Сергій Льовочкін: Наступним президентом стане Янукович, якщо захоче балотуватися

18 переглядів
Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП,
Понеділок, 14 квітня 2008, 21:25

Після помаранчевої революції у Сергія Льовочкіна були всі шанси опинитися на узбіччі політики.

Люди, які складали найближче оточення Леоніда Кучми, вважалися "збитими льотчиками" у країні, захопленій романтичними настроями Майдану. І Льовочкін як екс-перший помічник попереднього президента, автоматом зараховувався до категорії "кучмістів".

Однак за ці роки він зміг не тільки підвестися з-під руїн авторитету свого шефа, а й пробитися в ієрархії Партії регіонів.

Можливо, тут зіграло його уміння вибудовувати особисті відносини: Льовочкін узяв собі в куми Віктора Януковича, так само, як за кілька років до цього хрещеним у його родину ввійшов Леонід Кучма.

Можливо ж, причина в іншому - Льовочкін уже досить давно в політиці, хоча всі роки він уникає публічності. Наприклад, ще в 2003 році Кучма розмірковував над його призначенням на посаду голови Нацбанку, яку у підсумку обійняв Сергій Тігіпко.

Сьогодні Льовочкін розглядається як гідна відповідь Партії регіонів на вундеркінда Арсенія Яценюка. Він є головним претендентом на посаду першого віце-спікера парламенту від опозиції.

При цьому кар'єрному росту Льовочкіна не заважають ні його дружба зі співвласником РосУкрЕнерго Дмитром Фірташем, ні чутки про його причетність до 5% цій компанії, якими володіє один з його друзів Іван Фурсін.

Більше того, пробиваючи свій шлях у політику, молодому регіоналу практично непомітно вдалося влаштувати в парламент свою рідну сестру - Юлію Новікову.

Ви працювали з Кучмою, могли зблизька спостерігати Ющенка при владі. Як ви думаєте, Ющенко набрався досвіду? Нещодавно Олександр Морозов в інтерв'ю "Українській правді" прямо сказав, що у Ющенка починається період реінкарнації в Кучму. Ви це відчуваєте?

– Моє відчуття, що Ющенко реально стає президентом.

У який момент ви відчули це вперше?

– Коли він призначив головою секретаріату Віктора Балогу, який віддає перевагу жорсткій моделі керування. Ющенко з приходом Балоги перестав бути політичним аутистом.

Президент вирішив повернутися в активне політичне життя, став діяти програмно-цільовим методом. Почав ставити собі цілі, і верстати під них програму дій.

Але, гарно говорячи про Балогу, ви не кажете, що він по суті був провідником дострокових виборів, які у підсумку позбавили вас влади?

– Я вважаю, що тема дострокових виборів уже в минулому. Безумовно, вони були призначені з порушенням Конституції і відбулися на основі політичного консенсусу, який дав базу для їхнього проведення. Цей консенсус був неможливий без Партії регіонів. А в опозиції ми ненадовго.

Багато говорять про те, що Балога – це повторення Медведчука, з яким ви пропрацювали три роки в одному приміщенні і знаєте багато про методи роботи і можете порівнювати. Що спільного й у чому різниця між Балогою і Медведчуком?

– Називати Балогу Медведчуком – це така ж технологія, як називати коаліцію "демократичною".

Щоправда, зараз коаліцію перестали називати демократичною, і цей термін поступово "натягають" на уряд. Не тільки політикуму, але й виборцям нав'язується, що уряд є "демократичним", йому привласнюють цей прикметник як власну назву.

Демократія – популярне слово, яке саме по собі додає рейтингу. Але нічого спільного з діями, з політичними технологіями, які використовуються урядом, це не має.

Юлія Новікова (зліва) - рідна сестра Сергія Льовочкіна (справа)

Так само я вважаю, що називати Балогу Медведчуком – це технологія. Оскільки навколо Медведчука його супротивники системно формували негативний імідж. І тепер набагато простіше сказати, показуючи пальцем на когось, що це новий Медведчук, ніж розповідати суспільству, чим людина погана й у чому саме полягає зло, яке вона несе.

Тобто, Балога все-таки м'якший за Медведчука?

– Я вважаю, що взагалі некоректно називати Балогу Медведчуком. Це дві абсолютно різні людини. Вони в різний час працювали в тому самому кабінеті. На цьому схожість закінчується.

Хто з них був ефективнішим на цьому місці?

– У свій час Медведчук був ефективним у багатьох питаннях, але в чомусь приносив негатив Кучмі і його адміністрації. У чомусь зараз Балога ефективний, десь він приносить негативні бали Ющенку. Хоча я думаю, що зараз у Балоги баланс позитивний.

Ви працювали поруч із президентом. Чи справді першій особі в країні потрібен якийсь збирач негатива, який би на собі його акумулював?

