Лебідь, Рак і Щука української влади

П'ятниця, 18 серпня 2006, 12:03

Після бурхливого липня наступив сонний серпень. Втомлені політики полетіли до теплих морів, чиновники борються за портфелі, деякі міністри спалюють архіви, а політтехнологи розробляють плани життя після Універсалу.

Чого ми можемо очікувати від основних політичних штабів уже з початку осені?

Українська політика персоніфікована, як і будь-яка інша, і тому реальний вплив на ситуацію можуть мати плани команд трьох основних політичних гравців сьогоднішньої України: Януковича, Тимошенко та Ющенка.

Всі вони потребують ре-брендінгу у зв'язку з новими політичними умовами, які настали ще більш несподівано, ніж українська зима.

Найсильнішими виглядають позиції Януковича.

Розглянемо його як Рака, не лише тому, що багато хто вважає його курс кроком назад, а хоча би через знак Зодіаку.

Основний меседж Януковича для елітних груп – "відтепер всі питання вирішуються тут". Група вже зараз активно розставляє кадри, не узгоджуючи це ні з ким, заповнює собою всі ніші в економіці, політиці, інформаційному просторі, отримуючи якщо не контрольні, то хоча би блокуючі пакети впливів.

Дещо інший меседж буде спрямовано на виборців, що не голосували за Партію регіонів або навіть активно її не сприймають. Вони почують щось типу "Я хороший і зовсім не страшний".

Можемо очікувати послаблення позицій щодо російської мови, оцінок Майдану, федералізму – для внутрішнього пересічного споживача, демонстрацію відкритості та прозорості уряду, введення справжніх чи вдаваних атрибутів демократії у діяльність Кабміну.

Самого Януковича будуть позиціонувати як "прем'єра для всіх українців", "об'єднувача нації", "турботливого батька всіх маленьких українців".

Схоже послання спрямоване Заходу, і ми його почуємо вже під час перших візитів прем'єра до Брюсселю та Вашінгтона – "Я інший, я змінився".

Багатовекторність у зовнішній політиці аж до позитивних оцінок НАТО, заперечення приватизації газотранспортної системи, або ще більш радикальні речі повинні остаточно переключити увагу Заходу від минулих проблем з демократією до майбутніх світлих перспектив.

Відміна конституційної реформи явно невигідна Януковичу, і тому не буде здійснена.

Продовження реформи аж до проведення виборів президента в парламенті може поки почекати, і тому тема для нього буде просто заморожена.

Серйозним викликом для Януковича стануть економічні проблеми, ріст цін, можлива девальвація гривні.

Завданням піарників стане, з одного боку, звалити більшу частку вини на прорахунки минулого уряду, і в той же час розділити відповідальність за поточні негаразди не лише із вірними союзниками СПУ та КПУ, але й особисто з президентом та "Нашою Україною".

Реальною загрозою та постійним подразником для Януковича стане опозиція в особі Тимошенко.

Рівень загрози буде вимірюватися глибиною непримиренності опозиції. В Україні влада і опозиція завжди знаходили аргументи для того, щоб влада була не занадто злочинною, а опозиція – конструктивною та задоволеною.

Налагодження стосунків та укладення неформальних угод стане одним із перших завдань для обох команд. До тотальної війни на знищення вже з осені не готові ні ті, ні інші, і тому кейси з компроматом та грошима не будуть відкриті, і сокира війни не буде викопана.

Для Януковича важливо знайти важелі впливу на Тимошенко, і не такі грубі, як порушення справ проти Турчинова та Кожемякіна, але більш тонкі та дієві, і вони будуть знайдені. Інакше війну зможе зупинити лише фізичне усунення лідерки БЮТ.

Загалом, підписання Універсалу повинно було стати відновленням схеми кругової поруки між основними владними угрупуваннями.

Система чудово діяла в часи Кучми, коли, перебуваючи у владі, можна було хоч опійний мак гектарами саджати, хоч радіоактивні відходи в країну нелегально завозити, але не можна було порушувати правила гри, виходити за рамки у критиці влади чи підривати її засади.

Саме тому до підписання Універсалу намагалися залучити і опозицію, і провідних громадських діячів. Адже лише несистемна опозиція, вільні ЗМІ та сильне громадянське суспільство можуть стати на заваді росту корупції до загрозливого рівня.

Поки що Універсал підписали не всі, і він не став гарантією недоторканості капіталів і кучминих олігархів, і помаранчевих рейдерів.

Будемо сподіватися, що хоча би не повернуться старі схеми дешевої приватизації чи вікон на кордоні, і в нових умовах гравці будуть заробляти кошти "білими" та "сірими", але не "чорними" схемами..

Завдання для команди Тимошенко на осінь – перебирати на себе кращі риси міфу про Ющенка, лякати всіх непримиренністю, відроджувати політичний дискурс у форматі " Я (тобто Ю) – єдина чесна альтернатива".

Найкращим середовищем для цього є конфліктні ситуації, в яких можна вигідно подавати себе та робити популістські висновки.

БЮТ реально оцінює ситуацію і не може робити ставки на масові вуличні акції, і тому буде лише лякати їх загрозою. Ставка має бути зроблена на політичні бліц-кріги та скандальні розкриття дій злочинної влади.

Основний капітал Тимошенко – її рейтинг, і його будуть підтримувати та нарощувати.

Можна очікувати маленьких переможних кампаній ставлеників БЮТ на можливих виборах мерів Чернігова, Полтави, Кіровограду, спроб імпічменту та вимог проведення нових виборів міського голови Києва (з висуненням ну дуже серйозного кандидата), появ Юлії Володимирівни у всіх конфліктних ситуаціях.

