Смисли без фактів

Вівторок, 12 грудня 2006, 17:57

Словники визначають поняття "аналітика" як "розбір, спосіб вирішення питань від наслідків до початків, від дій або явищ – до причин".

А поняття "аналіз", відповідно, як "розбір, розклад цілого на складові частини; загальний висновок із окремих висновків" (див. словник Даля).

На жаль, жодна з підсумкових щотижневих програм вітчизняного телеефіру не відповідає цим критеріям, у тому числі й тоді, коли її автори привселюдно заявляють про претензії саме на аналітичний характер програми…

"Факти тижня з Оксаною Соколовою" – це єдиний підсумковий проект вітчизняного телеефіру, де відкрито засвідчена його авторська, суб'єктивістська природа: шляхом введення імені ведучої в "тіло" назви програми.

На сайті каналу проект також позиціонується як інформаційно-публіцистичний.

Що ж стосується глибини резюмування процесів і тенденцій тижня, то "Факти тижня" – це "дієтична" публіцистика, яка не претендує на "высоколобість" коментарів до подій. У принципі, роль своєрідної заміни "кухонних" або "офісних" розмов про політику програма виконує. Вдалою тут є і м'яка іронічність ведучої програми, Оксани Соколової, яка граничить із самоіронією.

Цілком грамотно в подібний формат вписана і якісна "соціалка" – проблемні репортажі про актуальні для суспільства і громадян питання, чи то про рейдерство, чи про сумнівну якість продуктів у магазинах…

Однак для глядача, який бажає не тільки чути про політика, але й одержувати такі знання, щоб політику розуміти, в усіх її причинно-наслідкових зв'язках, які впливають у тому числі й на його життя – це явно не його формат.

"ТСН. Підсумки" з Олесем Терещенком на "1+1" – продукт, породжений явною амбіцією авторів бути "Дзеркалом тижня" вітчизняного телеефіру.

На жаль, для досягнення мети (якісної – нехай і суб'єктивної – інтерпретації подій) ні у дуже і дуже харизматичного ведучого, ні у репортерів програми нема, насамперед, такої кількості та якості власних джерел інформації, як у Юлії Мостової або Сергія Рахманіна.

Не говорячи вже про таке знання вітчизняного політикуму і політичних процесів, їхньої логіки, що дається тільки з досвідом і в результаті тяжкої праці з пошуку контактів, їх підтримці, вивченню документів, спеціальної літератури і т.д., і т.п.

Через брак всього зазаначеного вище, нерідко інтерпретації, якими "годують" у програмі глядача – це "відсебеньки", що вибудовуються на скомпільованих з інформагентств повідомленнях або доставлених на "блюдечку" зовнішніми центрами керування програмою – а не отриманих журналістами власноруч – "витоків" інформації, не більше того.

До того ж, є підстави вважати, що в "ТСН. Підсумках" ми маємо справу з найбільш маніпулятивним підходом до інтерпретації подій.

У програмі не завжди присутня інша точка зору. Протягом випуску глядача очікує, як правило, велика кількість припущень ведучого, які, на жаль, не завжди підкріплюються виразними аргументами. Твердження ведучого досить безапеляційні, при цьому точно не є зразком неупередженості.

"Подробиці тижня" з Володимиром Павлюком на "Інтері" – на сьогодні, на думку вашого автора, краща з підсумкових політичних програм українського телеефіру – це провокативна публіцистика ведучого плюс більш-менш точний опис подій тижня в сюжетах репортерів.

(Тим часом на сайті "Інтеру" повідомляється, що програма "Подробиці тижня" представляє жанр політичної аналітики).

Увагу глядача не може не привернути телевізійність створюваної ведучим Павлюком картинки подій, "парфьоновський" підхід до візуалізації власних сентенцій. До "плюсів" програми можна віднести і виразність, а також лаконічність студійних підводок ведучого.

Цінною якістю в роботі репортерів програми є те, що вони, як правило, розповідають про події, тобто, прагнуть передавати факти такими, як вони є, а не підганяють їх під власні інтерпретації та суб'єктивні логічні схеми.

З іншого боку – дуже часто явно свідоме, і навіть, зважаючи на все, навмисно-провокативне перенесення Володимиром Павлюком у ПЕРЕДУМОВИ того, що насправді логічно виглядало б як ВИСНОВОК із наведених фактів, близько підходить до того, що ми називаємо маніпуляцією, оскільки підштовхує глядача до сприйняття інформації, яка далі викладається, під початково заданим кутом зору.

Ну і, звичайно ж, навіть відкрита публіцистичність, у манері якої реально працює сам Павлюк, не може бути виправданням занадто вільного поводження з фактами, їхнього недостатньо аргументованого сполучення один з одним або, скажімо, замовчування деяких із них – навіть якщо винятково через незнання.

А таке, на жаль, у "Подробицях тижня", і, насамперед, у сюжетах, трапляється.

Таким чином, усі головні підсумкові інформаційно-політичні проекти вітчизняного телеефіру публицистичні.

Для всіх підсумкових програм характерна подача якихось власних вражень і умовиводів їхніх авторів як ІСТИНИ в останній інстанції, котра є само собою зрозумілою та не має альтернативи

Ще одна характерна риса наших політичних програм: звертання винятково до аудиторії, яка мислить виключно так, як їхні автори. І повне ігнорування тих, хто може – і їх, що характерно, напевно багато! – мати абсолютно інший погляд на те, що відбувається.

