Предтечі і послідовники

Четвер, 5 липня 2007, 11:37

Дивне відчуття супроводжувало мене при перечитуванні статей і перегляді фотографій розпочатої "Українською правдою" серії про "хатинки", вілли і палаци нашої вітчизняної еліти. Ну, читав я десь про все це, що втілили у камені й цеглі скоромні проводирі української нації. І не тільки про це, а і про багато які пов‘язані із цим речі, які характеризують реальну, а не позірну, "тіньову", а не декларативну політику в країні. Згадував-згадував – і згадав. Аж сам вжахнувся.

"Застільні розмови Гітлера", записані Генрі Пікером.

Скажете, неймовірно? Притягнено за вуха? Бути не може? Перевіримо...

"Німецькі адміністративні й інші установи мусили розташовуватися у чудових спорудах, а губернатори – у палацах. Навколо установ буде побудоване все те, що необхідно для життя. А навколо кожного міста, в радіусі 30-40 км, будуть кільцем розташовуватися красиві селища, з‘єднані першокласними дорогами. Все, що лежить за межами цього кільця – інший світ, де ми дозволимо росіянам жити, як вони хочуть. Лише б ми панували над ними".

І це не раз – про палаци, про прекрасні будівлі, де мешкатимуть на завойованих територіях представники "вищої раси", а завойовані (Гітлер говорить про росіян та українців, інколи навіть про киргизів) житимуть зовсім по-іншому. Головне – щоб у "раси панів" бува свій світ, у "раси унтерменшів" – свій:

"Давши жителям цих земель можливість існувати самим по собі, ми зможемо уникнути непотрібних зіткнень з ними з приводу способу їхнього життя і створити собі найкращі передумови для будівництва наших власних замкнених німецьких центрів".

Отже, одна з найважливіших гітлерівських настанов стосовно політики на окупованих східних землях – це уникати категоричним чином територіального змішування "юберменшів" (вони ж – "еліта з еліт") та всіх інших.

Обдумував Гітлер і проблему, що робити з підвладними йому чужинськими містами, яку освіту запроваджувати серед населення загарбаних територій, як виховати у нього благоговіння перед "істинними арійцями". І ось що придумав:

"Російські й українські міста зовсім не слід якось облаштовувати чи, тим більше, прикрашати. Бо ж наше завдання полягає зовсім не в тому, щоб обдаровувати місцеве населення більш високим рівнем життя. Тому в перспективі необхідно забезпечити німцям проживання у спеціально побудованих містах і селях, суворо ізольованих від російського чи українського населення.

З цієї ж причини ті будинки, які споруджуватимуться для німців, у жодному разі не повинні бути схожими на російські чи українські домівки. У цьому сенсі необхідна особлива обережність, бо ж однією із головних передумов нашої роботи є якраз напрацювання у населення підкорених районів свідомості, протилежної тій, яка притаманна переможцям.

З цієї причини у жодному разі не слід допускати ненімецьке населення до вищої освіти. Якщо ми скоїмо подібну помилку, то самі виявимося винуватцями зростаючого опору нашому пануванню. Втім, школи їм треба залишити, беручи плату за навчання.

Тільки у них не повинно бути ніякого іншого навчання, вищого за розуміння дорожньо-транспортних знаків. Викладання географії має обмежуватися у загальних рисах відомостями на кшталт: "Столиця імперії – Берлін".

Далі, кожен учень один раз у своєму житті мусить побувати у Берліні. В іншому буде цілком досить, якщо ненімецьке населення, наприклад, українці, навчиться трохи читати і писати по-німецьки".

А й справді: навіщо вчитися, коли твоя місія – працювати у полі чи на шахті?

"Треба завжди виходити з того, що першочергове завдання цих народів – обслуговувати нашу економіку. І тому ми мусимо прагнути, керуючись економічними інтересами, всіма засобами викачати з цих територій усе можливе.

А стимулювати достатні поставки сільськогосподарської продукції та спрямування робочої сили в шахти та на військові заводи можна за допомогою завезених туди і проданих згідно з попитом зі складів промислових товарів, одягу і тому подібних речей".

А ось що говорив фюрер про адміністративну реформу на наших землях:

"Найбільше, що ми можемо дозволити їм у себе зі створення адміністративних органів, - так це общинне врядування, і лише у тому разі, якщо це буде необхідно для збереження продуктивної сили, тобто для задоволення щоденних потреб окремої людини".

