Престиж: спритність рук і ніякого шахрайства

Що наше життя – театр! У цьому, здається, ніхто не сумнівається. Хоча особливого значення цьому теж ніхто не надає. Як то кажуть, звиклися.

Головне щоб веселіше та запальніше. Щоб фокуси і шоу, які демонструються на підмостках політичної сфери конкуруючими між собою групами "ілюзіоністів", не приїдалися.

І чим твердішою і безкомпроміснішою здається боротьба в політичній сфері, тим цікавішими виглядають політичні фокуси, які, між іншим, як і звичайні, складаються з трьох частин - наживки, перетворення і престижу. Візьмемо, наприклад, останній "фокус" із розпуском Верховної Ради.

Перша частина фокуса – "наживка". Як правило, за законом жанру, це звичайні на перший, а точніше - на непосвячений погляд, речі, що використовуються "ілюзіоністом", у своєму шоу.

І оскільки це "звичайні" речі, фокусник найчастіше просить представників публіки переконатися в їхній простоті.

У політичному фокусі такими "простими речами", якими маніпулюють політики, насамперед, є "світле майбутнє", соціальна і просто справедливість, демократія, банальна добавка до пенсії або чергова подачка у виді 5–10-ти гривень до зарплати.

А також дружба "до гроба з Росією", державний статус російської мови та інше. З іншого боку - "бандитам - тюрми", поголовне процвітання і благоденство, негайна європеїзація або щось подібне.

Природно, всі ці "банальні" або прості речі самі по собі ніщо, поки не знайдеться хтось, хто здатний втілити їх у життя. Або "вбити" у мозки виборців, що здатен.

А тому першу скрипку в соціальному і політичному житті починають грати політичні сили й інститути, задачею яких є реалізація тих або інших "життєвих цінностей".

Таким чином, самі політичні сили й інститути стають соціально затребуваними життєво необхідними цінностями – "простими речами", які в один прекрасний момент можуть зникнути. Щоб... Знову з'явитися. Правда, уже на третьому етапі фокуса.

Що ж стосується другої частини фокуса, то, саме тут і розвертається основне дійство. "Проста річ", тобто Верховна Рада V скликання повинна "зникнути".

Інакше кажучи, конфігурація політичних сил нинішнього парламенту, а разом з нею і атмосфера "законослухняності і людинолюбства", у парламенті повинна бути віддана історії.

Але от лихо, чи то "фокусник", тобто президент і підтримуюча його сила, виявився не зовсім спритним, чи то сама "річ" настільки збунтувалася і вирішила жити своїм життям, але результату - зникнення Верховної Ради V скликання поки що домогтися не вдається.

До того ж, "проста річ" сама намагається проробити той же фокус із "фокусником" – змусити його "зникнути" разом з нею. Таким чином, на політичних підмостках України останнім часом постійно присутній цілком відчутний фантом як би зниклої Верховної Ради V скликання, а також трохи збитий з пантелику фокусник, тобто президент зі своєю опорою.

І оскільки в даній ситуації закони природи, а в нашому випадку - юридичні підстави, практично не діють, тим самим, вказуючи на глобальну "патогенну" зону, то "розрулити" нинішню ситуацію відповідно до логіки, букві закону, духу права і просто елементарній моралі, а також здоровому глуздові, немає ніякої можливості.

У хід на повну потужність буде запущений людський фактор, результати дій якого згодом назвуть компромісом або політично виправданим рішенням.

Суть же людського фактора складається в здатності, можливості і намірах ключових політичних сил відстоювати свої "шкурні" інтереси.

Тут дуже важливо не плутати "шкурні інтереси" і національні інтереси або інтереси народу, регіону, класу, якими так нагло і безсовісно прикриваються представники всіх політичних сил без винятку. До того ж, підносячи власну нахабність, розпусту і страх втратити всі, як найвищі чесноти.

Природно, основний шкурний інтерес полягає в тому, щоб залишитися "на плаву". Це задача номер раз.

Задача номер два – зберегти вже наявні преференції.

Задача номер три – збільшити, добуте "тяжкою працею".

Але "шановні народні дбайливці", якими б проффесорами вони не були, чітко просікають одну просту істину: на всіх крісел у владі й біля кранів грошових потоків не вистачить. Тим більше, чим "вище" крісло, тим менше шансів.

А, тому, просуваючись самі, повинні "тупцювати" по інших. Таким чином, політичне життя відповідає всім принципам організації курятника: сісти вище, дзьобнути ближнього і напаскудити на нижнього. А "паскудять" у нас політики ще як: сморід на всю Європу, а то і світ.

І чим гірше положення і подальші перспективи, тим більше бажання "паскудити". А положення саме паршиве на сьогоднішній день у соціалістів, особливо в їхнього лідера.

У його ситуації, так високо піднявшись з щедрим "шматком сиру" від "Дядька Дону" у своєму "чесному дзьобі", можна дуже боляче упасти вниз, так ще і сир втратити: а хто ж дарма "годувати" буде?