– Коли ми дивимося на дії першої особи ззовні коридорів влади, напевно, це уявляється саме так.

Але коли ти всередині – це зрозуміло, що існують різні за популярністю рішення і різні за значимістю теми, і їх повинні тягнути різні люди. Завжди є хтось, хто робить непопулярну роботу. Завжди так було. Навіть у старовину при дворі завжди хтось був "великим інквізитором" або злим генієм.

Таким "інквізитором" був Табачник при Кучмі першого терміну, Медведчук – при Кучмі другого терміну. Зараз Балога – при Ющенку.

– Не вигадуйте! Сьогодні аналогії недоречні. Рибачук, Кушнарьов або Білоблоцький у різний час очолювали адміністрацію президента і не набрали на себе негатив. Тому в першу чергу усе залежить, готова людина робити непопулярну чи роботу ні. Але від цього найчастіше страждає результативність.

Ви б пішли на таке місце – збирача негатива?

– Я за натурою творець. Мені більше подобається креативна робота.

Як ви думаєте, хто буде наступним президентом?

– Янукович, якщо захоче балотуватися.

Чому?

– У Віктора Федоровича гарантована підтримка південно-сходу України.

Таку ж концепцію намагалися впровадити в 2004 році, але безрезультатно!

– 2009 буде сильно відрізнятися від 2004. Технологія, що використовувалася тоді проти Януковича, виявилася ефективною. Розкручувалися негативні теми, пов'язані з ним, добре упаковувалися і продавалися.

Але якщо подивитися навіть на результати третього туру, то за Януковича проголосувало більше 12 мільйонів чоловік. Я вважаю, що це кістяк електорату, і він не загубився. Янукович має найвищі шанси з усіх претендентів.

Тимошенко ж оголосила похід на Схід.

– Це теж технологія. Подивимося, наскільки вона буде ефективною.

Звичайно, Тимошенко дуже технологічна, і її мета – президентство. Зараз вона зробила дуже багато для посилення власної позиції. Тимошенко перетягує на свою сторону впливових людей, підсилює свою команду: Тігіпко, Медведчук із Кравчуком, Буряки, Хорошковський, Васадзе, Жеваго – її кістяк.

Навіщо Тимошенко в нинішніх реаліях президентська посада?

– Політреформа і трансформації з президентської республіки на парламентсько-президентську проходять, але цей процес ще далеко не завершений. Сьогодні у президента є величезні повноваження. Крім того, президент у нас завжди був де-факто главою виконавчої влади.

І оскільки Тимошенко прагне до абсолютної влади, її мета – президентство. Крім того, ви навіть не уявляєте, як сьогодні бути прем'єр-міністром, навіть маючи підтримку міцної парламентської коаліції, якщо тобі протистоїть президент зі своєю командою. Це – постійний конфлікт і мінімум часу на творчі дії.

– Ви кажете, що Тимошенко йде в президенти. Тимошенко-президент усуне ці проблеми?

– Я думаю, що кожен, хто стане президентом, почне з централізації влади. У тому числі і Тимошенко, хоча я не думаю, що вона може перемогти.

Ігор Палиця і Сергій Льовочкін - нові обличчя парламенту зразку 2007 року

– Але буде лукавством стверджувати, що якби створилася широка коаліція Партії регіонів і "Нашої України", то й співробітництва між президентом і прем'єром було б більше?

– Я, як і раніше вважаю, що тільки широка коаліція здатна забезпечити прогрес у державі.

Сьогодні усередині правлячої коаліції є два явних кандидати в президенти – Ющенко і Тимошенко – і не існує якоїсь зрозумілої публічної угоди про те, як владною коаліцією буде проводитися кампанія 2009 року.

Крім того, ми бачимо, що реально при владі зараз дві команди, які розривають протиріччя. Так, приміром, за чотири місяці роботи вони не прийняли жодного рішення, яке б розв'язувало проблеми в економіці, за винятком ліквідації Тендерної палати.

– Тимошенко ж оголосила, що підтримає Ющенка, якщо він не буде їй заважати, як вона каже, "наводити порядок".

– З погляду політичної репутації обіцянкам Тимошенко не вірить ніхто, навіть Віктор Андрійович.

– Добре, але хіба Ющенко і Янукович змогли б домовитися в питанні майбутніх виборів президента?

– Це питання треба поставити Віктору Федоровичу. Але історія показує, що він виконує те, що обіцяє.

– Тобто Янукович міг пообіцяти Ющенку, що він поступиться йому в боротьбі за посаду президента?

– Оскільки я не виключаю варіанту переформатування коаліції і продовження конституційної реформи при нинішньому складі парламенту, я не хочу це коментувати.

– У вас розглядався варіант обрання президента в парламенті?

– У Верховній Раді є достатня кількість прихильників цієї ідеї. А в політиці, на жаль, немає нічого неможливого, навіть якщо це не підтримується більшістю співгромадян.

