Як Тимошенко з Прутніком придумали агітувати за НАТО

Коли після новорічних свят керівники України оголосили, що бажають приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО, то західні лідери їх запитали: "А де ж аналогічне прагнення вашого суспільства?" Президент і прем’єр, тоді ще дружно, пообіцяли провести широку роз’яснювальну роботу серед населення, щоб змінити антиНАТОвські настрої.

"В Украине сегодня начинаются честные, открытые информационные дискуссии относительно того, что есть НАТО, как Украина будет себя чувствовать в НАТО...", - пообіцяла Тимошенко в інтерв’ю "Євроньюс" ще 29 січня 2008.

Утім, План дій Україні не дали, а вона інформаційну кампанію не розпочала. Тема євроатлантичної інтеграції зникла з випусків новин як першочергова мета влади. Президент, не отримавши геополітичної перемоги на саміті НАТО, втратив до неї гострий інтерес, а прем’єр вирішила, що, не дай Боже, зайва згадка про Альянс почне псувати її рейтинг.

І ось лише зараз, через п’ять місяців після звернення до НАТО, підписаного Ющенком, Тимошенко і Яценюком, нарешті дійшла черга до обіцянки вести роз’яснювальну роботу серед населення.

Минулої середи уряд Тимошенко непомітно ухвалив постанову "Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки".

Хоча за підсумками засідання Кабміну прем’єр Юлія Тимошенко нічого не сказала про довгоочікуване рішення, однак воно було розглянуто позитивно.

Як повідомив "Українській правді" міністр Кабінету міністрів Петро Крупко, Державна НАТОвська програма була ухвалена одноголосно і без обговорення. Питання розглядалося за спрощеною процедурою, оскільки зауваження міністрів були враховані на етапі підготовки.

До постанови додавалася довідка, де повідомлялося, що документ погоджений усіма урядовцями та главами обласних адміністрацій.

Цікаво, що програма підтримки НАТОвських прагнень України була вироблена за розпорядженням... Віктора Януковича від 8 листопада 2007 року, а готував її один з найближчих соратників лідера Партії регіонів Едуард Прутнік, який на той час очолював Державний комітет телерадіомовлення.

На думку розробника, очікуваним результатом програми має стати "створення сприятливого інформаційного середовища для послідовного курсу на євроатлантичну інтеграцію України".

Протягом 2008-2011 років на кампанію "за" НАТО планується витратити з бюджету 40,5 мільйонів гривень, тобто близько десяти мільйонів гривень (двох мільйонів доларів) щороку.

Попри скромне фінансування, держава очікує, що результатом виконання програми стане кардинальна зміна балансів у суспільстві.

Так, у одному з додатків, затверджених Кабміном разом з постановою, міститься прогноз, як має збільшуватися підтримка серед населення приєднання України до НАТО.

Якщо в 2008 вона має складати 36%, у 2009 – вже 43%, а в 2010 рівно половина українців має стати прихильниками євроатлантичної інтеграції.

На фініші, в 2011 році "за" вступ до НАТО мають виступити 55% громадян.

Серед запропонованого є як слушні ідеї, так і абсолютно безглузді, які не закінчаться нічим, окрім як втратою державних грошей з нульовим коефіцієнтом корисної дії.

Отже, для проведення агітації за НАТО пропонується заснувати спеціальну структуру – "Центр інформаційної підтримки інтересів України". Він має стати однією з головних ланок євроатлантичної політики.

Як сказано в урядовому документі, Центр повинен бути утворений "на конкурсних засадах". Він включатиме до числа своїх учасників експертів, журналістів, громадські організації. За появу Центру відповідатиме Міністерство закордонних справ

На забезпечення діяльності "Центру інформаційної підтримки інтересів України" передбачається виділити з держбюджету 300 тисяч гривень на чотири роки, тобто по 75 тисяч щороку, тобто близько 1 тисячі доларів щомісяця.

Якщо цих грошей і вистачить на оренду приміщення у спальному районі Києва, то комунальні послуги вже доведеться сплачувати або коштом НАТО, або за рахунок агітаторів-добровольців.

Порятунком для Центру може стати рішення МЗС виділити йому приміщення на Михайлівській площі. Однак очевидно, що для серйозної роботи протягом 2008-2011 років цих 300 тисяч явно недостатньо.

Передбачено також утворення на базі Центру в кожному регіоні "бюро спікерів" з питань інтеграції до НАТО.

Обласну мережу "спікерів" пропонується розгорнути за 1 мільйон 300 тисяч гривень протягом чотирьох років, з яких: 260 тисяч виділить держбюджет, а 1 мільйон 40 тисяч – місцеві бюджети.

