Гальмо
Партію регіонів можна щиро привітати з новим лідером.
Олександром Морозом.
Саме йому належить публічна слава мало не розколу опозиції під час начебто узгодженого Януковичем з Ющенком продовження передвиборчого врегулювання, що відбулось в ніч на 31 травня.
Останній "кидок" опозиції з боку коаліції, здійснений під орудою Мороза, був взагалі взірцево-показовим.
Це коли коаліційний проект змін до закону про статус народного депутата (щодо застосування імперативного мандату) вже за відсутності в залі після 24 години фракції "Наша Україна" підтримала лише фракція БЮТ. Жодного голосу від коаліції.
Країна, яка в цей момент ще не спала, могла на власні очі побачити Юліну ганьбу і впевнитися, що заради своєї мети вона здатна-таки відверто зрадити і указ президента, чия дія на той момент вже припинилася, і спільні дії об'єднаної опозиції, і власні заяви про несумісність з пропозиціями коаліції...
З боку ж коаліції цей "кидок" був і передбачуваний завдяки попередньому акуратному провалу іншого закону, про зміни до адміністративного судочинства, і одночасно не надто складною провокацією саме для БЮТу. Мовляв, коаліції не вистачає всього лише кількох голосів, то підтримайте...
Юля "купилась", і це зганьбило її гірше, ніж навіть вищезазначені "зради".
А ще з боку коаліції це був свого роду рімейк голосування за Мороза-спікера, коли, якщо пригадуєте, ПР не дала жодного голосу за власного висуванця Азарова.
Але тепер ПР вчинила так уже не задля формування чи збереження коаліції зі спільними інтересами, ключовими з яких тоді було прем'єрство для Януковича, а виключно задля інтересів самого Мороза.
Оскільки без узаконеного імперативного мандату, судячи з голосування БЮТ навіть за коаліційний варіант закону, - ця фракція, на відміну від "Нашої України", не готова здати свої мандати в достатній кількості.
А відтак - дострокові вибори на підставі статті 82 Конституції, як сказано в "угоді трьох", не відбудуться...
Слава Морозу, тим більше, що тепер не знадобиться його включення до списку ПР, чий рейтинг, кажуть знавці, він сильно підважує. Але при чому тут "лідерство" в Партії регіонів?
А в тім, що він задовольнив більшість з депутатів-"регіоналів", які не бажають виборів навіть всупереч готовності до них самого Януковича.
Який, зі свого боку, всупереч їхнім бажанням, можливо, щось там і погодив з президентом ввечері 30 травня, але зреалізувати так і не зміг. Бо його фракція діяла вже не під його керівництвом, а під впливом Мороза.
Тож на ранок 31 травня, коли начебто мали б відбутися чергові перемови Ющенка з Януковичем, останній знаходився в ідіотському становищі.
Дійсно, ще 29 травня, завдяки узгодженим голосуванням коаліції й опозиції, себто в повній відповідності до "угоди трьох", він вже отримав підписані президентом передвиборчі соціальні зміни до бюджету, а також закон про зміни до закону про ЦВК, себто змогу ввести туди своїх людей.
А на засіданні уряду 30 травня вже й підготував зміни до бюджету стосовно фінансування дострокових виборів.
Але водночас самого обумовленого угодою факту, на підставі якого можуть відбутися ці вибори, так і не здобув.
Натомість за власною спиною від рідної партії отримав заяву про можливий відклик свого підпису під "угодою трьох". Причому, згадавши перед міністрами та пресою якісь виниклі між ним та президентом проблеми, так і не наважився їх озвучити.
Якщо ці проблеми викликані відмовою президента підписати низку переголосованих ВР суто лобістських законів, про які попередили члени опозиції, - то прем'єр міг би так відверто й сказати. Мабуть, його електорат не поставився б до цього надто суворо, бо вже й так витримав від свого рейтингоносця чимало більш неприємних новин.
Натомість Янукович уникнув відвертості. І не дивно.
Бо якщо дійсно "неприємності" саме через непідписані Ющенком економічні закони, а особливо закон про Фонд держмайна, - то, очевидно, саме за них лідер ПР і отримав "попередження" від власних олігархів чи олігархиків.
Оскільки досить вірогідно, що без спеціального закону соціалістка Семенюк таки не ризикує здійснювати ключові продажі залишків держмайна, які вже бачать в своїх кишенях люди з ПР...
