Юрій Єхануров: Тимошенко захоче в НАТО, коли цього захоче більшість народу України
Продовження інтерв'ю Юрія Єханурова "Українській правді". Першу частину читайте тут: Юрій Єхануров: Україна озброювала і Грузію, і Росію
– "Україна незаконно озброювала Саакашвілі" – цей месідж не сходив зі шпальт преси весь серпень і вересень. Чому Міноборони ніколи не реагувало на ці заяви?
– Всі розумні люди все розуміють. Але ось, наприклад, один з депутатів (голова слідчої комісії Верховної Ради з питань постачань зброї до Грузії Валерій Коновалюк, Партія регіонів – УП) приїхав в Лозову.
Його зустріли нормально, чемно. Він зайшов на територію бази в Лозовій, розвернувся, став перед камерою і сказав: "Мені зараз стало достеменно відомо, я тут глибоко у всьому розібрався, що звідси йшли незаконні поставки на Грузію". Сів у машину і поїхав.
Він був на базі у Лозовій не більше 15 хвилин. Що в таких випадках можна зробити? Ну, знизуєш плечима, дивуєшся. Значить, є команда людині робити такі заяви. Я не можу змінити його точку зору, бо він – залежний, говорить те, що йому сказали. Його завдання було приїхати і вимовити на камеру текст.
– Але ваше завдання – дати відповідь суспільству, незалежно від того, хто робив такі заяви!
– Ми відповідаємо суспільству, в тому числі і зараз. Збройні сили України не займаються торгівлею. Ми нікому нічого не продаємо в принципі. Ми не продали жодного квадратного метра землі, жодного снаряда, жодного патрона. Ми його пред'являємо законним способом тим, хто має право це робити.
Якщо це експорт, то діє "Укрспецекспорт". Свого часу, коли відбувалися скандали з "Кольчугою", вдалося провести серйозну ревізію експорту. Тому зараз українська система контролю дуже жорстка.
І ми можемо бути повністю спокійними, що наше озброєння потрапило кудись неналежним чином. Усі заяви, які ми чуємо – це питання звичайної конкуренції.
– Чи були українські військовослужбовці в Грузії під час військового конфлікту з Росією?
– 21 український військовослужбовець перебував у Грузії на навчаннях. Наші військові тренувалися діяти у гірській місцевості.
Вони знаходились там до конфлікту. Як тільки виникла ця гостра ситуація, надійшла команда негайно їх доставити в Тбілісі. Наступного дня вони вже були в Тбілісі.
В той же день туди прилетів Володимир Огризко президентським літаком, і ми отримали дозвіл президента, щоб негайно вивезти їх цим же літаком. Вони були вивезені. Я особисто в Криму подивився на цей літак, зафіксував, що хлопці прибули в Україну, і поїхав до президента доповідати.
– Давайте з іншого боку. Чи просила Грузія надати їй допомогу?
– Ні.
– Під час конфлікту у комуністів і регіоналів була чітка позиція, що Міноборони озброювало грузинів, які вбивали осетинів і абхазців. В той же час у Міноборони такої чіткої позиції не було, так само як не було чіткої позиції Тимошенко. Навіть журналісти, які знаходились у Грузії, достеменно не знали офіційної версії: чи дійсно Україна допомагала Грузії, чи ні…
– З точки зору обивателя, можливо, ви праві. Але зі стратегічної точки зору не може Міністерство оборони займатися цими речами. Тому що українське законодавство їх не передбачає. А раз не передбачає, то цього немає, і бути не може.
– Але саме така позиція України і стала причиною, що ми програли інформаційну війну Росії, офіційні джерела яких коментували кожний постріл під час конфлікту!
– Я цілком згоден, що системної роботи в інформаційному напрямку в нас немає. Але ми робимо з цього висновки. Два тижні тому я підписав рішення про передачу всіх підрозділів військових ЗМІ в підпорядкування управління прес–служби. Я їх вивів з усіх усюд і сконцентрував в одному місці.
По–друге, ми створили додатковий відділ, який буде займатися аналізом інформаційних потоків. По–третє, я зобов'язав усі підрозділи міністерства бути більш відкритими і давати інформацію про свою роботу.