Також, як ми бачимо на багатьох конкретних прикладах конкретних проектів, наше дороге й улюблене ТБ давно вже потрапило в пастку власної поверховості. Оперуючи з дня на день винятково офіціозом, "паркетом", самими лише офіційними заявами політичних спікерів.

Додаючи власні зусилля тільки до розкручування жовтої "полунички", підхоплюючи інфотейнмент, продукований політиками, не надаючи глядачеві важливої інформації про РЕАЛЬНІ процеси, які відбуваються в нашій політиці, економіці, соціальній сфері, телебачення все більше переходить до ПТАШИНОЇ МОВИ, незрозумілої абсолютній більшості глядачів.

І чим, до речі, простіша, невигадливіша програма, чим, на перший погляд, на більш широку аудиторію вона орієнтується – тобто, прагне бути зрозумілою широкому колу глядачів – тим більшою мірою вона, насправді, виявляється "криптологічною".

Тому що срощення складних тем досягається за рахунок відмови від обов'язкових елементів професійної подачі інформації.

Особливо це помітно, коли КРИЗИ, що назрівають у тих чи інших структурах, системах і процесах, врешті-решт прориваються назовні.

І виявляється, що наше ТБ подібний розвиток подій завжди застає зненацька – тому що воно не аналізувало приховані тенденції, воно не займалося журналістськими розслідуваннями, воно не говорило навіть про те, що знало – як, скажемо, у жовтні-листопаді цього року було із ситуацією наростаючого конфлікту між президентом і "любими друзями", який – як завжди, зненацька – вилився на голови телеглядачів, фактично, тільки після першого етапу з'їзду НСНУ.

Ще однією проблемою нашого політичного ТБ стало захоплення інфотейнментом "домашнього розливу", що суперечить формату підсумкових програм.

Представляючи велику політику винятково як шоу і боротьбу "нанайських хлопчиків", тележурналісти, тим самим, також упускають можливість докопатися до справжніх пружин того, що відбувається, справжніх мотивів учасників подій.

Окрім цього, а чи задумуються, в принципі, наші журналісти про те, що в невпинних пошуках інфотейнменту, скандалізації всього, що відбувається в країні, педалюючи інтонації іронії, зневаги до політиків, вони тим самим руйнують саму демократичну політичну систему країни?!

Політичну систему, засновану на взаємній відповідальності: виборців – за свій вибір, політиків – за відповідність виборові виборців?

Постійно демонструючи громадянам країни, що, нібито – вибирай не вибирай, а все безглуздо, "а всі вони однакові", людей привчають до думки про те, що від них нічого не залежить, що вони не можуть належно впливати на ситуацію в країні.

Наскільки б продуктивнішою в нашій ситуації була би роль телебачення, якби воно почало не навіювати громадянам багатомільйонної країни бажання послати всіх на три букви, а допомогло б їм усвідомити і задіяти свої можливості впливу на політику країни, на владу, на опозицію.

Вплив, механізм котрого – у міжвиборний період – один: активна артикуляція, у тому числі, через ЗМІ, своїх, громадян України, інтересів, контроль – через ЗМІ, громадські організації та суди (!) – дій політиків.

Чому б не показати, як можна, створюючи ті ж лобістські групи, організовуючи масові акції, суспільні слухання, локальні референдуми, проводити через політиків інтереси виборців?

Уже точно було би більше користі суспільству, яке в такий спосіб зрозуміло б, що політики можуть бути інструментами в його руках, і це вже було би першим кроком до того, щоб далі вибирати їх саме як функціональні запчастини до політичного механізму, а не як "надію й опору" або "наше все".

Що ж потрібно для того, щоб у вітчизняному ефірі, крім публіцистики різної якості, з'явився таки дійсний професійний аналіз політичних подій?

Насамперед – аналітичний підхід до висвітлення подій повинен бути закладений у телепроекті на рівні процедури, а не на рівні бажань і можливостей конкретних виконавців.

Як писав редактор газети "Observer" Девід Рендалл, аналіз не може бути просто набором суджень і старих новин, що подаються "під соусом" із декількох думок. Аналіз повинен містити свіжі факти та погляди, надавати нового змісту значенню речей, давати нові тлумачення.

Усе це вимагає спеціальної технології, так само, як йі інші жанри телевізійного виробництва.

Деякі колеги-телевізійники думають, що насправді аналітика як формат – зовсім не обов'язковий елемент для вітчизняного телепростору.

Автор думає, що подібна думка глибоко помилкова...

Громадянське суспільство не може вирости там, де значна частина населення не здатна мислити причинно-наслідковими зв'язками, розуміти, а не тільки відчувати процеси...

Люди повинні навчитися ДУМАТИ, а не тільки ВІДЧУВАТИ, артикулювати виразно свої ІНТЕРЕСИ, а не тільки ЕМОЦІЇ, вчитися вибирати РОЗУМОМ, а не тільки СЕРЦЕМ, мислити в категоріях ціннісних стратегічних ідеологій, а не тільки локальних інтересів.

Усіх цих важливих уміннь і покликана навчити громадян грамотна телеаналітика.

Скорочена версія. Повну версію статті про необхідні складові формату аналітики та про її інструменти читайте в Телекритиці.

Автор Наталія Лигачова, Телекритика, ілюстрація з архіву УП

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді