18 брюмера Олександра Мороза
В ситуації, коли більшість експертів ведуть дискусію про вчинок Олександра Мороза у морально-етичній площині, не зайвим було би звернути увагу на одну важливу деталь: Олександр Мороз зробив те, що хтось рано чи пізно мусів зробити.
Він поставив крапку у тому процесі, який в Україні гучно нарекли "Помаранчевою революцією".
Всяка революція досягає свого логічного завершення. А якщо процес – можливо, для когось прекрасний, можливо, обнадійливий – революцією зовсім не виявився, а лише симулякром революції, то його необхідно було завершити.
Інакше він обернувся би для України непередбачуваними наслідками.
Мороз зробив те, що вважав за доцільне. І лише історики зможуть оцінити – виходячи з емпіричного матеріалу і на базі порівняльного аналізу – чи заслуговує вчинок Мороза на схвалення або засудження.
Наразі будь-які оцінки будуть не більше ніж емоційними судженнями.
Що ви хотіли від Мороза?
Він завжди був вірним собі і завжди керувався поняттям політичної доцільності. В суспільстві, де всі політичні групи живуть або за візантійськими традиціями кулуарних ігор, або за сформованими у жорсткій боротьбі "поняттями" - зі своїм кодексом честі, зі своїми уявленнями про дане слово і порядок його дотримання.
ЩЕ НА ЦЮ ТЕМУ |
Переддень дня народження Януковича Смерть коаліції у Морозний вечір Олександр Мороз: від механізатора-комуніста до соратника Януковича |
Однак київська політика диктує саме візантійський стиль.
Всі – Ющенко, Тимошенко, Мороз, їхні політичні оточення – звикли жити в суцільному обмані, який вони іменують голосно: політика. Сьогодні помаранчеві стали жертвою культивованого ними ж обману.
Один з них - Олександр Мороз - виявився більш вмілим і більш спритним гравцем.
Чого ж на нього нарікати? Через що розгорілися суперечки?
Давайте подумаємо, що було би, якби все йшло за планом, накресленим Юлією Тимошенко?
Тимошенко стає прем'єром, Порошенко – спікером. Нестабільність такого роду коаліції – очевидна, і про неї не говорив лише лінивий. Мороз міг претендувати за таких розкладів на ролі другого плану – віце-спікер, віце-прем'єр…
Доля Соціалістичної партії України також була наперед спланована.
Враховуючи те, що Блок Юлії Тимошенко здійснив вторгнення в електоральну зону Соцпартії і вкорінився у Центральній Україні, ставши притягальним середовищем для протестного лівоорієнтованого електорату переважно в районних центрах, селах і селищах, Соціалістична партія мала би готуватися до свого логічного занепаду.
Соцпартія у такому варіанті стала би філіалом, сателітом чи просто доважком до Блоку Юлії Тимошенко.
За деякий час Тимошенко диктувала би умови гри для соціалістів: Мороза з успіхом замінили б на Вінського, від партії відійшли б Рудьковський, Деркач, Бойко та ще ряд "грошових мішків".
Більшість партійних осередків розчинилися б у структурах Блоку Тимошенко – особливо напередодні виборчої кампанії 2009 року, де всім знайшлася б робота у місцевих штабах.
Як це не дивно звучить, Мороз, ідучи на відомий крок, зробив спробу врятувати Соціалістичну партію, про що – нижче.
Другий момент: Тимошенко намагалася змусити українську політику крутитися довкола неї.
Погляньте на ситуацію: основним питанням, яке висували представники БЮТ і довкола якого велися головні дискусії, було питання прем'єра.
Лідерка блоку свого імені ще на парламентських виборах намагалася продемонструвати, що це – вибори прем'єра.
До слова, їй вдалося викривити суспільну свідомість і переконати всіх у тому, що питання, хто буде прем'єр-міністром, є найважливішою темою сьогодення.
Мороз наочно продемонстрував, як теза Тимошенко може бути хибною: він дав зрозуміти, що головною посадою відтепер є посада спікера парламенту.
Він зайняв крісло, і тепер посада прем'єр-міністра стає своєрідним доважком. Адже не в останню чергу від Мороза буде залежати, хто стане прем'єром, яким буде формат більшості, і якою буде політика держави у наступні роки.
Ризикнемо припустити, що саме це найбільше шокувало і розізлило Юлію Володимирівну.
По-перше, її обіграли у її ж грі, за її ж правилами - так і бачу, як Павло Іванович Лазаренко передає їй привіт і нагадує про події кінця 1998 – початку 1999 років.
По-друге, не вона, а Мороз диктуватиме умови політичним партнерам.
Формально, отримавши крісло спікера, Мороз міг би продовжити переговори з БЮТ та "Нашою Україною" щодо поділу портфелів у Кабінеті міністрів і створення урядової коаліції.
Він чудово знає, що, згідно з Конституцією, поділ парламентських портфелів аж ніяк не має впливати на процес формування виконавчої системи влади. Але чи потрібна така ситуація Тимошенко?
