Навколо персон нон грата
Зустріч президента України Ющенка та президента РФ Путіна, яка традиційно відкладалася, може відбутись уже 10 червня під час неформального саміту керівників країн-членів СНД у Санкт-Петербурзі.
Проте це зовсім не означає, що в україно-російських взаєминах скресла крига. Це унаочнив нещодавній дипломатичний інцидент, що стався фактично напередодні поїздки до РФ міністра закордонних справ Яценюка, який і мав обговорити зі своїм російським колегою програму президентського візиту.
Отже, 5 червня радникові президента Жулинському, який прибув до Росії у приватній справі, було заборонено в'їзд на її територію. До речі, якраз за три години до цього у в’їзді в Україну було відмовлено російському політологу, одному з лідерів Міжнародного євразійського руху Дугіну, який прибув до Автономної Республіки Крим.
Щоправда, це не стало на заваді присвоєнню йому наступного ж дня звання почесного члена Російської общини Криму.
Натомість Затуліну, якого рік тому було оголошено персоною нон грата в Україні, цього разу вдалося безперешкодно перетнути український кордон. А відтак, він із знанням справи коментував останні події, наголошуючи, що такий "обмін люб'язностями" пора припинити, оскільки це не покращує українсько-російських відносин.
За його словами, в Україні існує практика оголошення політиків і громадських діячів Росії нев'їзними, а відтак і Росії "нічого іншого не залишалося, крім того, як уживати подібних заходів" до українських політиків.
Російські політики трактують другий інцидент як своєрідну помсту – в рамках відомого дискурсу "око за око".
А офіційна РФ в особі співробітників її МЗС стверджує, що "ще в квітні цього року офіційно, вербальною нотою було внесено пропозицію відмовитися від подібної практики в двосторонніх відносинах", але, на жаль, відповіді з Києва так і не було отримано.
Тож МЗС РФ закликає Україну "переглянути свій підхід, підійти до даної проблеми з конструктивніших позицій".
Українська ж сторона поки що відмовляється це робити. При цьому вельми показовим є той факт, що, на відміну від російських "колег", які є небажаними гостями в Україні, Миколу Жулинського не було помічено ні в антиросійський діяльності, ні в негативних висловлюваннях на адресу РФ.
Передмова
Передісторія питання про оголошення російських політиків та політологів персонами нон грата сягає минулорічних подій, які ознаменувались акціями у Феодосії, що мали на меті недопущення іноземних військових формувань на територію України.
Тоді було зірвано проведення в Україні багатонаціональних військових навчань "Сі-бриз–2006" та "Тугий вузол–2006". Російські політики, які брали активну участь в акціях, що відбувалися в Криму із цього приводу, відіграли в цьому процесі далеко не останню роль.
Отож українська Служба безпеки й заборонила деяким надто активним російським громадянам в’їзд на територію України. Заборонено в’їжджати було, зокрема, депутатам Держдуми РФ Володимиру Жириновському та Костянтину Затуліну.
Адже, наприклад, той же пан Жириновський дозволяв собі в ті часи доволі красномовні "кримські висловлювання", безапеляційно заявляючи, наприклад, що "Крим має увійти до складу Туреччини чи повернутися до Росії, але не може відноситися до території України".
А Затулін 1 червня 2007 року безпосередньо брав участь у мітингах у Криму, а до того ж неодноразово заявляв, що перебування в Криму американців "незаконне з погляду українського законодавства", тож місцеві депутати, які виступають проти цього, "краще знають закони України і більше законослухняні, ніж керівництво цієї держави".
До речі, Жириновському дозволили знову відвідувати Україну після публічної заяви, в якій він підтримав дії Ющенка щодо розпуску ВР…
Це в черговий раз продемонструвало, що в українській політиці немає ні вічних друзів, ані вічних ворогів, зате є та чи інша гримуча суміш різних інтересів, і найчастіше тактичного характеру.
7 червня і Затуліна допустили нарешті на українську землю, мотивуючи це тим, що, мовляв, термін, на який його було оголошено персоною нон грата, вже минув...
У червні минулого року повідомлялось і про інших російських громадян, яких було оголошено персонами нон грата в Україні. Серед них завідувач відділу України Інституту країн СНД Фролов, перший заступник директора того ж інституту Романенко, лідер молодіжного об'єднання "Прорив" Добичин, який брав активну участь в антинатовських акціях.
