Свобода слова по-київськи, або Реальна політика від мера Черновецького та його команди

Четвер, 16 листопада 2006, 17:05

У Леоніда Черновецького стосунки з журналістами не склалися ще від того часу, коли він був лише претендентом на посаду Київського міського голови. Під час виборчої кампанії майбутній мер чимало критикував інформаційну політику Олександра Омельченка.

Мовляв, комунальні ЗМІ у Києві працюють виключно на владу, ігноруючи киян із їхніми проблемами. Сам Черновецький обіцяв ситуацію змінити: журналістам та медіа дати свободу, а киянам – об'єктивну інформацію про роботу влади.

Втім, виконати обіцянки виявилося для екс-банкіра завданням складним. Наведемо конкретний приклад.

28 березня, коли виборча комісія рахувала голоси після виборів 26 березня, Леонід Черновецький завітав до мерії. Побачивши журналістів, він почав говорити свої звичні тези: "Ви будете працювати вільно, тому що дотепер ви вільно працювати не могли".

Журналістка ТРК "Київ" Катерина Попівська попросила аргументувати цю заяву Черновецького, на що одержала відповідь: "Дитинка, більше зі мною так не говори".

"І після цього пішла розмова про те, що ми на нього ллємо бруд, що ми його оббрехали, говорили, що він "їсть дітей на сніданок", – розповіла журналістка.

Після завершення інтерв'ю Черновецький відправився до виходу і, закриваючи за собою двері, повернувся до неї і сказав: "Ти будеш звільнена". "І ти будеш звільнена", – звернувся Черновецький до журналістки Каюкової, що стояла поруч із Попівською, розповіла журналістка.

За її словами, до цього він додав: "І ви в Києві собі роботу не знайдете", і пішов.

Заради справедливості варто відзначити, що пані Попівська і досі працює на ТРК "Київ", однак манери погрожувати журналістам Черновецький після того випадку не позбувся. Далі була просто комічна ситуація з газетою "Вечірні вісті".

На прес-конференції Черновецький пообіцяв журналістові газети "Вечерні вісті" закрити видання у відповідь на питання, чому в мерії дозволено спілкуватися зі ЗМІ лише обмеженому колу чиновників.

"Ваша газета взагалі існує за мої кошти. Тобто, за кошти бюджета Києва", – замість відповіді на питання заявив Черновецький журналісту.

"Наша газета незалежна", – відповів кореспондент "ВВ" меру, після чого останній дійсно згадав, що комунальною міською газетою є видання під назвою "Вечірній Київ".

"Але якщо ви будете погано здійснювати менеджмент у "Вечірніх вістях", то я обіцяю, що ця газета взагалі припинить існування", – звернувся Черновецький до журналіста.

"Я не менеджер, я – журналіст", – нагадав кореспондент "ВВ" меру.

У відповідь Черновецький почав виховувати працівників ЗМІ.

Вдумайтеся у зміст цитати і спробуйте осягнути всю глибину думки людини, що керує столицею України: "Не пишіть про мене гадості і не ображайте мене, адже без мене вам буде дуже погано. Ви ж звичайні люди, не треба мені ставити питання, типу "коли ви вбили бабушку Гончарову?". Я ж бо живу не на місяці, а в Києві. Не розповсюджуйте гадості про мене і не вбивайте бабушку Гончарову", – заявив Черновецький здивованим журналістам.

Журналістці одного з сайтів пощастило більше, їй Черновецький не погрожував закриттям видання, а лише дізнавшись його назву, у присутності інших журналістів прокоментував у характерній для себе манері: "Фу, какая гадость".

Чи ви можете собі уявити, що мер європейської столиці говорить такі речі журналістам? Чи ви можете уявити резонанс, який викликали б такі заяви? І як довго пробув би той мер на своїй посаді після цього? Запитання риторичні…

Далі – більше. Черновецький та його команда мають дуже специфічне власне бачення на те, що таке прозорість влади, свобода слова, гарантування доступу до інформації та власні інтерпретації того, що називають цензурою, перешкоджання професійній діяльності журналістів.

І ці бачення та інтерпретації далеко не завжди співпадають з нормами закону.

11 серпня журналісти багатьох видань отримали надзвичайно цікавий лист, який визначав "нову схему роботи з представниками ЗМІ".

Про це вже писала "УП". У листі було зазначено: "Дана схема полягає в наступному: усі коментарі представників КМДА, інтерв'ю, а також будь-яка інша інформація, що стосується діяльності адміністрації, буде поширюватися винятково прес-службою КМДА.

