Юлія Тимошенко показала зуби мишам з Банкової

Юлія Тимошенко породила дострокові вибори у столиці, Юлія ж Тимошенко їх і використала для наступу на електоральні залишки президента.

Київ став для прем’єра не стільки кампанією за Олександра Турчинова, скільки майданчиком для розігріву столичного електорату в переддень нових всеукраїнських виборів. Бо головний антигерой її промов – не Черновецький, а Ющенко.

Щодня увечері Тимошенко приїжджає на один з житлових масивів Києва. Тут на неї чекає невелика сцена з фоном, де зображена вона у товаристві Турчинова.

"Українська правда" відправилася слідом за прем’єром на Оболонь, щоб дізнатися, що з себе являє майданна версія Тимошенко зразка 2008 року.

Про те, що масштаб виходить за межі столичного, свідчить співвідношення сказаного на сцені.

Спочатку слово бере Олександр Турчинов, який двадцять хвилин розповідає про реформи в Києві. Потім приїжджає Тимошенко, яка відразу починає виступати.

Неважливо при цьому, на якому місці свого оповідання в цей момент перебуває Турчинов. Він просто передає їй слово і стає поруч, поки соратниця заволодіває думками присутніх. Основна тема подільського, борщагівського чи солом’янського мікро-Майдану – це протидія її реформам з боку Ющенка.

На Оболоні сцену для Тимошенко встановили біля "Макдональдсу". В очікуванні головних гостей мешканців району розважає народний артист України Тарас Петриненко, який подорожує в трупі з Тимошенко від виборів до виборів.

Турчинов виходить на сцену в урочистому чорному костюмі, благородне походження якого приблизно в п’ять тисяч євро видають ґудзики з надписом Zilli Paris.

Ці вибори стали справжнім випробуванням для першого віце–прем'єра. На фізіологічному рівні відчувається, наскільки Турчинов не в своїй тарілці. Коли він стає біля мікрофону, то намагається заспокоїтися, торкаючись фалангами пальців однієї руки до іншої.

До теми Києва Турчинов спускається транзитом через розповідь про конфлікт між урядом і секретаріатом президента:

– Чим ближче насуваються президентські вибори, тим нахабніше саботаж політики уряду! – оголошує він і пояснює, що влада на місцях така погана, бо уряд її не може контролювати.

– Тому, подобається це комусь чи ні, але ми будемо іти шляхом змін до Конституції, – обіцяє Турчинов. – Ми підпорядкуємо місцеві адміністрації Кабінету міністрів. Крім того, треба підпорядкувати уряду і силові структури!

Однак доволі швидко Турчинов занурюються в більш приземлені проблеми, які хвилюють присутніх.

– Дивіться, нормальна людина споживає три кубометри холодної води на місяць, а на кожного з нас списують 14 кубометрів. І влада Києва відмовилася від бюджетних коштів для безкоштовного встановлення лічильників. Бо коли є лічильники, то чиновникам складно красти у людей!

Інсценізовано це було або випадково, але під час мітингу починають голосно сигналити автомобілі. Турчинов приймає цей пас.

– Бачите, пробки душать наше місто! Доїхати вчасно на роботу – це подвиг!

Він пропонує вирішити проблему, пустивши електричку навколо міста.

– Чому проект не працює? Бо треба підійти до транспортної проблеми обличчям, а не своїм звичним місцем, – Турчинов опустив руку до стегна, показуючи саме ту частину тіла, якою не можна вирішувати проблеми транспорту. Але зрозумівши, наскільки цей жест сприйматиметься непристойно, він повернув руку угору.

Наступний пункт його виступу – це зловживання Черновецького.

– Шановні друзі, корупція лізе до нас в кишеню! У нас в місті створені штучні холдинги – Київенерго, Київводоканал, Київгаз... Цим всім володіє купка шахраїв, – Турчинов не став підбирати слова.

– Але ми знаємо прізвище кожного з них – Черновецький, Іванов, Хмельницький. Якщо дати кілька місяців, то вони все це майно оформлять у приватну власність, - попередив кандидат у мери.

Звичайно, назвати шахраями своїх колишніх спонсорів – це доволі самокритично. Турчинов не міг не знати, хто стоїть за цими проектами, оскільки на минулих виборах вони балотувалися за списком блоку Тимошенко: Іванов – до Київради, Хмельницький – у парламент. Але заглиблюватися в такі подробиці перший віце–прем'єр не став.

Він перейшов до скарг про те, що в Києві зникли невеликі магазини.

– Тепер людям треба годину їхати до супермаркету, годину там ходити і годину повертатися назад. Багато людей скаржаться, що немає маленьких магазинів, куди можна спуститися в домашніх тапочках...

