Ложка дьогтю в діжку політичного меду
Переговорний процес між учасниками помаранчевої коаліції катастрофічно затягується, викликаючи в Україні подальший хаос, повзучі мовні заколоти, аж до виходу окремих регіонів з-під руки офіційного Києва.
Спостерігається незрозуміла бездіяльність існуючої влади, яка щоразу більше загрожує національній безпеці України.
Досі ніхто з найвищих посадовців України – президент Ющенко, в.о. секретаря РНБО Ґорбулін, голова СБУ Дріжчаний, міністр МВС Луценко, генеральний прокурор Медведько, міністр МЗС Тарасюк – істотно не відреагували на демарші в російській Думі, повзучий мовний сепаратизм в Україні, антинатівський шабаш у Криму.
Відбувається розгнуздана вакханалія п‘ятої колони, регіоналів, буйних вітренківців, комуністів і всіляких "дружніх посланців" Москви, які колотять антиукраїнську воду в Криму, аж до створення зони вільної від НАТО.
Усе це є наслідком не тільки відсутності сильної влади в України, але й, як уже згадувалося, затягування процесу формування помаранчевої коаліції.
На тлі безконечних торгів між БЮТ, НСНУ, СПУ, вирізняються такі собі чистесенькі соціалісти, яким, бачите, захотілося розставити в помаранчевому альянсі неокомуністичні приманки – заборону на продаж землі та входження України до НАТО.
Непомірні апетити й не завжди чисті методи "любих друзів", загравання з регіоналами, шалений опір деяких провідних членів НСНУ приходові до влади чесних політиків, зокрема шабаш під назвою "Ірпеніана", підняття по владній драбині багаторазового політичного перебіжчика Матвієнка та багато чого іншого, до решти оголили сутність цього тимчасового й різношерстого об‘єднання.
Вочевидь, у подальшій перспективі йому судилася доля "За єдину Україну" чи СДПУ(о), а вірніше – НеТаківців. Можливо, з часом частина НСНУ відійде й створить свою право-центристську партію.
Автор утримається від голослівного пророцтва щодо майбутнього блоку БЮТ. Однак щоб вижити в нових політичних умовах, бютівцям потрібно очиститися від багато чого зайвого.
Головне – знайти національний стрижень, що, зокрема, означає – зміститися вправо від СПУ – дітища Олександра Мороза, щоб не дублювати цю партію.
НАЙКРАЩІ СТАТТІ УП |
Депутатський імператив Тимошенко Петро Ющенко і Дмитро Босов на одному чартері. Хто платив за доставку Благодатного вогню? |
Тільки при такому розкладові політичних сил можливий гармонійний розвиток суспільства: ліві відстоюють соціальну справедливість, зокрема дотації малозабезпечених, праві – формують і дбають про національне обличчя країни.
Вочевидь, у новому українському парламенті спостерігається вражаючий дисонанс: відсутність крайніх правих. Це велика небезпека для існування будь-якої держави.
Тим більше зденаціоналізованої України, з близькістю північного сусіда, який ще довго зазіхатиме на незалежність країни разом з антиукраїнськими силами, підігрітими й підгодованими тим же недружнім сусідом.
Власне причиною тому є сплеск "отаманії" серед націонал-патріотів, які не зуміли пересилити власного "еґо" й дійти до об‘єднання, а тому не пройшли до парламенту й завалили всю національно-будівничу справу України.
У автора немає наміру зупинятися на деструктивних силах України – регіоналах, вітренківцях, нетаківцях, комуністах тощо, оскільки у будь-якій цивілізованій країні вони не тільки не мали б можливості проходити до парламенту, але й їхня діяльність, скерована на відстоювання інтересів чужої країни, сепаратизм, дестабілізацію власної держави та інше, була б заборонена.
Мова йде про політичну силу під назвою СПУ, яка повинна б займати місце з лівого краю політичного розкладу. На жаль, СПУ не готова до такої класичної ролі.
Саме це показали соціалісти під час формування помаранчевої коаліції, відстоюючи заборону на продаж землі й вступ України до НАТО.
Мабуть, СПУ настільки просякла соціалізмом східного (російсько-імперського) зразка, що вже не здатна стати на свої націонал-соціалістичні рейки, тобто відстоювати суто українські інтереси.
Треба сказати, що часом з СПУ випирають такі дико-червоні кольори, що диву дивуєшся, як ця партія, яка, до речі, є членом Соцінтерну, досі нічогісінько не втямили із загальноприйнятих соціалістичних концепцій.
Отже, замість того, щоб прискорити процес остаточної приватизації землі разом з реалізацією аграрної реформи та припинити занепад сільського господарства, соціалісти заморожують земельну проблему.
А це означає прирікти Україну на подальший занепад села та напівпорожній державний гаманець. Хочеться запитати Олександра Мороза: а в якій із країн, представлених в Соцінтерні, земля не є власністю того, хто її обробляє? Чи досвід соціалістичного колективного господарювання не довів: спільне – це нічийне, про яке ніхто не дбає?
Ще більшою небезпекою для України є позиція соціалістів щодо вступу України в НАТО.
Нині, коли відбуваються і посягання на територіальну цілісність України з боку Кремля, і відкрите втручання Росії у внутрішні справи України, і щораз тугішає московський газовий та торгівельний зашморг на горлі України, Олександр Мороз не тільки гальмує рух держави в Європу, але й залишає безборонну Україну сам на сам з непогамовним агресором.
Чи можуть українські соціалісти назвати когось із їхнього інтернаціонального братства, хто б не уболівав за безпеку своєї батьківщини?!
Слід пам‘ятати, що тільки НАТО може бути гарантом безпеки України.
А це значить нейтралізувати територіальні претензії Москви, запобігти можливому розчленуванню України, допомогти з пошуками альтернативних енергоносіїв, підтримати процес демократизації суспільства та розквіт титульної нації і всіх національних меншин, врешті – стати гарантом майбутнього добробуту.
Повернення України в російську геополітичну орбіту означатиме: повторний колоніальний статус з остаточним пограбуванням природних багатств і всього населення, знищення української духовної спадщини, каґебістсько-чиновницьке беззаконня, переслідування інакодумців, загибель наших синів у всіх гарячих точках Росії тощо.
І саме соціалісти, як захисники народних мас, мали б це якнайскоріше донести до широкого українського загалу.
Марта Онуфрів, журналіст, Торонто, для УП
