Вступ до політичної фізики

Де-юре парламентська кампанія ще не стартувала, де-факто вона вже давно йде. Не за горами судний день 30 вересня. На когось з учасників виборчих перегонів очікує фіаско, комусь посміхнеться Фортуна.

Утім, чи може взагалі йти мова про простий успіх? Адже навіть результат кидка гральних кісток не є випадковим – він обумовлений певними фізичними законами. Парламентські вибори в Україні підкорюються особливим законам політичної фізики. Про її ази і піде мова в нашому міні-трактаті.

§ 1. ТЕОРІЯ ЗАМКНЕНИХ ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ СИСТЕМ

Мабуть, головна особливість виборів по-українськи полягає в тому, що боротьби за виборця між владою й опозицією в нас по суті немає.

У фізиці існує поняття т.зв. замкнених систем, тобто систем, для яких неможливий обмін енергією із зовнішнім середовищем.

Схожими властивостями володіють дві замкнені електоральні системи, які утворилися в Україні три роки тому – біло-блакитна і помаранчева (червоні, малинові й ін. не рахуємо – вони також виявилися втягненими в біполярне протистояння). Обмін голосами виборців між ними практично неможливий.

Жодні месиджі ззовні не здатні торкнутися сердця і розуму громадян, що знаходяться всередині такої замкненої системи. Тому заповітна мрія будь-якого українського політика про масовий приплив раніше ворожих виборців до себе любого раз у раз виявляється нездійсненною.

Нехай Юлія Володимирівна включає у свої псевдосоціальні ролики велику кількість доменних печей і суворих шахтарів – це не допоможе їй охмурити електорат Донбасу.

Виступаючи з полум'яними промовами, Леді Ю буквально випромінює світлу енергію, але цій енергії не дано пробитися усередину чужої електоральної системи.

У свою чергу регіонали дарма пригощають Правобережжя україномовними мантрами про професіоналізм і стабільність, сподіваючись переманити виборця "збанкрутілих помаранчевих політиків". Абсолютно непродуктивна праця!

Фактично замість однієї парламентської кампанії в Україні проходять дві окремі – у біло-блакитному і помаранчевому таборах. Формати передвиборної боротьби в двох замкнених системах різні. У біло-блакитних пара-трійка електоральних карликів крутяться біля велетня-регіонала в надії стягнути або випросити для себе процентні крихти.

У помаранчевій системі вибори обертаються битвою двох титанів. БЮТ і НУНС можуть укладати скільки завгодно пактів про ненапад, але між ними неминуча активна передвиборча боротьба зі зливом компромату – у жорсткій або в м'якій, відкритій або завуальованій формах.

Інший сценарій виборчої кампанії в нинішній Україні нереальний. Такий закон нашої політичної фізики!

§ 2. ЗАКОН СПОЛУЧЕНИХ КОНКУРЕНТІВ

Утім, наука стверджує, що повністю ізольованих систем у природі немає. Тому партійні боси все-таки роблять деякий вплив на чужих виборців, демонструючи зворушливу взаємопідтримку.

Головним фактором, що дозволяє і помаранчевим, і біло-блакитним мобілізувати свій електорат, вже давно стали не плани реформ (їх, на жаль, немає) і не реальні досягнення (їх тим паче немає), а наявність суперника.

За ПР голосують, щоб не допустити до влади "помаранчеву погань", за помаранчевих – щоб перешкодити реваншу "кучмістів". У підсумку кожний різкий рух однієї сторони автоматично грає на руку іншій.

Конкуренти подібні до сполучених посудин: якщо хлюпнути політичного окропу в біло-блакитну колбу, рівень електоральної підтримки відразу підвищиться й у помаранчевій, і навпаки.

У ході виборчої кампанії гнівні випади нинішніх коаліціантів на адресу "авантюристки Тимошенко" і "узурпатора Ющенка", безумовно, допоможуть розворушити електорат південного-сходу, але одночасно викличуть різке емоційне відторгнення у правобережного виборця, змусивши його прийти на вибори і на зло віддати свій голос помаранчевим.

Точнісінько так само діють палкі тиради Юлії Володимирівни і Юрія Віталійовича про "донецьких бандитів".

До речі, схожа ситуація описана в оруелівському "1984": наддержави Океанія і Євразія, воюючи, тим самим підтримували одна одну, і тому були практично невразливі.

Виходячи з логіки викладеного закону, вітчизняні політики повинні всіляко берегти і плекати опонентів. Власне, так вони і роблять. Навесні 2006-го єдиний табір Майдану наказав довго жити, але це не перешкодило Януковичу і Ко паплюжити всюдисущих "помаранчевих", хизуючись чудовим терміном "уряд Тимошенко-Єханурова".

