Надія

Четвер, 19 квітня 2007, 12:17

Останні футбольні події у Кардіффі передали нам усім потужний позитивний заряд.

Те, що Україна і Польща проводитимуть чемпіонат "Євро-2012" - подія не тільки футбольна.

Це - спільна дія з нашими сусідами, поляками, це - свято, це, зрештою, стимул до розвитку різних секторів української економіки, до більшого міжнародного спілкування, до чергового відкриття України світові.

"Футбол об'єднає Україну" - заголосно сказано. Ні, не сам футбол - він лише вираз чогось більшого, ніж він сам.

По суті, на місці футболу - гри, в якій 11 осіб змагаються проти 11-ти інших, міг би бути і баскетбол, і волейбол, і хокей, і регбі.

Суть його інша - це концентрація країни, яка зазвичай розсіяна по тисячах офісів і заводів, міст і сіл, в одному символі, в одній команді, в одній дії.

Які ж символи несе з собою футбол?

По-перше, це гра саме команди - і тільки разом можна досягти перемоги.

По-друге, без згоди між тренером і гравцями нормальної гри бути не може - так само, як і тоді, коли команда розсварена між собою.

По-третє, без підтримки вболівальників команда також виграти не зможе.

По-четверте, грати таки треба за правилами - а, отже, суддів не варто підкупляти чи залякувати поділом стадіону на дві частини, залежно від кольору вболівальників.

Футбол, як і все у світі, не є виключно зоною позитиву. Футбольні хулігани, підкуп суддів, нечесна гра на полі - негатив є і тут. Були уже в історії навіть футбольні війни в Латинській Америці.

Проте не варто говорити про те, що футбол є виключно "релігією бідних", розвагами в додаток до хліба, передбаченими для плебсу - його дивляться всі, без винятку.

Чи означає футбольний чемпіонат те, що дискусія всередині України припиниться?

Ні, але, на диво, уже є вищий пріоритет - участь і перемога нашої збірної.

Коротше кажучи, перемога НАШИХ. І вони - не просто одинадцять чи більше чоловіків, вони - наша радість і надія. А чим, як не надією, є наша держава?

Ця, здавалося б, розвага, стає таким концентрованим виразом любові і поваги до свого, потреби радості і перемоги.

Це - момент, коли можна подолати всі розбіжності і об'єднатися, вболіваючи за команду, яка представляє твою країну. І тоді воювати на знищення якось не хочеться.

З часом можна сподіватися, що "fair play" стане важливим для кожного українця - і не тільки в плані футболу. Чесна гра - в бізнесі, в урядуванні, в судовій системі.

Існують тисячі таких же ж ігрових площадок у світі, і футбол - чи не наймирніша з них.

І, спостерігаючи за іншими нашими командами там, ми повинні навчитися підтримувати "наших", вболівати за них, радіти їхнім перемогам.

Україно, вперед!

Остап Кривдик, політолог, активіст, уболівальник



powered by lun.ua
Головне на Українській правді