– Чи виконує Чорноморський флот РФ усі укази президента Ющенка по пересуванню в Україні?
– Що стосується Міністерства оборони, то бюрократична сторона питання виконується нормально, вони нас повідомляють про все: "От ми виходимо, от ми прийдемо". Так, буває, що вони дають інформацію, що прийдуть через три дні, але приходять через п'ять. Але, все одно, вони нас повідомляють, що вони прийдуть.
У нас нема проблем у відносинах на цьому рівні. У нас нормальні ділові стосунки. На моєму сайті написано: "Сцепивши зуби, дружить с Россией".
– Чому тоді лунають заяви про безконтрольний рух кораблів?
– Це питання Міністерства закордонних справ, прикордонників... Але є і другий аспект – юридично–економічний. Це, наприклад, оренда російський флотом української землі. Це питання для переговорів. І є третій аспект – політичний. У нас є Конституція, яка передбачає виведення флоту в 2017 році. Це догма, на якій ми стоїмо.
– Як ви вважаєте, чи потрібно вже зараз проводити якусь роботу по виведенню ЧФ РФ?
– Звичайно! Росіяни будують свою базу в Новоросійську. Я так розумію, що їм треба досить серйозно працювати, щоб встигнути до 2017 року.
– Але ви не вважаєте, що Україна передчасно піднімає це питання, загострюючи ситуацію?
– Як колишній будівельник, скажу, що це слід сприймати так: "Колеги, ви ж повільно будуєтесь, швидше будуйтесь, бо не встигнете".
– Чи адекватна та сума, яку Україна отримує за оренду своїх територій?
– 97 мільйонів у рахунок погашення боргів – ця сума, звичайно, просто смішна. Треба сідати за стіл переговорів, закривати газові борги, і встановлювати нову норму відносин. Я вважаю, що ця нова норма відносин повинна обов'язково враховувати інтереси Севастополя, щоб у місцевий бюджет пішли серйозні кошти.
– Ще одна топ–тема останніх днів – кому насправді було призначено озброєння, яке перевозило судно "Фаїна", захоплене піратами біля узбережжя Сомалі?
– На скільки я володію інформацією, весь вантаж призначався для Кенії і кошти за нього вже надійшли. Але треба звернути увагу на інше. Судно "Фаїна" пірати захопили за триста кілометрів від берега у нейтральних водах. Але найголовніше зараз для нас питання – це безпека людей, безпека членів екіпажу.
НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ МИ ЩЕ СЕРЙОЗНО БОЄЗДАТНІ
– Ви дійсно відчуваєте військову загрозу з боку Росії?
– Навпаки. Я кажу про виклики, які йдуть. Росія – велика, тому про неї найбільше і розмов. З іншого боку, нам у спадок залишилася половина протиповітряної оборони Радянського Союзу, яку в Росії добре знають і тому з повагою до нас ставляться.
– Можливо, їх знання – це зброя проти нас?
– Найкраща ситуація – це коли Збройні сили настільки почувають себе сильними, що не дають можливості сусіду навіть подумати про те, що може бути якась провокація проти нас.
– Якщо порівняти протиповітряну оборону Грузії і України?
– Це не можна порівняти!
Ви також повинні бути впевнені, що вишкіл українського війська досить високий. Поки що, на сьогоднішній день ми ще серйозно боєздатні. І поки всі ці літаки, система протиповітряної оборони боєздатна, то ми – серйозні люди.
– Розкажіть про безпілотний літак, який купила Україна в Ізраїлю. З якою метою це було зроблено?
– Його ще не купили. Ми в Ізраїлю купуємо перший, будемо дивитися – ми хочемо працювати з новим поколінням безпілотних літаків. Це трошки примусить і наших конструкторів працювати.
– У параді з нагоди Дня незалежності брали участь "Хаммери". Як вони опинилися на озброєнні в українській армії?
– Вони були куплені десь у 2000 році, а зараз стоять у Житомирі, в аеромобільних військах. Думаю, що на наступний парад ми вийдемо з новинками.
– А як ви вважаєте, наскільки ці паради взагалі потрібні?