За її сценарієм, саме вона мала стати фактором обрання спікера. За сценарієм Мороза – він має впливати на вибір прем'єра.
Сьогодні чимала кількість політиків пророкують Морозу політичну смерть. Мовляв, цим вчинком він поховав себе.
Не можу погодитися. Мороз здобув чергову вершину в своїй політичній кар'єрі і тепер піде на здобуття інших вершин. Вже в новій ролі і в новій іпостасі.
Коли оцінюють майбутнє Олександра Мороза, чомусь думають про його нинішній електорат і його нинішній імідж. Проте Морозу не звикати до різких і спонтанних змін.
Політичну смерть Морозу пророкували неодноразово – і після програшу битви за владу у 1995 – 1996 роках, коли він був змушений поступитися Леоніду Кучмі повноваженнями і визнати Конституцію України, що знімала з повістки гасло "Вся влада радам", і після програшу президентської кампанії 1999 року, і після оприлюднення плівок майора Мельниченка, і після спільної прес-конференції з Віктором Медведчуком, яка поклала край чотириєдиній опозиційній коаліції у 2003 році. Кожного разу партія щось втрачала: відходили люди (Вітренко, Арістов, Чиж), змінювалася ідеологія - від майже комуністичної до соціал-демократичної.
Незмінним залишалося прагнення Мороза впливати на українську політику і бути не фактом, а фактором політичного процесу. І йому це вдавалося.
Що відзначає Мороза – це дивовижне політичне чуття та загострене інстинктивне відчуття кон'юнктури. Кон'юнктури стратегічної.
Він не квапиться отримати владну подачку, а працює на далекосяжні результати. Сьогодні він закладає основу плану, що спрацює через кілька років – можливо, перед президентськими виборами.
Прив'язка Мороза до коаліції з Партією регіонів та Комуністичною партією, як не дивно, може призвести до цікавих наслідків.
1
Насправді Антикризова коаліція чудово розуміє одну цікаву деталь: Україна сьогодні стоїть як перед небезпекою серйозної економічної кризи, так і перед шансом її уникнути.
Фактори, які можуть викликати кризу:
а) підвищення цін на газ для споживачів – а це може зробити окремі галузі економіки збитковими;
б) соціальні негаразди, не в останню чергу пов'язані з підвищенням цін на газ;
в) прихована інфляція;
г) неузгодженість дій між Києвом та промисловим Сходом: для Сходу і директорату промислових підприємств нова київська влада є "чужою", тому не можна відкидати і варіанту тихого саботажу.
Однак є й серйозна надія на те, що кризи вдасться уникнути:
а) цього року заповідається добрий врожай;
б) Росія вирішила не підвищувати ціни на газ;
в) Туркменбаші вирішив, що наразі краще синиця (Україна) в руках, ніж журавель - газопровід на Душаньцзи у Китаї - в небі;
г) головне – знову прогнозується стрімкий ріст цін на метал у світі, а металургія – це близько 40% українського ВВП.
Наявність у Антикризовій коаліції кількох вагомих менеджерів (Азаров, Клюєв, Баранівський) може призвести до поступового формування позитивного іміджу самої коаліції. Тим більше, що Партія регіонів вже зробила висновки з помилок 2003 – 2004 років і на сьогоднішній день діятиме обачніше, ніж раніше.
2
Не важко припустити, де завтра - чи то вже на етапі формування виконавчої влади, чи то на етапі перших успіхів Антикризової коаліції - опиниться деяка частина бізнесменів, що на сьогоднішній день перебувають чи то у лавах "Нашої України", чи то в середовищі БЮТ.
При цьому саме соціалісти стануть тим фактором, який активно розмиватиме "помаранчевий" табір і сприятиме перетіканню кадрів. Нагадаю: імперативний мандат наразі ще не діє.
3
Антикризова коаліція відповідатиме і загальним тенденціям у суспільстві: в Україні прогнозується тенденція до полівіння у політиці, соціальні питання виступають на перший план, розвивається профспілковий та робітничий рух, на селі готуються до перетворення землі на товар…
Ліва складова - комуністи і соціалісти - коаліції може забезпечити контроль над прогнозованими процесами.
4
Союз великого капіталу (Партія регіонів) та лівих сил може привести до переходу нашої економіки до кейнсіанської моделі, яка призведе до гармонізації інтересів великої буржуазії та найманих працівників.
До речі, переважна більшість соціал-демократичних партій, до яких зараховують себе і українські соціалісти, ставили саме це – гармонізацію стосунків між працею та капіталом – за мету своєї діяльності.
Знову – в цих умовах сама ідеологія СПУ може бути потрібною. Важливий момент: сам Мороз неодноразово говорив про свою близькість до бернштейніанської моделі соціал-демократії, яка передувала Кейнсу в економіці.
5
Відхід Вінського "со товарищи" та прихід на важливі позиції в СПУ Рудьковського і представників бізнесових кіл сприятиме переорієнтації партії: вона з лівої части соціал-демократичного спектру перебазується на правий фланг соціал-демократії.
