Скромна привабливість соціалістичного адмінресурсу

Володимир Ілліч Ульянов-Ленін наполягав: захоплюючи владу, у першу чергу беріть до своїх рук пошту, телеграф, телефон. Беріть силою, ні перед чим не зупиняючись. І не якусь там шпану ставте на охорону, а "добре оплачуваних червоногвардійців".

Заповіти вождя світового пролетаріату найкраще, як на мене, засвоїли зовсім не нинішні комуністи, а їхні не такі давні колеги по членству у КПРС із Соцпартії України. Не знаю, як із телефоном, а от з поштою у соціалістів усе в порядку.

Бо ж як інакше пояснити, скажімо, те, що у поштових скриньках усіх мешканців Русанівки, а може, й усього Києва, цими днями з'явилася газета "Моя волна" №1 за 2007 рік?

Кого ця "волна" оминула, для того зазначу: йдеться про газету Союзу молодих соціалістів, засновником і видавцем якої є КП Редакція газети "Товариш". Наклад цієї газети 8.500.000 – скромна цифра, яка характеризує фінансові можливості "партії трудящих".

Ні, я не сумніваюсь, що видана вона на добровільні пожертви хліборобів Полтавщини і сталеварів Приазов'я, адже, скажімо, зернотрейдера теж можна записати до хліборобських лав, а власника заводу – до сталеварів.

Так само не сумніваюсь і в тому, що лідери СПУ цілком щирі у своїх намірах "будувати Європу в Україні", про що вони заявляють на шпальтах цього видання, адже Маркс, Гітлер, Муссоліні, Чаушеску, Мілошевич – це теж невід'ємна частина європейського політичного ландшафту останніх двох століть.

Немає у мене сумніву і в тому, що Олександр Мороз у статті "Рассчитываем на умных", вміщеній у цій газеті, має право казати: саме через те, що СПУ свого часу не підтримала кандидатуру Петра Порошенка на посаду спікера, "нашоукраїнці" почали звати це зрадою - ну, забув Олександр Олександрович, що перед тим підписав коаліційну угоду з НУ та БЮТ, а потім, не розриваючи угоду, дивовижним чином зібрав голоси Партії регіонів та КПУ на свою підтримку – з ким не буває?

Так само не сумніваюся я і в праві Василя Цушка читати всім українським політикам мораль і розповідати, яку класну команду в МВС він створив (три газетних сторінки тексту!) – і справді, команда класна, якщо згадати бодай те, як елегантно тікав із київської лікарні такий собі Калиновський, який перебував під слідством і під вартою міліції.

Сумніваюсь я тільки в одному – у законності доступу до моєї поштової скриньки того, хто вкинув туди це видання.

Чи "Укрпошта" відтепер надає подібні платні послуги всім політичним партіям, чи хтось покрав ключі у київських поштарок, чи ще щось трапилося, не менш екстраординарне?

Утім, на найближчій пошті пошепки мені сказали, ніякого дива не сталося і що це зробили вони за командою "лежачого поліцейського". То невже й насправді "добре оплачувані червоногвардійці" вже взяли під контроль поштову систему України? Чи це черговий наклеп з боку найманців олігархії на представників трудящих?

Та чи не мають подібні наклепи під собою міцного ґрунту? Скажімо, минулого тижня Господарський суд Києва ухвалив рішення - викладу його максимально бюрократичною мовою: заборонити з метою запобігання порушень прав власності вчиняти будь-які дії, пов’язані із доставкою, пересиланням та розповсюдженням газети "Сільські вісті Івана Бокого". "Укрпошті" заборонено доставляти, пересилати та розповсюджувати цю газету.

Згадаймо, що ж то воно "Сільські вісті Івана Бокого" і з чим їх їдять.

Факт перший: головний редактор газети "Сільські вісті" соціаліст Іван Сподаренко ще навесні цього року перейшов на бік "Народної Самооборони" разом із колективом редакції.

У відповідь 19 червня Соцпартія виключила Сподаренка зі свого складу, пов'язавши це з "його розкольницькою діяльністю, зрадою передвиборної програми СПУ, за списками якої його обрали, і переходом до табору Юрія Луценка".

Факт другий. 28 серпня 2007 року міністерство юстиції видає "Сільським вістям Івана Бокого" свідоцтво про реєстрацію КВ №13011-1895Р. А вже 1 вересня газета починає надходити передплатникам справжніх "Сільських вістей". При цьому логотип її залишається майже таким самим.

У вихідних даних газети зазначалося, що видавець її – КП Редакція газети "Товариш" - той самий, що і у "Моей волны. Наклад – 1 мільйон примірників. І що цікаво, номер позначений 4 серпня, а до читачів, як повідомляли ЗМІ, почав надходити на кілька днів раніше...

Факт третій. Іван Бокий на телебаченні на початку вересня заявив: "Відколи газету "Сільські вісті" привласнив і на гроші передплатників та надходження від реклами став мільйонером Іван Сподаренко, лінія "Сільських вістей" круто змінилася. Колись активний борець із кучмівським режимом, газета пішла на службу до тих же олігархів, які просто змінили хазяїна... Віддані мої читачі запропонували мені бодай на вибори організувати випуск кількох накладів правдивих "Сільських вістей Івана Бокого".

Це – факти. А тепер – запитання й аналітичні та оціночні судження.

Звідкіля приватна газета взяла список передплатників справжніх "Сільських вістей"?

Яким побитом бюрократична "Укрпошта" погодилася доставляти газету Бокого по всій країні буквально за пару днів від її реєстрації?

Іван Бокий, нагадаю, сказав про кілька накладів своєї газети. Навіть коли уявити, що всі журналісти у ній працюють безплатно, на щирому соціалістичному ентузіазмі, видрук і доставка по Україні примірника такої газети коштує не менше гривні. Множимо цю гривню на мільйон (наклад одного числа газети), потім на кілька таких накладів – і ставимо логічне запитання – то хто ж насправді мільйонер, Сподаренко чи Бокий?

А якщо додати вісім із половиною мільйонів накладу "Моей волны", то залишається тільки щиро порадіти фінансовому стану КП Редакція газети "Товариш"...

А тепер факт третій. Кілька років тому під час виборчої кампанії невідомі ("кучмісти", як говорив тоді Бокий) випустили і поширили фальшивий номер "Сільських вістей". Чи не роблять тепер фактично те саме соціалісти? То хто ж тоді у нас справжні "діти Кучми"?

Проте що тут цікаво: як відомо, Олександр Мороз судиться з "Українською правдою", яка посміла якось назвати його "зрадником" за відомі всім дії зі зміни політичної орієнтації без скасування коаліційної угоди з БЮТ і НУ. Мовляв, не можна Мороза у чомусь звинуватити, це зачіпає його людську честь і гідність.

Чому ж тоді у рішенні керівництва очолюваної тим же Морозом Соцпартії Іванові Сподаренку інкримінують зраду? Інші не мають честі і гідності?

Чи керівництво СПУ – це єдина інстанція в Україні, що вона може не лише керувати "Укрпоштою" і друкувати газети з чужими логотипами -тобто робити дії, які у нас звуться евфемізмом "адмінресурс", а й здійснювати безапеляційні моральні присуди?

То це вже привласнення не просто владних, а Божественних функцій, чи не так?