А чи збереться нова Верховна Рада?

Четвер, 12 липня 2007, 18:08

30 вересня пройдуть дострокові вибори у ВР. Уже мало хто сумнівається, що вони будуть. Будуть. Точно будуть.

Однак які мотиви в цій дії основних політгравців? При тому, що виходячи із соцопитувань велика імовірність того, що всі учасники позачергового забігу в будинок під куполом збережуть свої позиції.

Ну, може бути, вилетить з вищої політліги СПУ. Може, вдасться просочитися Вітренко або Литвину, що навряд чи відбудеться, але мала частка імовірності є. Навіщо ж весь цей сир-бор президентові і його команді?

Після в публічний простір була вкинута ідея прийняття нової Конституції на всенародному референдумі і введення двопалатного парламенту, все стає на свої місця.

Віктор Андрійович вирішив не морочити собі голову пошуками компромісів з антикризовиками і невгамовною ЮВТ. Отут для нього перспективи немає. У рамках старих правил гри.

Але от якщо правила поміняти і змішати нинішню колоду по-своєму, то всі нинішні політлідери можуть зостатися в "дурнях". За винятком Ющенка.

Але головне в тому, що реально протидіяти президентському пасьянсові ніхто з можновладців сьогодні не зможе. Всі будуть змушені підкоритися. Тому як протягом нинішньої кризи влади президентській команді вдалося нейтралізувати всі можливості для правової і силової відсічі її діям з боку опонентів з Кабінету міністрів і Верховної Ради.

А повторити Майдан у біло-блакитному виконанні, утім також як і в помаранчевому вже не удасться. Занадто "далекі вони від народу", політики тобто. І народ це усвідомив. Тому готові стояти на площах, але не за Ющенка або Януковича, а за гроші. Поки – платять. Але от виявляти революційний ентузіазм…Вибачите, але навіть за гроші – не вийде.

Уся влада – президентові

Народна мудрість говорить: не копай іншому яму, сам у неї впадеш. Видимо Янукович з Морозом з народною думкою давно розучилися рахуватися. Тому вирішили спробувати цю істину спростувати.

З осені минулого року антикризовики з ретельністю, гідною іншого застосування, взялися рити політичну могилу президентові. І майже вирили, протягши закон про Кабмін.

Радість від близької і довгоочікуваної перемоги над Віктором Андрійовичем була настільки великою, що такий досвідчений політгравець, як Мороз привселюдно зізнався, що вже в травні антикризовики під своїми прапорами зберуть 300 депутатських штиків.

Хоча, краще б промовчав. Може б тоді сьогодні керував у ВР конституційною більшістю. Однак, мабуть сильно розпирало від передчуття швидких політпохоронів глави держави.

Реакція Банкової на хвалькуватість спікера пішла досить швидко. Автор думає, що в СП був розроблений досить якісний план щодо кардинальної зміни політичного ландшафту країни, за принципом – одним пострілом – усіх зайців. Цим пострілом стали дострокові вибори в парламент.

Президентові і його команді було не важливо, скільки доведеться видати указів про розпуск парламенту. Важливо було інше: будь-якою ціною запустити процес перевиборів.

Тому як з цього моменту в Україні залишилася одна легітимна влада – президентська. А от свою легітимність потрібно підтверджувати. Сьогодні це пов'язано винятково з волею однієї людини – Віктора Андрійовича Ющенка. Однак не в його інтересах цю легітимність "дарувати" після 30 вересня.

Мета президента – залишитися на своїй посаді і після 2009 року. Ідеально – у новій якості напівсамодержця.

Організувавши парламентську кризу, президентська команда зацікавлена, щоб вона тривала якомога довше. Нинішня модель Верховної Ради повинна бути максимально дискредитована в очах електорату.

Тоді нова – двопалатна модель буде якийсь час сприйматися як панацея від колишнього лиха – однопалатної. Тому і не квапиться Банкова з оприлюдненням тексту нової Конституції і проведенням референдуму.

Поки головна задача – не дати запрацювати новому складові ВР. Для цього є цілий набір інструментів: судові позови з визнанням виборів недійсними, провокування регіоналів на відмову від реєстрації 151 мандата в новій Раді, відсутність кворуму в ЦВК, благо місця в останній поділили так, що ніхто не має можливості, за рахунок своїх членів набрати кворум і т.д. і т.п.

Автор думає, що всі ці можливості будуть задіяні. І парламент не збереться. У цей момент, на хвилі народного обурення цинічністю парламентаріїв, буде винесений на публіку проект нової Конституції, що буде розпропагована як дорожня карта до чергового "світлого майбутнього".

Зміст її, звичайно, буде зводитися до реалізації мети: вся влада – президенту. Російський досвід показав, що двопалатний парламент таку можливість блискуче реалізує. Тому й у нас він буде.

Часовий алгоритм проведення всенародного обговорення Конституції, референдуму і виборів у двопалатний парламент буде розрахований так, щоб в Ющенка у 2009 році не було конкурентів-важкоатлетів, типу Януковича і Тимошенко.

Останні будуть максимально дискредитовані в очах виборців і фінансово знекровлені за рахунок участі в двох парламентських перегонах. Хоча, виборчих перегонів може бути і не два, а три, чотири або п'ять.

Адже після 30 вересня, вивалявши в "бруді" Партію регіонів і БЮТ, Банкова може знову піти на нові вибори в однопалатний парламент. А от уже після чергових других або п'ятих дострокових виборів почати процес по введенню в дію нової Конституції.

Можливо, для того, щоб дотримати обличчя "чесної і порядної людини" на фініші процесу Віктор Андрійович і сам піде на свої дострокові вибори. Якщо такий крок відбудеться, то він як мінімум досягне двох цілей: по-перше, на старті дострокової президентської гонки покаже виборцям, який він констуційнослухняний, по-друге, поплутає всі плани потенційним конкурентам і зменшить їхні шанси на заняття будинку на Банковій.

Валерій Песецький, політолог



powered by lun.ua
Головне на Українській правді