Тобто в кожній області на ці потреби в рік буде виділено 12 500 гривень. Може, на оплату послуг інтернету їх і вистачить.

Відповідальними за бюро спікерів будуть губернатори.

На аналітичні потреби "Центру інформаційної підтримки інтересів України" та обласної мережі "спікерів" буде виділено 480 тисяч гривень протягом чотирьох років, тобто по 10 тисяч гривень на місяць.

Схвалена урядом програма агітації "за" НАТО передбачає також безпосередню роботу з цільовими групами.

Так, у військових частинах України планується проведення "днів євроатлантичного партнерства" – на це свято в казармах хочуть виділити аж 100 тисяч гривень на чотири роки. Очевидно, малювати плакати на ватмані будуть самі військовослужбовці.

Крім того, у військових частинах і вищих навчальних закладах Міноборони заплановано організувати "академії НАТО" і "тижні НАТО" , на що планують виділити 140 тисяч гривень протягом чотирьох років.

200 тисяч гривень на чотири роки заплановано для Форуму громадських організацій, що підтримують євроатлантичну інтеграцію.

Позитивну новину містить пропозиція про "включення питань НАТО до заходів з відзначення дня Європи". Там сказано, що ця ініціатива "не потребує коштів бюджету".

Для контролю над динамікою зміни настроїв передбачено проведення восьми соцдосліджень протягом 2008-2011 років, на що буде виділено 400 тисяч гривень.

Окремо до програми включили соцдослідження серед працівників міліції та військовослужбовців. І для тих, і для інших бюджет – по 100 тисяч гривень на чотири роки.

Крім суспільних настроїв, будуть вивчати і медійні – на моніторинг преси запланували 200 тисяч гривень впродовж чотирьох років.

У програмі значна увага приділяється роботі з окремими соціальними групами. Так, на публікації про євроатлантичну інтеграцію, які поширюватимуть серед "державних службовців", планується виділити 600 тисяч гривень.

Студенти будуть охоплені через утворення інформцентрів євроатлантичної інтеграції на базі національних університетів: 825 тисяч гривень на 2009, 2010 та 2011 роки.

Очікується, що за державні гроші активісти євроатлантичної інтеграції побувають у штаб-квартирі НАТО та в країнах-членах. На візити регіональних лідерів (журналістів, діячів науки та культури, викладачів) запланували 600 тисяч протягом чотирьох років на всі області України. Тобто 150 тисяч на рік. Це виходить трохи менше шести тисяч гривень на один регіон, чого вистачить на поїздку аж однієї людини. Залишається сподіватися, що нею виявиться не заступник губернатора, а справді компетентний і авторитетний діяч.

Натомість правду про НАТО в провінцію будуть нести учасники "Центру інформаційної підтримки інтересів України". На їх відвідини регіонів з просвітницькою метою заплановано майже 2 мільйони гривень на чотири роки.

Ще 1 мільйон 188 тисяч гривень на чотири роки передбачено для проведення у регіонах конференцій з метою обговорення питань євроатлантичної інтеграції.

Якщо в пересічного українця виникне бажання дізнатися про НАТО щось "тут і зараз", то для цього передбачено утворення телефонного інформцентру з надання довідок. На це виділяють 360 тисяч гривень на чотири роки.

Політика агітації на користь інтеграції до НАТО передбачає і видання масиву друкованої продукції.

На плакати, листівки та календарі з метою популяризації інтеграції в НАТО передбачено 620 тисяч на чотири роки. У десять разів більше (!) грошей чомусь хочуть виділити на листівки з історії НАТО – 7 мільйонів 440 тисяч гривень на чотири роки.

Для брошури "Вступ до НАТО сприяє розвитку економіки", яку розповсюджуватимуть серед робітників оборонно-промислового комплексу, запланували 80 тисяч гривень на 2008 рік.

З метою зламати інформаційну рамку, вибудовану Москвою, Міністерство закордонних справ буде відповідати за видання брошури "Співпраця Росії та НАТО: факти та тенденції". Її підготують української та російською мовами з тим, щоб розповсюдити серед... держслужбовців і у навчальних закладах. На цю мету виділено майже такий бюджет, як і для інформування працівників ВПК – 70 тисяч гривень протягом 2008 року.

Крім того, Міноборони буде видавати щомісячний журналу "Атлантична панорама", на який передбачено 224 тисячі на чотири роки.

Ще одна брошура – "Вступ до НАТО крізь призму якості життя" – коштуватиме 200 тисяч, цей бюджет розрахований на чотири роки.

