Коліном по рейтингу
Бійки в політиці відбуваються нерідко. І в нас, коли блокують трибуну в Раді, і в інших країнах. Депутати в Тайвані так і поготів влаштовують показові бої при прийнятті важливих законів.
Трапляється подібне і в Європі – але йдеться про парламент. Великий Черчілль, до речі, у молодості входив в угруповання так званих "хуліганів", що нерідко зривали прийняття тих або інших законів не зовсім парламентськими методами.
Однак розмахувати кулаками на засіданні РНБО, у присутності перших осіб держави, і щоб робив це не хто інший, як міністр внутрішніх справ – такого світ ще не бачив.
Якби в нашій країні верховенство права було не номінальною нормою, а виконувалось фактично – Луценка вже сьогодні позбавили б посади як мінімум, а як максимум – він потрапив би під судове розслідування.
Я дуже сподіваюся, що за фактом інциденту буде проведене відповідне розслідування.
Тому що зараз відповідальність за хуліганство Луценка несуть і Кабінет міністрів, і прем'єр, і партія, і так звана коаліція. Мені цікаво подивитися, наскільки передвиборче гасло НУНС "Закон – один для всіх" буде діяти на практиці.
Юрій Луценко шукає шляхів до дешевої популярності. Впевнений, багатьом з нас – і мені в тому числі – теж хотілося б врізати Черновецькому. І не тільки йому, але і його чудовій у всіх значеннях команді.
Але Луценко, на відміну від нас, є діючим міністром, який відповідає за правопорядок. Якщо йому так не подобається київський мер і його дії – є всі повноваження порушити кримінальну справу, провести розслідування і довести, що Черновецький – злодій. Або не злодій.
Тільки перед тим як розпочати справу по Черновецькому, Луценку самому доведеться відповісти на декілька запитань.
Я обвинуватив його в незаконному використанні відомчих літаків, коли він, як Рудьковський, літав у своїх справах за бюджетні гроші.
"Українська правда" обвинуватила Луценка в тому, що він зі своїми друзями через дружину створив фірму і переводив на неї мобільний зв'язок підконтрольного міністерства.
Можна згадати, як Луценко роздавав пістолети, також з бюджетних коштів. Де розслідування цих справ? Де докази, що сам Юрій Віталійович чистий, як дитина, перед законом?
Луценко мотивував свій вчинок тим, що Черновецький, мовляв, негідник і скотина. Виникає питання: а якщо ми теж вважаємо Леоніда Михайловича негідником, чи означає це, що ми також можемо безкарно його бити, і нам за це нічого не буде?
Давайте трохи розвинемо тему: а якщо я вважаю негідником і злодієм самого Луценка, чи означає це, що маю повне право його вдарити?
Або, наприклад, міліціонер при виконанні своїх обов'язків дійсно вирішить, що якийсь перехожий – відверта сволота, чи може такий міліціонер вдарити людину?
Якщо ні – то чому? На якій підставі міністрові внутрішніх справ можна робити те, чого не можна його підлеглим або нам з вами?
Я думаю, Луценко отримав не найкращу пораду від своїх нових політичних консультантів. Нещодавно мені розповіли, як він скаржився на зростаючий рейтинг Черновецького і міркував на тему "а непогано б йому морду набити".
Напевно, Юрієві Віталійовичу здалася недостатньо скандальною діяльність на посаді міністра, і захотілося розширити свій вплив на Київ у світлі можливих майбутніх виборів.
"Коліно Луценка розбилося об залізні яйця Черновецького" - іронізують на форумах. І є над чим сміятися – так звані бійцівські якості проявляються в Юрія Віталійовича винятково в ситуаціях, коли він відчуває власну безкарність.
Коли можна одним красивим жестом, бажано, у присутності якомога більшої кількості журналістів або людей, що можуть про це розповісти, підняти свою популярність серед народонаселення.
Я щось не пригадую, щоб Луценко, будучи міністром, намагався врізати Януковичу-премьеру, якого на всіх мітингах називав і бандитом, і злодієм, і багатьма іншими красивими словами. Замість цього Юрій Віталійович руками і ногами вчепився в міністерське крісло, і витурити його команді біло-блакитних було непросто.
При всій своїй показній рішучості, Луценко - звичайний боягуз, заклопотаний винятково рівнем власної популярності.
Ні в цю, ні в минулу свою каденцію міністром внутрішніх справ Луценко не починав конкретних дій по боротьбі зі зловживаннями в київській владі.
Я також не пам'ятаю, щоб Юрій Віталійович підтримав мене в боротьбі проти Черновецького, яку я розпочав в Київраді.
Замість цього він, тоді ще в складі соцпартії, аплодував діям Черновецького. Де був Луценко, коли я говорив про махінації по банку Хрещатик, Київенергохолдингу?
Де був Луценко, коли ділили землю і знищувався Жуків острів? Багато запитань, і Юрій Віталійович міг би очолити цей рух, але воліє влаштовувати шоу з прицілом на крісло міського голови.
Пам'ятаєте, був у сусідній Польщі такий "видатний діяч" Анджей Леппер? Славився в основному тим, що влаштовував публічні спектаклі і робив голосні заяви.
Його партія називалася – ви здивуєтеся – "Самооборона" і паразитувала на люмпенізованому електораті, розчарованому діями уряду і такому, що не знайшов себе в новій європейській реальності.
В основному це були сільські жителі, працівники і дрібні службовці. Кампанія Леппера, як і його політичного послідовника Луценка, була побудована на тріскучій риториці й обмані бідних і неінформованих прошарків населення. Втім, "Самообороні" вдалося взяти на виборах пристойний відсоток і навіть ввійти в уряд.
Отож, коли в Леппера падав рейтинг, він влаштовував то публічне шмагання недбайливих чиновників, то висипав гній перед входами в держустанови. Луценко поки що обходиться без гною, але в іншому активно переймає методи і технології свого польського колеги-"самооборонця".
І, на мій превеликий жаль, інші члени "Самооборони", серед яких є пристойні люди, або підтримують свого патрона, або просто мовчать.
P.S.: До речі, запитання до юриста Катеринчука – як він оцінює дії свого лідера?
 |
Михайло Бродський
