Помилки радників Януковича

Вівторок, 9 жовтня 2007, 14:31

Благополуччя і стабільність – основні передвиборні гасла Партії Регіонів у кампанії перевиборів 2007. Як виявилося, гасла не цілком резонуючі з політичним настроєм населення навіть на півдні і сході.

Яке може бути благополуччя, коли майже 85% населення країни вважають себе бідними? Про яку стабільність можна говорити, коли велика частина цих же 85% населення розуміє, що їх у найближчому майбутньому краще життя не чекає, на відміну від олігархів, які примножили свої багатства до астрономічних цифр?

Для обраних і наближених можна говорити про стабільність їхнього благополуччя. Для всього іншого населення це гасло було не що інше, як нагадування про реаліі життя.

У 2006-му, з огляду на інерцію 2004-го, жителі півдня і сходу голосували за "своїх". Були "свої" і були "закляті вороги", що намірилися, як озвучувала пропаганда, за допомогою закордону захопити владу.

У 2006 це ще діяло. Повезло.

Сформували уряд, хоча і не повинні були. І що далі?

Непослідовність у виконанні передвиборних обіцянок, загравання з потенційними ворогами і стрімке збагачення основних вкладників. І це робила на очах у своїх виборців влада, що пишалася своєю залізною волею, трудовими генами і шахтарським характером.

У 2007-му на тлі агресивних дій опонентів ефективність пропаганди 2004-го року зникла, що і визначило отриманий результат.

Американські  політтехнологи професійно видозмінили київське обличчя Партії Регіонів, але не змогли відчути душу українців на півдні і сході.

Не стабільності і благополуччя для олігархів хотілося звичайним людям. Їм потрібна була надія на справедливість, нехай і нереальну.

Ці вибори продемонстрували недостатню глибину роботи неукраїнських політконсультантів. Російські виявилися занадто грубі, американські - занадто прості.

Хоча і перші і другі принесли певну користь для політичної еволюції України.

Росіяни обґрунтували і закріпили у свідомості суспільства поділ на ворогуючі помаранчево-сині табори, прив'язавши до цих територій їхній політичний бомонд. Спочатку представники різних кіл робили вигляд, що ненавидять один одного. А коли країна досягла виснаження первинних фондів і землі в містах, у передчутті близького земельного збагачення, вони стали ненавидіти один одного по-справжньому, як конкурентів на свій життєвий простір, майно і комерційні перспективи.

Американці, у свою чергу, навчили організовувати грандіозні політичні шоу, на які позитивно дивиться закордон, зі сльозами на очах дивиться вся центральна і південно-східна Україна, але все частіше голосує за інших.

Видно, сподівалися в штабах, що люди у своїх регіонах усе ще ненавидять "тих" і "чужих", а тому - прийдуть і проголосують. Багато хто не прийшов. Отже, людям потрібна сьогодні не тільки чудова п'ятірка, ненависть до чужинців і стабільність у своїй бідності, нехай навіть російськомовній, а щось більше...

Дуже вже непереконливо виглядали листівки зі свастикою фашистів і їхніх поплічників – бандерівців, що наступають залізним чоботом на горло південно-сходу в екстазі помаранчевого реваншу. Ці перлини політтехнологій демонструють не менш обтяжуючий професійний рівень депутатського корпуса Партії Регіонів на місцях, що не побажали витратитися на більш актуальні регіональні розробки, і  які бояться політичних сутичок з місцевими опонентами.

Вчорашні і сьогоднішні заяви біло–блакитних  про вибори, що запобігли громадянській війні, - ніщо інше, як відображення більш економічної, а не ідеологічної суті Партії Регіонів.

Фактом є і те, що Партія Регіонів так і не встигла стати ефективною партією, – а саме - організацією людей, що вміють створювати політичну інтригу і тримати удар.

Зате навчилися заробляти гроші, змушуючи прогинатися Лідера так, як потрібно. Створювати ж політичний процес, надихати і мотивувати своїх прихильників, та й просто технічно захищати свій інтерес – ні.

Виборча кампанія 2007 - це явний прояв кризи старої партійної номенклатури в Регіонах.

Жага політичної перемоги, навіть ціною ризику, повинна бути присутньою всередині команди, формуючи її ідеологію, дух, структуру і відносини. А от у Партії Регіонів у необхідній кількості цих якостей не виявилося.

Це означає, що стратегія ПР повинна швидко і якісно змінитися. В іншому випадку, нестійких бізнесменів, скупуватих чиновників і непрофесійних політиків розтерзають політичні сили, що не знають пощади.

Про цю перспективу дуже символічно натякнув Юрій Луценко в одній з останніх передач "Свобода Слова" сказавши, що в парламенті не можна змішувати вовків і овець.

Вівцею Юрій Віталійович себе точно не вважає.  Чи вважає себе отарою овець Партія Регіонів, покаже найближче майбутнє.

  Юрій Старчевский, Південний Центр Політичного Консультування scpc.org.ua



powered by lun.ua
Головне на Українській правді