Газ або свобода?

Середа, 5 березня 2008, 16:05

 Років через 50 Альфреда Дюлера судитимуть за злочини проти людства. Кожного разу, коли цей громадянин каже "ринок", він має на увазі "навар".
Фредерік Бегбедер, "99 франків"

…мне не нравится Хохланд, мне не нравится Нэзалэжность, мне не нравится то, что укры сделали с Новороссией/Донбассом/Слобожанщиной. Сами вы ни на что не способны, единственный способ что либо изменить в вашей судьбе это раздавить страну У, экономически в первую очередь. Голожопая Шаровария развалится, долго такие убундии не живут. Ну так пусть Газпром/Росатом/угольные компании России/Татнефть и другие нефтяники раздолбают пасеку Ющенко. И чем быстрее тем лучше, больше людей в живых останется.
Украинец/Москва, 02.03.08 з одного українського форуму

Те, що видно

Труби в два рази подорожчали? Видобуток став набагато складнішим? Кадри забастували і вимагають підвищити в 5 разів зарплату? Відповідь проста: підвищення цін на газ – чиста спекуляція монополістів. Хочу – по 170, а захочу – і по 270 купите, нікуди ви не дінетеся.

Перекриття газу – це перший вчинок нового російського політичного режиму медвєдєвщини. Їхнім чільникам насправді байдуже, що українці стають біднішими. На цьому газократичному фоні фрази про "русскоязычных соотечественников" виглядають досить цинічно.

Українська економіка - це наркоманка, котру ще СРСР підсадив на російську газову голку. Росія свідомо розкручує маховик української інфляції. Це вдалий момент для удару по конкуренту – у нього ще й політична нестабільність.

Наші лебідь, рак і щука – Ющенко, Янукович і Тимошенко – чимось нагадують Грушевського, Скоропадського і Петлюру: ура-патріотизму і браку стратегічного мислення там теж було більш ніж достатньо. Не хотілося б, щоб вони так само закінчили свій управлінський експеримент. Між собою чубитися – дурне, а відтак, нехитре діло.

Мене дістало любити свою країну, але ненавидіти і зневажати державу, яка її осідлала. Чому досі всі ці переговори не виведено на світло? Чому правила змінюються по кілька разів щодня? Чому щотижня нізвідки виникає черговий мільярд боргу? Чим ви займаєтеся, підкилимні переговорники?

Те, чого не видно

Росіяни працюють на нашому стратегічному полі – ідеологічному. Економіка – річ порівняно короткотривала, світова кон’юнктура кардинально змінюється протягом 20-30 років. А от мізки людей – річ набагато інерційніша, а отже – ця інвестиція набагато вдячніша і набагато більш окупна.

"Національна ідея України як економічне зростання" у виданні а ля Ахметов-Янукович програє в газовій війні з розгромним рахунком. Якщо неконтрольований і нахабний сусід грається своїм газовим краником як пубертатний підліток пенісом, ніякого зростання не буде. То що, виходить, що обов’язковим елементом національної ідеї України є любов і дружба з газовласниками?

Така "націдея" - це підміна стратегічної національної ідеї економічним базисом. Це – приблизно так, як підміняти архітектурний план будівлі мішками з цементом для майбутнього фундаменту. Саме з цього здебільшого і сміються "москалі" на своїх форумах: перекриємо газ – і закінчиться ваша "Нэзалэжность"…

Варіанти типу "Футбол – національна ідея України" авторства Суркіса – ще абсурдніший. Що, якщо Євро-2012 заберуть з України, то гаплик незалежності? Може, бадмінтон в цьому плані ефективніший? Щодо нього хоча б немає таких очікувань…

Національна свідомість і рівень патріотизму є прямим і безпосереднім чинником національної безпеки країни. Саме завдяки національній солідарності пережили дуже скрутні часи після 1945 року японці і німці. Якщо вона є – країна існуватиме незалежно від економічної ситуації і чемпіонатів з футболу.

Люди не вміють відрізнити стратегічні речі від щоденних клопотів. Влада підміняє економічні реформи національними питаннями.

Це все скидає в один кошик Голодомор і інфляцію, український кінодубляж і маразм на ринку житла, УПА і хабарництво: дитину хочуть вихлюпнути разом з купіллю. І насправді разом з ющенками і тимошенками наші вороги топлять українську Україну – ось їхня справжня ціль.

Саме тому "москалям" необхідно по максимуму "опустити" Україну в очах у її співгромадян – тоді чужі герої стають набагато конкурентноздатнішими. Нам нав’язують фальшивий вибір: або добробут під чужим каблуком, або "мінеральна вода без газу".

І тонко так натякають: ви, може, там від свого УПА відмовтеся, а ми тоді подумаємо, чи піднімати ціну на газ, чи ні… А про альтернативи ніхто не хоче говорити – не газом же ж єдиним, далебі: імпортуємо електроенергію, маємо величезні торфові родовища, та й власна розробка нафтогазових родовищ буксує…

Причина газоприниження України – у тому, що в колишній колонії життя не може бути кращим, аніж в метрополії. Метрополії можуть існувати лише тоді, коли буде різниця потенціалів – економічних, гуманітарних, статусних. Провінція завжди мусить відчувати себе неповноцінною – в іншому випадку ніяка вона вже не провінція.

Те, що буде видно

А якщо так не станеться - ану ж бо і самі росіяни зададуть питання своїй владі: а що ж це з ваших національних проектів для нас ніякої користі? Чого це по всій країні розруха і безнадія така? Чому за кільцевою дорогою Москви – зовсім інша Росія? Чому з жиру бісяться мільярдери, а більшість людей і надалі рахує копійки? Чому Росія спивається і вимирає?

Звернімо увагу: агресія – це друга сторона слабкості. Росія боїться. І мені здається, що вона боїться самої себе, з її жахливим "бессмысленным и беспощадным бунтом". Саме тому вона скеровує основні свої потуги назовні: так алкоголік, нездатний кинути пити, звинувачує в своїх бідах кого-небудь, наприклад, своїх батьків.

Об’єднана Європа може зрадити Україну, але для неї це буде щось на зразок Мюнхенських угод 1938 року. Адже ведеться системна гра на відрив України від Європи, у першу чергу – в сфері безпеки.

Справді, Європа без НАТО немислима, практично всі європейські країни є її членами або тісно співпрацюють з цією організацією. Прибалтійські держави недаремно ввійшли в НАТО - вони знають ціну свободі.

Отже, поки вся Європа не виступить єдиним фронтом супроти нахабного газового "бєспрєдєлу", Росія гратиме своїми пішаками-шрьодерами в кожній окремій країні. І без України Європа не обійдеться.

Саме тому необхідно негайно ініціювати міждержавну спільноту споживачів російського газу. І в Москву вирішувати ці питання мав би поїхати представник від цієї організації, а не окремий "хлопчик" чи "дівчинка для биття".

Жити поруч з країною, якою керують закомплексовані газопітеки – небезпечна справа. І це наша доля: на іншу планету ми не переїдемо. Ця криза повинна показати нам: незалежність від нахабного і непередбачуваного сусіда ефективніша від ганебного васалітету в обмін на дешевий газ.

Свого часу Мойсей повів євреїв з Єгипту, отримуючи натомість замість вдячності докори і ностальгію за дешевим єгипетським хлібом. Наш вихід з колоніального минулого – також тривалий і болючий. Тільки вільні можуть бути багатими – а рабів експлуатують. Третього не дано.

Остап Кривдик, політолог, активіст



powered by lun.ua
Головне на Українській правді