Кияни повинні зірвати меру "дах"

Середа, 12 березня 2008, 19:04

26 березня 2008 року настане друга річниця кризи українського парламенту. Весь цей час країна практично позбавлена законодавчої гілки влади. Бездіяльність Ради не просто нагромаджує проблеми, які вимагають законодавчого вирішення.

Вона підриває і без того нестійку систему балансів між гілками влади, ставить хрест на розвитку місцевого самоврядування.

Мені не хотілося б прогнозувати черговий парламентський клінч після, здавалося б, досягнутих домовленостей і розблокування Верховної Ради. Але заручниками цих ігор стали мільйони киян. І саме Київ більше за всіх ризикує стати першою жертвою нечесних інтриг.

Земельна біржа замість Київради

Тривалий парламентський параліч породжує небезпечне для суспільства відчуття вседозволеності у окремих наділених владою представників, що активізуються в умовах загальної кризи. Такі присутні як на загальнодержавному рівні, так і на регіональному.

Україна впритул наблизилася до стану, який політологи називають "керована демократія". Гіршим варіантом може бути тільки її відсутність.

На тлі ослаблення загальнодержавних інститутів в країні підсилюються адміністративно-політичні групи, як центральні, так і регіональні. Вони захоплюють повноваження, які не належать їм за статусом, але доступні в силу сконцентрованого адміністративного і фінансового ресурсу.

Усе це рикошетом б'є по слабких паростках громадянського суспільства і місцевого самоврядування. Логіка дій лідерів таких груп проста: чим керованіша демократія, тим більше свободи у її капітанів.

Одним з найбільш показових прикладів такої реальності є ситуація в Києві. Мер без особливих докорів сумління перетворив Київраду, вищий представницький орган киян, на найбільшу в країні земельну біржу.

За діючого парламенту сімейний клан Черновецького ніколи б не протримався при владі два роки. Якби Верховна Рада здійснювала реальний контроль за діяльністю силових структур і в першу чергу – Генеральної прокуратури, жоден генпрокурор не ризикнув би закрити або перекваліфікувати кримінальні справи.

З огляду на цей фактор, депутатам Київради не спало б на думку в прямому ефірі розбазарювати сотні гектарів землі і тисячі квадратів столичної нерухомості. А мер Києва Черновецький ще напередодні Дня Космонавтики стартував би зі свого крісла, не чекаючи, поки кияни його винесуть.

Реакція президента не відповідає інтересам киян і рівневі корупції сімейного підряду Черновецького

На жаль, реальність сьогодні інша. Політики всіх рівнів обплели країну павутиною цинічності і корупції. Більшість із тих, хто приймає державні рішення, не зацікавлені вивести Україну на європейський рівень. Їхні завдання більш приземлені - "утопити" конкурента, першим добратися до грошового рубильника і як можна довше там протриматися.

З огляду на ці принципи, а точніше – безпринципність, в Україні формують державну кадрову політику. Посади розподіляються не за критеріями професіоналізму, а за ознакою "свій-чужий".

Мені, як киянинові і громадянинові України, соромно, що в буденний лексикон громадян увійшло бандитське поняття "кришування". Як виявилося, у нас вищі державні структури "кришують" підзвітні їм органи, щоб разом "дружити" проти конкуруючих центрів влади.

Знову-таки, важко знайти більш показову історію, ніж маневри центральних органів навколо київської влади. Черновецький, уже практично знаходячись у стартовій готовності з Хрещатика, 36, зненацька заявив про знайдений "дах" у секретаріаті президента.

Про те, що це не черговий плід бурхливих фантазій мера, а сувора реальність, свідчить невиразна і неаргументована політика глави держави і його секретаріату стосовно Києва.

Ця реакція не відповідає ні інтересам киян, ні рівневі корупції, якого досяг у місті сімейний підряд Черновецького.

Кияни, і я в їхньому числі, не приймаємо позицію секретаріату глави держави, коли у відповідь на аргументоване подання Кабінету Міністрів про зняття з посади корумпованого мера, подання у повному складі посилають за 101 кілометр.