Але при цьому залишатиметься партією лівою, або ліво-центристською.
Свого часу Мороз активно задумувався над формуванням власного потужного бізнес-середовища під президентські вибори 1998 року, але перенесення виборів на 1999 рік і арешт головного "грошового мішка" Мороза – Віктора Боженара – не дали Сан Саничу можливості створити свого "Олександра Волкова".
Тепер намічається процес створення колективного "грошового мішка" з великими перспективами і можливостями.
6
Значною мірою вирішиться питання Юрія Луценка, який останнім часом опинився у незрозумілій ситуації: він нібито є висуванцем СПУ у владі, але у той же час відхрещується від СПУ, він має впливи всередині СПУ, але займає незмінно особливу позицію щодо тих чи інших питань.
До того ж, у політичних кулуарах говорять про початок особистого політичного проекту Юрія Луценка і ряду польових командирів Майдану – про нову політичну якість, яка може перетворити українську політичну дійсність, перекроїти її і змінити акценти, одним махом покінчивши з такими явищами, як пристрасть президента до кумівства і фаворитизму. Сам Луценко доволі обережно оцінює дії Мороза.
Проте його найближчий однодумець, голова політичного об'єднання "Нова хвиля" Тарас Стецьків, вже назвав Антикризову коаліцію "українським варіантом ГКЧП", недвозначно давши зрозуміти, що компроміс із новою коаліцією навряд чи можливий – навіть якщо її підтримає частина оточення Ющенка.
Луценко, скоріш за все, піде у відставку та у активну політику. Вивільнення енергії Луценка, Стецьківа, можливо – Катеринчука і ряду інших політиків може призвести до серйозної заявки на те електоральне поле, яке сьогодні займає Юлія Тимошенко.
7
Врахуйте і той факт, що Мороз має стійку підтримку західних соціал-демократів, об'єднаних у Соцінтерні, а також свої виходи на Кремль.
Врахуйте, що Соцінтерн, який від середини 60-х років перебуває під виразним патронатом американського ЦРУ, здатен сформувати позитивний імідж для Мороза і для антикризової коаліції в очах чільних представників Держдепартаменту Сполучених Штатів: на фоні поглиблення американського розчарування в Ющенкові Мороз, який також стояв на Майдані і був одним з символів опозиції щодо Кучми, може сприйматися як фігура бажана. Україна, за задумом США, повинна була показати пострадянським народам шлях до кращого, демократичного життя, натомість результати "революції" були більш ніж сумнівними.
Напевне, час змінювати фаворитів і робити нові ставки. Очевидно, що і Росія буде задоволена з того, що в Антикризовій коаліції відсутні противники курсу на поглиблення українсько-російського співробітництва.
Тому Морозу можна прогнозувати повне сприяння з боку основних світових гравців.
8
А далі – дві моделі.
Перша: Олександр Мороз стає головним опонентом Віктора Ющенка на виборах 2009 року.
За умов, викладених у пунктах 1 – 6, він отримає непогані стартові умови. Не важко здогадатися, що в такому випадку він може стати спільним висуванцем Партії регіонів, Соціалістичної партії та Комуністичної партії України на президентську посаду.
Друга: Мороз може виступити ініціатором продовження політичної реформи і – в піку ініціаторам проведення референдумів про те, варто чи не варто змінювати Конституцію, - може ініціювати перетворення України з парламентсько-президентської на чисто парламентську республіку. Петро Симоненко у цьому його гаряче підтримає. Партія регіонів себе довго умовляти не змусить.
Беручи до уваги всі ці пункти, а також те, що Ющенко навряд чи піде на розпуск парламенту - інакше він ризикує у наступній Верховній Раді взагалі залишитися без своєї фракції - можна стверджувати, що політична зірка Мороза ще далека до згасання.
Його ще рано відправляти на пенсію. Можна сперечатися про його морально-етичний портрет, але не про перспективи.
6 червня Україна отримала своє 18 брюмера. Тоді, у 1799 році, Наполеон Бонапарт поставив крапку у революції і відкрив нову сторінку в історії Франції. Мороз також поставив крапку у революції і відкрив нову сторінку…
Якою вона буде – величною, як за Наполеона, чи смішною і нездалою - залежатиме від самого Мороза і від його таланту державного діяча. Як політик, майстер кулуарних домовленостей та інтриг, палкий маккіавеліст він себе вже проявив.
Тепер йому належить довести, що він володіє і талантом будівничого.
А щодо тотальної обструкції, яка сьогодні спостерігається у засобах масової інформації, згадуються слова генерала Буланже, одного з французьких політичних діячів ХІХ століття: "Мене мало хвилює, що про мене пишуть у газетах. Мене хвилює те, що про мене напишуть у підручнику з історії".
Кость Бондаренко раніше співпрацював з Віктором Януковичем (2004) і Володимиром Литвином (2006). Зараз є керівником київського інституту проблем управління імені Горшеніна.