Турчинов відкинув аргумент, що для таких крамниць немає вільних квадратних метрів. Він запропонував оригінальну ідею.

– Є одне рішення – такі магазини треба відкрити на місці казино та ігрових автоматів, які заповнили Київ. А казино ми перенесемо в Чорнобильську зону, і навіть організуємо туди регулярні маршрути...

Чи іронізував Турчинов, можна було би зрозуміти з його наступних реплік Однак розвинути цю тему він не встиг, оскільки прибула Тимошенко.

Без пафосних прелюдій він передав їй мікрофон, а сам став поруч. Тимошенко відразу взяла публіку в оборот:

– Любі мої, я так рада вас бачити! Коли ви поруч, я себе почуваю набагато впевненіше у цих дремучих справах політики!

Такий старт сподобався присутнім, які відповіли оплесками, а Тимошенко почала занурювати аудиторію в теплу ванну переживань.

– Коли заходиш в ті владні кабінеті, коли починаєш жити тими інтригами, хочеться хоча би ковточок повітря! Ми чотири місяці при владі, а здається, що вже десять років!

Не знаходячи собі місця перед тисячею очей, Турчинов переніс вагу тіла з однієї ноги на іншу. Намагаючись сховатися від дискомфорту, він опустив очі та почав вивчати підлогу. Не підозрюючи, як це виглядає з–за меж сцени.

Тимошенко же, здається, забула про свого соратника – вона протягом мітингу не повернула до нього голови. Практично відразу прем’єр перейшла до головної мети – розповіді про те, як уряду заважають працювати.

– Коли ми почали повертати внески до Ощадбанку, який почався опір! Сказали, що треба припинити – бо це, як кажуть, дає інфляцію! Не вірте у це! Інфляція нам дісталася у спадщину – 17 відсотків річних тільки за останні три місяці минулого року.

Тимошенко поступово розкручувала маховик критики.

– Я пам’ятаю, як ми стояли на Майдані, як ми носили один одному картоплю і тримали помаранчеві стрічки. Але чому за три з половиною роки не відбулося ніяких зрушень?

Прізвища Ющенка вона не назвала, але його дух уже витав у повітрі. Все стало на свої місця, коли мова зайшла про Фонд державного майна.

– Наша легендарна Генпрокуратура разом з президентом порушила кримінальну справу проти мене, за те, що ми хотіли... – Тимошенко зупинилася, бо відчувала, що трохи перебільшила.

Вона виправилася:

– Справу порушили проти уряду, проти казначея, проти в.о. голови Фонду держмайна, бо ми хотіли навести там порядок.

Тим часом Турчинов продовжував жити своїм життям. Стояти і дивитися то під ноги, то на людей йому набридло. Він взявся воювати з пухом, який пристав до його піджака. Турчинов почав його чистити рукою, знову забувши, що це все відбувається перед очима глядачів.

А Тимошенко продовжувала – і зрештою перейшла до топ–теми своїх звинувачень:

– Якось я перебирала папери і думала, як зробити Україну незалежною енергетично. І я виявила, що у нас є шельфи. І коли я відкрила папери, то побачила, що 13 тисяч квадратних кілометрів шельфів віддали компанії з Віргінських островів, – Тимошенко обурювалася в характерній манері. – В України просто забрали Чорне море. За фук! На всяк випадок уявіть!...

Далі, за її словами, уряд вирішив "покопатися" в ситуації.

– Ми знайшли, що обличчям цієї компанії є чотири київські дівчинки. І не можна знайти: хто засновник? Американська компанія сказала, що вони там були тільки технічними керівниками.

Тимошенко тримала інтригу.

– І почали з–за спини цих чотирьох дівчат випливати такі породисті кити! З гарною біографією в Україні. Це ті самі люди, як є власниками Партії регіонів.

Дивно, але Тимошенко вирішила не оголошувати прізвище Ахметова. Тоді як на парламентських виборах вона не втрачала нагоди назвати конкретного адресата своїх звинувачень. Можливо, напередодні змін до Конституції їй не час створювати зайвий привід для сварки з найбагатшим українцем.

Однак Тимошенко тільки почала переповідати про неприємності, які її спіткали.

– Коли ми скасували цю ліцензію, мене викликали бичувати на РНБОУ і сказали: "Ну що ти тут руйнуєш інвестиційний клімат?". І на РНБОУ президент дав команду порушувати кримінальну справу не проти тих, хто забрав шельф, а проти міністра екології.

Однак прем’єр вирішила не віддавати лаври жертви політичних репресій лише міністру Филипчуку.

