Шлях України до НАТО: перешкоди, стратегічні прорахунки

Вівторок, 10 жовтня 2006, 20:54

Візит прем'єр-міністра Віктора Януковича до штаб-квартири НАТО у вересні 2006 року був зустрінутий у Києві шквалом критики з боку президентського секретаріату та блоку "Наша Україна".

Януковича звинуватили в "призупиненні" виконання Плану дій щодо вступу в НАТО. Проте, виникає два суперечливі моменти.

Але...

По-перше, не Україна визначає, долучатись їй чи ні до плану дій Північноатлантичного альянсу, а НАТО запрошує країни до цього плану – як підготовчого етапу членства.

По-друге, НАТО неофіційно вже відійшло від намірів запропонувати Україні долучитись до виконання Плану дій.

Це сталося одразу після розпаду помаранчевої коаліції, тобто за два місяці до візиту прем'єр-міністра Януковича в Брюссель.

І це пов'язано не з прем'єр-міністром Януковичем, а з тим, що після виборів 2006 року президентський секретаріат, президент Віктор Ющенко та "Наша Україна" не змогли втілити стратегію створення прореформіської коаліції – в США та в Європі очікували, що вона буде помаранчевою – та відповідного уряду.

Адміністрація Буша підтримувала прагнення створити помаранчеву коаліцію. І якби її було створено, президент Джорж Буш відвідав би Україну вже в червні.

Більше того, якби прореформіську (помаранчеву) коаліцію та уряд було сформовано до квітня чи червня, США могли б активно лобіювати перед своїми західноєвропейськими союзниками залучення України до Плану дій щодо членства восени – під час саміту НАТО в Ризі.

Президент Буш розраховував, що коли він залишить свою посаду у 2008 році, Україна вже отримає запрошення стати членом НАТО.

Однак цю стратегію швидкого членства України в НАТО не було втілено не через коментарі прем'єра Януковича щодо НАТО в Брюсселі, а через брак стратегії та домінування міжособистісних конфліктів в команді президента та в блоці "Наша Україна".

"Наша Україна" та, ймовірно, сам президент не могли змиритися з поверненням в прем'єрське крісло Юлії Тимошенко.

І це виявилося більш принциповим питанням, ніж створення прореформіської коаліції, тобто ніж крок до євроатлантичної інтеграції.

Хитромудрий критицизм

Критика з боку секретаріату президента та "Нашої України" була лише спробою приховати відсутність власної стратегії, що після березневих виборів до парламенту стало очевидним.

Україну могли б запросити до Плану дій щодо членства на зустрічі НАТО в Нью-Йорку у вересні, тобто напередодні саміту в Ризі 27-28 листопада 2006 року.

Але для цього треба було одразу після виборів створити помаранчеві коаліцію та уряд. 

Натомість було утворено антикризову коаліцію за участю сил, що виступали проти вступу до НАТО.

І це стало основною перешкодою на шляху до Плану дій НАТО ще до візиту Януковича в Брюссель.

Одразу після помаранчевої революції інтеграція України до Євроатлантичних структур зосередилася на СОТ та НАТО, потрапити до яких можна лише за запрошенням.

На той час існувало лише дві перешкоди на шляху до підписання Україною Плану дій.

Першою було проведення прозорих та чесних парламентських виборів. Цей пункт Україна виконала, адже ОБСЄ, Рада Європи та ЄС визнали вибори "прозорими та чесними".

Другим викликом було перейти від чесних виборів до прореформіських парламентської коаліції та уряду. І з цим викликом Україна не впоралась.

Адміністрація Буша та деякі інші країни-члени НАТО "прореформізм" України пов'язували з тими політичними силами, що підтримали помаранчеву революцію та потрапили 2006 року до парламенту – зокрема, президентський блок "Наша Україна", Блок Юлії Тимошенко та Соцпартія.

Підтримуючи прореформіські сили, США не мали чіткої позиції щодо того, хто з помаранчевого табору посяде крісло прем'єр-міністра.

Зв'язок між Планом дій щодо вступу та прореформіським урядом був розірваний бездіяльністю президентської команди та браком лідерства, а також міжособистісними конфліктами в лавах помаранчевої коаліції та неоднозначною тактикою переговорів.

Як зазначив представник Блоку Юлії Тимошенко Микола Томенко, впродовж усіх трьох місяців переговорів щодо коаліції "Наша Україна" "вела переговори" з її помаранчевими партнерами зранку, а ввечері "консультувалась" з Партією регіонів з приводу великої коаліції.

Президент Ющенко та "Наша Україна" справедливо отримали похвалу за проведення чесних виборів, але не врахували їхніх результатів, коли "Наша Україна" посіла лише третє місце після Партії регіонів та Блоку Тимошенко.

В результаті не виникнуло ані великої, ані помаранчевої коаліції, оскільки СПУ перейшла на бік опозиційних Партії регіонів та комуністів.

Це вимостило дорогу до створення антикризової коаліції, повернення Януковича та до того, що НАТО так і не запропонувало Україні долучитись до Плану дій.

Уже в липні у вашингтонських кулуарних дискусіях між можновладцями та прибічниками членства України в НАТО звучала думка про те, що у 2006 році Україна не отримає запрошення до Плану дій щодо членства.

Автор

Доктор Тарас Кузьо – старший співробітник Фонду Германа Маршала в США, Вашингтон; ад'юнкт-професор Еліотської школи міжнародних відносин, Університет Джоржа Вашингтона.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді