Українська криза в очікуванні "антикризового менеджера"

Злива, яка обрушилася на Київ в ніч з п’ятниці на суботу, ще довго тримала депутатів всередині парламенту навіть після закінчення сесійного засідання. Верховна Рада не хотіла відпускати своїх кращих синів та дочок, бо відчувала – можливо, декого з них вона більше ніколи не побачить. Адже всі необхідні закони, потрібні для дострокових виборів, з муками та істериками, але були ухвалені.

Щоб кожна сторона змогла зберегти обличчя, відбувся обмін в трикутнику "закон про вибори – бюджетне фінансування виборів – новий склад Центрвиборчкому".

Коаліція домоглася ухвалення потрібної редакції закону про вибори. Дехто з "Нашої України" навіть з надривом взявся доводити, що після цього взагалі немає сенсу проводити повторне обрання Верховної Ради, бо закладені глобальні передумови для фальсифікації на користь біло-блакитних.

Хоча насправді ситуація виявилася не настільки драматичною.

Перший небезпечний пункт в законі про вибори – це надзвичайно спрощене право голосувати на дому, де неможливо простежити таємницю волевиявлення.

З ухваленого закону прибрали попередню вимогу до електорату продемонструвати "документ, який засвідчує факт нездатності виборця пересуватися самостійно".

Опозиція згадала, як у 2004 році за допомогою голосування на дому перекручувалися результати народних симпатій – коли в деяких районах Херсонської чи Миколаївської областей в таких умовах проголосувала ледь не третина всіх учасників виборів.

Тож у п’ятницю ввечері закон в такій редакції наривався на вето Ющенка. Але без підпису президента коаліція відмовлялася рухатися далі – голосувати бюджетне фінансування виборів та склад Центрвиборчкому.

Однак буквально протягом півгодини було знайдено компроміс – в щойно ухвалений закон внесли ще одну поправку: для голосування вдома треба буде подати у виборчу комісію заяву, форму якої встановлюватиме ЦВК.

Розрахунок опозиції був на те, що Центрвиборчком вимагатиме хоча б показати довідку від лікаря для неспроможних голосувати на дільниці.

Таким чином має бути поставлений заслон для цього способу фальсифікацій. Тож Ющенко підписав закон у останній редакції з додатковими правками, а коаліція миттєво ухвалила закон про бюджет.

Це була тактична перемога біло-блакитних – адже вимогу взаємопов’язати два голосування вони поставили спонтанно.

Річ у тім, що ще в четвер парламент мав без будь-яких умов проголосувати державне фінансування виборів. На це вказує, зокрема, рішення бюджетного комітету, контрольованого коаліцією, "схвалити в першому читанні та в цілому".

Але, щоб знайти засіб впливу на Ющенка, біло-блакитні в п’ятницю поставили бюджет в залежність від своїх вимог.

У законі про вибори є ще два моменти, які містять потенційну небезпеку. Так, бар’єр явки в 50 відсотків теоретично може призвести до того, що голосування 30 вересня буде визнане недійсним.

Якщо коаліція почне закликати до бойкоту виборів, то можна істотно знизити відвідуваність дільниць.

Але ця гра дуже небезпечна – якщо на вибори прийде понад половини електорату, то помаранчеві отримають розгромну перемогу. А те, що люди не проігнорують вибори, вказує традиційно висока явка – в Україні вона не опускалася нижче 65 відсотків.

Ще одна небезпека – це вимога нового закону про вибори на адресу Державної прикордонної служби за три дні до голосування повідомити, хто виїхав за межі України.

При чому стосується це тільки тих людей, хто перетнув кордон за закордонним паспортом – тобто відбув до Європи. Таким чином коаліція намагається унеможливити голосування за гастарбайтерів їхніми родичами на Західній Україні.

Але даний пункт, хоч він і записаний у законі, виконати майже неможливо: по-перше, прикордонники не готові надати таку статистику, а, по-друге, ця інформація може потрапити під гриф конфіденційної і не розголошуватися.

Компромісом завершився і процес створення Центрвиборчкому. Тиждень тому, протягом нічних переговорів на Банковій, було домовлено, що ЦВК сформують за принципом сім кандидатів від коаліції, сім від опозицію плюс голова, узгоджений Ющенком і Януковичем.

Однак в підсумку схему поміняли. Коаліції віддали вісім членів Центрвиборчкому, натомість стороні Ющенка гарантували, що його креатура очолить ЦВК. Вибір зупинився на прізвищі Володимира Шаповала – представника президента у Конституційному суді.

Пам’ятаючи нещодавні конфлікти в КС в період розгляду указів Ющенка, коаліція засвистала присягу Шаповала, але все-таки проголосувала за введення його до складу ЦВК. Хоча і найменшою з усіх інших кількістю голосів.

Єдине питання, яке залишилося вирішити для проведення дострокових виборів – це складення повноважень 151 депутатом від опозиції. І команда Януковича тут намагається використати свій останній шанс.