От він і метається в "клітці" своїх нерайдужних перспектив, нерозбірливо "гадячи". Домовився навіть до можливого тероризму в Україні. А щоб не одному йому з однопартійцями було несолодко, усіма можливими і неможливими шляхами намагається втримати фантом Верховної Ради V скликання на політичній сцені.

Не набагато кращим є становище комуністів. Не дивлячись ні на які оптимістичні результати соціологічних опитувань, насправді легко прийти до висновку, що комуністи ризикують пролетіти як "фанера над Парижем". Якщо все-таки достроковим виборам судилося відбутися найближчим часом.

Рівень розчарування в комуністах настільки високий, що тимчасове "помутніння" розуму в частині виборців, може дуже незабаром минути.

І в комуністів залишиться лише жменя закостенілих мастодонтів "світлого минулого" на електоральному полі. А якщо вони не пройдуть у парламент наступного скликання – то стануть політичними трупами. Які навіть "розкладатися" будуть у прискореному темпі.

Непевність комуністів і соціалістів навряд чи може бути урівноважена можливістю створення єдиного блоку з Партією регіонів.

Не треба бути майстром-політтехнологом, щоб зрозуміти: ніякі технології не дозволять "виродливому" блокові ПРУ, СПУ і КПУ або навіть ПРУ і СПУ набрати більше голосів, ніж може набрати сама по собі ПРУ.

Більш того, блокування ПРУ із соціалістами і/або з комуністами може розчарувати значну частину теперішнього електорату ПРУ. А хто ж собі, улюбленому, бажає поганого?

У свою чергу основний головний біль "розумів" ПРУ – з ким і на яких умовах створювати коаліцію в майбутньому парламенті, якщо тільки ПРУ не набере більше ніж 50% і не зможе самостійно сформувати уряд.

А шансів набрати навіть більше 40% голосів виборців у ПРУ насправді небагато. У народі, і особливо на сході, дуже серйозно зростає рівень соціального скепсису.

Який може привести до того, що, по-перше, з'явиться шанс потрапити у Верховну Раду нового скликання в нинішніх аутсайдерів, наприклад у Литвина, ПСПУ, а також нових політичних проектів, таких як Народна Самооборона.

По-друге, буде мати місце високий відсоток не з'явилися на вибори або/і проголосували проти всіх. Що з високим ступенем імовірності гарантує формування у ВРУ трьох-чотирьох мегафракцій.

По-третє, вибори взагалі можуть закінчитися скандалом.

І причиною тому може послужити нездоланне бажання суб'єктів виборчої кампанії "правильно" порахувати голоси виборців. А це вже головний біль, насамперед "головного фокусника", тобто президента.

Так що фокус із Верховною Радою ніяк не виходить – не хоче зникати "окаянна". Але "фокусник" намагається. І труди його не без результату – майже вдвічі зріс президентський рейтинг. І тепер не виглядає таким убогим навіть на тлі рейтингу Тимошенко, не говорячи про показовий-позахмарний Януковича.

А те, що перетворення, тобто друга частина фокуса, – розпуск парламенту, дострокові вибори, а глибше – надія на зміну чогось там, не виходить – так може саме цього і хоче більшість "фокусників"?

Адже процес йде, народу - маса видовищ. І поки більшість ловлять гав, а самі "розумні голови" вирішують політичні дилеми після чергових ста грам, верхівка преспокійно грає собі в політичні ігри. При цьому, зберігаючи status quo.

Та й самі дострокові вибори лякають песимістів, мало гарного обіцяють оптимістам, і в черговий раз веселять розсудливих: поки що немає особливої надії на значне відновлення політичної еліти – всі ті ж особи, всі ті ж ідеї, всі ті ж страхи, все той же спосіб життя.

А значить потрібно набратися терпіння й активно чекати, поки набереться критична маса тих, хто несе нове сприйняття світу, у той час як нинішні політичні фокусники вичерпають себе і терпіння народу.

Так що престижу, третьої найважливішої частини фокуса – обрання найближчим часом нового складу ВРУ – може і не бути. А якщо і буде, те це буде не стільки "Престиж" – поява нового розкладу сил, скільки чергове розчарування.

Звичайно, може бути і зовсім інша жертва заради гарного фокуса – вседозволеність і розбещеність нинішніх "володарів", тобто представників політичної, економічної і соціальної верхівки.

Їхній відхід у тінь громадського життя і взагалі тихий відхід із соціально-значущих сфер. Але це поки що - фантастика.

Адже надто сильно люблять себе нинішні політики. Адже надно сильно недолюблює себе народ, якщо готовий стояти навіть не за ідею, а за копійки на майданах, ратуючи за нинішніх "владарів долі".

Тому без сумніву можу сказати: це гірший з часів у житті українського народу, але в ньому спочиває початок нового, первозданного, неповторного. А значить і на нашій вулиці буде свято!

Калуга Володимир політолог, доцент кафедри політології, Національний аграрний університет