Сорочинський ярмарок для президента
Ці слова лише епіграф до знаменитої гоголівської повісті "Сорочинський ярмарок". Утім, їх міг би сказати і президент Віктор Ющенко, вимкнувши випуск новин по телевізору і солодко заклавши руки за голову.
Вже кілька років поспіль наприкінці серпня президент обов’язково відвідує Великі Сорочинці, щоб погуляти по відомому ярмарку і купити щось національне і рідне серцю.
***
- Ти знаєш, я сьогодні з роботи прийшов о 2 ночі? - запитав чоловік у сусідки в автобусі, що віз людей на Сорочинці.
- ???
- Та якась зараза написала на заборі, ну там, де літаки - "Ющенко - ***". А він же сьогодні на ярмарку...Так нас зігнали його фарбувати серед ночі. .... Уявляєш, офіцери навіть фарбували. У нас же в армії на одного солдата три прапора. Так що сьогодні новим забором помилується ...
Втім Віктор Ющенко міг помилуватися в околицях Миргорода не тільки новим парканом аеродрому. Цієї суботи всі дороги були усіяні людьми з помаранчевими, бордовими і блакитними прапорами.
Поява перших пояснювалась тим, що цього дня на Полтавщині висадились аж три групи агітаторів "Нашої України-Народної самооборони".
Що ж до блакитних стягів і стрічок, то вони майоріли повсюдно в очікуванні прем’єра Віктора Януковича, який цього дня теж мав приїхати ярмаркувати.
Блакитної символіки на Сорочинському ярмарку було стільки, що прем’єр мав відчувати себе, як на рідній Донеччині, а не в області, де показники його партії пасуть задніх.
- А матінки, скільки ж їх тут синіх. Це що, щоб Ющенку насолити, чи як? – бідкались тітки, виходячи з автобусу, що віз їх на ярмарок.
- А що, хай бачить, що є різні вподобання – він же президент всієї України, - урезонював їх чоловік.
За словами прихильників Партії регіонів, прем’єр мав приїхати на ярмарок раніше за президента, але чомусь не з'явився.
Організатори ярмарку всю увагу зосередили на президенті. Голову держави мали зустріти жовто-синім букетом хризантем голова Сорочинської сільради, заступник губернатора і заступник міністра культури. Усі в вишитих сорочках. Кілька років тому президент ввів цю традицію у Сорочинцях, і тепер її дотримуються всі місцеві владоможці.
- Слухай, що в тебе робиться в другій кімнаті? Негайно поприбирай і подзвони Асадчеву (голові Полтавської обладміністрації). Так, ми ведемо його до сорочок, потім до білорусів і кобеляцького художника, - кричала в слухавку керівник проекту ТОВ "Сорочинський ярмарок" Світлана Свищева, - Все він їде, - обірвала вона розмову....
Ющенко зі свитою з'явився на ярмарку на двох новеньких джипах. Президент їхав за кермом першого, поряд сидів Іван Плющ. На цей раз Ющенко прибув ярмаркувати без родини.
- Ющенко, Ющенко! - почала скандувати помаранчева частина.
- Геть, - відповів одинокий голос із блакитного краю.
- Вікторе Андрійовичу, привіт вам із Сум, - намагалась перескочити через голови до президента засмагла жінка.
- Доброго здоров'ячка, - протягнув їй руку через натовп Ющенко.
- А можна з вами сфотографуватися? - добивалися інші люди. – Ми вас любимо.
- Навзаєм, - лише встиг кинути Ющенко, якого півсотні охоронців повели через натовп.
Хоч на ярмарок Ющенко приїхав без дітей, але перші його закупки були для них. Увагу президента привернули ляльки-мотанки полтавської майстрині.
- Оце такі, як носили на Західній Україні одяг. А це помаранчева. Вам всі сподобались? То я вам загорну. Ой, у мене аж руки трусяться. І так хочеться щось президенту уступити, - бубоніла лялькарка.
- Та ні, не треба, - відмовився Ющенко.
- Ну як же? Це ярмарок – треба торгуватися, - не здавалася лялькарка. – вони по 350, давайте віддам вам за 300.
- Ну добре, - погодився Ющенко і пішов далі.
Після президента продавщицю осіли журналісти, але та від ейфорії нічого не могла сказати.
- Ой дівчата, це ви може кожен день президента бачите, а я вперше. Сонечко, ну де ти? Ти хоч зробила фото моєї зоряної миті? - питала вона в сусідки.
До речі, фото таких "зоряних митей" можна було в цей день дуже часто надибати на прилавках Сорочинського ярмарку. Продавці, яким вдалося, якщо не продати щось, то хоча б зацікавити президента, тепер щодуху рекламувалися завдяки фото з ним.
