Гарантії від гаранта. Історія 2004 року

9 переглядів
Мустафа Найем, для УП
Понеділок, 27 серпня 2007, 13:57
Губернаторська вертикаль завжди була одним із стратегічних адміністративних ресурсів, який використовувався протягом усіх без винятку передвиборчих баталій.

Востаннє цією технологію красномовно скористався Леонід Кучма в 2004-му. За два місяці до початку виборів тодішній президент раптово змінив майже чверть голів обласних адміністрацій.

"Це звичайна робота з кадрами, зміцнення керівництва на обласному рівні виходячи з конкретного аналізу соціально-політичної ситуації", - пояснював у липні 2004-го заступник глави адміністрації президента Василь Базів.

Минуло три роки. У липні 2007-го, за два місяці до дострокових парламентських виборів, Базіва цитував… Ющенко.

На запитання, чим викликані звільнення губернаторів, нинішній президент запевнив: "Це процес удосконалення, а не проблема конкретних персон. Це тема процесу, який треба сприймати, як закономірність… Усе тече, все змінюється, змінюються мотиви, обставини, доцільність, як ділова, так і політична".

Насправді боротьба за розпорядників адмінресурсу точилася і тоді, і зараз.

У розпорядження "Української правди" потрапив документ, який свідчить про методи надання політичних гарантій в обмін на лояльність.

Це копія листа, який протягом виборів-2004 був переданий від імені Віктора Ющенка тодішньому губернатору Сумської області Володимиру Щербаню.

На листі не вказана дата. Але судячи зі змісту, він був складений у самий розпал подій на Майдані, між другим і третім туром виборів. Ось повний текст цього повідомлення:

"Сучасні політичні реалії в Україні є такими, що відстань між моральною та злочинною поведінкою скоротилася до ледь помітної умовної риски на совісті кожної людини.

Причиною тому є ненормальна система функціонування владної вертикалі, в якій навіть чесній, сміливий і самодостатній особистості доводиться грати за правилами, що можуть суперечити її переконанням.

Повною мірою Ви відчули це під час проведення президентської виборчої кампаній. Той тиск, що чинився на Вас, аби ви всіма правдами неправдами підтримували одного з кандидатів, був безпрецедентним.

І не Ваша в тому вина, що не завжди вдавалося витримати цей тиск і лишитися правого поля та чистого сумління.

Сьогодні ситуація радикально змінилася. Ті, хто лякав Вас, налякані самі. Ми маємо унікальний шанс діяти чесно, не ризикуючи бути "покараними" і не оглядаючись на примари минулого.

Я обіцяю, що після нашої перемоги ситуація в кожному районі, місті, області буде розглянута окремо.

Цим листом я засвідчую недопустимість будь-яких політичних переслідувань і подальшу спільну роботу у моїй команді".

Текст, надрукований на принтері, розміщений на бланку з візерунками.

Скоріш за все, це – стандартна форма листа, адже зверху на шапці після слова "Шановний(а)_________" відведене спеціальне місце для заповнення адресата.

Володимир Щербань стверджує, що звернення він отримав в двадцятих числах грудня 2004 року, перед третім туром виборів.

– Такі листи, як ви розумієте, поштою не пересилаються. Мені його особисто вручила людина з близького оточення Віктора Ющенка. Я також знаю, що такі листи отримали декілька губернаторів і мерів – всього близько 20 осіб.

Щербань категорично відмовився назвати прізвище людини, через яку кандидат у президенти пропонував приєднатися до його команди. "Я не хочу нікого підставляти", - пояснив колишній губернатор.

"Українська правда" з’ясувала історію цього документа, який вивів на цілу мережу контактів між помаранчевою командою і представниками Леоніда Кучми в регіонах.

У той час до близького оточення Віктора Ющенко входило небагато людей, які теоретично могли виконувати такі специфічні завдання. Перерахувати їх можна на пальцях однієї руки: це Петро Порошенко, Олександр Третьяков, Роман Безсмертний та Віра Ульянченко.

За словами Порошенка, лист до Щербаня вміщено на бланку, який зазвичай використовувався для звернень Ющенка в рамках президентської кампанії. "Але я не маю до цього ніякого відношення, - запевнив він. - Я чув про такі листи, але ніколи їх не бачив".

Олександр Третьяков також підтвердив, що візерунки на документові співпадають з оформленням бланків кандидата в президенти. "Але під ним явно стоїть факсиміле Ющенка, а не його особистий автограф. Такі листи міг писати будь-хто зі штабу, в кого було факсиміле, і розсилати за особистою ініціативою".

Але двоє з керівників штабу, які під час президентської кампанії 2004 року мали доступ до факсиміле Віктора Ющенка, побачивши листа одразу ж запевнили, що під ним стоїть особистий підпис президента. "Автограф занадто розмашистий для факсиміле", - пояснив один із них.

Ющенко і Щербань обралися до парламенту 2002 року за одним списком

Утім, припущення, що Віктор Ющенко не знав про подібні ініціативи власного штабу, не відповідає дійсності ще з однієї причини. Окрім автографа, під листом почерком президента стоїть слово "Щиро!". За словами того ж Третьякова факсиміле з подібним додатком не існує.

До передачі листа міг бути причетний і Роман Безсмертний, який свого часу і приводив Володимира Щербаня до лав "Нашої України". Втім, сам Безсмертний відкидає будь-яке відношення до документа. "Я нікому і ніколи не передавав подібних листів. В той час я був зайнятий організаційними питаннями на Майдані. Більше того, навіть якщо припустити, що це факсиміле, так я передав його Олександру Зінченку ще задовго до другого туру".

Найбільш бурхливо на лист відреагувала Віра Ульянченко.

– Мать моя Божья! Звідки це в тебе? -- здивувалась губернатор Київщини, побачивши звернення Ющенка до Щербаня.

– Це копія листа, який в 2004 передали Щербаню…

– Слухай, я тебе прошу! Не треба провокацій. Такого ніколи не було і бути не могло.

– Але Щербань стверджує, що він дійсно отримував такого листа від людини близької до президента…

– Ну то й що? Це міг зробити будь-хто. Це не стиль Ющенко. Це підробка.

Цікаво, що двоє з опитаних вище людей вже після першого ознайомлення на умовах анонімності говорили про те, що лист Щербаню передавала саме Ульянченко.

Більше того, один із них навіть впізнав почерк на шапці листа. За його словами "такими круглими" буквами писала одна з помічниць Віри Іванівни.

Утім, про подібні контакти з опонентами знали не тільки люди з близького оточення Ющенка.

Деякі працівники штабу стверджують, що це пояснювалося необхідністю будь-якими способами "мінімізувати фальсифікацію результатів третього туру". Текст саме цього листа, за джерелами "Української правди", складав особисто голова передвиборчого штабу Олександр Зінченко.

Цікаво, що ще задовго до початку президентської кампанії в штабі Ющенка був складений невеликий список найбільш уразливих губернаторів, підтримки яких намагався добитися лідер помаранчевих.

– Всього їх було п’ятеро, - розповідає джерело "УП", - а вибрали їх лише з однієї причини: влітку 2004-го до нас надійшла інформація, що Кучма незадоволений їхньою роботою по підготовці до виборів. Про деяких із них говорили, що їх звільнять. Наскільки я знаю, на переговори з кожним із них направляли окрему людину.

"Українській правді" вдалося з’ясувати особи чотирьох голів обладміністрацій, яким ще до початку президентських виборів через довірених осіб пропонувалося увійти до команди Ющенка.

За словами одного з колишніх губернаторів, його розмова з агентом Віктора Ющенка приблизно мала такий характер: "Ну нащо тобі ті бики? Тебе ж зламають через коліно або звільнять! Все що нам потрібно – це запорука того, що в області не буде фальсифікацій".

Сьогодні деякі з прізвищ переговірників і потенційних помаранчевих лідерів можуть здатися фантастичними.

Наприклад, до губернатора Луганської області Олександра Єфремова був направлений Віктор Тополов. Його зусилля видалися марними – за результатами виборів Луганщина під час всіх трьох турів віддавала за Януковича понад 90% своїх голосів.

Губернатора Дніпропетровської області Володимира Яцубу приєднатися до Ющенка закликав рухівець В’ячеслав Коваль. А приборкувати Одещину на чолі з Сергієм Гриневецьким відправили... Василя Цушка.

Найбільші ж надії, як не дивно, покладали на екс-губернатора Харківщини, покійного Євгена Кушнарьова. Переговори з ним проводив Володимир Філенко. Аргументи помаранчевого польового командира явно видалися непереконливими – через декілька місяців Кушнарьов став одним з ініціаторів Северодонецького з’їзду і активно закликав в разі непроголошення президентом Віктора Януковича провести референдум про створення Північно-Східної республіки.

І на сам кінець – найцікавіше. Один з керівників штабу розповів, що ще восени 2004 року закликав Віктора Ющенка пообіцяти губернаторам замість політичних гарантій міністерські портфелі. За його словами, на рівні розмов припускалося навіть запропонувати одному з п’ятьох губернаторів – попередньо це міг бути Євген Кушнарьов – посаду прем’єр-міністра.

Але в команді Ющенка, де було дуже багато бажаючих очолити майбутній Кабмін, такі ідеї відкидалися. Приведення в свою команду чужинців з протилежного табору називали методами Кучми. За кілька років ці ж люди закликали Ющенка до широкої коаліції...

За інформацією "Української правди", гарантійні листи від Ющенка отримували не тільки губернатори, а й бізнесмени. У той час, як лідери помаранчевої команди, виступаючи на Майдані, обіцяли суд над Кучмою, а сам Віктор Андрійович погрожував відкритими аукціонами всім незаконно придбаним підприємствам, зять Кучми – Віктор Пінчук – отримав від Ющенка лист, в якому олігарху гарантували недоторканість приватної власності.

Пінчук до листа Ющенко поставився з гумором. Як розповідають свідки, довгий час гарантії чинного президента, згорнуті в трубочку, стирчали в руці копії статуетки Огюста Родена "Мислитель", що стоїть в кабінеті бізнесмена.



powered by lun.ua
Пилорами, контрабанда, зниклий аеродром. Чим живе мала батьківщина прем'єра Гончарука
"Формула Зеленського", санкції, шлях до НАТО та Донбас: велике інтерв'ю міністра Пристайка
Хто такі поліамори: хаотичний секс чи кохання за згодою?
Україна Зеленського. Від "гасіння пожеж" до "перезавантаження країни"
Усі публікації