Прийняття даної схеми зумовлено прагненням уникнути появи в пресі недостовірної інформації. Також нова схема роботи дозволить прес-службі більш оперативно надавати вам запитану інформацію. Переконливе прохання з усіх питань, що стосуються коментарів та інтерв'ю контактувати тільки з Ганною Конрат або Мариною Матвієнко...

Шановні добродії, прошу вас серйозно поставитися до нових вимог, і не використовувати особисті телефони керівників КМДА, а також не призначати інтерв'ю через приймальні"

Тепер, коли мова йде про цей лист, київська влада від нього відмахується. Як сказав мені Денис Басс, що нині відповідає за зв'язки з громадськістю та ЗМІ в КМДА, "підпису Черновецького під тим листом немає".

Це правда, під ним підписалися інші люди – Ганна Конрат та Марина Матвієнко, назвавшися при цьому прес-секретарями КМДА.

Але пан Басс чомусь не згадує, що відразу після того його шеф Леонід Черновецький в інтерв'ю журналістам висловив повну підтримку тексту цього листа: "Я для того, щоб кияни спали спокійно, дав вам можливість бути присутніми на всіх абсолютно головних подіях, що відбуваються в Київській міськадміністрації... Але я не дозволю деяким зовсім безвідповідальним людям робити дурні заяви, що суперечать ідеології моєї команди...

Була заява, що в Києві буде 3 тисячі таксі – це нісенітниця. Таксі в Києві буде мільйон, щоб ціни були нижче…Я попередив того, хто це сказав: буде бовкати дурницю, я буду змушений говорити речі, що йому не сподобаються, або ми розстанемося... Раптом хтось розповідає про підвищення тарифів… Поки зі мною це питання не вирішено, він не має права навіть заїкатися про це.

Ми визначимо членів моєї команди – Денис Басс, Кильчицька Ірена, Олесь Довгий, цілий ряд відповідальних людей – які можуть коментувати різні події, як належить. Тому що наростає інформаційна атака на Київську міськадміністрацію... Розповідаються казки про те, що гребля звалиться, усе заллє водою. Ми перевірили – нічого такого немає.

Та раптом якісь тарифи збільшені... Брехня! Якщо хтось із чиновників підтверджує інформацію, що не відповідає дійсності, щось коментує – ми навіть позов не можемо пред'явити виданню. А факти такої брехні існують. Нещодавно один із судів спростував 28 публікацій відносно мого сина. …Ми змушені захищатися в такий спосіб!"

Після такого коментаря складно собі уявити, що Черновецький нічого не знав про такий лист-вказівку.

Відзначилися мер та його команда і "наведенням ладу" у ТРК "Київ". Цей процес фактично означав звільнення тих керівників каналу, що працювали з Омельченком. Звільнення відбувалися в доволі специфічний спосіб.

Керівника телекомпанії Валерія Ткачука спочатку просто відсторонили від виконання обов'язків, а потім звільнили.

Зараз він оскаржує обидва ці рішення у судах. Однак, судовий розгляд справи переносили вже 15 разів.

До речі, журналістка Оксана Горбань вже виграла справу про своє звільнення з ТРК "Київ". Вона позивалася до нового керівника каналу Микити Бєльського після того, як її звільнили. Однак, пан Бєльський досі не виконав рішення суду і не поновив журналістку на роботі.

Вже пізніше з'явилася заява виконувача обов'язки головного редактора "Вечірнього Києва" Людмили Воробйової щодо втручання чиновників КМДА у редакційну політику газети, а подекуди – і про прямі факти цензури: "Мені сказали, що ми повинні критикувати всі й усіх, окрім мера... Крім того, повідомили, що краще було б, якби возили шпальти на вичитку комусь із заступників. Деякі матеріали просто викидали, мовляв, навіщо про це треба писати в газеті".

Зараз, пояснюючи конфлікт із виданням, Денис Басс апелює до його неконкурентноспроможності, низького рейтингу, та до того факту, що це видання доволі дорого коштує міському бюджету.

Проблема низького рівня та ефективності комунальної та державної преси в Україні добре відома.

Це справді має місце, і ніхто не збирається з цим сперечатися. Але це ніяк не виправдовує втручання чиновників КМДА в роботу та редакційну політику видань, бо такого права їм не дає жоден закон.

