Місцевий референдум як ключ до київського престолу
Битва за Київ триває. Більше того, після дострокових парламентських виборів вона вийде на новий рівень.
Можна із впевненістю стверджувати лише одне – боротьба буде ще більш запеклою. І зумовлено це тим, що більшість у новій Верховній Раді отримали "помаранчеві" політичні сили, які до цього були і залишаються основними адептами ідеї зміни київської влади.
Те, які сценарії для усунення із столичного престолу Леоніда Черновецького та його команди можуть запропонувати БЮТ і НУНС, детально описувалося у статті "Земля, земля, це Черновецький. Політ триває нормально".
У даному матеріалі основну роль хотілося б приділити можливості зміни влади у Києві завдяки проведенню місцевого референдуму.
Місцевий референдум - найбільш прийнятний спосіб усунути діючу київську владу від своїх обов'язків. Він дозволить припинити повноваження не лише міського голови, а й міської Ради.
Такий варіант є більш ніж ідеальним для помаранчевих, які не контролюють більшість у Київраді, через те, що значна частина депутатів перейшла на сторону Черновецького.
Вдале проведення місцевого референдуму позбавить фракції Київради від такого головного болю, як застосування імперативного мандату до перебіжчиків.
Більш того - головна перевага місцевого референдуму полягає в тому, що він надає процесу зміни влади ознак легітимності. Чого не можна сказати про всі інші методи.
Місцевий референдум дозволяє долучити до зміщення київської верхівки громаду міста і таким чином показати, що то був "голос народу". А це, погодьтеся, козир немалий для будь-кого, хто б не прийшов на місце Леоніда Черновецького та його команди. Тоді картина виглядатиме ніби змальованою із підручника: громада висловила недовіру старій владі і одразу ж після того обрала нову.
У цьому світлі місцевий референдум є ходом набагато витонченішим, ніж, скажімо, ініціювання резонансного рішення суду з позбавлення Черновецького його мерських повноважень, чи дуже вже сумнівної з точки зору закону прямої постанови Верховної Ради.
Але на шляху до організації місцевого референдуму існує ціла низка перешкод. Усі ці перешкоди беруть свої витоки із недосконалості закону "Про Всеукраїнський та місцеві референдуми".
Проблема в тому, що даний закон передбачає активну діяльність місцевої влади у процедурі організації референдуму, який має підготувати грунт для її ж (влади) усунення.
Ось такий парадокс.
У ст.17 цього закону сказано: "Ініціативні групи місцевого референдуму реєструються головами місцевих Рад народних депутатів, у межах території яких пропонується провести місцевий референдум". Тобто, голова місцевої Ради, якого буде усунуто після вдало проведеного референдуму від виконання своїх обов'язків, повинен підписати власний вирок.
У ст.21 закону про референдуми мова йде про те, що рішення про призначення референдуму ухвалює на своїй сесії місцева Рада більшістю голосів. Знову ж бачимо ті ж самі "граблі".
Окрім того, існує ще вервечка чисто технічних незначних, але дуже важливих моментів, які унеможливлюють призначення та проведення місцевих референдумів.
Проте, незважаючи на такі колізії в законі, спроба провести місцевий референдум в Києві все ж таки була. Навесні декілька політичних сил, серед яких: БЮТ, НУНС, Блок Кличка, Форум визволення Києва "Кияни" та партія "Велика Україна", провели збори ініціативних груп з організації місцевого референдуму в столиці. На цих зборах було ухвалено питання, що в майбутньому повинні були виноситись на місцевий референдум.
Звучать вони наступним чином:
Чи підтримуєте Ви дострокове припинення повноважень київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича?
Чи підтримуєте Ви дострокове припинення повноважень Київської міської ради 5 скликання?
Утім, дана ініціатива провалилася. Київська влада відмовила у реєстрації ініціативних груп, які повинні були б займатися збором підписів на підтримку місцевого референдуму. Відмови мотивувалися технічними претензіями до оформлення документів.
На даний момент політичні сили – ініціатори процедури місцевого референдуму - відстоюють свої права на реєстрацію ініціативних груп у суді.
Після всього викладеного вище, стає зрозумілим, що спроба провести місцевий референдум за діючим законом на руку лише столичній владі, котра вдало використовує шпарини в законодавстві на свою користь і затягує час, встигаючи між іншим роздати сотню-другу гектарів київської землі.
Напрошується лише один вихід із цієї, здавалося б патової, ситуації – зміна або ухвалення нового закону, який би регулював призначення і проведення місцевих референдумів.
Грунт для цього підготовлений вже давно. У Верховній Раді ще V скликання був створений законопроект "Про місцевий референдум", автором якого є член фракції БЮТ Андрій Портнов.
Не тяжко здогадатися, що новий законопроект значно полегшує шлях до процедури місцевого референдуму. Фактично написаний був цей законопроект під місцевий референдум в одному конкретному місті. І назва цього міста - Київ.
Це не означає, що новий законопроект, ставши законом, не буде інструментом багаторазового використання. Ні, навпаки - напевне, виникне спокуса застосувати його не лише в столиці. Є й інші міста над якими висить тінь зміни місцевої влади. Наприклад: Харків, Черкаси і т.д.
А в чому ж власне ключова відмінність нового законопроекту від діючого закону?
Все дуже просто, тепер питання організації процедури референдуму з питань дострокового припинення повноважень міського голови та відповідної ради доручено не місцевій владі, а ЦВК.
Окрім того, є ще ряд нюансів, як то - збільшення терміну для збору підписів на підтримку місцевого референдуму із тридцяти до сорока п'яти днів, зменшення обов'язкового відсотку явки на референдум, та інше. Таким чином, якщо в місті є критична маса людей не задоволених владою, а в складі ЦВК є потрібний ресурс, то шлях до місцевого референдуму відкрито.
Цей законопроект не міг бути проголосований парламентом минулого скликання через дві серйозні причини.
По-перше у "помаранчевих" тоді навіть близько не було більшості у Верховній Раді.
По-друге на підтримку Партії Регіонів у цьому питанні сподіватися було марно, оскільки Леонід Черновецький міцно із нею товаришував на місцевому рівні.
Тепер більшість в парламенті у "помаранчевих", і є всі передумови для того, щоб законопроект став законом.
Але насторожує те, що більшість ця поки що лише на папері, і запас міцності у неї дуже критичний - лише декілька багнетів.
У будь-якому випадку можна з упевненістю стверджувати - БЮТ та НУНС будуть усіма силами намагатися проголосувати новий закон "Про місцевий референдум" в парламенті VI скликання.
А Леонід Черновецький у свою чергу намагатиметься всіляко стимулювати Блок Литвина та Партію Регіонів, аби ті під жодним приводом не підтримували таку ініціативу.
Швидше за все домовитися Черновецькому із даними політичними силами не складе особливих труднощів, оскільки ці партії представлені у Київраді, яка є джерелом роздачі міських ресурсів.
Отже, нас в майбутньому очікує справжня битва за Київ, тоді й подивимось, на чиєму боці буде перемога.
Андрій Коломієць