Головне при цьому – уникнути самої можливості національної консолідації і створення єдиної Помісної Церкви як чинника такої консолідації:

"Спільноти сіл слід організовувати так, щоб між сусідніми спільнотами не утворилося щось на кшталт союзу. У будь-якому разі слід уникати створення єдиних церков на більш чи менш осяжних російських землях "

Зауважу, що територія України для Гітлера – це також "російські землі", хоча він часом і говорить про українців чи "так званих українців".

"У наших же інтересах, щоб у кожному селі була своя власна секта зі своїми уявленнями про Бога. Навіть якщо таким чином жителі окремих сіл стануть, подібно до негрів чи індіанців, прихильниками магічних культур, ми це зможемо тільки вітати, оскільки тим самим роз‘єднувальні тенденції в російському просторі ще більш посиляться".

І знову стосовно ідеально організованого побуту на окупованих землях та відокремлення "арійської еліти" від підкореного "плебсу":

"Що стосується знову набутих областей, слід зазначити, що наша задача полягає не в тому, щоб щоденно зішкрібати бруд з підкореного населення… Для нас немає різниці, нам байдуже, чи миють вони щоденно шваброю свої домівки чи не миють. Наша місія не в тому, щоб здійснювати нагляд за їхнім повсякденним життям, а в тому, щоб гарантувати задоволення лишень наших власних інтересів.

Задля цього необхідно настільки, наскільки це тільки можливо, відділити життя німців в колонізовуваних районах від життя місцевого населення. У місцеві готелі, де мешканці плюють просто на підлогу, ми німцям заходити не дозволимо. Для німців будуть споруджені окремі готелі, недоступні для місцевих жителів".

Подбав фюрер і про стратегічну лінію в медицині для "тубільців":

"Росіяни живуть недовго, 50-60 років. Чому ми мусимо їм робити щеплення? Справді, треба застосувати силу щодо наших лікарів, заборонити їм робити тубільцям щеплення і змушувати їх митися. Одначе дати їм шнапсу і тютюну стільки, скільки вони побажають".

Що ж, у скількох там містах України гарячої води немає роками? А яка у нас середня тривалість життя? І як там стосовно щеплень?

А от тютюну та горілки справді вдосталь...

Найбільше ж боявся Адольф Алоїзович, що росіяни та українці зможуть одержати знання не з фізики чи математики, а зі своєї власної історії – без різноманітних міфів, вигаданих окупантами і спрямованими за закріплення статус-кво, тобто ролі цих народів як "обслуги" арійської еліти:

"Тому нехай не надумає туди явитися який-небудь шкільний діяч, що раптом проголосити обов‘язкову освіту підкорених народів. Якщо росіяни, українці, киргизи тощо навчаться читати і писати, то це нам може лише зашкодити. Бо подібні навички дали б можливість найбільш здібних із них отримати певні знання в царині історії, отже, прийти до роздумів політичного характеру, вістря яких було б неодмінно спрямоване проти нас".

Зверніть увагу: "неодмінно"! А щоб такого не сталося, фюрер у деталях продумав культурну програму, яка б зайняла вільний час підкореного населення та формувала у нього потрібні "вищій расі" ментальні настанови:

"Ідеально було б навчити їх розуміти лише мову знаків і сигналів. По радіо населенню давали те, що для нього прийнятне: музика без жодних обмежень. Але в жодному разі не можна допускати їх до розумової праці".

Ну, а далі – просто-таки службова інструкція для різних "шансонів":

"Було б розумніше встановити у кожному селі гучномовець, щоб таким чином інформувати людей про новини і дати їм поживу для розмов; це краще, ніж допустити їх до самостійного вивчення політичних, наукових і т. д. відомостей. І нехай нікому не спадає на думку передавати підкореним народам по радіо відомості з їхньої колишньої історії. Передавати слід музику і ще раз музику! Бо ж весела музика сприяє належній роботі. А якщо люди зможуть побільше танцювати, то і це повинно, як правило, вітатися".

І от тепер поміркуйте: біснуватий фюрер розглядав усіх нас як нижчу расу, як завойоване населення, як тяглове бидло, от і пропонував відповідну політику. А ким вважають нас ті, хто щоденно клянеться у вірності українському народові?

Автор: Сергій Грабовський

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Реклама:
Головне на Українській правді