Ніколи не кажи "ніколи"
Сказав коротко: "Виконають. Указ буде законний".
Полохливим комуністам одразу спало на думку, що Ющенко, який, зрозуміло, порадився з силовиками, вже переходить до диктатури...
Хоча, з приводу силовиків: все, як завжди, не настільки однозначно. В той час, як заляканий скандалом з президентським радником Дорошенком глава СБУ Дріжчаний робив попередження політикам не гратися в протистояння поза межами Конституції, "Ющенків улюбленець" Луценко клявся синьо-білим демонстрантам, що захищатиме їхні права на мирний протест...
Народ аж розчулився, а в Луценка зросли шанси зберегти посаду навіть при широкій коаліції...
Тож справа не в силовиках.
Ющенко мав незаперечну рацію, просто відкинувши черговий блеф Мороза.
Бо що, власне, мав на увазі спікер, коли заявив, що парламент ніколи не підкориться указові президента про розпуск Верховної Ради?
Що політичні сили, які входять до антикризової коаліції, не братимуть участі у дострокових виборах?
Так, це був би дуже цікавий експеримент з електоральними наслідками, досі ніколи не досліджуваними навіть найвигадливішими політтехнологами.
Адже за відсутності в бюлетені на позачергових виборах таких партійних брендів як Партія регіонів, Соцпартія та КПУ, їхнє вільне місце, що ніколи не буває порожнім, заповнять інші активні фігуранти.
От, наприклад, з відомих: чи доводилось вам чути, що проти дострокових виборів виступають блок Вітренко, блок Литвина, партія "Віче" тощо?
А яким захопливим став би процес формування окружних виборчих комісій, що за законом створюються вже виключно з представників політичних сил, на момент дострокових виборів представлених в парламенті, навіть без найменшої участі позапарламентських учасників!
В разі бойкотування цих виборів трьома з п'яти парламентських партій та блоків окружкоми формуватимуться лише з висуванців "Нашої України" та БЮТ!
Розглядаючи експеримент невиконання парламентською коаліцією президентського указу про розпуск в чистому вигляді, треба, звісно, припустити, що коаліція в особі 244 депутатів, терміново зібравшись на позачергове засідання, спробує вжити якихось зусиль для зриву дострокових виборів.
Але якими б не були ухвалені такою більшістю рішення, - вето президента не примусить себе чекати, і долати його не буде кому.
Це вже не кажучи про те, що секретаріат президента читає статтю 90 Конституції як припинення після указу про розпуск ВР будь-якої нормотворчої діяльності розпущеного парламенту.
Треба думати, ЦВК, легітимність якої коаліція вже хотіла поставити під сумнів, читає Конституцію так само...
Тоді чи може антикризова коаліція або належні до неї політичні сили в якийсь позапарламентський спосіб зірвати дострокові вибори? Ну, скажімо, через місцеві ради, де вони правлять бал?
Мабуть, можуть попсувати списки виборців чи саботувати надання всіляких організаційних послуг при проведенні виборів. Ну й, звісно ж, закликати своїх виборців бойкотувати голосування, не віддаючи жодного голосу ворогам та їхнім поплічникам.
Але будь-який крок в цьому напрямку буде незаконним і матиме припинятися виконавчими структурами президента з притягненням до карної відповідальності всіх учасників.
Тоді як пасивність синьо-білого електорату створить просто-таки фантастичний розклад в показникові явки виборців загалом та подальшому розподілі бонусів між суб'єктами кампанії, що участь в ній візьмуть...
Фінал-апофеоз розвитку подій в разі, якщо антикризова коаліція діятиме за настановами Мороза, слід чекати лише після обрання нового складу ВР на позачергових виборах та його зіткнення з попередниками під час складання присяги новообраними депутатами...
На цьому пункті фантазія зраджує авторові, бо навіть після того, що ми вже бачили в стінах ВР за цієї каденції, уявити "битву за дім під скляною банею" між старими на новими обранцями не видається можливим.
Хіба що можна спрогнозувати кількісну перевагу нових 450 обранців над 244-ма старими, нехай і від таких могутніх бійців, як Партія регіонів, КПУ та СПУ...
Вже дописуючи попередній абзац, я відчуваю, як позіхає читач: ну що за дурість - уявляти собі Партію регіонів, яка просто так сидітиме й чекатиме, коли підсилені лави "нашоукраїнців" та БЮТівців разом із "пористами", УНПістами і, з іншого боку, вітренківцями та литвинівцями, прийдуть викидати їх з парламентських крісел.
Звісно ж, ні, вони не сидітимуть, склавши руки, а навпаки, - хоч би яким незаконним не видавався їм указ президента про розпуск ВР, - паралельне оголошення про дострокові вибори визнають законним та підуть остаточно виборювати свій нещодавній, але не зовсім повний реванш.
Тож указ президента про розпуск ВР, навіть якщо він не базуватиметься на бездоганній мотивації, фактично легалізує нездоланне прагнення Партії регіонів повернути собі вкотре вкрадену в неї перемогу.
І саме це мав на увазі Ющенко, не приділяючи уваги деталям.
І, мабуть, невипадково після виступу Мороза із "зверненням до народу" один із лідерів ПР Кушнарьов заявив, що спікер виступав аж ніяк не від імені всієї коаліції, і тим більше – не від парламенту.