Не варто було б прем'єру приховувати від суспільства і суперечностей, що створила між ним і президентом боротьба за силовиків.
І що ж тут приховувати? Що, зокрема, пана Піскуна на посаді генпрокурора прем`єрові важко обстоювати, оскільки коаліція чомусь досі не бажає позбавити того депутатських повноважень?
Хоча, здавалося б, саме це з боку коаліції є найкращий шлях до врегулювання питання, - замість постанови про "відмову" президенту звільняти Піскуна, схвалену навіть за відсутності відповідного подання Ющенка.
Треба сказати, що ця-от постанова коаліції повністю відповідає войовничому духу попередніх, які вже були скасовані. Одна з них, відверто підбурливо-провокаційного характеру, встигла призвести до нещодавньої надмірної активності міністра внутрішніх справ Цушка.
Її наслідки тепер цікавлять всіх вже не як елемент силового сценарію, а як передумова інфаркту міністра.
Ну, що ж, не пошкодував Мороз власного однопартійця Цушка, тим більше не пошкодує якогось Піскуна.
Останній найменше кому готовий служити, так це Морозу, - хоч той і поспішив відвідати його в ГПУ. Може, й не його самого, а карні справи, що є в дійсності єдиним предметом, заради якого будь-кому спаде на думку штурмувати приміщення цієї установи.
З Мороза Піскун познущався не гірше, ніж зі своїх нещодавніх однопартійців-"регіоналів", котрі прибігли його захищати від "президентської раті" власними тілами...
Але до чого тут Янукович? А до того, що його "орли"-депутати вже надто легко піддаються, або й створюють провокації.
І вже зовсім не має відношення до інтересів Януковича, який дуже часто повторював слова про "повернення до правового поля", - постанова, схвалена 30 травня всупереч кільком статтям Конституції, щодо тимчасового порядку призначення суддів на адміністративні посади Вищою радою юстиції...
Сам Мороз відверто хизувався політичною, просто передвиборчою доцільністю цього акту, звісно, не погодженого з президентом.
І не дивно, оскільки "звітувати" перед міжнародними спостерігачами доведеться не стільки йому, скільки досі формальному лідерові наймогутнішої партії, участь якої у виборах вважається необхідною.
Втім, в цьому Янукович зайве переконається, коли, як після першого туру президентських виборів, буде вже запізно змінювати щось в "своєму" оточенні.
Причому якщо вибори не відбудуться, - особливо. Оскільки тоді Мороз таки отримає змогу просувати й далі свій проект змін до Конституції, який зводить Януковича на ніщо передусім у власній політичній силі...
І Мороз дійсно мав би святкувати перемогу, повну і беззастережну, якби не кілька нюансів. Аби їх розгледіти, повернімось до "угоди трьох" про дострокові вибори.
Перше і єдине "порушення" з боку президента, на яке коаліція мала б звернути увагу і оголосити про це публічно, став той факт, що 29 травня Ющенко замість скасувати свій указ про розпуск ВР, лише призупинив його дію.
Дивна річ, але коаліція, і особисто прем'єр зі спікером, промовчали.
Мабуть, не були зацікавлені, аби скасування указу президентом потягло за собою припинення відповідного провадження в Конституційному суді, як сталося з попереднім указом.
Більше того, переголосувавши низку законів разом з опозицією, а декілька – і без неї, - коаліціянти фактично визнали нелегітимність схвалення цих законів під час дії указу. А окрім цього, схвалили постанову, якою скасували попередні антипрезидентські постанови, але лише за умови скасування президентом свого указу.
Торг, м'яко кажучи, не надто адекватний, але дуже показовий. Тому всі подальші розмови про те, що юридична практика не має прикладів призупинення правових актів, в тім числі указів, - як тепер кажуть, є нікчемними. Адже і практики "підтвердження голосування" легітимно схвалених, але не підписаних законів, також не існує...
Тому з 31 травня указ президента про призначення виборів на 24 червня відновлює свою силу разом із зупинкою діяльності ВР та попередньою мотивацією, яка стосується не "саморозпуску" ВР шляхом вкорочення її складу, а повноважень гаранта Конституції.
Правда, для здійснення цих виборів немає не лише заявки на участь з боку партій коаліції та інших, але й удосконаленого виборчого законодавства, не кажучи вже про такий омріяний коаліцією реєстр виборців. Нема також змін до адміністративного судочинства, яким би регулювалося оскарження результатів виборів.
Ну й нема досі бюджетного фінансування виборів...
