Хто і навіщо влаштовує Холодомор в Україні?
В Україні з року в рік стикаємося з однією і тією ж печальною реалією – відтягнення якомога далі чинною владою початку сезону опалення. Відповідальні чиновники будують свою опалювальну політику таким чином, що приблизно цілий місяць навесні і восени (залежно від регіону) населення функціонує в режимі критично некомфортних температур.
Так, у квітні цього року в Києві опалення було вимкнуто настільки передчасно, що в квартирі через декілька днів температура опустилася до 15 градусів.
І це все при тому, що українцям щороку збільшують нарахування на квартплату і велика частина його припадає саме на оплачування опалення.
Нині щодня доводиться проводити своєрідне тестування температури у квартирі, і якщо майже тиждень вона хоч якось трималася на позначці 17 градусів, вчора впала до 16,5, а сьогодні вже до 16.
Так що весняний "рекорд" цієї осені цілком може бути побитим, і якщо не завтра – внаслідок невеличкого потепління на вулиці – то післязавтра вже точно.
Вітчизняним політичним зверхникам – Віктору Ющенку і Юлії Тимошенко – не треба нагадувати, що в усіх цивілізованих країнах світу існує еталон температурного режиму в жилих помешканнях, котрий становить 20-22 градуси тепла.
І що цікаво, за сумнозвісного Радянського Союзу, до часів якого більшість українців мають обґрунтовані претензії, якби така температура надворі, що тримається цієї осені у більшості регіонів України, була б більше кількох днів поспіль, опалення було б давно вже ввімкнуте.
Не тому, що за радянських часів влада надзвичайно піклувалася за свій народ. Просто комуністи ставилися до людей, як до "робочої скотини", але прекрасно розуміли, що коли не опалювати приміщення, то це призведе до масових захворювань, а значить, і до тотальної втрати працездатності та великих економічних збитків самої держави.
Оскільки не лише потрібно буде не лише оплачувати бюлетені захворілим, а й і понести великої втрати продукції, котру громадяни не зможуть виробити через хвороби.
У демократичні часи все інакше. Здоров’я і життя людей, настільки втратили цінність в очах влади – ставлеників олігархії, – що на проблему невчасного початку опалювального сезону влада воліє просто закривати очі.
Ну вимре іще якась частина населення України, то і що з цього? Своїх, соціально близьких, це ж зовсім не стосується.
Але ті хто уже давно не живуть життям пересічних громадян, ані Ющенко, ані Тимошенко, ані Янукович, ані їхні соратники та оточення, не здатні зрозуміти, що кожне пониження температури в квартирі хоча б на 1 градус провокує збільшення кількості простудних захворювань.
То ж як насправді ставиться "українська" влада (й опозиція також) до своїх співгромадян, не варто навіть і гадати.
Автор свідомий того, що тим, хто живе вже багато років за високими парканами і під посиленою охороною від народу, дуже важко усвідомити, що в житловому помешканні може бути холодно.
Адже "слуги народу" мають підігрів стін та підлоги, і їм не грозить захворіти через критично низькі температури у квартирі. Не відомо, чи проводилися соціологічні опитування щодо захворюваності в Києві через Холодомор, влаштований місцевою владою, за авторовими спостереженнями (серед друзів та знайомих), захворіло від 30% до 35% населення.
Хоча частина із них продовжує в хворому стані ходити на роботу і інфікує в громадському транспорті інших, але подібне "геройство" може лише призвести до неминучих критичних ускладнень. А скільки ще населення Києва і України може захворіти, якщо опалення включать лише 15 жовтня, важко і сказати…
А кому пощастило й не захворіти, то в зв’язку з тим, що організму увесь час доводиться боротися зі стресовою температурною ситуацією, дуже послаблюється імунітет організму і його спротив інфекційним захворюванням.
Тому, коли керівництво міста таки вирішить дати команду починати опалювальний сезон, має, як мінімум, пройти декілька тижнів, аби позбутися "стресу відсутності опалення".
У зв’язку з цим виникає закономірне питання – хто і навіщо постійно влаштовує Холодомор в Україні? Адже населення оплачує рахунки, які увесь час постійно збільшуються. Натомість ті, хто відповідають за подачу тепла у помешкання, своїх функцій та зобов’язань не виконують.
Якби, наприклад, Ющенко, котрий, ходять чутки, так любить комфорт у побуті, чи загальна улюблениця (чи колишня?) Тимошенко на кілька днів переїхали зі своїх заміських резиденцій у середню міську квартиру без опалення, коли на вулиці вдень і вночі менше 8 градусів, тоді б вони, можливо, відчули, як жити простому українському громадянину.