А ще зустрічалися "заманухи" спеціально для голови держави. На зразок табличок "Сорочки сім'ї Попенків-Короленків. 100 років"
- Це спеціально, щоб Ющенко побачив. Він же любить старовину, - хвалилась одна продавщиця іншій.
Але президент пішов іншою стежкою, до вже знайомого йому крамаря. Під пильним поглядом преси і всіх охочих Ющенко приміряв сорочки і розглядав килими.
- Так багато сорочок, не можу вибрати, - скаржився Ющенко люду.
- Тай правда, нема жодної красивої. Що ви привезли? - підтримували його люди.
Утім зрештою президент таки зробив свій вибір, залишивши охоронця Пашу забрати придбане. Сам же Віктор Андрійович подався до опішнянських горщиків.
Охорона закрила президента на цьому п’ятачку, а посеред Сорочинського ярмарку утворився "корок". Серед лементу матерів, які губили дітей, плачу бабць, які вимагали від президентської охорони і міліції пропустити їх до сцени, і смачної лайки чоловіків, яким все це вже набридло, спало на думку – а що було б, якби по ярмарку гуляв ще й прем’єр?
Якраз у цей момент голос за спиною поділився: "Януковича не буде. Зате тут гуляє Богатирьова".
Уже потім стало відомо, що Раїса Василівна разом із Тарасом Чорноволом гостювали на ярмарку з самого ранку. Вони навіть встигли провести агітацію зі сцени, а Богатирьова - ще й пообніматись із президентом.
- Ющенко просувається до хати Хіврі, але йому ще далеко, - повідомляв у рацію один із організаторів ярмарку, який тягав за собою зо два десятки брилів для VIP-гостей.
Президента провели по промисловій частині ярмарку – від сівалок до жниварок. І навіть спробували напоїти "медовухою".
- Медовуха, медовуха, швидко в голову дає, - філософствував Іван Плющ. А президент вже пішов далі.
- Вікторе Андрійовичу, Вікторе Андрійовичу, у мене дитина хвора. Допоможіть!!! Я в адміністрацію зверталась, але отримую одні відписки.
Цим крикам матері з дитиною не вдалося долетіти до президента. Їх зупинило щільне кільце охорони. Щоправда, скарги жінки були ретельно занотовані в чорну теку працівником секретаріату, який збирав у цей день кореспонденцію для президента.
А Віктор Андрійович уже був зайнятий іншим. Його взяла в оборот представниця гільдії бджолярів, яка тягла президента за собою, щоб показати йому... емблему організації.
- Цього року відсвяткували день пасічника, - гордо розповідала жінка президенту. І тут же гримала на свого помічника, який демонстрував президенту вишитий штандарт бджолярів – Та поверни ти другою стороною. Бачите, бджола і липа. Липа - це полтавський медонос.
- Класно ви придумали, молодці, - сказав президент, задоволено почухавши підборіддя.
Зустріч із пасічниками була останньою в програмі президента. Після цього він пішов давати запланований брифінг.
Поки президент розповідав журналістам про те, що купив на ярмарку і про те, що недоторканність депутатів скасують у парламенті наступного скликання, під дверима прес-центру охочих поспілкуватися з президентом стримував все той же Плющ.
- А це у вас ікона? - цікавився він у жінки, що тримала подарунок для президента.
- Ні, це картина, - відповідала та, розчервонівшись.
- Іван Степанович, одягніть, - тицяв хтось йому бютівську кепку з написом "коса всередині".
- Та ні, можу розписатись на серці, тут, - протягнув він назад головний убір.
- Іван Степанович, а шо буде, як не наберуть наші половину голосів? Другий тур?- допитувався сивий дядько через натовп.
- Та ні, другий тур буває тільки на президентських виборах. А тут - скільки наберуть, - пояснював голова РНБО і кандидат у депутати.
- А суд буде? - не вгавав дядько.
- Над ким? - не здавався Плющ.
- Фальсифікаторами виборів, - добивався дід.
- Ну, мав би бути, я так думаю. Але не знаю, - відповів секретар РНБО і пішов розповідати фінській дипломатці анекдот, як гуцул учив мавпу говорити.
- Ех, жаль президент не спробував кулешу, - підійшов до Плюща хтось зі знайомих.
- Та жаль, президент його дуже любить. Але, що поробиш, часу вже нема, - розвів руками Іван Степанович.
На ярмарку президент не встиг не тільки спробувати кулешу, але й купити подарунка дружині. Журналістам пообіцяв, що зробить це після конференції. Але вийшовши з неї, швидко зник у напрямку воріт.
А ярмарок продовжив жити своїм життям. Хіба що стало менше метушні.
