Помилки радників Януковича

Благополуччя і стабільність – основні передвиборні гасла Партії Регіонів у кампанії перевиборів 2007. Як виявилося, гасла не цілком резонуючі з політичним настроєм населення навіть на півдні і сході.

Яке може бути благополуччя, коли майже 85% населення країни вважають себе бідними? Про яку стабільність можна говорити, коли велика частина цих же 85% населення розуміє, що їх у найближчому майбутньому краще життя не чекає, на відміну від олігархів, які примножили свої багатства до астрономічних цифр?

Для обраних і наближених можна говорити про стабільність їхнього благополуччя. Для всього іншого населення це гасло було не що інше, як нагадування про реаліі життя.

У 2006-му, з огляду на інерцію 2004-го, жителі півдня і сходу голосували за "своїх". Були "свої" і були "закляті вороги", що намірилися, як озвучувала пропаганда, за допомогою закордону захопити владу.

У 2006 це ще діяло. Повезло.

Сформували уряд, хоча і не повинні були. І що далі?

Непослідовність у виконанні передвиборних обіцянок, загравання з потенційними ворогами і стрімке збагачення основних вкладників. І це робила на очах у своїх виборців влада, що пишалася своєю залізною волею, трудовими генами і шахтарським характером.

У 2007-му на тлі агресивних дій опонентів ефективність пропаганди 2004-го року зникла, що і визначило отриманий результат.

Американські  політтехнологи професійно видозмінили київське обличчя Партії Регіонів, але не змогли відчути душу українців на півдні і сході.

Не стабільності і благополуччя для олігархів хотілося звичайним людям. Їм потрібна була надія на справедливість, нехай і нереальну.

Ці вибори продемонстрували недостатню глибину роботи неукраїнських політконсультантів. Російські виявилися занадто грубі, американські - занадто прості.

Хоча і перші і другі принесли певну користь для політичної еволюції України.

Росіяни обґрунтували і закріпили у свідомості суспільства поділ на ворогуючі помаранчево-сині табори, прив'язавши до цих територій їхній політичний бомонд. Спочатку представники різних кіл робили вигляд, що ненавидять один одного. А коли країна досягла виснаження первинних фондів і землі в містах, у передчутті близького земельного збагачення, вони стали ненавидіти один одного по-справжньому, як конкурентів на свій життєвий простір, майно і комерційні перспективи.

Американці, у свою чергу, навчили організовувати грандіозні політичні шоу, на які позитивно дивиться закордон, зі сльозами на очах дивиться вся центральна і південно-східна Україна, але все частіше голосує за інших.

Видно, сподівалися в штабах, що люди у своїх регіонах усе ще ненавидять "тих" і "чужих", а тому - прийдуть і проголосують. Багато хто не прийшов. Отже, людям потрібна сьогодні не тільки чудова п'ятірка, ненависть до чужинців і стабільність у своїй бідності, нехай навіть російськомовній, а щось більше...

Дуже вже непереконливо виглядали листівки зі свастикою фашистів і їхніх поплічників – бандерівців, що наступають залізним чоботом на горло південно-сходу в екстазі помаранчевого реваншу. Ці перлини політтехнологій демонструють не менш обтяжуючий професійний рівень депутатського корпуса Партії Регіонів на місцях, що не побажали витратитися на більш актуальні регіональні розробки, і  які бояться політичних сутичок з місцевими опонентами.

Вчорашні і сьогоднішні заяви біло–блакитних  про вибори, що запобігли громадянській війні, - ніщо інше, як відображення більш економічної, а не ідеологічної суті Партії Регіонів.

Фактом є і те, що Партія Регіонів так і не встигла стати ефективною партією, – а саме - організацією людей, що вміють створювати політичну інтригу і тримати удар.

Зате навчилися заробляти гроші, змушуючи прогинатися Лідера так, як потрібно. Створювати ж політичний процес, надихати і мотивувати своїх прихильників, та й просто технічно захищати свій інтерес – ні.

Виборча кампанія 2007 - це явний прояв кризи старої партійної номенклатури в Регіонах.

Жага політичної перемоги, навіть ціною ризику, повинна бути присутньою всередині команди, формуючи її ідеологію, дух, структуру і відносини. А от у Партії Регіонів у необхідній кількості цих якостей не виявилося.

Це означає, що стратегія ПР повинна швидко і якісно змінитися. В іншому випадку, нестійких бізнесменів, скупуватих чиновників і непрофесійних політиків розтерзають політичні сили, що не знають пощади.

Про цю перспективу дуже символічно натякнув Юрій Луценко в одній з останніх передач "Свобода Слова" сказавши, що в парламенті не можна змішувати вовків і овець.

Вівцею Юрій Віталійович себе точно не вважає.  Чи вважає себе отарою овець Партія Регіонів, покаже найближче майбутнє.

  Юрій Старчевский, Південний Центр Політичного Консультування scpc.org.ua