– Ну, і мені трошки пообіцяли там дещо..., - Тимошенко не витримала і усміхнулася.

– Як кажуть, дожилася... Нормально? Привели до влади помаранчевого президента, поставили демократичну коаліцію, нормально налаштували роботу уряду... І тепер мій демократичний президент порушив проти мене кримінальну справу!

Драматизм оповідання підбирався до потрібного градусу. Нагнітання було потрібно для висновку, який пролунав з вуст Тимошенко.

– Ми повернулися в славні часи, коли ми в уряді знаходимося в підпіллі, а силові структури практично репресують своїх власних колег. За те, що ми повертаємо ресурси, вкрадені напівпомаранчевими.

Турчинов ще раз переніс центр ваги тіла та подивився в натовп очима людини, яка не розуміє, що робить на цьому соло.

– У мене питання, чи є в країні демократична коаліція? – продовжувала Тимошенко. – Юридично вона є. Але фактично існує інша коаліція, в яку входять усі олігархічні утворення, силові структури, Партія регіонів і значна частина наших побратимів по демократичній коаліції.

Наговоривши вже достатньо, Тимошенко вирішила прикритися волею людей. Вона покликала у співрозмовники аудиторію:

– Скажіть, будь ласка, ви даєте мені доручення, щоб я Чорне море разом з шельфом залишила в тій компанії? Є у вас таке доручення мені?

– Ні–і–і–і! – відповів натовп.

– Ні, такого доручення немає! – підтримала їх Тимошенко.

Вона вирішила отримати благословення Майдану – хоча б навіть і оболонського.

– Скажіть, а від вас є доручення мені повернути це державі та мати півтора трильйона кубометрів газу для України?

– Т–а–а–а–а–к! – прокричали люди.

– Так скажіть, будь ласка, мені що, спокійно сісти, бачити все і чути, що відбувається, заплющити очі і демонструвати повне перемир'я? – розійшлася Тимошенко.

– Як я можу мовчати, коли я беру документи, а в Закарпатті 350 гектарів землі та 300 гектарів лісів урядом Януковича просто передано секретарю президента Балозі. Скажіть, будь ласка, що мені робити?

Чи то політична свідомість на Оболоні дуже розвинута, чи то штаб БЮТ добре підготувався, але в натовпі знайшлися люди, які знали, що кричати Тимошенко у відповідь.

– Забрати, – почулося з площі.

– Так я і забрала, хі-хі-хі, – розсміялася Тимошенко. – І повернула назад державі!

Прем’єр грайливо продовжила:

– Так скажіть, будь ласка, хто після цього буде мене любити, хі-хі-хі?!

– Ми–и–и! – відповіли люди.

– Я також на це сподіваюсь, - весело підхопила Тимошенко. - Всі канали телебачення залишаються у крупних олігархічних кланів. І вони щодня будуть розповідати, який поганий прем’єр-міністр, а я що, сяду, нахилю голову і зроблю вигляд, що мене там немає? Так не буде!

Говорити про Балогу Тимошенко явно подобалося.

– Там десь секретар президента повідомив, що "прем’єр підбирає момент, щоб хлопнути дверима та піти з уряду". Хай Балозі, - Тимошенко зробила паузу, - Віктору Івановичу з усім їх там секретаріатом навіть у сні не сниться, що я десь хлопну дверима.

– Я хочу, щоб всі у помаранчевій команді виклали руки на стіл і сказали, що ці руки ніколи не крали, – запропонувала Тимошенко. – Але я ці кожні руки дуже добре знаю і знаю, чого ці руки варті.

Тимошенко далі переповідала про нелюдські умови, в якій доводиться керувати урядом.

– Ви знаєте, зі мною зараз переписуються через інтернет... Пишуть мені послання президент, Балога, потім всі аж до мишей пишуть мені послання... І дивляться, отримала прем’єр це послання? Коли я їхала до вас, то отримала послання від Генеральної прокуратури. Вони подали на уряд до суду за те, що ми скасували ліцензії на шельфи. І з завтрашнього дня я мушу в суді звітувати!

– Тому у мене сьогодні є тільки один вихід, і щоб ви просто це знали..., – Тимошенко взяла паузу.

Зовсім наївні, напевно, очікували, що зараз вона оголосить або про відставку, або про участь у виборах президента. Але прем’єр розчарувала в таких сподіваннях.

– Мені залишається іти вперед і просто не бачити ніяких перешкод! – відповіла вона.

Тимошенко почала підбирати аналогії до своєї боротьби, і договорилася до того, що ледь не порівняла себе чи то зі Сталіним, чи то з Жуковим.

