Іспит на демократію Грузія склала на "задовільно"

Олександр Черненко, для УП
Вівторок, 8 січня 2008, 14:48

Щойно у прямому ефірі телеканалу "Руставі 2" було оголошено результати екзит-полу, згідно з якими кандидат у президенти Грузії Міхаіл Саакашвілі отримав понад 52 відсотки голосів, зал тбіліської філармонії, де знаходився його штаб, вибухнув овацією.

Міша зі своєю незмінною життєрадісною посмішкою вийшов на сцену і звернувся до присутніх уже як переможець виборів.

У цей час в Україні, як свідчать джерела, Юлія Тимошенко розмірковувала над тим, чи варто вже негайно телефонувати Саакашвілі з вітанням, чи дочекатися більш-менш певної інформації.

Її побоювання були не безпідставні – офіційний підрахунок голосів Центральною виборчою комісією затягнувся до непристойності. На ранок наступного після виборів дня було пораховано кількасот дільниць з понад трьох тисяч.

Попередні дані свідчили про те, що Саакашвілі здолав 50-відсоктовий бар'єр з досить міцним запасом, але чим більше надходило протоколів з дільниць, тим нижче результат опускався до заповітної відмітки і понад добу балансував на її межі.

І лише на вечір Різдва, коли було пораховано понад 90% дільниць, у тому числі з проблемних для Саакашвілі Тбілісі і Аджарії, стало зрозуміло, що президентом країни вдруге обрано "героя революції троянд". Його офіційний результат дивним чином співпав з результатом екзит-полу.

Але, не чекаючи офіційного результату, Саакашвілі привітали президенти Польщі, Естонії, Вірменії і навіть Казахстану, щоправда пізніше прес-служба Назарбаєва повідомила, що то було в приватному порядку.

Зрештою своє вітання надіслала і Юлія Тимошенко. Вона зробила це перед Ющенком, і першою отримала запрошення на інавгурацію.

Однак сказати, що перемога Саакашвілі була красивою буде перебільшенням. І хоч більшість міжнародних місій спостерігачів (у тому числі і місія від СНД) оцінили президентські вибори, як відкриті та демократичні, однак і вони вказали на "деякі організаційні недоліки" і "прикрі факти, що затьмарюють демократичність процесу".

У перекладі з дипломатичної мови це означає, що на кампанію Саакашвілі працювала вся виконавча вертикаль плюс силовики. Його домінування в телебаченні було непропорційно великим, а журналісти опозиційного телеканалу "Імедіа" просто на час виборів припинили мовлення, не бажаючи бути заручниками в боротьбі за владу між їх безпосереднім власником Бадрі Патаркацишвілі та Міхаілом Саакашвілі.

Підрахунок голосів на окремих дільницях проводився з багатьма процедурними порушеннями і іноді невиправдано затягувався. Можливо, якби вибори пройшли бездоганно, то другий тур став би неминучим.

Безперечно, Саакашвілі виграв би і в другому турі, але йому потрібен був бліцкриг. Хоча другий тур став би кориснішим для грузинської демократії.

Але міф про великого демократа Саакашвілі розвіявся ще разом зі сльозогінним газом під час розгону акцій протесту 7 листопада. Захід за звичкою не бажає цього помічати, вдягаючи зручні рожеві окуляри, але ставлення дипломатичного корпусу і представників міжнародних організацій до грузинської влади стає все далі скептичнішим.

Відтак буде великим перебільшенням стверджувати, що на цих виборах зійшлися геополітичні інтереси Росії і Заходу, зокрема США. Росія просто з цікавістю спостерігає за тим, як лідери кольорових революцій дискредитують самі себе, давно махнувши на Грузію рукою. Адже опозиційні до Саакашвілі кандидати також за вступ Грузії до НАТО, хоч і не мають чітко артикульованої позиції.

Як розповів посол однієї із західних держав, на пряме запитання опозиційному кандидату Левану Гачечиладзе - чи забере Грузія свої війська з Іраку після його перемоги на виборах - той так і не спромігся дати відповідь.