– У свій час, у травні 2006 року, ви першим привселюдно сказали про переговори по створенню широкої коаліції між "Нашою Україною" і Партією регіонів. А зараз ідуть такі переговори?

– Специфіка українського політикуму така, що переговорюються усі з усіма. Навіть люди, які є затятими ворогами в залі, можуть потім у кулуарах спокійно вести переговори. У цьому наше горе або, навпаки.

– Поясніть, з ким з "Нашої України" можна вести переговори про широку коаліцію?

– Простіше пояснити, з ким у "Нашій Україні" не можна вести переговорів. Напевно - це лічені люди, жорстко орієнтовані на БЮТ.

– У вашому розумінні, "Наша Україна" – це вже партія, що віджила свій час?

– По-перше, "Наша Україна" – це не політична партія, а блок. Деякі його учасники – це політичні карлики, що не мають не тільки майбутнього, але й минулого. "Наша Україна", не засвоївши уроку 2006 року, невідомо навіщо протягла їх у парламент. У результаті - має ті ж проблеми - кожен сателіт починає щось диктувати.

Але, що стосується самої партії "Наша Україна", я вважаю, що це політична сила, яка має свій електорат. Хоча необхідно пам'ятати, що на низовому рівні йдуть незворотні процеси перетоку активу "Нашої України" у БЮТ.

– Як по-вашому, вибори в Києві – це репетиція президентських виборів?

– Це плацдарм для президентських виборів.

– І той, хто стане мером, введе президента у Маріїнський палац?

– Не зовсім так. Оскільки в жодної з парламентських політичних сил немає 100 процентного кандидата в мери, то усі зосередять свої кампанії на виборах до Київради. Тут поки що найбільш технологічно виглядає Тимошенко, оскільки вона вирішила очолити список.

Кияни прекрасно розуміють, що Тимошенко ніколи в житті не буде працювати в Київраді. Проте, вона намагається в такий спосіб збільшити свою популярність у Києві. Вона думає, що за неї проголосують. Але я думаю, що вона помиляється, тому що кияни – не ідіоти і розуміють, що голосують не за Тимошенко, а за всіх інших.

Але, балотуючись до Київради, Тимошенко вирішує головну задачу. Вона отримує право розставити по Києву свої власні портрети, що, схоже, на думку її технологів, є найкращою її політичною зброєю. Це дає привід БЮТу протягом півтора місяця розповідати, що краще Тимошенко людини немає.

Таким чином, Тимошенко проводить якусь проміжну кампанію популяризації себе на одній з основних електоральних площадок.

– У ваших словах проглядаються ревнощі, тому що Янукович нічого не зробив за всі ці роки в Києві!

– Йдеться не про ревнощі, а про довгострокові політичні тренди. У Києві завжди голосували за той спектр політичних партій, що зараз представляє БЮТ і "Наша Україна". Партія регіонів завжди одержувала тут невеликий відсоток підтримки, який, утім, постійно зростає.

Наприклад, на дострокових парламентських виборах ми набрали в Києві більше 15% - приблизно стільки ж, скільки й "Наша Україна".

– Але ви ж згодні з правилом, що той, хто володіє столицею, стає президентом?

– У демократичній державі з розвинутим цивільним суспільством цього правила не існує. Але все ж...

По-перше, кияни – це півтора мільйона виборців. По-друге, якщо знову розглядати технології з "майданного" захоплення влади, київський плацдарм має велике значення. І по-третє, керування київським організаційним, комунальним ресурсом може стати серйозною підмогою для кожного з кандидатів. Але я думаю, що майданні технології більше не спрацюють.

– Чому? Ви ж самі їх застосовуєте – згадаєте свої ж блакитні майдани в Києві.

– Але вони проводилися не з метою захоплення влади, а з метою популяризації наших ідей.

– Ви взагалі уявляєте собі ситуацію, що Ющенко передає повноваження новому президенту в 2010 році?

– Я цього не виключаю і вважаю абсолютно нормальним. Як Кучма передавав Ющенку, а Кравчук передавав Кучмі.

– Якщо ж Черновецький стане мером Києва, кого він підтримає?

– У Черновецького побудована ефективна виборча машина. Я вважаю, що він не втратив зв'язок зі своїм електоратом і наростив підтримку.

– І кого він підтримає з кандидатів у президенти? Це ваш ставленик? Кому він симпатизує?

– Він не симпатизує Тимошенко, це точно. Я вважаю, що він може підтримати і Ющенка, і Януковича.

ДАЛІ БУДЕ



powered by lun.ua
Слід Зеленського
Як побудувати персональний бренд: план дій від Ярослави Гресь
"Український Єрусалим". Перевернутий Ісус, "Вій" і підземелля в Седневі
Як ГогольFest запалював у Дніпрі сонце на глибині 50 метрів. ВІДЕО
Усі публікації