У мене складається враження, що окремі чиновники ключових органів державної влади разом з Черновецьким взялися за реалізацію проекту "Дах в обмін на землю".

Суть його до банальності проста: мерові на певний час пообіцяли закрити очі на його афери, в обмін на певну кількість землі в місті.

За очевидної електоральної згубності такого підходу чиновники зробили ставку на його фінансову успішність. І тепер своє ставлення до київської проблеми вони формують залежно від ступеня участі в проекті "Дах в обмін на землю".

Така політика стала очевидною, коли команда Черновецького, після того, як запахло смаженим, за прикладом парламентських колег заблокувала роботу Київради. За цим беззаконням абсолютно спокійно спостерігає більшість державних діячів.

Скажімо, Центвиборчком, на засіданні якого мали зареєструвати нових депутатів Київради від БЮТ, скосила невідома епідемія.

Безумовно, захисники Черновецького, якщо такі дійсно є, не зацікавлені в довгостроковому співробітництві з одіозним мером. Їхні дії вписуються в реалізацію короткострокових, але масштабних проектів, пов'язаних із захопленням київської землі. Після чого використаного мера спишуть на смітник історії.

Більше за все мене дивує цій ситуації рівень цинізму вищих інститутів влади стосовно киян. Навіть у середні віки підкорені міста віддавалися на розгарбування тільки на три дні, після чого загарбники йшли далі.

Зате наша, здавалося б, гуманістична влада два роки не тільки спостерігає за знищенням міста з тисячолітньою історією, але і є активним учасником цього сумнівного дійства.

Вибори мера і Київради неминучі

Я припускаю, що Президент дійсно переживає за долю міста. Але впевнений, що регулярні укази, спрямовані на вирішення київських проблем (днями вийшов п'ятий за останній час), є неефективними без вирішення головної проблеми – відсторонення від влади Черновецького і призначення дострокових виборів міського голови і Київради. Кияни повинні мати право самі визначати долю свого міста.

Критичну ситуацію пізно рятувати терапевтичними методами – указами загального змісту. Актуальне хірургічне втручання з кардинальним відновленням міста.

Очевидно, що київська влада не виконала жодного з попередніх указів, а найчастіше діяла всупереч їх вимогам. Уже після підписання президентом указу про Національний парк "Голосієво", Черновецький вилучив з його території два урочища загальною площею майже 100 гектарів.

Землю "Київської фортеці" роздано під забудову, замість того, щоб передати на баланс музею, як вимагає відповідний указ. Близько 40 гектарів території музею в Пирогово передано під котеджну забудову всупереч указові глави держави.

Таким же чином і останній указ не передбачає ніяких вимог до Черновецького щодо повернення незаконно вилучених у киян зелених зон і об'єктів історико-культурної сфери. А їх останнім часом Київ втратив більше ніж 2 тисячі гектарів.

Зупинити проект Черновецького і компанії "Дах в обмін на землю" можуть тільки самі кияни, максимально акцентуючи суспільну увагу на необхідності дострокових виборів у місті.

Кожен публічний голос за відставку мера підриває "дах" Черновецького і робить реалістичнішими дострокові вибори.

Ніхто з тих, хто кулуарно підтримує схеми Черновецького, ніколи не ризикне стати на його захист привселюдно. Звичайно, якщо він не політичний самогубець.

PS. В Україні має відбутися очищення. Я впевнений, що почнеться воно зі столиці і що зупинити його неможливо. Розблокування Верховної Ради, створення тимчасової слідчої комісії і тверда позиція уряду щодо київської влади – ключові кроки для швидкого вирішення проблеми.

Безсумнівно, що парламентська комісія разом з урядовими органами підтвердять існування в керівництві столиці організованого злочинного угруповання. Вивести його на чисту воду – завдання Генпрокуратури і МВС. А парламент повинен повернути борг киянам, призначивши дострокові вибори мера і Київради.

Віталій Кличко, депутат Київради



powered by lun.ua
Головне на Українській правді