У ФСБ їм заявили, що не володіють даними про причетність Шугая та Москвитіна до терористичних угрупувань.

Натомість, представники УБОЗ МВС Росії ще раз підтвердили інформацію стосовно зв'язків Шугая. Росіяни уточнили, що надане раніше фото Фаєровича є застарілим, і пообіцяли, що при отриманні свіжого надішлють його в Україну.

На думку джерел, близьких до Смєшка, розслідування можна було довести до логічного кінця. Але наступне керівництво СБУ змінило своє ставлення до справи, оскільки там з’ясувався слід небайдужого до революції Бориса Березовського.

Прес-служба СБУ повідомила "Українській правді", що "на початку літа 2005 року частину матеріалів було виділено в окреме провадження для встановлення замовників теракту та інших співучасників злочину". Це дозволило висунути Шугаю і Москвитіну звинувачення і передати їхню справу до суду.

Про завершення слідства у справі підривників повідомляв свого часу перший заступник Турчинова Василь Крутов.

Джерела в оточенні Смєшка впевнені, що вибух мав стати черговою передвиборчою провокацією Бориса Березовського. Перша спроба, пов’язана з дивним зникненням Івана Рибкіна, провалилася.

Ці ж джерела упевнені, що кандидата в президенти України планували вбити, а тіло викинути з потягу Київ-Львів. Ймовірний скандал одночасно вдарив би по Путіну і загострив би передвиборчу ситуацію в Україні.

Якщо в історії з Рибкіним фігурували призвіща Давида Жванії і Романа Безсмертного, то після зриву акції їхні стосунки з Борисом Березовським охололи. Тоді російський олігарх у вигнанні переключився на інші канали – через Дмитра Босова і Олександра Волкова на Юлію Тимошенко.

Самого Босова неодноразово називали фінансовим посередником між Березовським і деякими революціонерами. Як запевняє Волков, "Босов виступав на боці Ющенка – і він, і його дружина стояли на Майдані, постійно допомагаючи Віктору Андрійовичу і Майдану".

Під час президентських виборів Босов регулярно прилітав до Києва. На фото - в аеропорту "Бориспіль" у жовтні 2004 року Босова зустрічає Олександр Волков. Фото з сайту "Компромат.Ру"

Сам Дмитро Босов відкидає свою роль у справі про замах на штаб Ющенка. За словами російського бізнесмена, його прізвище не фігурувало у показах Шугая і Москвитіна.

"Я не маю до цього жодного відношення. Тому що, якби якісь такі свідчення були, то мене б уже сто разів викликали до СБУ чи до ФСБ і допитали", - сказав Босов "Українській правді".

Про те, як Босов виступив спонсором проектів Петра Ющенка, читайте тут:

Але, за нашою інформацією, Босов цікавився слідством у справі підривників.

Заради цього він двічі ініціював неформальні зустрічі з Володимиром Сацюком – заступником Смєшка в СБУ.

Розмови відбулися у січні 2005 року за посередництва Олександра Волкова, давнього знайомого і того, і іншого, на дачі в Осокорках.

Тим часом, Борис Березовській у газеті "Московские новости" назвав інцидент зі спробою підриву штабу Ющенка "замовною провокацією" спецслужб Росії.

Версія 2

Джерела, наближені до Олександра Турчинова, дотримуються дещо іншої логіки стосовно можливих замовників та мети планованого теракту.

За словами джерел в штабі БЮТ, Турчинов особисто доповідав президенту Ющенку про розслідування цієї справи. На самому початку опрацьовувалася версія причетності до теракту ФСБ Росії, яка з ентузіазмом була зустріта у головному кабінеті держави, але не підтвердилася.

Турчинов, як і Смєшко, відкинув версію інсценування теракту, бо воно не потребує такої кількості гексогену – на його переконання, йшлося про справжній замах.

Джерела, пов’язані з Турчиновим, вважають, що про підготовку вибуху міг знати хтось з представників штабу Ющенка – оскільки підозріла машина тривалий час стояла під офісом кандидата в президенти, тоді як в інших випадках незнайомі авто охоронці перевіряли буквально ледь не через дві години.

"Ми вважали, що була задача здійснити вибух у певний момент – коли Ющенко відсутній, але на місці є інша особа. І коли б ця інша особа постраждала, а Ющенко – ні, то завжди можна сказати, що Ющенко дивом врятувався, зазвичай затримавшись на початок зустрічі", - сказало джерело в оточенні Турчинова, з чого можна зробити висновок, що кінцевою жертвою мала стати Тимошенко.

Зокрема, за словами людей Турчинова, про можливий вибух міг знати Давид Жванія.

Сам Жванія повідомив "Українській правді", що він давав слідству пояснення у цій справі.

"Я проводив співбесіду в СБУ на тему, хто теоретично міг мати відношення до цього. Але я до цього не причетний, про підготовку вибуху мені було невідомо, і я не маю жодної версії, хто б міг це зробити", - сказав Жванія у коментарі "Українській правді".

Джерело в оточенні Турчинова також каже, що Березовський все ж таки володів інформацією про замах на лідерку БЮТ і був готовий надати її "в обмін на гарантії участі в українській політиці". Зокрема, ці докази намагався отримати Михайло Бродський, який минулого року їздив до Ізраїлю на зустріч з Борисом Абрамовичем.

Але найцікавіша деталь, на якій акцентує увагу оточення Турчинова, така: Ющенко після відставки соратника Тимошенко із СБУ цікавився, як глибоко просунулося слідство в справі про вибухівку.

Більше того, президент спеціально дзвонив щойно призначеному главі спецслужби Ігорю Дріжчаному, щоб довідатись, про які версії розслідування саме цієї справи Турчинов може повідомити на анонсованій першій після звільнення прес-конференції.

Деякі підсумки

По-перше, як визнав суд, підготовка велася саме до здійснення теракту, а не його "імітації". Ймовірно, вибух не стався лише через непорозуміння між замовником та виконавцями.

По-друге, Шугаю та Москвитіну дуже пощастило, що їх не затримали на місці злочину. Інакше їх навряд чи б виправдали за статтею про замах на терористичний акт.

По-третє, з огляду на відомі факти, шанси на покарання замовників злочину виглядають проблематичними.

Але певні висновки випливають із матеріалів судової справи та коментарів зацікавлених осіб. Зауважимо, що навіть люди з оточення Тимошенко визнають Березовського поінформованою людиною у справі підривників.

І, насамкінець, про пікантний збіг прізвищ.

Як відомо, легалізувавшись у Великий Британії, Борис Березовський отримав документи на ім’я Платона Єленіна.

За неймовірною іронією долі, вирок у справі про замах на штаб Ющенка винесла суддя Апеляційного суду Києва Жанна Єленіна...



powered by lun.ua
Головне на Українській правді