Натомість є підписані президентом зміни до закону про ЦВК стосовно ротації складу комісії. Хоча здійснити ці зміни можна лише конституційною більшістю парламенту...
Тож коли коаліція вимагає від опозиції скласти мандати (причому на підставі не закону, а схожої на закон постанови, також ухваленої з ініціативи Мороза), але при цьому відкладає решту змін, "забувши" й про склад ЦВК, - вона тим самим унеможливлює не вибори, а здійснення умов участі в них Партії регіонів.
За таких умов опозиції нема сенсу складати свої мандати. Тим більше, якщо вона не блефує, і в неї дійсно з цим існують проблеми.
Зокрема і завдяки незавершеним справам щодо "онулення" списків. А також широко рекламованим нині коаліцією депутатським пільгам, втрата яких "рядовими" опозиціонерами, як твердять коаліціянти, боляче вдарить по їхніх сім'ях...
Он вона, виявляється, де справжня парламентська корупція – в законі про статус народного депутата. Тому для підтвердження своєї тези про купівлю депутатів, президенту не треба шукати якісь навіть справжні додаткові мільйони, варто лише поставити питання про ці узаконені пільги.
Тим більше немає сенсу президенту відмовлятися від свого указу про дострокові вибори, призначені на 24 червня.
Адже зрив угоди Морозом та коаліцією бачила вся країна та зацікавлені закордонні спостерігачі. Що опозиція виявилася нездатною забезпечити вказані в угоді умови "саморозпуску парламенту", - це також лише на користь Ющенка.
Але порушень домовленостей з боку самого президента, зокрема й щодо генпрокурора (ніде, між іншим, не зафіксованих), - і не названо, і не здійснено.
Можливо, в Ющенка з'явиться сенс щось там знов зробити з указом, якщо сам особисто пан Янукович та вся його фракція, коли він іще здатен нею керувати без Мороза, вмовлять Ющенка подовжити "легальність" ВР, але при цьому забезпечать виконання всіх пунктів угоди.
А ні – то ні.
Звісно, здійснення самих виборів в день, зазначений в чинному досі указі, за даних умов практично неможливе. Але це, видається, вже не має значення.
Головне в збереженні дії чинного нині указу – підтвердження нелегітимності Верховної Ради п'ятого скликання, а відтак – фіксація вже набагато довшого, ніж 30 днів, терміну її "нездатності" проводити пленарні засідання.
Якщо ж вважати 29-30 травня перериванням цієї "недієздатності", - а схоже, що "угода трьох" за участю Мороза лише для цього і була підписана, - то новий відлік завершиться майже одразу після 24 червня...
До речі, таку "недієздатність" ВР визнав і спікер Мороз, хоча, звісно, не на підставі нині чинного указу Ющенка. Але ж факт "підтвердження голосуванням"...
Тепер кілька слів про Конституційний суд, від якого коаліція начебто продовжує очікувати остаточного вердикту щодо указу президента та своєї легітимності.
Якщо навіть залишити осторонь проблему суддів, звільнених президентом, то в КС існує проблема судді, звільненого самою ВР.
Наскільки можна було зрозуміти з рішень "легалізованої" ВР від 29 травня, це звільнення судді Стецюка, як, власне, і стосовно всіх інших призначених та звільнених нею суддів, ані скасовано, ані "підтверджено голосуванням" не було. Мабуть, лише тому, що воно не потребує підпису президента...
Але дуже цікаво, як ставиться до звільнення цього свого колеги сам Конституційний суд, який ще не вирішив питання про скасування указу щодо нелегітимності ВР. Чи не вбачають судді, звільнені президентом, аналогію його долі зі своєю? Як це впливає на кворум? А на легітимність остаточного вердикту?
Адже з точки зору президента це звільнення – просто подарунок від коаліції, аби не визнавати "вирок" КС в будь-якому разі. Не кажучи вже про пункт угоди про невтручання в судову гілку влади...
Так що політична криза продовжує буяти. І перемогу спікер Мороз може святкувати хіба що над Януковичем.
...В момент загострення загрози "силового сценарію" пані Герман від ПР заявила, що аби не радикальна опозиція – то кризу вже майже вдалося "спустити на гальмах".
Нині, враховуючи, хто в коаліції працює головним "гальмом" дострокових виборів, доводиться припустити, що пані Ганна сплутала гальмо зі стартером. Буває.
 |
Автор
Ірина Погорєлова, спеціально для УП
