Ющенко і Тимошенко починають "зоряні війни"

П'ятниця, 14 березня 2008, 01:37
Конфлікт навколо усунення Леоніда Черновецького може стати новим Нікопольським заводом феросплавів для Юлії Тимошенко. Саме боротьба за НЗФ стала переломним моментом під час першого прем’єрства Тимошенко.

Тоді Тимошенко боролася з Порошенком і Пінчуком, зараз – з Балогою і Черновецьким. І тоді, і зараз головний приз – це не лише абстрактна справедливість і не лише конкретний контроль над ресурсом, який може приносити сотні мільйонів доларів доходу.

Переможець протистояння отримає психологічну перевагу, покаже, хто тримає реальну владу. Від цього залежатиме, на кого – на Тимошенко чи на Ющенка – орієнтуватимуться в подальшому еліти.

Наступ Тимошенко на позиції Черновецького відбувається одночасно за кількома фронтами. Нагнітаючи ситуацію навколо мера, прем’єр ставить Банкову в умови, за яких підтримка Черновецького виглядатиме як зрада Ющенком власного електорату.

Президент розуміє, що не може просто проігнорувати ініціативи Кабміну, спрямовані на усунення градоначальника. Бездіяльність Ющенка була би неадекватним фоном для гіпердіяльності Тимошенко.

У цих умовах Ющенко видає указ – про тимчасове відсторонення Черновецького з однієї із займаних ним посад – глави Київської міської державної адміністрації. Терміном на 15 днів і з метою проведення службового розслідування.

У такій ініціативі можна легко прочитати намаганням Банкової відібрати в Тимошенко частину антимерських дивідендів, а паралельно – поховати ідею з усуненням Черновецького.

За іронією долі, в середу на засіданні Кабміну пропрезидентський міністр юстиції Микола Оніщук гаряче доводив, що Віктор Ющенко не має повноважень тимчасово усувати Черновецького від виконання обов’язків глави КМДА.

Минуло 30 годин – і Ющенко видав указ. Така радикальна зміна настроїв у таборі президента сигналізує про прагнення секретаріату перехопити ініціативу, яка опинилася в руках Тимошенко.

Крім того, є ще один доказ, який свідчить про спроби Банкової перелаштувати свою тактику на ходу.

За даними співрозмовників "Української правди" в Кабміні, у середу впродовж розгляду "питання Черновецького" одному з міністрів із президентської квоти надійшов дзвінок. Джерела запевняють, що телефонував Віктор Ющенко, який доручив урядовцю зробити все можливе, аби зняти з розгляду цю тему. Міністр спробував, але безрезультатно.

У підсумку Кабмін ухвалив ще більш радикальне рішення, ніж передбачалося на початку засідання. Уряд звернувся до Ющенка з поданням про відставку Черновецького. А окремою несподіванкою для президента стала підтримка цього розпорядження Кабміну міністром оборони Юрієм Єхануровим.

Тож Банкова, в умовах неконтрольованого перетікання ініціативи, створила комісію для вивчення діяльності Черновецького.

Втім, проаналізувавши її склад, уже зараз можна передбачити висновок, який буде нею зроблено. Замість розслідування діяльності Черновецького вона приречена займатися його реабілітацією.

Більшість членів комісії напряму пов’язані з Віктором Балогою або його союзниками, а голова комісії Іван Васюник на останньому засіданні Кабміну не підтримав рішення уряду ініціювати відставку Черновецького.

Отже, з 16 осіб безперечно лояльні до Ющенка Іван Васюник (віце-прем'єр за квотою НУНС), Роман Безсмертний (заступник глави секретаріату президента), Наталія Анненкова (чиновник секретаріату президента), Віктор Бондар (губернатор Дніпропетровщини), Андрій Давиденко (депутат НУНС, до цього – радник керівника Державного управління справами Ігоря Тарасюка), Роман Жуковський (чиновник секретаріату президента), Микола Оніщук (міністр юстиції за квотою НУНС, друг Станіслава Довгого – батька Олеся Довгого).

