Загроза реставрації в Україні
Роберт Кан в праці "Проблема реставрації"(1967) дійшов висновку, що реставрація старого режиму малоімовірна, якщо вона не відбудеться протягом життя політичного покоління людей, активних за старого ладу й здатних ефективно працювати у відновленому режимі.
Цей закон спрацював в Росії, де Путін успішно контролює неорадянську за стилем автократію, що спирається на природні багатства.
Болгарія, Румунія і Словаччина постали перед подібним майбутнім у 1996, 1997 і 1998 роки, якби тамтешні неокомуністи спромоглися виграти вибори. Вони не спромоглися, і тепер реставрація в тих державах малоімовірна.
В Україні 2004 року Регіони, СПУ і КПУ програли вибори, але через нерішучість Ющенка протягом року ця здискредитована неорадянська кучмістська еліта повернулася з добровільного вигнання чи пенсії.
Влітку 2006 року вони створили коаліцію, а Янукович, який як колишній зек не має законного права на будь-яку державну посаду, став прем’єром.
Цікаво і важливо, що лідери Регіонів чудово зрозуміли важливість позірної демократичності своїх дій, звільнили своїх російських радників і тепер слухаються американських, наближених до Республіканської партії.
Старозавітні комуністи, неорадянські капіталісти і американські неоконсерватори можуть видатись дивним міксом, але в неоліберальному глобальному світі, де політики продають державне майно приватним корпораціям, це дивне поєднання в Україні не таке вже аномальне.
Тож не слід дивуватися, якщо, ставши правлячою партією після наступних виборів, Регіони почнуть продавати те, що залишилося від державної власності України не тільки своїм найбільшим прихильникам, а й американським корпораціям. У травні, наприклад, стало відомо, що Київщина продаватиме всі обласні музеї.
А усім, хто чекає на наступні українські вибори, варто пам’ятати, що облудливі й маніпулятивні виборчі практики Регіонів і Януковича 2004 і 2006 років подібні не лише до путінських.
Республіканці в Америці також застосовували сумнівні й неправові методи, аби привести до влади Джорджа Буша. Тому аналітики мусять усвідомити, що американські дорадці в Києві захочуть долучити деякі з їхніх винаходів до багажу Регіонів.
Завдяки такому різновиду "американського ноу-хау" Регіони сьогодні не лише платять "політичним туристам" за чергування на майдані, а й носять "правильні" краватки і зачіски. На жаль, це спрацьовує.
Наївні журналісти, дивлячися на це, пишуть статті до видань на кшталт Telegraph чи Observer, де пояснюють, ніби Янукович став "новою людиною", а його політична група ніби "нормальна партія".
А тим часом в Україні прихильники Регіонів навряд чи розуміють, що їхні улюбленці діють за порадами "американських капіталістів".
І цікаво, як довго, совєтським русофільством можна буде компенсувати жахливі умови життя їхніх симпатиків у східних містах й відволікти їхню увагу від неоподаткованих багатств їхніх олігархічних спонсорів?
Як довго Партія регіонів зможе поєднувати свою соціальну риторику з проолігархічною політикою?
Американці, либонь, переконали Януковича, що час грає на нього. Можливо, також, що затягування переговорів і провокування протистояння навесні мало на меті дискредитацію Ющенка шляхом змушення його до застосування сили – крок, що мав дискредитувати українську незалежність в поміркованих світових колах, які не визнають застосування сили на захист або встановлення демократії.
Сторони досягли компромісу наприкінці травня, але імовірність спланованого Регіонами балансування на межі війни не варто недооцінювати.
Книжка Роберта Кана нагадує, що реставрація режиму рідкісна, але можлива. Це також нагадує, що умови для реставрації надалі наявні в Україні.
Варто пам’ятати, що відповідальні за брудні технології 2004 року люди на вищому і середньому партійному щаблі надалі на посадах, де можуть повторити свій досвід.
Тільки цього разу вони робитимуть це "більш професійно" – тож і спостерігачам варто ліпше приглядатися.
Партія регіонів – неорадянська структура, й від її приходу до влади в Україні виграють лише Росія і абсолютна меншість всередині України.
Хоча російськомовні мешканці, які підтримають Регіоналів, і можуть позбутися потреби вивчати українську, вони також будуть позбавлені тими самими Регіонами праці, пенсій, гарантованих державою медичного огляду і освіти – разом зі всіма українцями.
Stephen Velychenko, CERES Associate; Research Fellow,Chair of Ukrainian Studies;MunkCenterUniversity of Toronto
