"Економічне диво" урядів Ющенка: лідерство з розрухи

"Українська правда" опублікувала серію критичних есе Ігоря Жданова, останнє з яких мало промовистий заголовок: "Економічне диво Януковича або лідерство без результатів".

Промовистий, бо адресований не тому, кому треба було б.

Насправді pr-месидж про "економічне диво, яке твориться просто у нас на очах" ми мало не щодня чули від прем'єра Юлії Тимошенко у 2005 році.

І саме тоді лідерство було не просто без результатів, а навіть з негативними наслідками.

Саме тоді очікування людей, засновані на передвиборчих обіцянках і на вірі у кардинальну зміну правлячої еліти, зазнали найбільшого, найдраматичнішого краху.

Темпи економічного росту впали у 6 разів, ріст промислового виробництва навіть демонстрував від'ємне значення, а інфляція спалювала популістське підвищення соціальних виплат.

Уже на початку осені 2005 року для всіх, навіть для журналістів з-поміж щирих адептів "помаранчевої влади" загальним місцем стало те, що ідеали Майдану зраджено, унікальний політичний кредит розтринькано, менеджмент економічних процесів поза всякою критикою.

Тому "економічне диво", створене урядами Ющенка (саме так, адже президент і щодо уряду Тимошенко, і щодо уряду Єханурова заявляв: мій уряд) цілком об'єктивно можна назвати лідерством з розвалювання національного економічного потенціалу.

"Унікальна команда хлопців і дівчат" виявилася компанією пересічних "кризисмейкерів", які невдовзі перегризлися між собою, а згодом підтвердили саме ці свої властивості і під час передвиборчої кампанії 2006 року, і під час спроб ліплення коаліції з політичного матеріалу помаранчевого кольору.

У серпні 2006 року уряд Віктора Януковича, виявив, що попередники не залишили грошей на виплату зарплат працівникам бюджетної сфери, на пенсії військовим, на оплату енергоносіїв бюджетними організаціями і що найаморальніше – на виплати допомоги при народженні дитини та сім'ям з дітьми.

У державному бюджеті на 2007 рік, який розробляли уряди Тимошенко і Єханурова, кошти на це просто не були передбачені.Фінансування соціальних програм закінчились у серпні, а "бюджетна дірка" сягнула понад 2 мільярди гривень.

Що ж до капітальних видатків, їх взагалі спланували на кінець року. В умовах прийнятого "помаранчевими" корупційного і забюрократизованого закону про державні закупівлі, який, зокрема, мери міст називають "бандитською схемою", здійснити тендери та використати зазначені кошти взагалі було нереально.

Сьогодні ідеологи, менеджери і експертна обслуга того "економічного дива" вдаються до нехитрого прийому "заміщення" відомих усім провалів 2005-2006 років міфотворчістю щодо діяльності уряду Віктора Януковича.

Причому месиджі й аргументи експертів опозиції "дивним чином" прямо кореспондуються із заявами та оцінками чиновників канцелярії президента.

Вчергове доводиться констатувати некомпетентність співробітників секретаріату президента. Або це свідоме, навмисне перекручування економічної політики уряду, або нестача фахової підготовки, наприклад, заступників голови секретаріату президента панів Віктора Бондаря і Олександра Шлапака – але факт, що вони, разом з опозиційними "експертами" дезінформують людей щодо реального стану справ.

Не дивно: адже піар-кампанію ведуть автори надуманого політичного проекту "дострокові вибори", колишні урядовці та ідеологи економічної політики, що її народ "забракував" під час виборів 2006 року.

Насправді економічна ситуація в державі та стан виконання бюджету виглядають зовсім інакше, ніж в статтях опонентів чинного уряду.

Протягом року Верховна Рада двічі схвалювала ініційовані урядом зміни до державного бюджету-2007, спрямовані, передусім, на підвищення рівня життя населення: збільшення розміру мінімальної заробітної плати і відповідно заробітних плат у реальному секторі економіки та бюджетній сфері, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, збільшення розмірів соціальної допомоги населенню.

До речі, обидва рази зміни до закону про держбюджет-2007 підписував сам президент, підтверджуючи реальність джерел фінансування цих видатків.

Так, з 1 квітня в Україні підвищено мінімальну зарплату з 400 до 420 гривень, з 1 червня запроваджено другий етап єдиної тарифної сітки, який передбачає збільшення оплати праці висококваліфікованим працівникам, з 1 липня мінімальна зарплата становить 440 гривень, а буде ще й третій етап: з 1 вересня мінімальну заробітну плату буде піднято до 460 гривень.

Непослідовність та відсутність навіть формальної логіки – це, на жаль уже очевидний стиль оцінок і звернень до уряду з боку секретаріату президента. Ще з початку року чиновники секретаріату президента вказували уряду на термінову необхідність збільшити соціальні виплати з держбюджету.

