Передвиборчі маневри

Четвер, 29 травня 2008, 14:18

Останнім часом українська політика почуває себе нормально. Саме так. Тому що, якби все було спокійно: коаліція об’єднана, ніде не призначено дострокових виборів, то це вже було б відхиленням від норми – патологією.

Те, що у розвинутих демократіях та стійких політичних системах називається кризою, у нас є нормальним станом речей. Проте, є щось таке, що вирізняє сучасну політичну ситуацію.

Це "щось" – президентські вибори-2009. Вони вже скоро. Залишилося менше року. Поки що увесь політичний рух здається броунівським. Таким він насправді і є. На даний момент ні Віктор Ющенко, ні Юлія Тимошенко, ні Віктор Янукович, ще не до кінця визначилися із своєю тактикою та стратегією на майбутнє.

Основні претенденти "на трон"…

У попередньому абзаці, не випадково було названо лише три прізвища, відносно президентських виборів 2009. Хтось із цієї трійки і стане майбутнім главою держави.

Рейтинговий відрив від решти переслідувачів надто великий, а вивести нового кандидата за той час, що залишився до дня голосування – нереально. Більшість людей і автор цієї статті також, схиляються до думки, що "холодна війна", яка зараз триває між Секретаріатом президента та Кабміном, не що інше, як старт президентської кампанії.

Віктор Ющенко хоче бути президентом України. Він ввійшов в образ "батька нації" і не бажає з нього виходити. Не проти зайняти "трон" і Юлія Тимошенко, яка вже підкорювала усі українські політичні Олімпи, окрім, президентського.

Якщо, поміркувати логічно, то один з них матиме майже всі шанси стати президентом, в тому разі, якщо інший зніме свою кандидатуру на користь того, хто залишиться.

Так, як зробила Юлія Тимошенко у 2004.

Але справа в тому, що тоді Юлії Володимирівні не було вибору. З одного боку, був Леонід Кучма та компанія, яка б у разі перемоги Віктора Януковича, продовжувала б переслідувати Юлію Тимошенко.

А з іншого боку, її недостатній рейтинг не дозволяв їй серйозно претендувати на крісло президента. Тобто, в тій ситуації Віктор Ющенко був господарем, який диктував умови, а Тимошенко була вимушена на них погоджуватися.

Зараз ситуація перевернулася із ніг на голову. Тимошенко і БЮТ мають в рази кращий рейтинг, ніж діючий президент та його НУНС. Для багатьох Віктор Ющенко вже зараз здається збанкрутілим політиком, а прем"єрка, навпаки, перспективним.

І це помітно не лише через опосередковані порівняння. Чиї відсотки добрав БЮТ на парламентських виборах 2006 і 2008 років? Здебільшого відсотки "Нашої України", які та мала до Помаранчевої революції.

Чиї рейтингові відсотки добрала персонально Юлія Тимошенко? Відсотки підтримки, які мав Віктор Ющенко до Помаранчевої революції.

Тож спостерігаємо ситуацію, за якої Віктор Ющенко та його команда намагаються диктувати лідерці БЮТ власні умови, при тому, що позиція президента аж ніяк не є домінуючою.

Виникає закономірне запитання: навіщо Ющенко це робить?

Замість того, щоб домовлятися із основним союзником, він намагається всіляко перешкоджати йому.

Крісло прем'єра – розмінна монета

Пояснення може бути наступним. По-перше, що значить домовлятися з Тимошенко? Це значить домовитися про те, хто зніме свою кандидатуру на користь політичного партнера на виборах 2009.

Закономірно, що той, хто погодиться на цю жертву повинен отримати посаду прем’єр-міністра. У риториці Юлії Тимошенко, після дострокових парламентських виборів, лунали натяки на те, що вона не проти підтримати Віктора Ющенка на виборах 2009, взамін на прем’єрське крісло і ще низку бонусів.

Не проти такого розвитку подій був і сам діючий президент. Але, ймовірно, вони розійшлися в поглядах на "зміст" посади прем’єра. Віктору Ющенку, а особливо його оточенню, не дуже імпонує активний прем’єр.

Президенту та його команді більше до смаку людина, типу, Юрія Єханурова. Секретаріат не любить, коли хтось починає самостійно вести зовнішньополітичні переговори, збирати губернаторів на наради чи займатися питаннями приватизації.

Натомість Тимошенко закономірно почала вижимати максимум із прем’єрських повноважень. ЇЇ можна зрозуміти, якщо вона знімає свою кандидатуру на користь Віктора Ющенка, то тим самим, швидше за все, повторно садить його у президентське крісло. За це вона повинна отримати адекватну компенсацію.

Компенсація ця, на її думку, передбачає широкі повноваження. Майже, як у президента.

Ющенко + Янукович = новий президент?

Все ж таки, чому Ющенко так активно воює з Тимошенко? Невже він не розуміє, що конфлікт з нею віддаляє перспективу висунення єдиного кандидата від помаранчевих, а значить, робить шанси Віктора Ющенка на другий термін більш примарними.