Важливим є не сам факт отримання контролю над кріслом міського голови, а публічна гучна перемога, показова демонстрація сили власниці найвищого рейтингу.

Антикорупційні скандали будуть мати певну межу, скажімо, не можна зараз очікувати зливу деталей про головний секрет полішинеля в країні – щодо основних отримувачів коштів "РосУкрЕнерго".

Імпічмент президента для БЮТ зараз невигідний, бо в.о. президента стає діючий спікер, а сам БЮТ не готовий до переможної війни всеукраїнського масштабу. Тому можна прогнозувати восени плавне сповзання БЮТ до конструктивної опозиції, роботи тіньового уряду, сайту "Ідеальна країна", та накопичення сил для боротьби.

Тимошенко буде збирати під свої стяги всіх опозиціонерів крім, можливо, Вітренко: принципових депутатів СПУ та "Нашої України", вигнаних із влади командою Януковича новітніх багатіїв, вічних революціонерів, міжнародних шукачів пригод типу Березовського та ще багатьох красивих і різних особистостей та організацій.

Ющенко в таких умовах повинен змиритися з нішею "третьої сили" та зробити з неї золоту акцію.

Основний капітал Ющенка – популярність, підтримка народу, імідж "чесні руки та принципи понад усе" – втрачені безповоротно.

Проте є ще залишки кредиту довіри виборців заходних регіонів, є ще обрізані, проте суттєві повноваження, і є потреба еліт мати "дах" не від Януковича.

Стратагеми Ющенка – постійний преферанс із Януковичем, замикати на себе Захід, не помічати Тимошенко.

Загроза відміни конституційної реформи через рішення відповідного суду, контроль уряду зсередини через "своїх" міністрів, переведення вини за прорахунки уряду виключно на Януковича, вплив на кадрову політику в ОДА та РДА повинні стати козирями у грі президента з прем'єром.

В цьому можна і потрібно знайти масу союзників. Янукович не може дати хлібні місця всім тим, хто прагне їх отримати, і залишиться велика кількість невдоволених.

Дехто не зможе отримати свою частку влади через особисті чи політичні конфлікти з регіоналами. Але ці люди не готові іти під знамена Тимошенко, бо бояться і не бажають ризикувати бути в опозиції. Вони бажають робити свій бізнес і потребують політичного даху.

Саме для них повинна відкрити двері приймальня президента, який може допомогти багатьом і не просити за те багато. Інакше навіть проекти мистецького Арсеналу та відбудови Батурина нікому буде фінансувати – просто срам.

Осінні переговори про вступ "Нашої України" до більшості розвалять цей блок без шансів на відбудову, і Ющенку потрібні будуть нові політичні проекти. Націонал-демократична ніша залишається його полем, але це не більше 5% ринку, і її ще треба об'єднати. З таким завданням міг би ідеально упоратися Юрій Костенко.

А для відбирання рейтингу у Тимошенко необхідно окупувати антикорупційну нішу. "Антикримінальний вибір" Луценка повинен стати проектом Ющенка, особистість Юрія Віталійовича викликає лише позитивні емоції у виборців, і саме навколо нього треба будувати новий політичний проект в цій перспективній ніші.

Команда Януковича на цю нішу ще довго претендувати не зможе і щось вирощувати там не буде.

Інша ніша – "молоді ліберальні реформатори", вже готова під Яценюка з можливим додаванням Катеринчука, Ляпіної тощо.

Ніша не є настільки популярною в народі, досвід Тигіпка та Богословської є повчальним, проте вона приваблива для Заходу та для власної інтелігенції.

Для розкрутки таких проектів потрібні ресурси.

Організаційними штабами можуть стати відповідно секретаріат президента та РНБО.

Обидва потребують реформ та кадрових чисток, бо не справилися із політичними викликами минулого періоду.

Необхідне створення щоденно діючого координаційного штабу високого рівня, залучення додаткових політтехнологічних мізків та ресурсів.

Не виключено, що прийдеться навіть платити на перших етапах із особистої кишені, але цілком реально налагодити механізми фінансування із старих (залишки бюджетів МЧС та інших квотних ресурсних баз), та нових (які прийдуть під "дах") джерел.

Ющенко ще має шанс закріпити за собою контакти із Заходом, перевівши російський вектор на Януковича. Для цього необхідні блискавичні візити до Брюсселя та Вашингтона: свої особисто чи довірених осіб – але до візитів Януковича.

Саме Ющенко, чи Тарасюк як мінімум, повинен пояснити Європі і США, що таке є нова коаліція, чому це сталося, і запевнити в особистій ролі Ющенка в гарантіях для Заходу.

МЗС також повинен зорганізувати серію візитів світових політиків до Києва саме до Ющенка. Приїзд Буша, який відкладався через відсутність уряду, значно посилить позиції Ющенка всередині країни при правильній його організації.

Можливість запросити відповідних гостей на святкування річниці Незалежності провалена, як завжди. Проте шанси ще є. Як завжди.

З таким підходом та козирями Ющенко може претендувати на політичне життя після 2009 року, а Україна – на перспективу не просто двопартійної системи, а дещо складнішого і цікавішого політичного життя.

Дрібніші політичні групи в такому трикутнику будуть або будувати для себе відокремлені ніші в кадрах та бізнесі, будувати рівновіддалені стосунки з основними політичними гравцями, або попадати в орбіту одного з них.

Інтереси та можливі плани Лебедя – президента, Рака-прем`єра та опозиційної Щуки є різними, і тому Україна може застрягти на місці в такій упряжці.

Проте баланс політичних сил може стати і запобіжником узурпації влади, за умови подальшого розвитку вільних ЗМІ та громадянського суспільства.

Ігор Попов, голова Комітету виборців України



powered by lun.ua
Головне на Українській правді