Економіка валиться, бо відстає від мистецтва?
Спочатку просто кількість інформаційних (віртуальних, безготівкових) відповідників почала перевищувати кількість матеріальних субстратів. Потім стали з'являтися інформаційні продукти, створені винятково на віртуальному матеріалі.
А світова фінансова система на цьому етапі спотикнулася. Наслідки чого ми тепер і спостерігаємо.
До чого тут віртуальність?
Скажімо, мистецтво зовсім не потребує ані реальних подій у житті людини, ані самих реальних людей, ані, навіть, реальних характерів. Тепер і без них їй є що зображувати. І якщо ви подумали тут про фентезі, то справа не тільки в ньому. З появою інтернету стали виникати специфічні, "мережеві" тексти, зображення та звуки.
Спочатку вони просто публікувалися в електронному вигляді, не маючи матеріального (книжкового) еквіваленту. Потім вони почали все більше зосереджуватися на інтернет-субкультурі, нарешті, їх провідною темою стало життя в мережі, а не реальне життя.
І це вже – віртуальність другого порядку: коли пишуть і малюють "мережеві герої про мережевих героїв".
І нехай спочатку традиційні літературні критики казали, що мережеві тексти – нецікаві. Те саме співали вони і про "занудність" самоповторів Андруховича або про "беззмістовність" вистав Андрія Жолдака.
Безумовно, мережеві опуси набагато цікавіші для людей, що беруть участь в інформаційному потоці. Основа нинішнього мистецтва – інтерактивність. Чим більше читач/глядач/слухач включений в контекст, в інформаційний обмін, тим йому зрозуміліше і цікавіше.
І нова історія про Мєдвєда у Фофудді, зізнайтеся, потішить вас більше, ніж міркування Оксани Забужко про напівмертву традиційну українську літературу.
В науці фундаментальні, не прикладні дослідження вже більше 100 років визначають стратегію її розвитку. На межі ХІХ-ХХ століть вони потіснили експериментальний підхід, закладений Беконом та Ньютоном. Експерименти втрачають наочність, а абстрактність теоретичних побудов дедалі більше зростає: згадаймо сучасну теоретичну фізику, кібернетику або літературознавство.
А ось з середини 70-х років відбувається остаточний "відрив" від очевидного. Мало того, що наука стає неможливою без обчислювальної техніки. Дедалі більше поширюються міждисциплінарні форми, які зосереджують увагу дослідника на так званих системах, що історично розвиваються – Всесвіті, Метагалактиці, біосфері, соціумі. Якщо хто чув про складність саморегульованих систем – то це ще складніше.
Адже "історичні" об’єкти вже не мають однозначних властивостей, а наділені своєрідними "сузір’ями можливостей", тобто – імовірних шляхів розвитку, з яких історично обирається тільки один.
Отут виникає метод історичної реконструкції. Знову згадали фентезі? Ні, тут ідеться про суто науковий метод.
Одним словом, сидять учені, і моделюють на комп’ютері, як би воно все зараз було на космологічному, біологічному або соціологічному рівнях. Але ж не стало!
Віртуальність політики взагалі немає сенсу коментувати. Адже відомо, що виконувати політичні обіцянки немає сенсу – це ніяк не впливає на рейтинг. Найбільші рейтингові дивіденди отримує тільки той, хто майстерно говорить, а не той, хто за слова відповідає.
А віртуальність другого порядку в політиці – коли людина стає відомою, критикуючи чужі обіцянки, а не чужі дії. В такий спосіб до парламенту потрапило вже декілька кмітливих "експертів"-"політологів".
| Помилка 404 Вибачте! Такої сторінки не знайдено Такої сторінки не існує на сервері. Можливо, ця сторінка видалена, перейменована або тимчасово недоступна. Поверніться на головну сторінку або скористайтеся пошуком. Помилка 404 Вибачте! Такої сторінки не знайдено Такої сторінки не існує на сервері. Можливо, ця сторінка видалена, перейменована або тимчасово недоступна. Поверніться на головну сторінку або скористайтеся пошуком. |
Щодо релігії - найважче зрозуміти, де закінчується сфера ідеального, а де починається його матеріальний відповідник. Тому релігійна віртуалізація – це найменшою мірою ті віртуальні храми, які виникають в англомовній мережі, або розхожі по інтернету тексти Іоанна Охлобистіна.
