Обережно! "Соціологи"!

Понеділок, 9 червня 2008, 12:03

Не знаю, як Вам, а автору позачергові вибори мера та міських депутатів найбільше запам’яталися рейтингами. Результати опитувань падали на наші голови з усіх теле-, радіоканалів, з газет, журналів й Інтернету.

І що характерно, в кожної фірми або фірмочки вони були свої. Нерідко розходження між результатам різних соціологічних центрів по одній і тій же політичній силі чи кандидату становило 15-20%.

Прохідних кандидатів в мери та партій стало стільки, що навіть малограмотна бабуся могла б додати всі їхні відсотки і вийти на цифру більшу за 200%. Насправді, об’єктивними рейтингами володіли лише штаби політичних сил. Метою ж цієї навали суперечливих цифр, що дісталася виборцям, було не інформування, а лише маніпулювання їх свідомістю.

Фальшивими рейтингами грішили і соціологи-одноденки, і давні та поважні метри. Тільки оплата за гріхи коливалася в залежності від "авторитетності" контори та політичної ваги замовника. Так, за інсайдерською інформацією з штабів, лише потрапляння в рейтинг-лист політичних сил, перебуваючи на межі прохідного бар’єру, коштувало в середньому 25 тисяч умовних одиниць.

Оприлюднення псевдо-соціологічної брехні – далеко не нова технологія чорного піару. Її ціль – підвести виборця до зневіри в серйозності політика і політичної сили, яким він симпатизує та навіяти ілюзію невідворотності приходу до влади іншого політика чи політичної сили.

У справі обдурення виборців політтехнологам-маніпуляторам добряче допомогла більшість ЗМІ. На цих виборах вони вкотре проявили себе не з кращої сторони і активно виставили на продаж залишки свого авторитету в суспільстві. Адже, виборці традиційно трошки більше довіряють ЗМІ, (якими в Україні переважно володіють політики), аніж самим політикам. Це ще відлуння суспільних традицій царської Росії та СРСР – свято вірити в надруковане.

"Четверта влада" публікувала все, що їй наказували публікувати її господарі, а також все те, що їй замовлялося через комерційні відділи. Вона ані трохи не потурбувалася (а вірогідніше – цілеспрямовано відмовилася турбуватися) про те, аби дізнатися хоч трохи інформації щодо соціологічних фірм, дослідження яких оприлюднювала. ЗМІ закрили очі на історію участі цих соціологічних компаній в інших проектах, наявність в них науковців і сповна нагодували виборців продукцією соціологічних фірм-одноденок.

Сьогодні, коли вже день голосування позаду, й остаточний підрахунок голосів розставив усі крапки над "і", можемо проаналізувати, хто з горесоціологів найнахабніше пошивав українських виборців у дурні. І хоча до всіх оприлюднених в ЗМІ рейтингів є дуже багато запитань, наведу лише самі "смачні" варіанти.

Перше місце в авторському своєрідному "антирейтингу творців рейтингів" по праву можна віддати Центру інформаційних та маркетингових досліджень "Оазис", який начебто старанно опитував киян з 3 по 6 травня. Я кілька днів провів безвилазно в Інтернеті, намагаючись віднайти сайт та реквізити цих поважних "соціологів", або хоча б які-небудь згадки про них. І не знайшов. Їм би у партизани…

А ще оазівці добре запам’яталися оціночними судженнями на адресу одного з кандидатів, мовляв йому протягом спортивної кар’єри відбили голову, і тому мер з нього буде поганий. Можна як завгодно ставитися до кандидатів, але така поведінка кишенькових експертів, перш за все, б’є по іміджу замовників їхнього продукту.

А, до речі, хочу Вам загадати доволі складну загадку: як Ви думаєте, хто замовник цього "рейтингу"? – Так, я теж не знаю.J.

Проте, очевидно, що всі головні вороги цього замовника на київському рівні отримали по заслугам – рейтинг блоку Черновецького схуд майже на 14%, ГАКу ж потрапити до результатів опитування взагалі не пощастило. Що ж до Литвина, то може Україні він і потрібен, проте Києву, за версією оазівців, точно ні.

І вже якось зовсім природно і очікувано сприймається, в світлі напружених останнім часом стосунків в демкоаліції, відсутність НУНСу взагалі, за наявності деяких інших аутсайдерів.

Втім, це ще не все. Дослідники Центру політичних та економічних досліджень "Київ-21 століття" також трудилися протягом 3-6 травня і дали БЮТу ще кращі результати.

Справжніми ангелами, на тлі попередніх демонів від соціології, виглядають соціологи із спілки молодих політологів. (Так хто ж вони там? Молоді соціологи, чи молоді політологи? Якась плутанина назв!) Їхні результати за 6-7 травня виглядають ще доволі пристойно. І власний сайт мають, і багату історію (вже деякі молоді політологи встигли стати старими J), і цілу низку цікавих інтелектуалів.