Насправді, чиновники мають зрозуміти, що будь-яке комунальне видання належить зовсім не їм. Воно належить громаді, за податки якої воно й існує, а, значить, і опікуватися в першу чергу має інтересами цієї громади.

До речі, в Україні є приклади ефективного роздержавлення деяких комунальних ЗМІ, і видання ставали цікавими та сучасними саме після того, як влада ухвалювала рішення про повне невтручання в їх роботу і виходила із числа засновників.

Як опікуються київські комунальні медіа інтересами громади киянам, відомо. Принципи роботи ТРК "Київ", газети "Хрещатик" та інших – про владу треба писати багато і добре, про проблеми – лише з подачі влади, а про мера та наближених до нього осіб лише дуже добре.

Проглянувши газету "Хрещатик" я випадково натрапила на статтю про вже згадуваного вище Дениса Басса. Думаю, це яскравий приклад "об'єктивності та незаангажованості" київських комунальних видань:

"…Заздрісники і нині називають його банкіром та пильно вишукують якісь прогалини в державній службі... Жінки, мабуть, думають, що йому не завадило б спробувати себе в ролі фотомоделі...

Йому довіряє столичний мер Леонід Черновецький... Молодий, привабливий, талановитий і перспективний — так можна коротко схарактеризувати Дениса Басса. … В особистій космограмі переважає вогняно-повітряна стихія, що є ознакою високих потенційних можливостей для духовного розвитку.

Досягнення внутрішньої гармонії і злагоди з оточенням є головним кармічним орієнтиром у цьому житті. Та хоч як дивно, той досвід душа уже має. Ймовірно, Творець “відрядив” її знову на нашу Землю, щоб навчити інших. Місце особи там, де розгораються сутички, непорозуміння, де люди метаються між Злом і Добром, не вміють зробити правильного вибору.

Лицар по духу чудово перевтілиться в суддю, адже добре відчуває, де чорне, а де біле, наскрізь бачить людську сутність, знає, хто чим дихає. Його місія — зробити так, щоб довкола панували мир і злагода. Саме цього вимагає закон Космічної справедливості, втілювати який у нинішньому житті й уповноважив Всевишній".

Це все про особу Дениса Басса. Коментувати не буду.

Але все ж мушу прокоментувати інше питання – питання доступу до інформації у Києві. Журналісти інформаційних видань скаржаться, що так складно працювати їм ще не було за жодного іншого мера.

У відповідь на інформаційні запити, чиновники радять звертатися до сайту, на сайті цієї інформації немає, бо там більша кількість повідомлень – це заяви та коментарі Черновецького і Ко, а не рішення, які підписує мер та його заступники, або приймає Київрада.

Ті ж чиновники відмовляються будь-що пояснювати, апелюючи до вищезгаданого листа мера. І все це відбувається у столиці країни, влада якої скрізь звітує про надзвичайні досягнення у сфері свободи слова.

… Я чудово розумію, що Черновецькому та його команді зручніше просто відмахнутися від всіх цих фактів, назвавши чергову публікацію на цю тему "політичним замовленням". Але варто також було б задуматися і над тим, куди приведе цей шлях.

Бо якщо влада перестає зважати на пресу та на громадськість, яку ця преса інформує, то вона дуже швидко перестає бути владою.

Маючи на руках данні соціологічного дослідження щодо підтримки дій мера Черновецького, йому варто було б зрозуміти, що такі цифри – це наслідок в тому числі й абсолютно недолугої інформаційної політики, яку проводять чиновники його адміністрації.

Хочеться сподіватися, що все це – від відсутності досвіду, і що київська влада здатна вчитися на своїх помилках та робити з них правильні висновки.

Хочеться вірити, що найближчим часом буде вирішене питання з доступом до інформації в КМДА, з порядком акредитації журналістів, підписанні редакційної угоди з ТРК "Київ", газетою "Вечірній Київ" та "Хрещатик", наслідком чого стане припинення втручання в редакційну політику цих видань, і що журналісти більше не чутимуть образ та погроз на свою адресу.

Хочеться вірити і в те, що київська влада буде здатна адекватно оцінювати критику на свою адресу, і розумітиме, що, в цьому, серед іншого, полягає завдання журналіста.

Інакше – Леонід Черновецький та люди з його оточення не матимуть жодних політичних перспектив як у цьому місті, так і в цій країні.

Вікторія Сюмар, Інститут масової інформації

powered by lun.ua
Головне на Українській правді