Так воно в принципі і є. Якщо не враховувати одного нюансу. Точніше, фігури Віктора Януковича. Цілком ймовірно, що якщо Янукович, Ющенко і Тимошенко ітимуть на вибори кожен окремо, то переможе саме Юлія Тимошенко.

Отже страхи Банкової та Партії регіонів подібні?

Тобто, можна розглядати варіант, за якого саме Віктор Янукович зніме свою кандидатуру на користь Віктора Ющенка. Тоді Ющенко отримає реальний шанс для того, щоб стати президентом вдруге.

Зрозуміло, що знову ж таки, пост прем’єр-міністра доведеться віддати Партії регіонів. Але насмілюся припустити, що апетити регіоналів, щодо повноважень прем’єра, будуть не такими шаленими, як зараз у Юлії Тимошенко.

Не слід забувати, що не лише політичні пости – прекрасна розмінна монета. Є ще бізнес інтереси. А для Партії регіонів, яка має в своєму активі силенну купу бізнесменів, включно з найбагатшим Ахметовим, це дуже актуально.

Отже, Віктор Ющенко може віддати регіоналам посаду прем’єра, плюс фінансові гарантії. Не варто забувати й про те, що президент всіляко намагається "проштовхнути" зміни до Конституції, особливо у розділі про розширення його повноважень.

Якщо б Віктор Ющенко не мав гарантій своєї твердої підтримки з боку Тимошенко, або Януковича, він би цього не робив. Тому що тоді існував би ризик розширити невласні повноваження.

Звичайно, багато людей можуть сказати, що союз Януковича та Ющенка позбавить останнього підтримки прихильників, які не сприймуть його зближення із колишніми політичними ворогами.

Справа лише в тому, що всі ті, хто розчарувався у Вікторі Андрійовичу вже давно підтримують БЮТ. Той рейтинг, який залишився в Ющенка, складають помірковані прихильники, які розділяють "державницькі" позиції президента, щодо політичних компромісів, єдності сходу та заходу тощо.

Ці прихильники після союзу із Віктором Федоровичем нікуди не подінуться, а можливо навіть і вітатимуть такий крок. Усі розрахунки, на тему: вистачить суми рейтингів Ющенка і Януковича, щоб перекрити показник Тимошенко, залишимо на розсуд соціологів та майбутнього.

В тому, що теоретично така можливість є, автор не сумнівається.

Технологія реалізації сценарію – "Другий термін Віктора Ющенка"

Утім, постає питання, як можна реалізувати наведений вище сценарій і підвести громадськість до думки, що союз президента та Партії регіонів – неминучий. Дуже просто. Так, як це робиться зараз. Верховна Рада не працює, при цьому спікер та Секретаріат не поспішають нічого робити, щоб вона запрацювала.

Президент демонструє свою схвильованість процесами, що відбуваються, і звинувачує БЮТ. Так, із перемінним успіхом, може тривати ще місяць або два. А потім Ющенко виголошує своє звернення до українського народу по всіх каналах.

У зверненні він скаже, що через безвідповідальну діяльність БЮТ, та її лідера економічна та політична системи держави паралізовані, Верховна Рада не працює, приватизація зупинилася.

І тому у Верховній Раді утворюється нова коаліція, основу, якої складуть депутати НУНС та ПР. І Все. Коаліція починає працювати, приватизація проходить вдало, Віктор Ющенко з’являється на публічних заходах із Віктором Януковичем.

На фоні цього потужна медійна кампанія проти уряду Юлії Тимошенко. До речі, її ніхто не намагатиметься звільняти з посади прем’єра. І Ющенко, і Янукович добре знають, що звільнення стане ще одним приводом для реклами Тимошенко свого образу мужньої жінки-політика, яка постійно бореться за правду і через це піддається репресіям.

Регіони разом із Банковою просто намагатимуться створити Юлії Тимошенко максимально дискомфортні умови роботи в уряді.

На користь приведеної автором гіпотези свідчить сама логіка розвитку подій. Окрім того, потрібно зважити й на тісні контакти, які останнім часом встановилися, між СП та ПР.

Віктора Балога періодично спілкується із Борисом Колєсніковим. В свою чергу, Раїса Богатирьова почувається своєю на Банковій і стала своєрідним комунікаційним містком, між лідерами регіоналів та президентом.

А те, що Раїсу Богатирьову не виключили з партії після її переходу на посаду Секретаря РНБО, також багато про що свідчить. Насамперед, про те, що комусь в Партії регіонів потрібно, щоб Раїса Богатирьова була недалеко від президента.

Цей хтось – Ахметов. Саме його креатурою вважається діючий секретар РНБО. Це також опосередковано говорить про те, що найбагатша людина України вирішила зробити ставку на повторний строк Віктора Ющенка.

Утім, час все розставить по своїх місцях. Та, у будь-якому разі події в українській політиці не дадуть нам нудьгувати. Так було дотепер і так буде надалі.

 

Андрій Коломієць для УП



powered by lun.ua
Головне на Українській правді