Від Партії регіонів Віктор Балога включив до комісії Євгена Гєллєра – найближчого соратника Бориса Колеснікова, до якого Черновецький бігає за викликом. Також складно уявити, що союзником Тимошенко у боротьбі з мером Києва стане голова Донецької облради Анатолій Близнюк.

Особливо цинічно виглядає призначення до комісії нардепа від блоку Литвина Володимира Герасимчука. До цього він працював помічником депутата Київради Андрія Іванова – мільярдера, який, власне, і є ключовим "споживачем" схем мера.

Навіть від БЮТ до комісії включили близького до Балоги Ігоря Рибакова.

Тобто президент і глава його секретаріату так чи інакше можуть покластися на 11 членів комісії з 16. Крім того, навряд чи наважаться піти всупереч лінії Банкової міністр-рухівець Василь Куйбіда, заступник генпрокурора Микола Голомша або мер Одеси Едуард Гурвіц.

Фактично ж єдиною людиною Тимошенко є міністр економіки Богдан Данилишин. Зате в комісії немає ні представників Головного контрольно-ревізійного управління, яке контролює Тимошенко, ні співробітників МВС, хоча Юрій Луценко гучніше за інших заявляв про корупційні схеми Черновецького.

З притаманним сарказмом, Віктор Балога прокоментував, що "висновки комісії буде важко поставити під сумнів з огляду на її склад, в якому дотримано баланс між фаховістю та політичними мотивами".

***

Паралельно зі спробами звільнити Черновецького з посади голови Київської міської держадміністрації, Тимошенко веде сценарій висловлення недовіри меру силами Київради.

Для того, щоб у столичному парламенті утворилася більшість на чолі з БЮТ, потрібно, аби запрацював імперативний мандат для місцевих рад.

Як відомо, у січні 2007 року заради цього закону Тимошенко принесла в жертву свою репутацію і пішла на змову з Партією регіонів. Тоді імперативний мандат було ухвалено в обмін на закон про Кабмін, який був потрібен Януковичу.

Користуючись законом про імперативний мандат, 2 червня 2007 року з’їздом БЮТ було ухвалено рішення позбавити депутатства тих, хто став на бік Черновецького у Київраді, а також Михайла Бродського, який вийшов зі складу фракції БЮТ через конфлікт з Тимошенко.

На їх місце мали зайти 15 нових депутатів, які б і утворили нову більшість у Київраді. Першим же питанням мало стати усунення секретаря Київради Довгого та обрання нових керівників комісій. Наступним кроком могло бути оголошення недовіри Черновецькому більшістю голосів столичного парламенту.

Усвідомлюючи свій шанс і вигравши судові позови, блок Тимошенко взявся домагатися від Центрвиборчкому, щоб він зареєстрував нових депутатів. У свою чергу ЦВК не поспішала, пояснивши, що у них немає часових обмежень на розгляд цього питання.

БЮТ почав апелювати до закону про звернення громадян, який дає 30 днів на те, щоб отримати вердикт від органу влади. Однак жодної відповіді від ЦВК стосовно нових депутатів Київради не настало і після того, як вибігли відведені терміни.

Засідання Центрвиборчкому, на якому планувалося замінити 15 депутатів Київради від БЮТ, не відбулися ні 6, ні 11, ні 13 березня – через відсутність кворуму. Критична частина членів комісії опинилася у відрядженнях, на лікарняному та у відпустці.

Про те, що кворум зривався штучно, може свідчити той факт, який став відомий "Українській правді". Так, на засідання 13 березня не з'явився голова Центрвиборчкому Володимир Шаповал. За офіційною версією, він був у відрядженні – на Мальті, де щойно закінчилися вибори.