– Для армії – дуже потрібні. Це своєрідний звіт перед суспільством. Ми зараз і на параді, і на навчаннях демонструємо суспільству, що українська армія боєздатна. Головна мета – прозвітувати перед народом, перед українською елітою про стан українського війська.
Треба демонструвати суспільству, якою технікою ми володіємо і в якому вона стані. Можливо, тоді розмови припиняться і почнеться реальна робота і фінансування розвитку власної армії. Крім того, ви ж розумієте, що всі наші навчання, пересування військ обов'язково відстежуються.
– Під час подій в Грузії, відчувалось, що як би не проходила війна, якщо самі громадяни не впевнені в боєздатності армії своєї країни, ніяких перемог не буде. От зараз ви кажете, що в нас армія боєздатна, що в нас є протиповітряні сили тощо, але чому люди так рідко про це знають і так мало в це вірять?
– Ми цю критику сприймаємо і почали виправлятися. Парад був початком здачі екзамену перед українським суспільством. І зараз ми весь час показуємо, що ми можемо. Я розумію, що дивитися на "Танці з зірками" – це зовсім інше.
Ви знаєте, що в Острозі є ліцей з підвищеною військовою фізичною підготовкою? Він не наш, а міністерства освіти. Там 6 чоловік на місце бажаючих поступити. І зараз у зв'язку з тим, що в ліцеї просто наплив, ми розуміємо, що військові мають взяти на себе серйозну функцію виховання підлітків.
Я написав листа президенту, пропозиції про відкриття таких ліцеїв у всіх областях України. А в таких серйозних областях як Дніпропетровська, Донецька треба обов'язково відкривати 2–3 ліцеї. Таким чином буде побудована система освіти.
Є військовий ліцей імені Богуна. І я вже підписав наказ про створення в Севастополі військово–морського ліцею. Він буде утворений з 1 вересня наступного року.
Другий етап – це професійна школа сержантів, яку ми цього року відкриємо в Харкові і куди ми запрошуємо ліцеїстів–випускників. Ми вже подали всі документи на перетворення Національної академії Міноборони в національний університет Міноборони.
Він буде готувати магістрів, які відповідатимуть європейським нормам. Ми його перетворимо в науково–методичний центр військової освіти в Україні.
У нас є чітка уява, якою має бути вся система військової освіти в Україні. Просто не дають проходу люди, особливо жіночки, з проханням, щоб ми розширили мережу ліцеїв. Ви справедливо піднімаєте питання інформаційної подачі всього цього, і ми будемо змінюватись, ви це відчуєте!
КОЛИ БІЛЬШІСТЬ УКРАЇНЦІВ БУДЕ ЗА НАТО, ТИМОШЕНКО ТЕЖ БУДЕ ЗА НАТО
– Якими залишаються шанси України приєднатися до Плану дій по членству в НАТО?
– Я спілкуюся з усіма своїми колегами, міністрами оборони – військова складова до цього готова, до нас претензій немає. Вони знають, що ми хороші військові.
І, наприклад, на навчаннях "Козацький степ" в Польщі, незважаючи на те, що наші військові бідненько одягнені, гірше оснащені, але виучку показали чи не найкращу. Є більше претензій до політичної складової – і, звичайно, на ПДЧ буде впливати політична криза.
– Можливо, "Наша Україна" поставила сама собі підніжку, вийшовши з коаліції і завадивши вступу України до НАТО?
– Ви ставте питання так, як вам хочеться. Але коаліцію розвалив БЮТ.
– Можна було почекати, дочекатися грудня.
– Я не всередині процесу, я не знаю всіх деталей, що там відбулися. Але події в парламенті нагадали мені 10 січня 2006 року, коли депутати зібралися у перший день після вступу в дію змін до Конституції, і показали, хто в домі хазяїн, відправивши у відставку прем'єр–міністра.
– Питання професійної армії вже остаточно знято з порядку денного?
– Я так розумію, що керівництвом уряду було прийнято рішення, щоб цього року нічого не робити. Я в лютому, на вимогу політиків, підписав розроблений Генштабом перспективний план переходу на професійну армію. Щоб до кінця 2010 року виконати всі заходи, це коштує 49,5 млрд. грн.