Також Захід прекрасно розуміє, що своєю поведінкою Саакашвілі дискредитує прозахідний курс країни.

Паралельно з виборами в Грузії проводився плебісцит щодо ставлення громадян до вступу в НАТО. Якщо вірити даним екзит-полу, то за вступ до альянсу висловилося понад 60 відсотків опитаних. Однак, ще кілька років тому рівень такої підтримки сягав більше 80 відсотків.

Тому протистояння в Грузії є наслідком традиційних для пострадянського простору (а, особливо, Кавказу) внутрішньокланових "розборок", а геополітичні гравці виступають у ролі зацікавлених спостерігачів.

Завершення президентських виборів не зняло напругу в грузинському суспільстві.

Перемога Саакашвілі стала можливою лише тому, що йому не міг протистояти сильний конкурент, якого в Грузії зараз просто немає.

Деякі експерти називають єдиною можливою альтернативою до нового-старого президента спікера парламенту Ніно Бурджанадзе, але та поки-що демонструє цілковиту лояльність до Саакашвілі. Знову ж таки "поки".

Як би там не було, лише половина, а то і менше, громадян підтримують Саакашвілі. За тиждень перебування в країні вдалося знайти лише двох людей, котрі зізналися, що висловили підтримку за нього. І хоч коло опитуваних складалося переважно з водіїв таксі та обслуговуючого персоналу, цю вибірку можна вважати умовно репрезентативною.

Один з таксистів поділився з автором результатами власного дослідження: з тридцяти опитаних пасажирів лише троє готові були віддати свої голоси Міхо. Офіційні результати також показали, що у Тбілісі Саакашвілі і Гачечиладзе отримали майже однакову кількість голосів. А, як відомо, хто програє столицю, той у політиці може програти все.

Це підтвердив другий після виборів день, коли опозиційний мітинг, незважаючи на морозну погоду і підготовку до Різдва, на столичній площі Ріке зібрав від п'яти до десяти тисяч осіб.

Традиційне місце збору опозиціонерів – площа перед парламентом - заздалегідь було зайнято новорічною ялинкою, атракціонами та льодовою ковзанкою.

Цього разу обійшлося все мирно, а післяріздвяний мітинг, запланований на 8 січня, взагалі відмінили. Опозиція вирішила зосередитись на юридичному оскарженні результатів на окремих дільницях, очевидно, прекрасно розуміючи безперспективність цих кроків.

Фактично на другий після виборів день опозиція почала готуватися до дострокових парламентських виборів, які відбудуться, імовірніше за все, 5 квітня 2008 року.

Мабуть, сам того не усвідомлюючи, майбутню стратегію опозиції сформулював водій таксі з символічним іменем Георгій. Проїжджаючи у ніч виборів повз яскраво освітлений і гучно святкуючий штаб Саакашвілі, він висловив упевненість, що вибори сфальсифіковані.

Однак відразу додав: "Нічого, це навіть добре, що так сталося. Тепер усі побачили, на що він здатен. Весною ви побачите, як ми все змінимо".

Звичайно очікування Георгія виглядають занадто оптимістичними.

Окрилений перемогою, Саакашвілі продовжить свою переможну ходу, а деморалізована опозиція розсвариться, а з Лондона плестимуть свої інтриги Березовський і Патаркацишвілі…

Очевидним є одне – Грузію чекають нелегкі часи з непередбачуваними наслідками.

До речі, "Революція троянд" відбулась не після президентських, а після парламентських виборів.

Олександр Черненко, КВУ, Київ-Тбілісі-Київ



powered by lun.ua
Фактчекінг обіцянок Зеленського. Чим закінчуються слова президента
Землі на всіх не вистачить. Чому з безоплатною приватизацією треба закінчувати
"Дякую" для Порошенка й 1,2 млн для "Слуги народу"
Вороги Гонтаревої. Хто з олігархів міг помститися колишній очільниці НБУ?
Усі публікації