Однак джерела "Української правди" були свідками того, як Шаповал повертався з цієї подорожі. Він летів до Києва через Мілан. Повітряне судно авіакомпанії "Alitalia", на борту якого перебував і керівник Центрвиборчкому, приземлилося в Борисполі о 00 годин 10 хвилин 13 березня.

Тобто, прилетівши о 00:10 ночі середи, Шаповал міг весь наступний день не виходити на роботу і зривати кворум.

Однак факт залишається фактом – станом на початок робочого дня 13 березня Шаповал уже був у Києві та при бажанні міг брати участь у засіданні Центрвиборчкому. Тим більше що міністр транспорту Йосип Вінський повертався тим же рейсом із Мілану, але вже о 10 годині ранку того дня брав участь у засіданні Кабміну.

На прес-конференції в четвер Шаповал заперечив змову ЦВК і секретаріату президента з метою бойкотувати заміщення 15 депутатів фракції БЮТ у Київраді. "Хотів би сказати, що ні я особисто, ні більшість моїх колег не є якимись активними учасниками змови", - заявив Шаповал.

***

Так чи інакше, фракція БЮТ у Київраді не поповнилася 15 новими депутатами, анти-Черновецьку більшість сформовано не було і нинішня команда мера отримала тайм-аут для активної діяльності на "благо всіх киян".

Однак далі події стали розгортатися за законами абсурду. У четвер зранку на сесії столичного парламенту було пред’явлено судовий документ, який мав додатково поламати плани Тимошенко.

Це виявилася ухвала Радивилівського районного суду Рівненської області за позовом... депутата Київради екс-БЮТівця Андрія Андрюшкіна.

За позовом цієї людини суд Радивилівського району Рівненської області зупинив дію... рішення міжпартійного з'їзду БЮТ від 2 червня 2007 у частині відкликання депутатів-перебіжчиків.

Однак на цьому не все. Також цей суд одного з райцентрів Рівненської області заборонив Центрвиборчкому (!) вчиняти будь-які дії у напрямку заміни депутатів Київради від БЮТ.

Андрюшкін напряму зацікавлений у тому, щоб заблокувати запровадження імперативного мандату. Адже, разом з іншими нестійкими депутатами, він у 2006 році вийшов з фракції БЮТ та підтримав більшість Черновецького. Для таких як він під проводом Олеся Довгого було створено фракцію "Демократичний Київ".

Відповідно, у 2007 Андрюшкін потрапив у "розстрільний список" Тимошенко, фігурантів якого було позбавлено мандату. Для завершення цієї операції БЮТ не вистачило лише рішення Центрвиборчкому про заміщення "зрадників" новими депутатами.

Обурюючись зараз діями свого колишнього соратника, БЮТ може апелювати тільки до свого лідера. Андрюшкіна було включено до списку БЮТ за безпосередньою вказівкою Тимошенко, стверджує Михайло Бродський, який в 2006 році займався виборами БЮТ у Києві.

За його словами, рекомендувала Андрюшкіна до списку тітка Тимошенко Антоніна Ульяхіна.

"Але потім, за те, що він перейшов на бік Черновецького, Андрюшкін отримав місце заступника керівника Київзеленбуду", - заявив Бродський.

Депутат Андрюшкін

І справді, на сайті Київської міськадміністрації повідомляється, що, окрім мандата депутата Київради, Андрюшкін є заступником генерального директора цього комунального об'єднання з озеленення столиці.

З огляду на це дуже дивно виглядає місце, де було розглянуто позов Андрюшкіна – на відстані 400-х кілометрів (!) від місця його політичної діяльності, у Рівненській області.

Але це – півбіди. Андрюшкін і йому подібні взагалі втратили можливість оскаржувати такі питання у районних судах. Зараз для цього створено мережу адміністративних судів.

Однак навіть якби зараз діяли старі правила, то для того, щоб судитися в Радивилівському районі Рівненщини, Андрюшкін мав би там зареєструвався.