Головна складова цього процесу – екуменізм, який особливо активізувався з середини 90-х років. Іншими словами – це рух конфесій до взаєморозуміння, що неможливий без відмови від світського (матеріального) протистояння в ім'я духовної єдності.
Тому найбільш прогресивними виявляються саме ті конфесії, які ідуть назустріч одне одному. Як бачимо, таке трапляється навіть з найбільш консервативними українськими структурами.
Про віртуальний секс не писатиму тільки тому, що не хочеться на такому поважному ресурсі ставити посилання на порносайти.
Що віртуального в кризі
Економіка також пішла цим шляхом. Перший крок до віртуалізації фінансової системи відбувся на Ямайській конференції 1976 року, коли обкурені економісти офіційно відв’язали останню валюту – долар – від золота, і гроші стали тільки інформацією. Ця тенденція почала стрімко розвиватися.
Тепер, у статтях про причини кризи, найбільше нарікань ми чули саме щодо засилля віртуальних цінних паперів - різноманітних ф’ючерсів, опціонів та деривативів (частина з них також мала другий порядок – похідні від віртуальних похідних), а також роздування електронних біржових торгів за електронні гроші, коли денний продаж нафти перевищує її світові запаси.
І тут би, як у мистецтві або в політиці, сміливо відірватися від субстрату, і полинути у нічим не обмежений розвиток. Але економісти озирнулися. Злякалися прірви. Поглянули під ноги, ідучи навіть не по канату, а по воді. І сталося те, що сталося.
Схожий ефект на фінансових ринках був і в 70-х, коли після Ямайської конференції протверезілі економісти зневірилися в інформації.
Звісно, мають місце об’єктивні економічні цикли. Але не менш реальними є й загальні тенденції розвитку світової культури.
Історична реконструкція майбутнього
Так чи інакше, криза устаканиться, і розвиток триватиме. Які ж нові ознаки інформаційних систем? Перш за все, сама інформація втрачає значення, і важливою стає тільки структура інформаційних потоків.
Погляньте, скажімо, на стрічку новин "Української правди". Це – інформаційний ресурс традиційного типу. Тут не можна робити пропуски, треба, щоб усі важливі новини сюди потрапили. (Хоча й тут структура потоку має значення. "Вже півгодини у нас нема новини! Поставте що-небудь!" - кричить редактор).
А тепер зверніть увагу на блоги "Української правди" (і, меншою мірою, на перелік статей). В блогах не має значення, що саме писати. Важливо лише, скільки і якої інформації буде тут періодично з’являтися. І якщо ти не написав сьогодні про недоліки споживацького суспільства – не біда. Зате в тебе є завжди актуальна ціна на газ.
Це – ЗМІ нового типу, так званий web 2.0.
Що ж відповідає цій структурі в фінансовому секторі, якщо гроші, як ми вже з’ясували – це інформація? Що таке структура грошових потоків?
Напевно, тут важливо пам'ятати, що й витрачаємо ми гроші дедалі більше не на матеріальні, а на віртуальні ресурси. Які перестають відрізнятися від грошей. Як коштами на рахунку мобільного телефону, що за визначенням еквівалентні лише хвилинам зв’язку, можна оплатити паркування тощо.
Отож, важливим стає тільки те, скільки хвилин, мелодій, найсвіжіших новин чи віртуальної нафти проходить через тебе за хвилину. А скільки залишається в тебе – не важливо. Бо акційні хвилини опівночі згорають, нафта дешевшає, а новини втрачають актуальність.
 |
Артем Захарченко, дослідник медіа-мистецтв та всячеський редактор
