Ірландський провал: Україні доведеться почекати
Серед гами питань, винесених на розгляд Європейської Ради, виділимо ті, які найбільше зачіпають інтереси України. До них слід віднести вирішення проблеми майбутнього Лісабонського договору, перспективу вступу нових членів до європейської сім’ї і розвиток проекту Східного Партнерства.
Саме ці питання можуть вплинути на формат подальшого співробітництва України з ЄС.
Ратифікація Лісабонського договору триває…
Безумовно стурбованість європейських лідерів провалом нового базового договору в Ірландії і побоювання знову опинитись у прірві інституційної стагнації пройшли червоною смугою через весь порядок денний засідання Європейської Ради, який став підсумковим для головуючої в ЄС Словенії.
Європейські лідери скоріше інтуїтивно заслухали ірландського прем’єр-міністра Брайана Ковена, який надав попередню оцінку причин негативного результату й запевнив, що його результати не є наміром Ірландії вийти з ЄС.
У результаті Європейська Рада ухвалила рішення, яке переважно надає можливість оправитись від шоку й спробувати врятувати ситуацію. Лідери країн-членів ЄС вирішили повернутися до повторного розгляду ірландського питання під час осіннього засідання 15 жовтня 2008 року.
У цей час країни-члени ЄС повинні продовжити процес ратифікації Лісабонського договору, проаналізувати ситуацію і провести разом з ірландським урядом консультації, щоб знайти шлях для виходу з кризи.
Головуючий в Європейській Раді прем’єр-міністр Словенії Янез Янша підкреслив, що ЄС не має права повертатись назад і повинен покращити власні інституційні можливості.
Лідери країн-членів, стомлені непростою процедурою прийняття тексту Лісабонського договору на фоні попередньої дворічної інституційної кризи, вирішили продемонструвати Ірландії єдність ЄС і показати, що ірландці є єдиними, хто виступив проти нового договору.
В ЄС не розглядають можливості перегляду Лісабонського договору, більше схиляються до врегулювання проблеми з Ірландією і в самій Ірландії, не виключаючи й можливість проведення повторного референдуму.
Саме такі варіанти і буде проробляти Франція, яка починає головувати в ЄС з 1 липня. На підтвердження французький президент Ніколя Саркозі заявив, що причини негативного результату референдуму пов’язані переважно не із Лісабонським договором, тобто причина не в його тексті.
У самій Ірландії варіант повторного голосування в даний час відкидається. Ірландський прем’єр-міністр на прес-конференції у Брюсселі заявив: "Я не можу спекулювати на питанні чи матимемо ми повторний референдум".
Отже, вирішення ірландського питання стане першочерговим тестом французького головування в ЄС у другій половині цього року. Слід очікувати, що французький президент докладе максимум зусиль і знайде компромісний варіант. Для цього він уже 11 липня планує відвідати з офіційним візитом Дублін, щоб ретельно вивчити ситуацію і знайти рішення для підготовки засідання Європейської Ради в жовтні.
Президент Франції зауважив, що має зробити все, щоб "Європа не впала в період застою" і продовжити реалізацію намічених пріоритетів головування.
Першим сигналом на підтвердження рішучості дій Франції є те, що після негативного результату на референдумі в Ірландії вона не змінила своїх пріоритетів головування в ЄС. Навпаки, наголосила на необхідності їх посилення, щоб відповісти на стурбованість європейців.
Рішучість Франції не звертати з наміченого курсу є сприятливим фактором для України.
Прийнятий Європейською Радою алгоритм дій ЄС і плани Франції на період її головування свідчать про те, що намічені заходи інтеграції України до ЄС і переговорний процес з нової посиленої угоди будуть продовжені, як заплановано, а черговий саміт ЄС-Україна буде проведено згідно з графіком 9 вересня 2008 року у Франції.
Утім, підписання нової посиленої угоди на цьому саміті малоймовірне через низку причин.
По-перше, Європейський Союз зараз повинен розібратися досконально із внутрішніми проблемами, які до того ж впливають на визначення подальших напрямків його розвитку.
По-друге, ЄС планує підписати всю угоду цілком, а не окремо політичну і окремо економічну складові. Переговори по останній, де передбачається створення зони вільної торгівлі, розпочались тільки цього року і не завершаться до саміту.
По-третє, нова угода, якщо не прямо, то опосередковано, має окреслювати європейські перспективи України. А це неможливо зробити без визначення майбутніх напрямків розширення ЄС, заблокованих неприйняттям Лісабонського договору.