Водночас залишається незрозумілим, як він би тоді встигав щодня приїжджати на постійну роботу до столичного зеленбуду і при цьому виступати виразником інтересів не радивилівської, а київської громади у місцевій раді.

Не менш дивним є останній абзац ухвали – рівненський суддя пропонує її оскаржувати... до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ситуація остаточно набула рис сюрреалізму після того, як до Центрвиборчкому було направлено листа з Радивилівського райсуду Рівненської області. І голова суду, і сам суддя, який начебто виніс ухвалу на користь Андрюшкіна, повідомили, що... нічого подібного не робили:

"Голові Центральної виборчої комісії України.

Радивилівський райсуд інформує вас, що суддею Прачук Л.І. не виносилася жодна ухвала відносно Київської міської ради щодо імперативного мандату. Одночасно повідомляємо, що заява з приводу даного питання Радивилівським районним судом не приймалася".

Кидається в очі, що під ухвалою і під листом стоять несхожі підписи судді Прачука, а також різні печатки.

Більше того, в антитимошенківській ухвалі суддя Прачук названа як "Прочук".

Фальшиві рішення суду – поширена практика рейдерства, яка вже стала опановуватися і політиками. Аналогічна ситуація мала місце після розпуску парламенту в 2007 році.

Тоді Партія регіонів за допомогою різних судів почала блокувати виконання цього рішення президента. Одним з таких кроків стала ухвала Томаківського районного суду Дніпропетровської області, яким було зупинено дію указу Ющенка. Як виявилося згодом, в провадженні суду справи не було (!), ухвала про забезпечення позову не виносилася (!), і навіть громадянин, який подавав позов, не був зареєстрований (!) на території цього району.

Так само і зараз. Абсурдність ухвали Радивилівського райсуду була очевидна хоча б через географічну відстань між Києвом і Рівним. Однак це не завадило секретарю Київради Олесю Довгому на сесії в четвер повідомити про такий документ і навіть послатися на нього у аргументації на власну користь.

Довгий повідомив, що факт ухвали свідчить – на сьогоднішній день "відсутні будь-які правові підстави, щоб ставити під сумнів легітимність Київради в повному складі".

Уже пізніше, в зв’язку з появою даних про фальсифікацію судової ухвали, на прохання "Української правди" отримати реакцію Довгого його прес-секретар повідомив, що "тут взагалі відсутній предмет для коментування".

"Всі питання до судового виконавця, який зачитав ухвалу Радивилівського районного суду. Хай компетентні органи дають оцінку цьому судовому документу", - сказав речник Довгого.

***

Тимошенко у боротьбі за усунення Черновецького затиснута в часових рамках. Їй важливо встигнути завести до Київради нових депутатів від БЮТ і, таким чином, сформувати свою більшість.

Втрата кількох днів може зіграти фатальну роль. Адже, починаючи з 16 січня 2008 року, Конституційний суд розглядає справу стосовно законності застосування імперативного мандату для місцевих рад.

Джерела "Української правди", наближені до Банкової, стверджують, що в Конституційному суді назбирається десять голосів за скасування імперативного мандату. Це – та необхідна більшість, потрібна для винесення остаточного вердикту. Після цього план Тимошенко, принаймні, в частині заміни депутатів Київради, буде провалено.

Водночас у команді БЮТ не панікують – вони впевнені, що зможуть домовитися з достатньою кількістю суддів, щоб не допустити негативного рішення.

Не слід забувати і того, що в КС уже рік лежить готове рішення про законність імперативного мандату, але для депутатів Верховної Ради, яке досі не було оприлюднене.

А поява двох протилежних трактувань для парламенту і місцевих рад виставить уже сам Конституційний суд у заангажованому світлі.

Хоча очевидно, це буде не першою і не останньою ілюстрацією юридичного абсурду в боротьбі за політичну владу.



powered by lun.ua
Головне на Українській правді