Адже це не сільський будинок, де готуючи їсти на грубці, можна увесь час нагрівати хату.
Якщо ж говорити про втрати енергоресурсів, то їх усе рівно аж ніяк неможливо уникнути. Адже частина населення намагається обігрівати приміщення електроприладами, котрі, до речі не завжди справні чи у робочому стані.
Інша частина цілодобово вмикає на кухні газові конфорки, аби хоч якось обігріти квартиру. Й це ще до всього несе пряму загрозу вибуху газу в будинку через необережність.
А реальні втрати від цього не набагато більші, ніж якщо б відповідальна київська влада увімкнула вчасно опалення у квартирах киян. Чому мер Черновецький цього не розуміє, важко сказати.
Незважаючи на те, що він так любить проводити публічні популістські заходи, питання Холодомору його анітрішечки не хвилює. А даремно, бо імідж політиків складається саме з таких "дрібниць", як подача тепла до помешкань.
Так трапилося, що кілька разів автор потрапив до Польщі на початок опалювального сезону, і зі здивуванням побачив, що на відміну від України, він там розпочався уже давно.
Проте в Польщі є можливість регулювати температуру в помешканнях, а не так, як тут, коли після включення можуть настати декілька теплих днів, а ніхто і не подумає, що необхідно змінити температурний режим подачі тепла.
Власне, в Польщі та країнах Балтії подібне європейське нововведення існує вже давно, і тому немає потреби вигадувати як "зекономити" за рахунок населення, і як можна довше затягувати з опалюванням.
То ж, можливо, і у столиці та й по всій Україні варто було б перейняти досвід балтійських країн і підходити до питань опалювання диференційовано?
Тим більше, що Україна, як і увесь світ, вступає в епоху зміни клімату. Тому, враховуючи цей фактор, необхідно зважати на можливість зміни річних температурних режимів у країні і не "гратися" більше з сезоном опалення.
Адже, якщо б облікувати втрати, котрі зазнає країна через втрату працездатності своїх громадян і хронічні хвороби, котрі викликає проживання в гранично низькому температурному режимі, то удавана економія не приносить жодних позитивних бажаних ефектів.
Не кажучи про те, що мають мерзнути маленькі діти в дитячих садках, хворі в лікарнях, школярі в школах... А якщо, не дай Бог, звичайно, людина при цьому всьому ще й захворіла на запалення легень, то вона може й не видужати за такої низької температури та поповнити сумну статистику "природного" зменшення українського населення.
Керівництво країни дуже полюбляє просторікувати з високих трибун про здоров’я нації. А яке може бути здоров’я нації, якщо протримати маленьку дитину при 15-16 градусах декілька тижнів? І все тому, що можновладний дядя давно вже не знає, у яких складних умовах змушений виживати підвладний йому народ?
Можливо, це відбувається саме тому, що слуги народу, котрих народ обирає своєю волею, давно вже відчули себе панами над цим народом, вибудовуючи таким чином антисоціальну державу, в котрій життя простого українця немає жодної цінності...
Утім, якби в державі найвищою цінністю була б людина, то її керівництво у час, коли відбувається вимирання (науково – депопуляція) українського населення, давно б поставило б цю проблему одним із нагальних пріоритетів урядової політики.
Проте українські правлячі "еліти" це не цікавить. Для них головне – комфортність їхнього особистого існування і накопичення нових багатств за рахунок пограбованого народу.
Схоже, ані Віктор Ющенко, ані Юлія Тимошенко не розуміють, що питання вчасного опалення у квартирах – це теж справа великої державної ваги.
Адже народ має існувати не для держави, приватизованої на користь сучасних олігархів, а держава для народу.
А ставлення українців до вибраної ними влади ґрунтується на таких "дрібницях", як тепло у хаті.
І якщо відкинути усі канони гуманності та цивілізованого відношення до людей, то, навіть, з цілком меркантильних міркувань, цього владі робити не варто.
Бо ж чи варто створювати Холодомори населенню, котре за українських політичних реалій, у будь-який момент може перетворитися на електорат і не проголосувати за ті політичні сили, котрі лише дивляться на своїх співгромадян, як на статистів у великій політичній грі безсовісних і знахабнілих від цілковитої безкарності можновладців?..
 |
Віктор Каспрук, політолог, для УП