– Зараз багато говорять, що "ми втомилися від протистоянь". Я вам скажу, що колись велика країна п’ять років клала свої життя під час Великої вітчизняної війни, п’ять років поливали всю землю кров'ю, і ніхто не втомлювався! А ми від чого втомлюємося?

Турчинов, який весь цей час просто стояв поруч, нахилився до Тимошенко одним боком - так, начебто хотів краще її чути.

– Знайте, ваші вуха, ваші очі і ваші серця в уряді – це ми, – сказала прем’єр до людей і заспокоїла. – Навіть коли ви не бачите, що там треба робити в уряді – ми все зробимо. Тому що знаємо, що це вам потрібно.

Зрештою прем’єр підійшла до головної мети, яка пояснювала її появу перед людьми – виборів у столиці.

– Коли я їду по Києву і бачу світлий образ Черновецького, де він закинув піджачок – він довго позував для цього! – і де він каже, що живе для киян – то я намагаюся зрозуміти: в Києві хтось купується на це?

Особливо вразила Тимошенко манера спілкування в мера:

– Коли Черновецький веде сесію Київради, і він 15 хвилин тримається, а потім пливе, падає, і заходить рєзвий такий Довгий – то невже вам не соромно за Київ?

– У нас непростий супротивник, головний кандидат від всієї банди України – це Черновецький. До речі, і президент непогано Черновецького підтримує, – не забула додати Тимошенко.

Далі Тимошенко застосувала випробувані роками технологію. Вона почала брати в обійми електорат своїх конкурентів.

– Коли мова іде про Кличка, то це прекрасний спортсмен. Я сама, коли він десь б'ється за межами України, я і о 4-ій, і о 5-ій ранку вболіваю біля телевізора. Ви уявляєте, я не можу заснути, поки він не переможе.

Прем’єр навіть назвала обставини, за яких готова підтримати боксера.

– Якщо демократичній команді доведеться виставляти єдиного кандидата проти Тайсона, це буде Кличко – однозначно! А якщо демократичній команді треба виставити єдиного кандидата проти Черновецького – це Турчинов, шановні друзі!

Тимошенко, яка вже має навики перевиховання багатьох соратників Леоніда Кучми, запропонувала свої послуги і конкуренту.

– Наша команда все зробить, щоб Віталій Кличко у Київраді набрався трошки досвіду. Ми запропонуємо Віталію, наприклад, місце секретаря в Київраді рядом з Турчиновим. Можливо, ніхто не буде блокувати трибуну, хі–хі–хі, - розвеселилася Тимошенко.

А на завершення прем’єр повторила ще одне своє гасло – закликала не голосувати за дрібні партії. Прем’єр розповіла, як під час попередніх виборів вона ледь не купилася на "Громадський актив Києва".

– Я думала, це молоді непогані хлопці, симпатичні... Думали, створимо блок і будемо разом працювати. Але коли вони прийшли в Київраду і познімали всі маски, то виявилося, що це – сателітний проект земельної мафії.

Тимошенко, як і Турчинов, вирішила не нагадувати, що та ж сама "мафія" в особі Хмельницького та Іванова, які й створили дочірній проект ГАК, на минулих виборах була у списках БЮТ.

За словами Тимошенко, єдиною альтернативою Черновецькому може бути Турчинов, бо за 12 років вона його вже перевірила:

– Він був весь час поруч, і я переконалася – ніякі спокуси на нього не діють, нуль! – зі знанням справи сказала Тимошенко. – Коли ми думали, кого віддати Києву, ми запропонували вам Турчинова.

Відчуваючи, якими душевними муками супроводжуються ці походи в народ для Турчинова, вона вирішила його підбадьорити:

– Так, він не телезірка! Він коли іде на мітинг, то п’є валідол. Але ми з ним однакові по внутрішньому світу. У нього тільки коси немає. А так – бездоганно, хі-хі-хі, - представила Тимошенко свого соратника.

За традицією, яка склалася ще з минулих виборів, і цей мітинг Тимошенко закінчився фонограмним співом "Україно! Украї-і-і-но..."

Турчинов, який останню годину вимучився на сцені, обійняв Тимошенко за талію. Тимошенко, в свою чергу, обійняла Петриненко – і вони почали розхитуватися у ритмі мелодії.

Ця частина публічної політики особливо подобається Тимошенко – вона куплет за куплетом відспівала всю пісню. Турчинов же, здається, навіть не намагався робити вигляд, що він взагалі якось причетний до цих співів.

Уже сідаючи в машину після мітингу, він пояснив, чому ігнорує завершальний акорд агітаційної роботи.

– У мене голосу немає, - зізнався Турчинов і тут же виправився, - Але я тихо підспівую Юлії Володимирівні.