Дрібниці, з яких складається ціле
От якраз із цими виступами останнім часом не завжди виходить вдало.
Хоча готує ці виступи потужний президентський секретаріат разом із цілою групою дослідницьких інститутів, де від докторів і кандидатів наук просто-таки чорніє в очах.
Скажімо, прокоментував наприкінці березня Віктор Ющенко ухвалу Верховної Ради стосовно призначення дострокових виборів столичного міського голови та Київради: "Коли парламент приймає подібне рішення, на мій погляд, варто було б керуватися законом, який говорить із даного питання, що однією з підстав можливого подібного рішення є судом доведені кримінальні порушення закону".
Візьмімо закон про місцеве самоврядування в Україні. Ось його статті 78 і 79 у тих частинах, що стосуються даної теми:
Стаття 78. Дострокове припинення повноважень ради
1. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках:
1) якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, цього та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом;
2) якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені цим Законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання...
4. За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, рішення суду про визнання актів ради незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради...
Стаття 79. Дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради
2. Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень...
5. За наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільського, селищного, міського голови..."
Як бачимо, у тексті закону немає слова "кримінальний". А судові рішення стосовно визнання рішень Київради чи міського голови незаконними були, і не раз, - скажімо, про підвищення тарифів.
Отож правові претензії до рішення Верховної Ради, звичайно, можуть бути, - але не з тієї причини, яку озвучив президент Ющенко.
Ідемо далі.
28 березня Віктор Ющенко вітає Збігнєва Бжезінського з 80-літтям. Читаємо у цьому привітанні гарні слова: "З великою повагою ставлюся до Ваших фундаментальних міжнародних досліджень, глибокої експертної думки, вміння аналізувати й прогнозувати глобальні політичні процеси. Ваша віра у майбутнє нашої держави, її значення для загальносвітової культури і політики є для нас вагомою підтримкою в успішному розвитку демократії та подоланні тоталітарного минулого," – і так далі.
Але ключове поняття, пов'язане з діяльністю цього визначного науковця та майстра геополітичної гри у привітанні не прозвучало, а тим часом воно безпосередньо зрезонувало свого часу в українському житті.
Це поняття – "права людини". 1977-81 року Бжезінський був радником з питань національної безпеки президента США Джиммі Картера і домігся, щоб той поставив вимогу дотримання прав людини у фокус американської зовнішньої політики. Отож ішлося і про обстоювання прав українців в СРСР, про що сьогодні, схоже, забуто...
У знаменний день першого квітня Віктор Ющенко виголошує, як зазначено у повідомленні його прес-служби, "слово на державному сніданку від імені президента України на честь президента США".
У цьому слові цілком слушно, як на мене, зазначено:
"Українці високо цінують підтримку Сполучених Штатів наших прагнень вшанувати пам'ять жертв Голодомору 1932–33 років в Україні.
Ми будемо безмежно вдячні за визнання з боку Сполучених Штатів цього злочину тоталітарного режиму актом геноциду, спрямованого проти нашого народу.
Україна завжди пам'ятатиме достойні імена американських дослідників – Джеймса Мейса, Роберта Конквеста та інших, чий внесок у відкриття світу страшної правди про Голодомор є безцінним".
Справді, цей внесок безцінний. Але не менш безцінною була робота тих нечисленних журналістів зі США, які волею обставин стали свідками подій 1932-33 років і змогли зібрати унікальні матеріали, а потім, всупереч лівим настроям значної частини тодішніх газетярів, опублікувати ці свідчення, в тому числі й фотографічні, в американській пресі.
Про цих людей забуто – а тим часом вистачило б півхвилини у президентському слові...
І нарешті. 6 квітня президент України привітав організаторів та учасників п'ятої асамблеї Всесвітнього руху за демократію, в тому числі і такими гордовитими словами: "За останні роки в нашій країні досягнуто істотних зрушень на шляху демократизації і розвитку громадянського суспільства, свободи слова і преси. Це дало змогу авторитетним міжнародним організаціям визнати Україну єдиною на пострадянському просторі вільною країною".
Цікаво, а куди поділися Литва, Латвія та Естонія? Чи це вже не держави пострадянського простору, чи їх прийняли до НАТО та Євросоюзу тоді, коли вони не були вільними?
Може видатися, що автор цих рядків надто прискіпливо ставиться до виступів українського президента.
Ба більше: є серйозні сумніви, що Джордж Буш-молодший до сніданку з Віктором Ющенком взагалі щось чув про Роберта Конквеста та Джеймса Мейса, а про публікації газетярів 1930-х, таких, як Томас Вокер, на теми Голодомору не підозрює ніхто з апарату Білого дому.
Що ж стосується Збігнєва Бжезінського, то він надто мудра людина, щоб надавати великого значення тому факту, що президент України не помітив його головного внеску у геополітику.
А проблема Черновецького не зводиться до формально-юридичної оцінки його (і Київради) діяльності. Дрібниці, одне слово.
Але ж ми витрачаємо на людей, які вкладають у вуста главі Української держави ці "дрібниці", ледь не мільярд гривень щорічно. І ці "дрібниці" чи не найкраще засвідчують їхній рівень компетентності.
Автор навмисно обмежився найбільш "безпечними" речами, що виходять із надр президентського секретаріату, - виступами глави держави. А є ж іще й укази, розпорядження, нескінченні листи на адресу Юлії Тимошенко тощо. І тут кожна кома, кожне титло мають бути на місці.
А чи може президентський апарат виявляти в одному вимірі своєї діяльності вершини компетентності, а в іншому – демонструвати купу "дрібниць", що засвідчують слабке знання та розуміння предмету?
Звичайно, когось може втішити, що в цьому плані секретаріат Віктора Ющенка нічим не гірший за адміністрацію Леоніда Кучми, яка готувала йому виступи з вимогами "європейського даху для всіх християнських країн" (невже й Ефіопії?) взагалі і "великої християнської нації", себто українських громадян, конкретно.
Але не забуваймо, що гаслами Майдану-2004 були, поміж інших, компетентність, професійність і порядність. А чи можуть бути порядними чиновники, які за наш мільярд та й вкладають в уста президента якщо не відверту полову, то не зовсім точні твердження?
P.S. До відома тих, хто вважає, начебто в основі будь-чого лежать властиво меркантильні інтереси: автор цих рядків відхиляв, відхиляє і буде відхиляти всі пропозиції сісти в якесь зручне й добре оплачуване крісло в структурах влади. Будь-які і будь-якої.
Просто сумно жити на цім світі, панове, коли за наші ж гроші наші керманичі демонструють незнання справи.
 |
Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
