Цвях в труну партії

Нічого страшного. Таке буває в політиці – начебто вдалий, перспективний проект, отримав величезну підтримку виборців згодом починає її поступово втрачати. Не змогли втриматися на вершині популярності? Не змогли використати отриманий мандат довіри, проводити вдалу внутрішню та зовнішню політику?

Як на мене набагато суттєвішим в політиці (та і не тільки) є трохи інші процеси – так звані процеси росту. Стагнація, знаходження на якійсь одній незмінній позиції - все це фантастика. Такого не буває!

Для політичної партії можливі тільки два стани: або зростання популярності, або її падіння.

Якщо партія нікуди не рухається, не розвивається ідеологічно та в напрямку розширення своєї експансії на електоральному полі, витісняючи власних політичних конкурентів, - ці конкуренти неминуче почнуть витісняти її.

Відсутність руху вверх аж ніяк не призводить до благополучного перебування на своєму, вже зайнятому і добре нагрітому місці. Це може призвести тільки до одного - до початку руху вниз.

Звісно, якби Партія регіонів була невеличкою, так званою нишовою партією з чітко окресленим ідеологічним спрямуванням (як, наприклад, КПУ) та скромними амбіціями - можна було б і надалі вести тихе політичне життя, задовольняючись традиційними для таких партій 5-7 % голосів виборців.

Але за умови побудови в нас парламентсько-президентської моделі правління (коли переможець формує уряд) та відсутності, в принципі, належної системи захисту прав (у тому числі і права власності), коли похід у владу є одночасно походом у великій бізнес, інакше кажучи - коли переможець отримує ВСЕ, 5-7 % є несерйозною цифрою для серйозних людей.

Якщо бути справжнім гравцем, то і грати, відповідно, треба по-справжньому. Партії з великими амбіціями потрібно аж ніяк не менше контрольного пакету депутатських мандатів у Верховній Раді України. І тут постає питання - а чи спроможна сьогодні, чи навіть через 3 роки ПР отримати цей контрольний пакет?

Чи демонструє ця політична сила хоч якійсь тенденції до власного зростання, поширення власної популярності? Навіть досить таки комфортне в наших реаліях перебування у лавах парламентської опозиції не допомогли ПР суттєво покращити своє становище.

Правду кажучи, воно і досі залишається порівняно з іншими політичними силами непоганим Але, що такого нового регіонали запропонували суспільству за останні три роки... чи когось нового?

І як без цього "нового" вони можуть розраховувати на залучення нових виборців? Тут би своїх не втратити, в умовах зростаючої конкуренції соціального популізму.

Як наслідок, - 34,37 % підтримки виборців 2007 року у першій половині 2008 (відповідно до даних квітневого соціологічного опитування Центру Разумкова) трансформувалися у 26,7 %.

В серпні 2008 "ООО ФОМ-Україна" вже дало цифру 19,5%, а Національний інститут стратегічних досліджень - 18,7 %. І є всі підстави припустити, що "далі буде".

Основних причин для цього дві:

Перша полягає у специфіці самої ПР, яка побудувала своє організаційне та ідеологічне існування виходячи з чітко регіонального фактору. Специфіка регіону основного базування ПР стала специфікою самої партії.

З одного боку - це забезпечило її більш-менш стабільну електоральну підтримку. З іншого, - такий регіональний фундамент не дає партії розвиватися далі, що є вкрай необхідним з огляду на все перелічене вище.

Спроби позбутися регіональної прив’язки в 2007 призвели лише до виникнення реальної загрози втрати частини підтримки на власному полі. Тому, під самий кінець передвиборчої кампанії, регіонали знову дістали вже дуже старі, але надійно працюючи в Криму та Донецьку гасла проти НАТО та за російську мову.

Це дало їм трохи більше 34 % голосів.... але не більше. Але найголовніше - це і не може дати більше. Ніколи. Ні завтра, ні після завтра, ні через три роки.

Кількість виборців, яких можливо мобілізувати такими гаслами від виборів до виборів зменшується. На перше місце виходять зовсім інші інтереси - соціально-економічного, а подекуди - національно-державницького характеру.

Тож, маю таку сміливість припустити, що "свою" електоральну базу ПР вже вичерпала і без кардинальних змін як всередині себе, так і свого зовнішнього іміджу рухатися далі ця політична структура не в змозі.

Навіть за найбільш сприятливих обставин ця партія просто неспроможна набрати більше 40 % голосів. Але і це є неймовірно оптимістичний прогноз.

Другою причиною падіння рейтингу ПР є, як на мене, сумнозвісний український консерватизм. Сьогодні в партії перемогли люди, які збираються на майбутніх президентських виборах робити ставку знов таки на Януковича.

Яка мотивація такого рішення? Вочевидь, що з одного боку - це страх втратити ту популярність, яку цей політичний лідер безперечно має.

Консервативні регіонали не знайшли в собі сміливості ризикнути і спробувати поборотися за щось більше, ніж те, що їм може дати тіньовий прем’єр.

Історія з виключенням з партійних лав пані Богатирьової стала тому наявним свідченням. В ПР виросла нова політична фігура, яка, до того ж має потужну підтримку в особі Ахметова.

На відміну від Януковича, чий рейтинг, за даними Центру Разумкова, з 2006. демонструє чітку тенденцію падіння (з 23,5 % підтримки у січні 2006 до 16,4 % у червні 2008), Богатирьова має серйозний потенціал росту.

Фонд "Демократичні ініціативи" провів у червні-липні опитування політологів та соціологів стосовно сучасної політичної кризи в Україні – її причин на можливих шляхів подолання.

Експерти віднесли Богатирьову до переліку успішних політиків 2008 року. У той час, як Янукович обійняв друге місце в рейтингу самих неуспішних політиків.

Богатирьовій, вочевидь вже давно стало затісним те місце, яке їй було відведено у ПР. Проте, нічого нового партія їй запропонувати не спромоглася. "Чисткою рядів перед президентськими виборами" назвав її виключення з ПР народний депутат від партії Михайло Чечетов.

З іншого боку, причиною такого вибору стали, імовірно, "особисті приязні стосунки". Наша політика все ще залишається дуже, так би мовити, особистісною. З раціональним і вмінням робити вірні розрахунки все ще спостерігаються проблеми.

Але Ахметов не став би мільярдером якби не міг добре розрахувати і робити ставку на правильні цифри. А цифри рейтингу ПР загалом та Януковича, як вже зазначалося вище, чітко демонструють лише одну тенденцію – тенденцію до падіння.

Вдалі ж бізнесмени вкладають гроші тільки в ті проекти, які мають позитивні перспективи і спроможні на віддачу з відповідним пристойним відсотком прибутку.

Не помітив перспективного кандидата в особі Багатирьової ПР судячи з усього таки втратила свій шанс на оновлення, а нас позбавила цікавих "жіночих боїв" у наступному році.