Цього року фінансування не було. Відбувається погіршення ситуації. Наприклад, в 30–ій бригаді, яка достойно провела навчання, 144 механіки–водії сказали: "Ми не продовжуємо контракт".
Я не знаю, як ми зараз будемо їх вмовляти. Тому що вони на 1200 гривень не хочуть працювати. Це вже зрілі люди, і 1200 гривень платити сьогодні, коли в Новоград–Волинському відкрили завод сантехнічного обладнання, де пропонують зарплати від 3000 гривень?...
Ми повинні дати професійній армії сучасне озброєння, щоб люди розуміли, заради чого вони працюють. А просто ходити по плацу – це не вихід.
Спочатку, коли закладали це питання переходу на професійну армію, було написано "до 2015 року". Зараз називати будь–які терміни просто некоректно.
З того часу, як почнеться фінансування і буде гарантія того, що воно відбуватиметься стабільно, треба розробляти новий план переходу на професійну армію.
– Тимошенко каже, що з такою кількістю генералів фінансувати армію нереально!
– Це некоректні висловлювання. В Міноборони 165 посад генералів. На генеральських посадах зараз працює 113 генералів, плюс 25 генералів працюють на посадах полковників, плюс 2 генерали знаходяться в резерві. Таким чином, разом це 140.
Але що це за люди, які працюють на полковницьких посадах? Це, в основному, люди в академії, в апараті самого міністерства оборони, а не в Збройних силах.
– Але якщо порівняти з іншими країнами…
– ...То у нас генералів менше.
– Вас не обурила роздача генеральських звань до Дня незалежності?
– У Збройних силах це відбувалося практично на рівні минулого року. Може, на 1–2 більше. Причому в нас мало нових генералів. В основному це генерал–майори стали генерал–лейтенантами, генерал–лейтенанти стали генерал–полковниками.
– На одній з прес–конференцій Тимошенко відповіла прямо на питання фінансування армії: якщо Єханурову треба гроші на армію, хай бере у пенсіонерів і з зарплат бюджетників.
– Мене це різонуло як економіста! Всі розуміють, що пенсійний фонд – це не бюджет. Це був популізм! Мене взагалі дивує таке відношення до армії. Я думаю, вона помиляється.
– Ви вже майже дев'ять місяців працюєте в Уряді Юлії Тимошенко, ви зрозуміли, чи хоче вона вступу України в НАТО, чи ні?
– Коли більшість народу України буде голосувати за НАТО, вона теж буде за НАТО. Поки що, останнє опитування йде на рівні підтримки 31%. Тимошенко бачить, що тих, хто не хоче в НАТО – більше. Коли буде 51% за НАТО, вона буде говорити, що теж підтримує цей курс.
Юлія Володимирівна завжди говорить те, що хоче чути народ, а для самого народу це не зовсім добре. Народ треба вести. Людям потрібна правда, але не всі це розуміють або починають розуміти лише тоді, коли це б'є по власних гаманцях.
– Ви вважаєте нормальною ситуацію, коли вся верхівка міністерства оборони – це цивільні люди з пулу Єханурова: Деєва, Буца, Монтрезор? Це виглядає так само дивно, якби, наприклад, у міністерства будівництва та архітектури вся верхівка були нафтовики.
– В усьому світі – це нормальна практика. А ми все-таки ще "совки", у нас не звикли до цивільного управління в Міноборони. Але нічого. Будемо роз‘яснювати.
А взагалі – прийде час, і треба буде підвести підсумки нашої роботи. Результати ви побачите по кожному напрямку. А всі мої заступники мають серйозний управлінський досвід роботи.
– Які функції в Міноборони виконує людина на прізвище Монтрезор – вважається, що він виконує делікатні доручення в команді Єханурова?
– Ігор Леонідович Монтрезор – один із заступників міністра. Він веде правові питання. Якщо є якісь конкретні питання - давайте. Коли хочуть зачепити мене, а це не вдається, то намагаються когось зачепити з мого оточення.
У Дніпропетровську, де я був губернатором, ми працювали разом в досить складних політичних умовах.
Декому кортіло знати, "чи є межа нашій витримці і терпінню". Виявляється – є. І ми можемо відповісти, якщо треба. Але навіщо?