Розкол у ворожих рядах не міг не радувати "донів", але регіонали інстинктивно відчували потребу в монолітному помаранчевому фронті, здатному підняти на бій виборців південного-сходу.

§ 3. ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕНЕРГІЇ ВИБОРЦІВ

Напередодні виборів-2006 політологи говорили про масове розчарування помаранчевого електорату. Про апатичний Захід і Схід, що смакує реванш. Про БЮТ і НУ, що знищують рейтинги один одного в ході війни компроматів...

Підсумок відомий: три партії Майдану в сумі набрали 42%, а ПР і КПУ – лише 36%. Тому що до електорату помаранчевих і біло-блакитних цілком можливо застосувати закон збереження енергії – як відомо, вона не може нікуди зникнути, а тільки переходить з однієї форми в іншу.

Пересічний український виборець не розчаровується в політиках всерйоз, і громадянах, що безповоротно порвали зі своїм електоральним минулим, у нас дуже мало. Набагато більше інших.

Використовуючи термінологію не надто наукову, але натомість з юних років знайому прем'єру Януковичу, назвемо їх "умовно розчарованими". Такий "умовно розчарований" українець може годинами перемивати кісточки вчорашнім кумирам.

Мітингувати на майданах він не стане – в усякому разі, без додаткової стимуляції у вигляді хрустких купюр. Допитливим найманцям Центру Разумкова чесно зізнається, що ще не вирішив, за кого буде голосувати і чи піде на вибори взагалі.

Але ось настає день народного волевиявлення – і наш герой таки ставить у бюлетені птичку навпроти колишніх улюбленців, що вже не раз встигли його ошукати. Причому довести такого громадянина до виборчої скриньки не дуже складно. Як зазначалося вище, активізувати електорат допомагають один одному самі політики-конкуренти.

І якщо на початку виборчої кампанії в одному із таборів "умовно розчарованих" виборців більше, ніж в іншому, до дня голосування ця різниця нівелюється.

Запаси помаранчевої та біло-блакитної електоральної енергії постійні. Вони не зменшуються і не збільшуються, а можуть лише переходити від однієї сили "правильного" кольору до іншої. Скажімо, від "Нашої України" до БЮТ або від комуністів до регіоналів.

Переметнеться в біло-блакитний табір Мороз – і його електорат автоматично переходить до Луценка і Тимошенко. Захочуть регіонали провести СПУ в парламент нового скликання – доведеться пожертвувати трьома відсотками з рейтингу ПР. Інакше ніяк!

І якщо спрогнозувати, скільки набере на виборах 30 вересня кожна конкретна партія, нелегко, то передбачати підсумковий "колірний" розклад не дуже важко: як і торік, перемогу з перевагою в 5-10 відсотків одержать помаранчеві політсили. Точніше сили, що вважають помаранчевим рідний електорат...

§ 4. ЕФЕКТ ДОПЛЕРА-САН САНИЧА

У ході виборчої кампанії ми маємо справу з простими і зрозумілими законами класичної політфізики. Але варто українським політикам потрапити до парламенту, як в хід відразу ж йде закулісна квантова механіка, недоступна простому обивателю.

Мудрецям-фізикам відомий т.зв. "ефект Доплера" – зсув спектральної лінії світлових хвиль, що спостерігається при прискореному русі щодо джерела світла.

Розповідають, що один американський професор, проїхавши на червоне світло, був зупинений пильним полісменом. Науковець заявив про свою невинність, пославшись на ефект Доплера – мовляв, він на великій швидкості їхав назустріч світлофору, і тому червоний колір здавався йому зеленим.

Розумний полісмен охоче погодився з професором і негайно оштрафував його за перевищення швидкості: вона мала скласти приблизно 135 мільйонів кілометрів на годину...

У нашій славній батьківщині існує категорія людей, позбавлених будь-яких пояснень з охоронцями правопорядку, – депутати Верховної Ради.

Завдяки народним обранцям з'ясувалося, що явище, аналогічне ефекту Доплера, можна спостерігати й в українській політиці.

Силами одного великого високоморального науковця і його соратників був відкритий ефект Доплера-Сан Санича: "При інтенсивному русі українського парламентарія назустріч великим посадам і дуже великим грошам відбувається зсув ліній політичного спектру, внаслідок чого помаранчевий колір перетворюється на блакитний".

Як відомо, рік тому саме цей кумедний ефект вирішив долю народного волевиявлення-2006. Опозиційні лідери стверджують, що цього разу нічого подібного не відбудеться.

Але, напевно, зарікатися все-таки не варто. Закони фізики, як відомо, – уперта річ. Навіть якщо ця фізика – політична.

Михайло Дубинянський, для УП