Процес подальшого розширення ЄС
Підходи країн-членів Європейського Союзу до подальшого процесу розширення, в світлі результатів ірландського референдуму, є різними. Східноєвропейські члени ЄС вважають, що інші європейські країни повинні мати перспективу членства в Євросоюзі.
Ряд таких країн як Польща відмовляються поєднувати процес розширення ЄС і процес ратифікації нового договору. Польський прем’єр-міністр Дональд Туск заявив: "Інші розширення не є виключно неможливими без Лісабонського договору".
Франція, за підтримки Німеччини, продовжує дотримуватись думки, що спочатку ЄС повинен провести внутрішні інституційні реформи, визначитися із напрямками подальшого розвитку, а вже потім продовжити процес розширення.
Ніколя Саркозі наголосив, що не може бути продовження процесу розширення без вступу в силу Лісабонського договору: "Немає Лісабонського договору, немає розширення… Якщо не буде Лісабонського договору, ми повернемося до Ніццького договору, а Ніццький договір – це Європа в складі двадцяти семи, яка не може розширюватися без зміни своїх інституцій".
Поки що Україна як можливий кандидат не згадується в офіційних документах Європейської Ради. У фінальному документі її червневого засідання визначено лише європейські перспективи країн Західних Балкан: "Європейська Рада наголошує, що… потенційні кандидати у Західних Балканах можуть досягти статусу кандидата, відповідно до їх бажання, з кінцевою метою членства в ЄС".
Таким чином, Європейський Союз у своїй більшості прагне стерти білу пляму у вигляді балканських країн, які не є членами ЄС, та, в результаті, забезпечити власну стабільність і безпеку.
Україна, в порівнянні з балканськими країнами, не оточена з усіх сторін країнами-членами ЄС, тобто не розташована всередині Європейського Союзу, а більше на його околицях, що також впливає на меншу зацікавленість у її членстві.
Тому Україні у найближчий час, в наступні два-три роки, доведеться задовольнятись механізмом співробітництва і партнерства.
Східному Партнерству – зелене світло Європейської Ради
Європейська Рада в ході червневого засідання привітала пропозиції з розвитку східного виміру Європейської Політики Сусідства, спрямованого на її посилення відносно партнерів ЄС у двосторонньому і багатосторонньому форматах. Однак, і тут відчувається стриманість, чому також посприяв провал ірландського референдуму. Ці пропозиції не є такими чітко окресленими, як для Західних Балкан.
Європейська Рада погодилась із необхідністю у подальшому сприяти регіональному співробітництву між східними сусідами ЄС, між ЄС і регіоном та розвивати двостороннє співробітництво між ЄС і кожною з цих країн на основі диференційованого і особистого підходу.
Таке співробітництво, реалізоване у вигляді Східного Партнерства, має принести додаткову цінність і бути доповненням до вже існуючих багатосторонніх форматів у рамках Європейської Політики Сусідства і Синергії Чорного моря.
У цьому вимірі Україна є не тільки ключовою державою, але й має отримати багато преференцій для поглиблення своїх інтеграційних намірів. Адже формат співробітництва спрямований саме на поступове наближення східноєвропейських країн до Євросоюзу з кінцевою метою повної інтеграції.
Конкретні кроки із створення нового формату співробітництва із східними сусідами ЄС мають бути зроблені в першому півріччі наступного року, під час головування Чеської Республіки, яка разом із іншими країнами Вишеградської Групи виділяє пріоритетність цього напрямку.
Європейська Рада закликала Європейську Комісію продовжити роботу і надати на березневому засіданні Європейської Ради весною 2009 року пропозиції для моделей Східного Партнерства на базі відповідних ініціатив Польщі і Швеції.
Ідея створення Східного Партнерства також була підтримана і в Європейському Парламенті на засіданні комісії із закордонних справ 23 червня. У доповіді комісії відзначено, що ЄС "повинен підтримати останню пропозицію Польщі і Швеції, відновити Барселонський процес і продовжити регіональне співробітництво в регіоні Чорного моря".
Отже, поки що Україна не зможе розраховувати на визначення конкретних перспектив членства в Європейському Союзі. ЄС має на меті першочергово вирішити внутрішні проблеми з інституційною реформою, тобто врегулювати ірландське питання і ввести в дію новий базовий договір, а вже потім розглядати подальші кроки із розширення.
Не слід очікувати і підписання нової посиленої угоди ЄС-Україна до кінця 2008 року. Розгляд всіх цих важливих для України питань перенесеться на 2009 рік, коли в ЄС головуватимуть почергово Чеська Республіка і Швеція, на підтримку яких і може розраховувати українська держава.
Віталій Мартинюк, аналітик УНЦПД, для УП