Видання та розповсюдження брошури "Про НАТО – питання і відповіді" оцінили в 464 тисячі на 2008 рік

Урядова програма пропонує не тільки агітувати за НАТО напряму. Там передбачено опосередковано переконувати людей. Так, 225 тисяч гривень на чотири роки передбачено для створення "на конкурсній основі" інтернет-журналу, який популяризуватиме культурні зв’язки України та держав НАТО, а також культуру та сучасну літературу держав НАТО.

НАТО має прийти і в сферу освіти. У вузах планують впровадити обов’язковий для всіх студентів однорічний курс "Україна в Європі та світі". На це передбачено 1 мільйон 250 тисяч гривень, починаючи з 2009 року.

Також тема НАТО буде вивчатися і школах. Заплановано видати посібники для вчителів гуманітарних дисциплін загальноосвітніх навчальних закладів, для чого зарезервовано 300 тисяч гривень.

Проведення міжнародного конкурсу серед учнів шкіл "Безпечна Україна, безпечна Європа, безпечний світ" потягне 140 тисяч на чотири роки.

На телебаченні заплановано щомісячний цикл програм про інтеграцію України до НАТО. Бюджет цього задуму – 1 мільйон 680 тисяч гривень на чотири роки.

Крім того, протягом 2008 року в регіонах збираються продемонструвати вже відзняти фільм "НАТО – свій або чужий", для чого запланували 52 тисячі гривень.

Свій шматок бюджету отримують і мас-медіа.

Так, для проведення дебатів, як сказано, в ефірі "рейтингових телерадіокомпаній" запланували 2 мільйони 80 тисяч на чотири роки.

Ще 1 мільйон 780 тисяч хочуть витратити на створення тематичних програм, присвячених політиці безпеки України, з подальшою трансляцією в регіонах.

Окремо 320 тисяч гривень на чотири роки передбачено для програм на НАТОвську тематику, які випускатиме телерадіостудія Міноборони.

У державних газетах планують створити щотижневі рубрики з популяризації інтеграції до НАТО – це коштуватиме 360 тисяч гривень на чотири роки з місцевих бюджетів. Очевидно, що і додатки будуть виходити в регіональній пресі.

Щоб заохотити журналістів, буде проведено конкурс на кращу публікацію, теле- та радіопередачу про інтеграцію до НАТО – з бюджетом акції 25 тисяч гривень щороку.

На перший погляд, запропонована програма виглядає солідно, але ця масивність є до певної міри штучною.

Кожне міністерство записало до програми те, що вважало за потрібне і що з великою натяжкою можна притягнути до критеріїв інформаційної кампанії НАТО. Деякі заходи взагалі складно пояснити інакше ніж засвоюванням бюджетних грошей.

Наприклад, "проведення днів культури держав НАТО" має дуже віддалений стосунок до пояснення цілей Альянсу. А виділення для цієї мети 160 тисяч гривень на чотири роки виглядає сміхотворно.

Або схожий приклад – заплановано 260 тисяч гривень на ті ж чотири роки для "проведення футбольних матчів між молодіжними командами України та держав-членів НАТО".

З таким же успіхом можна отримати бюджетне фінансування для організації в нічних клубах вечірок за участю ді-джеїв з країн Альянсу.

Дуже чітко прослідковуєтся, що документ готувався у Державному комітеті телебачення і радіомовлення – з 40 мільйонів загального фінансування 15 мільйонів пройде через це відомство.

Програма виглядає розпорошеною, оскільки містить масу неефективних технологій агітації, починаючи з видання військових альманахів і закінчуючи проведенням навчань за участі внутрішніх військ МВС України (!) та аналогічних формувань країн НАТО.

Водночас для справді потрібних заходів передбачено мінімальне фінансування. Наприклад, кампанія не передбачає потужного використання найефективнішого інструменту агітації – телебачення.

Ще одне спостереження полягає в тому, що урядова програма не справляє враження загальнонаціональної. Більше того, постійна присутність чиновника на всіх етапах кампанії може зробити громадські організації заручником державної бюрократичної машини.

Звертає увагу і направленість агітації – не назовні, а всередину. Деякі заходи заплановані для роботи не з масовою аудиторією, а з бюрократами. Просто державна машина не хоче випускати гроші за межі своєї системи – вона воліє проїдати їх самостійно.

Є ризик, що в такому разі НАТОвська кампанія перетвориться на програму "боротьби з корупцією", яку багато років на західні гроші проводили в Україні. Було видано тонни літератури, яка розповідала про зло, сотні чиновників побували на Заході на "антикорупційних тренінгах", однак це не мало жодного практичного змісту.

Утім, при всіх очевидних мінусах є один великий плюс для прихильників інтеграції до НАТО – краще мати хоча б якусь програму на державному рівні, ніж взагалі жодної.