Уряд відповідав: це ж пріоритет нашої політики, і ми підвищимо соціальні стандарти, щойно економіка створить необхідний ресурс. А коли це сталось – секретаріат різко змінив думку, мовляв: "чи не стануть "шалені" виплати саме у передвиборчий період загрозою виплатам зарплат та пенсій в четвертому кварталі".

Або таке. Апарат президента готує йому соціальні ініціативи: 500 гривень мінімальної зарплати у 2008 році. Мабуть, "проспали" те, що бюджетні плани уряду на 2008 рік передбачають мінімальну зарплату 560 гривень.

І після всього цього творці минулорічної бюджетної кризи повчають чинний уряд, як правильно розподіляти бюджетні ресурси!

Треба заспокоїти громадян України: кошти для забезпечення всіх соціальних виплат у держбюджеті-2007 передбачені та є у наявності. І це реальні ресурси, які створює економіка.

2,3 мільярда спрямовано на підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, 4,2 млрд грн. – на запровадження другого етапу єдиної тарифної сітки.

Усі підвищені соціальні виплати фінансуються вчасно, заборгованості з виплати заробітних плат працівникам бюджетної сфери та інших соціальних виплат сьогодні немає.

Державна статистика свідчить, що за 4 місяці поточного року реальні доходи населення зросли на 10,5%. Середньомісячна заробітна плата у цей період становила 1176 грн.

За такий же період 2006 року середньомісячна зарплата українця складала 927 гривень Тобто, фактично за рік середня заробітна плата зросла у 1,3 рази.

Завдяки соціально-ефективній політиці уряду Віктора Януковича вже у березні 2007 року середньомісячна заробітна плата в 2,9 раза перевищила мінімальну (для порівняння: у вересні 2005 року – в 2,3 раза). А це означає, що зросла і купівельна спроможність населення.

При цьому, цінова ситуація на продовольчому та непродовольчому ринках у 2007 році набагато краща порівняно з 2006 роком. В червні зросли ціни на картоплю, хліб, цукор.

Але це відносно травня поточного року. А відносно 2005 і 2006 років ціни все одно нижчі, при тому, що в гаманцях людей значно більше грошей.

Об'єктивним індикатором покращення добробуту населення є зростання заощаджень: у січні-травні 2007 року депозити населення зросли порівняно з січнем-травнем 2006 року у 1,5 рази. В середньому удвічі зросли продажі автомобілів, складної побутової техніки та електроніки.

Підсумково, про позитивні зміни в економіці та соціальній сфері країни свідчить показник зростання внутрішнього валового продукту: майже на 8% з початку року, або вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2006 року (4%).

Що ж таке ВВП, і як зростання виробництва співвідноситься з рівнем життя громадян? Тобто, як правдиво відповісти на сакраментальну тезу опозиції: "ВВП на хліб не намажеш"?

У секретаріаті президента впевнені: якщо збільшується внутрішній валовий продукт – то це зростають прибутки тільки власників підприємств, і аж ніяк не доходи громадян. Така некомпетентність дивує: у структурі ВВП частка доходів підприємств складає менше 40%, в той час як оплата праці найманих працівників - близько 50% (у 2006 році – 49,4%).

Тобто, кожен відсоток економічного зростання забезпечує в першу чергу реальний приріст доходів населення.

Ще більш абсурдними і насправді безграмотними виглядають звинувачення на адресу уряду в тому, що він не враховує при визначенні росту ВВП підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, транспорт, збільшення вартості пального.

Адже валовий внутрішній продукт розраховується як різниця між випуском продукції підприємствами у ринкових цінах та витратами на їх виробництво. Тобто, при визначенні реального ВВП, його обсяг зменшується на величину зростання цін на енергоносії, комунальні послуги тощо.

Зростання виробництва означає збільшення зайнятості населення, а збільшення попиту на робочу силу призводить до збільшення оплати праці.

Водночас, це і збільшення відрахувань до державної казни, з якої виплачується заробітна плата працівникам бюджетної сфери та соціальні допомоги незахищеним верствам населення.

Саме так ріст ВВП пов'язаний з покращенням життя українців.

Наприкінець можна запевнити, що і капітальним видаткам з державного бюджету нічого не загрожує.

Це в минулому році за 7 місяців попередній уряд профінансував капітальні видатки лише на 29% від запланованого на рік. В поточному ж році за 5 місяців державні програми профінансовано стовідсотково, місцевим бюджетам перераховано в 4 рази більше субвенцій капітального спрямування, ніж за аналогічний період минулого року.

Віталій Лук'яненко, журналіст, для УП