В'їзд на територію України протягом 5 років заборонили також одіозному телеведучому Михайлу Леонтьєву та відомому політтехнологу Глібу Павловському, який свого часу активно працював над утіленням у життя тези одного з учасників президентської виборчої кампанії 2004 року про поділ України на різні сорти тощо.
Проте виняток для того ж Павловського було зроблено вже 21 жовтня 2006 року, коли він прибув на територію України на одну добу, щоб відвідати хворого батька. За словами речника СБУ Марини Остапенко, виняток було зроблено й для Лимонова, який відвідував могилу матері.
Випадок із Миколою Жулинським є ще одним прикладом, що увиразнює, з одного боку, наявність гострих проблем у двосторонніх відносинах, а з іншого – прагнення російської сторони давати симетричні відповіді на українські кроки.
Зокрема, дещо раніше подібної наруги зазнав нардеп Петро Порошенко – наприкінці лютого його теж не пустили до РФ.
А ще раніше на територію Росії не було допущено експерта одної української неурядової організації.
До речі, російська сторона не розголошує списки персон нон грата, тож, за логікою подій, у них може опинитися будь-хто з вітчизняних політиків чи політологів. Адже мотивації російської сторони щодо внесення певної особи в чорний список теж залишаються невідомими.
Натомість в Україні законодавчі підстави для оголошення особи персоною нон грата, тобто небажаним гостем на території держави, наведено в законі "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", згідно з яким рішення про видворення іноземців за межі України приймається органами внутрішніх справ, органами охорони державного кордону або Служби безпеки України. Власне, це й було зроблено в згаданих випадках.
Замість висновків
Слід зазначити, що в усіх випадках у в’їзді на територію України було відмовлено особам, які набули статусу небажаних гостей через свої відомі публічні висловлювання та дії, які, м’яко кажучи, не сприяли підтриманню стабільності в Україні. Більше того, для багатьох із них саме провокаційні дії та висловлювання щодо України були основним лейтмотивом публічної політичної діяльності.
З огляду на це українська сторона не повинна зважати на жодні "симетричні відповіді" російської сторони, але натомість має суворо дотримуватися власної логіки поведінки.
А оті само "симетричні" випади росіян є лише одними із зримих частин айсберга проблем україно-російських відносин, який дедалі більшає буквально на очах.
Інцидент, що трапився буквально напередодні візиту до РФ очільника українського МЗС Яценюка, вказує на те, що в РФ продовжують триматися емоційної лінії поведінки в розвитку україно-російських взаємин.
До того ж уже очевидна дипломатична війна розгортається на тлі доволі неоднозначної ситуації, що склалася в україно-російських взаєминах в енергетичній сфері.
Зокрема, нещодавно в ЗМІ було оприлюднено проект протоколу в газовій сфері, що має бути ухваленим українським і російським урядами. Якщо все, що викладено в цьому документі, є правдою, "Газпром" може фактично отримати монопольне право на транзит газу українською територією впродовж 30 років!
До того ж інцидент із паном Жулинським стався на тлі перспективи проведення в Україні чергових натовських навчань. Адже цього разу ВР дала згоду на допуск іноземних військ на територію країни, набув чинності відповідний указ президента.
Тож, якщо сьогодні українська сторона відмовиться від практики "нон-гратування", Одеська область ризикує повторити досвід Феодосії, однак нині децибели антинатовської істерії можуть бути значно більшими, особливо з огляду на вірогідний початок виборчої кампанії до ВР.
Нинішній інцидент, окрім зримих речей, пов’язаних із "симетричною" реакцією з боку РФ, також має стати ще одним черговим сигналом для української влади стосовно того, що ставлення до Ющенка та його політики в Росії не змінилося.
Відтак можна припустити, що й у подальшому можна буде спостерігати за розгортанням нових сюжетів у цьому ж ключі та за новими перипетіями інформаційних війн.
Адже невдовзі країну знов очікує виборча кампанія. А РФ, її політики та політологи ніколи не були байдужі до електоральних жнив – і як до засобу заробляння коштів, і як до можливості закладення фундаменту для справляння політичного впливу у перспективі.
Василь Панфілов, аналітик УНЦПД, для УП
