Партійна диференціація чи Комітети захисту демократії?

Середа, 28 березня 2007, 15:23

Країна розвертається в минуле. Констатація цього тренду вже стає банальністю.

Очевидним стає і те, що якісь ситуативні домовленості вгорі за принципом "ти мені – я тобі" мало що вирішують. Тим більше якщо демократи не діють злагоджено, на відміну від авторитарної сили, яка виступає як єдина потуга, принаймні назовні.

Що протиставити наповзаючому авторитаризму і на яких засадах об’єднуватися? Яких організаційніх форм має набути таке об’єднання?

БЮТ і "Наша Україна" сформували єдину опозицію, однак гостра полеміка між їхніми представниками продовжується публічно. Обидві сторони мають рацію для критики один одного, тим більше якщо враховувати історію непростих стосунків і, відповідно, взаємну недовіру.

Однак треба зрозуміти, що продовжувати "поливати" один одного уже після підписання угоди і спільних демаршів контрпродуктивно.

Зрозуміло, що "Нашій Україні" не подобається виступати в ролі "молодшого партнера", а погляди НУ і БЮТ різняться, особливо в сфері економіки, але ж, панове, прошу визнати, що відповідальність за падіння рейтингів НУ лежить не на Тимошенко.

І якщо БЮТ перетворився на основну за чисельністю силу опозиції, і її рейтинги зростають, то Юлія Володимирівна вас на даний момент переграла. Це необхідно усвідомити і не треба публічно розбиратися зараз, чому і як, а треба просто зрозуміти, що без БЮТу будь-який опір реваншизму неможливий.

Так само і з табору БЮТ необхідно облишити антипрезидентську і антинашоукраїнську риторику. Ну скільки можна говорити про "любих друзів", ви їх переграли.

Аналізуючи події як історик, я розумію, шо ці люди не справилися з завданнями, опинившись при владі, у той же час в найскрутніші часи кучмізму, коли невідомо було, чим все закінчиться, вони ризикнули і стали поруч з Ющенком.

А от і відомі бізнесмени зі списку БЮТ до останнього були з Кучмою і з’явилися в БЮТ лише після перемоги помаранчевих. На БЮТ також лежить відповідальність за закони про Кабмін і про формування керівництва Ощадбанку та Укрексімбанку.

Так, БЮТ показала свою силу президенту, але якою ціною для країни! Результати ми зараз бачимо, останній з них - перехід цих двох банків під контроль коаліції.

Тому чим менше БЮТ і НУ будуть зараз докоряти один одному тим краще.

Маємо багато історичних прикладів як міжпартійна боротьба вела до занепаду демократії і втрати незалежності.

Поразка Центральної Ради, про яку ми читали в підручниках історії і яка виглядала схематичною подією сторічної давнини, зараз стає надзвичайно злободенною.

Вибори 2006 р. могли сприяти справжньому політичному структуруванню. Але загальновідомі події і перманентні зради показали, що класичні політичні ніші в Україні лишаються вільними.

Немає в нас поки що потужних ні соціал-демократичної, ні ліберальної, ні консервативної сили. Нагальне завдання створити такі сили.

Але зараз Україна знову опинилася перед двома загрозами: для демократії і для суверенітету.

Правляча коаліція своїми діями вертає до лав опозиції навіть тих, хто незадоволений діями Тимошенко чи Ющенка.

Тому завдання видозмінюється.

Пріоритом має стати долання міжпартійних, ідеологічних суперечностей. Потрібне створення широкого об’єднання (руху).

Історія незалежної України вже знає такі спроби:

* широкий рух проти тоталітарної комуністичної системи – він досяг успіху у боротьбі за незалежність, але не усунув комуністичну номенклатуру від влади;

* рух "Україна – без Кучми" - не досяг своєї мети;

* "помаранчева революція" - перемогла саме тому, що вона вирішувала загальнодемократичні завдання. Вона забезпечила демократичні свободи, але не створила системних умов для демократії, в результаті чого свободи знову опинилися під загрозою.

Намагання подолати біполярний поділ проявилося в діяльності "самооборони" Луценка, який правильно позиціонує свій проект як непартійний.

"Самооборона" - хороша позаідеологічна назва, так само як і "Антикримінальний вибір". Але проблема в тому, що сам Луценко сприймається занадто політизовано.

Наприкінці минулого тижня було оголошено про відновлення "Комітету національного порятунку", створеного під час Майдану. Крок в правильному напрямку; питання в тому чи перетвориться це на масовий рух знизу.

Створення подібних "комітетів захисту демократії" має вийти за просте об’єднання опозиційних чи політичних сил. Це має стати широким, позапартійним рухом.

Олексій Гарань, проф. політології НаУКМА

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді