Анатолій Кінах: Збій програми?

Йому не важливо куди іти й з ким. Йому може бути певний час з вами по дорозі, але він ніколи не буде з вами. І коли трапиться якесь лихо - годі сподіватися від нього на руку допомоги. Все, що ви отримаєте, це хіба що співчуття, висловлене стандартними фразами.

Така поведінка далека від командної. Але це й не стратегія сильного одинака. Це програма політичного клієнта високого рангу, у якого немає власних сталих принципів, немає постійних ворогів чи друзів, а є лише постійні інтереси: посада, статус, причетність до почту.

Тривале перебування на вищих владних щаблях виробило в Кінаха звичку чітко орієнтуватися на те, звідки дме вітер і приставати на бік сильного. Така вже доля цих людей – вони завжди шукають місце за спиною сильнішого. Це дає відчуття захищеності і комфорту, а також дозволяє відносно спокійно прокручувати свої дрібні оборудки, поки ці сильніші чубляться на передовій.

На тлі кульбітів Олександра Мороза виверти політичної кар'єри миколаївського корабела Анатолія Кінаха якось загубилися. Хоча на своєму політичному шляху він показав неабияку вправність у політичному слаломі.

Він є типовим продуктом радянської командно-адміністративної системи, яка потребувала вправних виконавців, без яскравої харизми та надмірної креативності.

Пострадянська ситуація в Україні, коли першу скрипку у політичних процесах грали представники т.зв. управлінської (партноменклатурної) "еліти" цілком його влаштовувала. Приймаючи їхні правила гри, він зумів видертися на справді високі щаблі тогочасної владної драбини – депутат, представник президента в Миколаївській області, голова Миколаївської облради, віце-прем'єр-міністр з питань промислової політики, перший віце-прем'єр і врешті - прем'єр-міністр.

Але час панування "червоного директорату", уособленням якого став попередник Кінаха на посаді голови спілки промисловців та підприємців Леонід Кучма, минав.

Розмах і сила помаранчевої революції спрямували Кінаха в інший табір і виштовхнули його – на той час одного з кандидатів в президенти – на сцену Майдану.

За старою звичкою підлаштовуватися під сильного, він на певний час став буквально іншою людиною. Змінився не лише зовнішній вигляд (ідентифікаційний шалик), але й жести та інтонація помаранчевого неофіта.

Пам'ятаєте, всіх тоді вразила спроможність завжди стриманого, навіть скутого Кінаха, який за такі свої риси отримав неофіційне прізвисько "Робот" або "Людина у футлярі", енергійно жестикулювати та виголошувати гострі, конкретні і навіть емоційно забарвлені промови. І знову завдяки високій адаптивності академік Академії економічної кібернетики став першим віце-прем'єр-міністром в уряді Тимошенко.

Але за рік шальки терезів хитнулися в інший бік. І одночасно з цим почав повертатися образ колишнього Кінаха. У його заявах зник радикалізм, а фрази набули звичної обтічності і надмірної "правильності". Коли до формулювання не можна причепитися. І немає що запам'ятати.

Це стало першою ознакою того, що Кінах має намір повернутися у звичне і комфортне для нього середовище управлінців радянського типу.

Чи був цей вибір добровільним? Адже саме в той час, коли активно почали курсувати чутки про можливий перехід Кінаха до лав біло-блакитних, Янукович активно демонстрував силу: новий майдан, обшук у квартирі Луценка, контрольований парламент, де більшість отримали слухняні "кнопкодави"...

Швидше за все, знову спрацювала програма аналізу політичної кон'юнктури та пошуку полюсу сили. І навесні цього року Кінаху, якого стало обтяжувати становище "простого" депутата, здалося, що в іншому таборі йому буде легше і комфортніше.

Тоді відчуття безкарності і вседозволеності знімало у депутатів будь-які внутрішні обмеження щодо обіцянок і гасел, даних при входженні до блоку "Наша Україна".

Декому почало здаватися, що повна і безумовна перемога однієї політичної сили вже не за горами і можливе все: і конституційна більшість, і порушення конституції задля переходу з фракції до фракції, і імпічмент, який прибере останню перешкоду на шляху до славного реваншу "старої гвардії".

Тоді завжди доволі обережний Кінах сміливо заявляв, що члени ПППУ вийдуть зі складу фракції "Нашої України", бо Конституція для них не указ, – важливіші "принципи і майбутнє України". Вочевидь, саме ці принципи зараз змушують однопартійців Кінаха шукати будь-які юридичні зачіпки, аби не дозволити блоку обнулення списку. Тобто, фактично, залишитися у складі фракції "НУ". Принципова послідовність.

Нинішню позицію керівника ПППУ десь навіть можна зрозуміти. Як і Олександр Олександрович, Анатолій Кирилович має небагато шансів потрапити до наступного парламенту в разі, якщо його політична сила наважиться самостійно йти на вибори. Тут їм без шефської допомоги донецьких покровителів не обійтися.

Але за все необхідно платити. За прохідне місце в списку Партії регіонів особливо. А от розплачуватися Кінаху зараз особливо нічим. "Червоний директорат", який свого часу складав основу спілки промисловців і підприємців, нині або вимирає як клас, або переорієнтовується на цілком певні політико-економічні групи. Тобто перестає бути самостійною силою, спроможною принести власнику такого ресурсу достатні електоральні дивіденди.

Що ж може спонукати Партію регіонів взяти Кінаха до списку?

Як відомо, за цей ласий шматок зараз точиться неабияка боротьба навіть всередині партії, між "своїми". Тимчасові попутники з числа представників інших партій в прохідній частині створюють лише зайву конкуренцію. Та й, зважаючи на рейтинги, які малюють партії соціологи, "регіонали" можуть собі дозволити бути перебірливими.

Таким "щось" може стати, наприклад, заступництво "старшого брата", зв'язки з яким Анатолій Кирилович особливо і не приховує. Цьому патрону Кінах вже сплатив свій борг.

Чого варті лише заяви про підтримку ЄЕП, безперспективність проекту "Одеса-Броди", підігравання російській ідеї "зернового картелю" шляхом запровадження квотування експорту українського збіжжя, озвучення тези щодо необхідності синхронізації експортної виручки між Україною і Росією, відстоювання позиції щодо паралельного вступу України та Росії до СОТ, а потім відверте гальмування вступу, за що Кінах має відповідати як міністр економіки.

Але програма політичної орієнтації Кінаха в нинішніх умовах знову дає збій, гарячково вираховуючи полюс сили.

Кон'юнктура знову міняється. І в результаті дострокових виборів Кінах може опинитися у незвичній для нього за останні п'ятнадцять років ситуації: і поза урядом, і поза парламентом.

І знову в заявах Кінаха з'явилося так багато ідей та тез, раніше озвучених Ющенком, – наприклад, щодо неприпустимості продовження мораторію на продаж землі?

Але кожен тимчасовий попутник має пам'ятати: у нього є вразливе місце – одного дня може виявитися, що з ним усім не по дорозі. І "помараначевим", які, судячи з відсутності у їхньому списку низки неоднозначних осіб, вчаться на помилках, і "регіоналам", і навіть "старшому братові"...

Микола Кравченко, для "УП"