Про двадцятивідсоткові відхилення результатів від реальності вже не йдеться. Втім, молоді експерти все ж таки "обікрали" блок Черновецького, проте всього лише на 9, 25%, БЮТ – майже на 7%, ГАК– на 5.95% (якого до рейтингу не включили взагалі) і подарували "награбоване" здебільшого двом фантомам – КПУ та блоку Омельченка, яких милостиво вирішили воскресити з мертвих і повернути до політичного життя.

З Черновецьким, як кандидатом на мери, молоде покоління обійшлося взагалі жорстоко – відправило на друге місце.

І знову вже традиційно в рейтинг-листі немає ГАКа. До речі, що цікаво – ГАК проігнорувала переважна більшість соціологів. В гіпотезу про гіпер-стрибок популярності проекту я не вірю. По-перше, на позачергових київських виборах-2008 ГАК помітної агітаційної кампанії не вів.

По-друге, стрибків популярності саме напередодні виборів не буває. Різкі спади бувають, а стрибки – це з розряду чудес. Просто, ГАК ще до виборів мав свого "власного" виборця. І єдиною причиною ігнорування ГАК "соціологами" є відсутність хоч яких-небудь проплат зі сторони соратників Пабата.

Окрім ГАКа, традиційною поведінкою "соціологів" на позачергових київських виборах-2008 стало опускання рейтингів блоку Литвина, блоку Катеринчука та ВО "Свобода". Напевно, штаби цих політичних сил виявилися самими скупими по відношенню до різних заробітчан. В свою чергу різноманітні "соціологи" щосили тягнули вгору рейтинг НУНС.

Загалом, дуже популярним став принцип часткової правди. Лише результати окремих політичних сил завищуються та занижуються. Рейтинги ж решти подаються більш-менш правильно. Це ще раз доводить наявність маніпуляцій.

Є ще багато кострубатих рейтингів, які можна розглядати та аналізувати довго. Проте, пора вже переходити до висновків.

В Україні склалася ситуація, за якої держава ніяк не контролює соціологічну діяльність. Численні пройдисвіти реєструють фірми-одноденки та своїм фальсифікатом маніпулюють свідомістю громадян. Громадськості, як на сході, так і на заході України час абстрагуватися від своїх політичних поглядів, і звернути нарешті увагу на окреслену проблему.

Я розумію, що прискіпуватися до результатів соціологічних опитувань – справа невдячна і у псевдо соціологів знайдеться безліч пояснень, чому громадська думка суттєво відійшла від їхніх рейтингів. Тому, вважаю, що настав час широкої суспільної дискусії щодо створення механізмів контролю держави та громадськості над самою процедурою проведення соціологічних досліджень.

Впевнений, на цю тему виникне багато цікавих думок.

Має право на життя й мій підхід до вирішення проблеми. Він зводиться до того, що оприлюднення (так, оприлюднення, а не самі соціологічні дослідження, необхідні для діяльності виборчих штабів) навіть об’єктивних рейтингів має бути заборонене на позачергових виборах взагалі, і на чергових виборах принаймні за пів року до дня голосування, оскільки, де-факто, це також є маніпуляцією свідомістю мас і суттєво деформує електоральну поведінку виборців.

Справа в тому, що більшість громадян є конформістами і воліють в усіх ситуаціях діяти "як всі". Відчуття ж причетності до меншості приносить їм неабиякий дискомфорт. Переглядаючи результати соціологічних опитувань, конформісти природно схиляються до підтримки політичних сил з більшими відсотками, а не тих, яким вони дійсно симпатизують.

Невикривленим їх волевиявлення могло би бути лише за умови відсутності чіткої інформації про реальне співвідношення електоральних симпатій.

Якщо рейтингами зможуть користуватися лише їх замовники, то окреслена проблема сама собою відпаде – не будуть же політики дурити самі себе. Виборець же сам має вирішувати, кому віддати свій голос після вивчення програм політиків та партій та аналізу їх попередньої діяльності. А не внаслідок того, що йому втовкмачили в голову про чиюсь силу або слабкість.

В міжвиборчий період не завадило б запровадити хоча б якусь відповідальність за фальсифікацію політичних рейтингів та їх оприлюднення. Повноваженнями контролю за діяльність соціологів можна покласти, наприклад, на ЦВК та громадські організації, які б вибірково телефонували респондентам і перевіряли соціологів.

Я прагну, щоб суспільство усвідомило, що політики та партії – це різновид вид товару в сфері послуг громадянам, а виборець – це споживач. Тому, створення й оприлюднення фальшивих рейтингів – це, по суті своїй, недобросовісна реклама.

 

Микола Єременко, політолог, голова дискусійного клубу "Відкрите коло", для УП

powered by lun.ua
Головне на Українській правді