Так, у четвер секретаріат Верховної Ради отримав 171 заяву від депутатів "Нашої України" та БЮТ, які оголосили про вихід з фракцій, що мало тягнути за собою складення повноважень.

Коаліції цього виявилося замало – вони поставили вимогу, щоб кожен "відкатник" написав ще одну заяву і особисто повідомив про це головуючого на сесії.

Процес відсіву не пройшли троє бютівців, серед яких екс-суддя Микола Замковенко, який шість років тому звільняв Тимошенко з ізолятора.

Однак і це принципово не впливає на ситуацію – опозиція все одно мала запас майже в двадцять голосів до 151 бажаючого покласти мандат.

Крім того, паралельно коаліція задіяла додаткові шлагбауми, взявшись звіряти підпис під заявою з підписом під присягою, яку складали депутати в минулому році.

Голова регламентного комітету Олександр Єфремов з Партії регіонів поставив під сумнів достовірність 45 автографів. Цих депутатів викликали підтвердити свої заяви.

Кореспондент "Української правди" був свідком, як розлючені БЮТівці та нашоукраїнці ледь не побили технічних працівників парламенту, які діяли за дорученням Єфремова.

– Покажіть нам рішення комітету, воно є?!...

– Ні, ми лише виконували вказівку голови комітету.

– А ви що, графологи? Яке ви маєте право сумніватися, що цей підпис – не мій?

– Тому що вони не схожі...

Суперечки тривали до ночі, частина депутатів принципово відмовилася ставити ще один автограф – їм повірили на слово. Не маючи перед собою автора ідеї з Партії регіонів, опозиціонери відтягнулися на пересічних працівниках апарату парламенту.

Заради справедливості, підозри у недостовірності підписів часто були надумані. У цьому можна переконатися, порівнявши автографи депутата від БЮТ Чудновського під його присягою рік тому та під нинішньою заявою про небажання далі залишатися в парламенті.

Він теж був викликаний на перевірку підписів.

Чудновського викликали довести, що підпис - його

Хоча підстави для цього були сумнівні

Звичайно, ці додаткові перешкоди ніяк не впливають на процес складення депутатських повноважень. Більше того, опозиція поповнює свій запас – так, у п’ятницю передав свою заяву ще один учасник рейтингу найбагатших – банкір Федір Шпиг.

***

Попри бажання, останні події є не наближенням виходу з політичної кризи, а лише ілюзією цього. На такі песимістичні думки наштовхують події, які відбуваються навколо судової гілки влади. Сторони просто стягують ресурси для наступних боїв.

Як відомо, два тижні тому Конституційний суд визнав незаконним право президента призначати суддів на адміністративні посади.

Коаліції дуже кортіло перебрати у Ющенка собі цей інструментарій тиску на голів судів. Тому за вердикт КС проголосувала навіть Сюзанна Станік, яка не мала на той момент права брати участь у засіданнях Конституційного суду.

Далі біло-блакитні продовжили наступ, ухваливши сумнівну постанову парламенту, якою доручили призначати суддів Вищій раді юстиції. Цей орган зараз контролюється командою Януковича.

Таке зазіхання обурило помаранчевих. Тому Рада суддів, орієнтована на голову Верховного суду екс-бютівця Василя Онопенка, вирішила закріпити це право за собою.

Але Вища рада юстиції це проігнорувала. Уже у четвер на своєму засіданні вони проголосували за процедури, якими здійснюватимуть призначення суддів.

Паралельно парламент доручив Генпрокуратурі вивчити дії Ради суддів, хоча насправді це відомство мало би зайнятися спробами захоплення влади з боку законодавчого органу – тому що постановою Верховної Ради неможливо вирішувати питання життєдіяльності іншої незалежної гілки влади.

Більше того, право призначати суддів не прописано серед повноважень ні Вищої ради юстиції, ні Ради суддів.

Названі події – аж ніяк не доказ близького закінчення кризи.

Остаточно ці наївні сподівання мають розвіятися після того, як членом Вищої ради юстиції поновився Віктор Медведчук.

Цього питання взагалі не було в порядку денному Вищої ради юстиції у четвер – воно несподівано вискочило у розділі "різне". Виступити проти не вистачило сили волі – за повернення Медведчука проголосували 17 з 18 присутніх членів ВРЮ.

Це – лише перший крок операції з повернення Медведчука. Куди далі буде спрямований його погляд – здогадатися не складно.

Третього жовтня 2007 року нинішній голові Вищої ради юстиції Лідії Ізовітовій виповниться шістдесят років – це граничний термін перебування на держслужбі, і його більше неможливо продовжити на рік.

Відтак потрібно обрати нову голову Вищої ради юстиції. Враховуючи спроби цього органу поставити під контроль всю судову владу, не варто дивуватися, якщо серед претендентів буде прізвище Медведчука.

А, враховуючи несподівану підтримку у четвер – 17 з 18 голосів – так само не варто дивуватися, якщо Медведчук стане новим головою Вищої ради юстиції. І тоді нинішня криза отримає свого "антикризового менеджера".