Ця ремарка Кушнарьова дуже важлива. Вона свідчить, що подальшу свою долю Партія регіонів з соціалістами Мороза, попри вірність їм в переговорах про зміну формату коаліції, зовсім не пов'язує.
Тим більше, що лаятися з президентом в такий брутальний спосіб, який лише зіпсував переговорний процес, Морозові ніхто не доручав...
І взагалі, морозове "ніколи" значною мірою підважило "ніколи", що лунало час від часу з боку основної коаліційної сили – ПР.
Зокрема, одне з таких "ніколи" Партія регіонів разом із всією коаліцією скасувала, відмінивши січневу постанову про відставку уряду Єханурова.
"Регіонали" вважають, що в такий спосіб намагались прибрати з правового поля зайву підставу для розпуску ВР. Насправді ж вони скасували всі свої претензії до уряду Єханурова щодо енергетичної політики, включно з газовою угодою від січня 2006 року і невід'ємним "Росукренерго"...
Це вже в тому "казуальному" сенсі, який, за поясненням високоповажних юристів, діє в разі відсутності офіційного тлумачення норм Основного закону через непрацездатність Конституційного Суду.
І сама ж коаліція зробила все, аби прибрати останні підстави для будь-яких санкцій, що могли б стимулювати зміну цього уряду в якісь розумні терміни.
Таке тлумачення коаліціянтами даного пункту Конституції позбавляє їх самих права навіть думати, не те що говорити, про призначення іншого прем'єр-міністра, того ж Януковича, тим більше - без подання президента.
Але з цієї ж логіки випливає те, про що коаліція, зокрема ПР, навіть наче й не бажає говорити: що йдеться про повернення до іншої кандидатури потенційного прем'єра.
Так що й це "ніколи" від Партії регіонів вже висить на волосинці.
Все це разом – черговий крок до політичної колії президента Ющенка, куди він збирається загнати партнерів на круглому столі. І це колія, де є абсолютно зайвими такі "антикризовики" як комуністи й соціалісти.
Звісно, "Наша Україна" зі свого боку вже теж відкинула свої "ніколи". Тепер вона, за Зваричем, не проти комуністів в оновленому форматі об'єднання, де має бути переписано коаліційну угоду. Очевидно, йдеться про добровільний вихід "червоних" з новоутворення, де їхні голоси втратять будь-яку цінність.
А ще раніше виявилися забутими твердження того ж Зварича, що "НУ" ніколи не піде в альянс із зрадником-Морозом... Він більше не заважає чи своїми виступами "хитро" допомагає?
Тож залишилось Партії регіонів зректися ще всіх своїх передвиборчих гасел, що тільки й пов'язують її з власним електоратом, - питань мови, федералізму, проросійського ухилу тощо, - і, мабуть, навіть кандидатура Януковича на посаду прем'єра вже не розцінюватиметься Ющенком як аж така конфронтаційна.
Звісно, ПР добре розуміє, що ця вимога є для неї найбільшим випробуванням. Це та сама зрада обіцянкам, даним своїм виборцям, яка може дорого коштувати.
Адже вже після підписання нової коаліційної угоди Ющенко може все ж вирішити, що саме тепер і час оголошувати дострокові вибори через відсутність уряду.
І тоді Партії регіонів не залишиться нічого іншого, як змагатися на цих виборах з БЮТом в ролі ображеного й покинутого учасника безчесних переговорів...
Тому ПР треба або одразу виходити з подальших перемов і негайно готуватися до виборів, або вже йти до кінця в поступках президентові.
А для цього доведеться таки зробити чи не найважливішу поступку – згодитися, нарешті, на відновлення роботи КС із тими вимогами, як їх поставив президент.
Причому стимулом для такого рішення ПР має бути навіть не жорсткий тон Ющенка.
Ні, просто є вже незаперечний факт: відсутні в антикризовій коаліції юристи такого рівня, які б впоралися з тлумаченням Конституції в її теперішній редакції, аби це не викликало реготу, а самій коаліції не завдавало б самих збитків.
І потім: скільки посад не віддай "любим друзям", хоч би який авторитет вони мали в цивілізованому світі - ніколи цей світ не визнає за партнера коаліцію, яка ігнорує судову гілку влади, а серед своїх очільників тримає посадовця, який зневажає власний підпис...
В цьому випадку "ніколи" працює бездоганно, бо суди й підписи – це фундамент великого світового грошообігу.
І коли різні посли кажуть беззмістовне "ми уважно слідкуємо за процесом і готові співпрацювати з будь-яким урядом, що обере ваш народ", - то мають на увазі саме це, про безпеку для їхніх грошей.
До речі, про народ.
Остання вже його захисниця Тимошенко теж щойно твердила, що ніколи не піде на круглий стіл, де роздаватимуть посади й розігруватимуть фарс.
Аж раптом вирішила, що треба таки піти, бо хто ж розповість зрадникам всю правду про пільги й знов гроші, які вже розподіляються в парламентських комітетах... Наче вони самі не знають...
Тож ніколи не треба вважати, що угода відбулась, якщо в ній не бере участі наша Юля.
І вже чого точно ніколи не треба робити, так це прогнозувати результати українських виборів. Особливо таких, як ці позачергові.
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"
